Ухвала

від 15.10.2013 по справі 820/4648/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/4648/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. по справі № 820/4648/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. позов ПАТ "Новий Стиль" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харків ДПС № 0000174600 від 06.06.2013 р., № 0000184600 від 06.06.2013 р.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої не взято до уваги доводи податкового органу про безтоварність (нереальність, фіктивність) господарських операцій позивача з контрагентами, акти податкових перевірок, про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагентах позивача, дані інформаційних систем співставлення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що призвело до невірного вирішення справи.

ПАТ "Новий Стиль" подано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Сторони, повідомлені належним чином у судове засідання не прибули, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України колегія вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Новий Стиль" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ "Зондполітех" за липень 2010 р., ТОВ "Митан" за жовтень 2011 р.,ТОВ "Будівельник-97" за лютий, березень 2012 р., ТОВ "ЄВРО ІМПОРТ" за серпень 2012 р., ПП"ВЕКТА" за липень, жовтень 2011 р., ТОВ "Ост-Вест-Паркет" за жовтень 2012 р., ТОВ "Про ОРГ" за лютий 2012 р., ТОВ "ТБ "Імператив" за січень-квітень, червень, вересень, листопад 2011 р., січень, березень, травень 2012 р., ПП "Експохім" за вересень та жовтень 2012 р., ТОВ фірма "Промелектронсервіс" за березень-липень та жовтень 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 310/46.0-15/32565288 від 29.05.2013 р. (т.1, а.с. 20-155).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- пп. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1., п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ всього у сумі 194 391,00 грн. в тому числі: серпень 2010 року - 26 135,00 грн., квітень 2011 року - 2 500,00 грн., липень 2011 року - 4 083,00 грн., серпень 2011 року - 8 636,00 грн., листопад 2011 року - 56 096,00 грн., січень 2012 року - 9 000,00 грн., лютий 2012 року - 9 000,00 грн., березень 2012 року - 1 264,00 грн., квітень 2012 року - 12 563,00 грн., травень 2012 року - 1622,00 грн., червень 2012 року - 18 000,00 грн., липень 2012 року - 544,00 грн., серпень 2012 року - 144,00 грн., вересень 2012 року - 36 398,00 грн., листопад 2012 року - 7 340,00 грн., грудень 2012 року - 317,00 грн., січень 2013 року - 492,00 грн., лютий 2013 року - 258,00 грн.;

- п.138.2.ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, п.3.1 ст.3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 218 119,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 32 668,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 9 375,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 11 404,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 13 417,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 58 916,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 32 643,00 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 10 173,00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 41 259,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 8 264,00 грн.

06.06.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000174600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 218 119,00 грн., та нарахована штрафна санкція у розмірі 54 337,00 грн.,

-№0000184600, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 194 392,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 89 413,25 грн. (т.1, а.с. 16, 18).

Підставою зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшення зобов'язання з податку на прибуток є висновок відповідача про нереальність (фіктивність, нікчемність) господарських операцій позивача по угодам поставки з ТОВ "Зондполітех"., ТОВ "Митан" ,ТОВ "Будівельник-97", ТОВ "ЄВРО ІМПОРТ", ПП"ВЕКТА", ТОВ "Ост-Вест-Паркет", ТОВ "Про ОРГ", ТОВ "ТБ "Імператив" , ПП "Експохім", ТОВ фірма "Промелектронсервіс", та як наслідок неправомірне формування податкового кредиту, валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні зобов'язання з прибуткового податку підприємства.

В якості доказу безтоварності операції (нікчемності угод) відповідач посилається на акти Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС від 18.01.2013 №53/22.1-07/31436715, від 16.11.2012 р. № 2757/22-104/35474879, від 24.09.2012 р. № 2096/22-417/30412651, від 28.02.2012 №328/22.1-07/33288502, акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 08.04.2013 р. №1756/22.4-06/25178176, акт ДПІ в Орджонікідзевськму районі м.Запоріжжя від 20.02.2013 р. №146/22-14/36648823, акт ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.02.2013 р. № 718/2220/34756462, акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 04.04.2013 р. № 1155/22-2/32716276, акт ДПІ у Московському р-ні м. Харкові Харківської області ДПС від 14.02.2013 р. № 526/2220/30590616, акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 06.02.2013 р. №425/226/3235116, якими у відношенні контрагентів позивача не підтверджено реальність господарських операцій, наявність матеріальних, трудових, інших виробничих ресурсів, зафіксовано перешкоди у здійсненні податкового контролю, зазначено про нереальність (нікчемність) угод контрагенті позивача з третіми особами. Також, відповідач посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів.

На думку відповідача, оскільки по вказаним контрагентам податковими органами не підтверджено факту придбання ТМЦ, позивачем не надано сертифікатів якості на поставлений товар, операції по угодам позивача є нереальними, і в силу податкового законодавства не спричиняють для підприємства права податкові пільги у вигляді податкового кредиту (бюджетного відшкодування з ПДВ), а також не підлягають врахуванню при визначенні суми податку на прибуток підприємств.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок завищення суми бюджетного, заниження податку на прибуток не обґрунтовані доказами, тому податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, види діяльності за КВЕД: 31.01 виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 13.20 - ткацьке виробництво, 24.20 - виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі, 31.02- виробництво інших меблів, 38.11 - збирання безпечних відходів, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 49.41- вантажний автомобільний транспорт, 52.29 -інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 95.24 - ремонт меблів і домашнього начиння.

В користуванні ПАТ "Новий Стиль" на перебувають нежитлові приміщення на підставі договорів оренди, укладених з АТ "Елеватормельмаш":

-№ 2009/177/1 від 01.10.2009 р. за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 3;

-№ 2007/193 від 01.08.2007р. (№ 130/2010 від 20.07.2010 р.) за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 88 (т.1, а.с. 188-206).

19.12.2007 р. між ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ТОВ "Зондполітех" (постачальник) укладено договір поставки №20071219 про поставку метизної продукції, проволоки сварочної (т.1, а.с. 183-186).

На підтвердження виконання угоди, позивачем надано копії видаткових, податкових накладних,прибуткових ордерів, карток складського обліку позивача рахунків фактур на ТМЦ товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Фактичне переміщення ТМЦ здійснено власними силами ПАТ "Новий стиль" на підставі ТТН та довіреностей на отримання ТМЦ (т.1, а.с. 207-250, т.2, а.с. 1-16).

04.01.2010 р. між ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ТОВ "Митан" (постачальник) укладено договір поставки тари-піддони дерев'яні № 2010/235, за умовами якого позивач придбав зазначений товар. (т.2, а.с. 17-23).

Реальність поставок підтверджується наданими суду видатковими, податковими накладними, рахунками фактурами картками складського обліку, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, позивачем отримано, оприбутковано та оплачено товар (т.2, а.с. 29-153).

03.10.2011 р. ПАТ "Новий Стиль"(замовник) та ТОВ підприємство "Будівельник 97" (підрядник) уклали договір підряду № 113564 щодо виготовлення та модернізації ємкостей для зберігання технічних речовин, роботи по виготовленню та монтажу димарів із сталі в кількості 2 шт., роботи по виготовленню металоконструкцій для обладнання лиття паралону.

Виконання робіт підтверджується кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому - передачі виконаних робіт (т.2, а.с. 154-184).

22.09.2011р. позивачем (замовник) та ТОВ підприємство "Будівельник 97" (підрядник) укладено договір підряду № 114010 щодо модернізації ємкостей для зберігання технічних речовин, по монтажу ємкостей для зберігання технічних речовин, по виготовленню та монтажу загорожі ємкостей для зберігання технічних речовин.

Реальність господарських операцій підтверджено кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому - передачі виконаних робіт (т.2, а.с. 199-213).

17.02.2012 р. ПАТ "Новий Стиль"(замовник) та ТОВ підприємство "Будівельник 97" (підрядник) уклали договір підряду № 120345 щодо ремонту металоконструкцій преса.

Виконання робіт підтверджується копіями робочих договірних смет, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому - передачі виконаних робіт (т.2, а.с.185-198).

04.01.2011 р. ПАТ "Новий Стиль" (Клієнт) з ТОВ "Євро Імпорт" укладено договір надання транспортно - експедиторських послуг № 110583 щодо забезпечення та організації перевезення вантажу Клієнта у міжміському сполученні автомобільним транспортом за маршрутом, вказаним у транспортній заяві на передбачених даним договором умовах (т.2, а.с. 218-222).

Судом встановлено, що ТОВ "Євро Імпорт" за вказаним договором здійснювало транспортування товару на замовлення позивача для виконання його умов договорів на поставку меблів офісних і комплектуючих до неї, крісел, стільців та комплектуючих до них, між ПАТ "Новий Стиль" та покупцями: ТОВ "Метро Кеш ендКері Україна"- договір № 23702 від 01.01.2010 та № 21145 від 01.01.2011 р., ТОВ "Епіцентр К" - договір № 4371/80/10 від 05.10.2010 ; ПрАТ "БРВ Київ" - договір від 27.12.2011 р. № 27/12-1; ПП "Лига Нова: Крісла, Стільці, Столи" - договір від 01.01.2011 р. № 110687; ТОВ "ВКФ ВВ" - договір 2010/3321 від 15.12.2010 р.

Надання вказаних послуг транспортування підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, звітами, товарно-транспортними накладними, позивачем оплачено послуги у безготівковий спосіб згідно платіжних доручень (т.2 а.с. 249-250, т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-201).

В жовтні 2011 р. ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ПП "Векта" (постачальник) шляхом обміну первинними документами уклали договір поставки сітки нейлонової, сітки поліетиленової.

Реальність операцій між ПАТ "Новий Стиль" та ПП "Векта" підтверджено рахунками-фактурами, податковими, видатковими накладними, платіжним дорученням, фізичне переміщення від постачальника до складу покупця здійснено силами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, ТМЦ позивачем оприбутковано по складу згідно каток складського обліку (переміщення) (т.5, а.с.62-76).

У жовтні 2012 р. ПАТ "Новий Стиль" (покупець) і ТОВ "Ост-Вест-Паркет" (постачальник) шляхом обміну первинними документами уклали договір поставки борошна житнього.

Поставка ТМЦ позивачу та розрахунок між сторонами підтверджується видатковими, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, товар оприбутковано позивачем на складі згідно прибуткових ордерів та карток складського обліку (т.5, а.с. 87-100). Фізичне переміщення ТМЦ здійснено залученим перевізником ПФ "Автоспектр" відповідно подорожніх листів (т.5, а.с. 91,97).

07.01.2011 р. ПАТ "Новий Стиль" (клієнт) та ТОВ "Про Орг" (експедитор) укладено договір № 070111 про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні (т.5, а.с.101-104).

Вказаного експедитора, ТОВ "Про Орг", позивачем залучено для виконання договорів на поставку меблів офісних і комплектуючих до неї, що укладені між АТ "Новий Стиль" і ПП "Лига Нова: Крісла, Стільці, Столи" договір від 01.01.2011 р. № 110687; ТОВ "Магеллан-Юг", договір №110306 від 03.01.2011 р.; ТОВ "Реал Юг", - договір №113329 від 18.07.2011 р. ; ТОВ "Меблеві рішення" - договір №112637 від 03.01.2011 р.; ТОВ "Мир меблів і КО" договір №113962 від 27.10.2011 р.

Надання позивачу експедиційний послуг підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактури, платіжними дорученнями про оплату послуг, товарно-транспортними накладними, послуги відображені позивачем у бухгалтерському обліку (т.5, а.с.109-244).

Судом встановлено, що протягом січня-квітня, червня, вересня, листопада 2011р., січня, березня, травня 2012 р. ПАТ "Новий Стиль" (Покупець) у ТОВ "ТБ "Імператив" (Постачальник) шляхом обміну первинними документами проведено операції поставки сітки поліетиленової.

Реальне виконання операцій підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, картками складського обліку (т.5 а.с.245-250, т.6 а.с. 1-55).

18.04.2011 р. ПАТ "Новий Стиль" (покупець) та ПП "Експохім" (постачальник) укладено договір № 180411У про поставку хімреактивів (залізного купоросу, поліакриламіду, сульфату заліза тощо) (т.6, а.с. 70-73).

Реальність операцій підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, фактичне переміщення ТМЦ здійснено силами залученого перевізника автопідприємства ТОВ "Компанія БМГ" відповідно подорожніх листів автомобілями автопідприємства ФЛП Жирютин, автопідприємства ПП Кириченко, поставлена продукція оприбуткована у бухгалтерському обліку позивача згідно прибуткових ордерів (т.6, а.с. 82-105).

01.03.2011 р. ПАТ "Новий Стиль" (покупець) і ТОВ фірма "ПромЕлектронСервіс" (постачальник) укладено договір № 111233 щодо поставки промислової електротехніки та комплектуючих в асортименті (кабелі зв'язку, логічні модулі, транзистори, перемикачі, блоки механічного блокування, датчики, світлодіоди тощо) (т.6, а.с. 106-110).

Фактичне виконання операцій за угодою підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, фізичне переміщення ТМЦ до складу позивача здійснено силами покупця, що підтверджується ТТН, подорожніми листами автомобіля, отриманий товар позивачем оприбутковано та проведено по бухгалтерському обліку матеріальних цінностей згідно прибуткових ордерів та карток складського обліку (т.6 а.с., 118-250, т.7 а. с 1-92).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Аналогічні за змістом вимоги до формування платником податків податкового кредиту з ПДВ містяться в ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає аналогічні вимоги до платника податків при визначенні ним витрат підприємства, розміру податкового зобов'язання по відповідному платежу.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що надані позивачем первинні документи як до перевірки, так і до суду, зокрема податків накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України, будь-яких зауважень до наданих документів в акті перевірки не міститься.

Відповідачем не враховано вище вказаних документів при проведенні перевірки, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача, не ґрунтується на оцінці вказаних доказів.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди підставою для її отримання.

Формування платником податків податкових зобов'язань, віднесення сум ПДВ на податкові пільги підприємства, є правомірним, якщо відповідне здійснено підприємством на підставі документів, що відображають операції (об'єкт оподаткування) податком на додану вартість, податком на прибуток підприємств.

Висновки акту перевірки щодо незаконності визначення підприємством розмірів належних до сплати податкових зобов'язань у зв'язку з порушенням ним правил формування витрат (в т.ч. валових), податкового кредиту підприємства, мають бути доведені податковим органом у належний спосіб - доказами недостовірності або суперечливості (неправдивості, неналежності) відомостей, що містяться у первинних документах по операціях, пов'язаних з об'єктом оподаткування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів фізичної відсутності товарів або робіт (послуг) за вище дослідженими договорами позивача з ТОВ "Зондполітех" , ТОВ "Митан" ,ТОВ "Будівельник-97" , ТОВ "ЄВРО ІМПОРТ", ПП"ВЕКТА" , ТОВ "Ост-Вест-Паркет", ТОВ "Про ОРГ", ТОВ "ТБ "Імператив" , ПП "Експохім" , ТОВ фірма "Промелектронсервіс" у натурі, а так само використання позивачем цих товарів, робіт не за призначенням, несумісності придбаних товарів, послуг з напрямом господарської діяльності, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у замовника, виконавців послуг, відповідачем не надано.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з ПДВ, або підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства.

Як встановлено судом, єдиною підставою висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ, податку на прибуток є судження про нереальність (нікчемність) господарських операцій контрагентів позивача з третіми особами (позивачем), викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС від 18.01.2013 №53/22.1-07/31436715, від 28.02.2012 №328/22.1-07/33288502, Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 08.04.2013 №1756/22.4-06/25178176, ДПІ в Орджонікідзевськму районі м.Запоріжжя від 20.02.2013 р. №146/22-14/36648823, акти Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС від 16.11.2012 р. № 2757/22-104/35474879, від 24.09.2012 № 2096/22-417/30412651, ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.02.2013 року № 718/2220/34756462, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 04.04.2013 р. № 1155/22-2/32716276, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 06.02.2013р. №425/226/32351161, ДПІ у Московському р-ні м. Харкові Харківської області ДПС від 14.02.2013 р. № 526/2220/30590616 про результати перевірок контрагентів позивача з дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах третіми особами за різні періоди, якими у відношенні контрагентів позивача не підтверджено реальність господарських операцій, наявність матеріальних, трудових, інших виробничих ресурсів, зафіксовано перешкоди у здійсненні податкового контролю, зазначено про нереальність (нікчемність) угод контрагенті позивача з третіми особами.

Також, відповідач посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів, згідно яких податковим контролем господарюючих суб'єктів зроблено висновок про ознаки проведення ними транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє вище наведені доводи та докази, викладені відповідачем в акті перевірки позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом безтоварності (нереальності) господарської операції, нікчемності угоди оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки. Акт про результати (неможливість проведення) зустрічної звірки так само не є доказом обставин нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки в межах звірки не досліджуються первинні документи, пов'язані з такими операціями, не з'ясовуються фактичні обставини виконання угоди.

Акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача, спірні податкове повідомлення-рішення.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Тим більше господарська діяльність постачальників позивача, не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на вищенаведене, висновки актів Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС від 16.11.2012 р. № 2757/22-104/35474879, від 24.09.2012 р. № 2096/22-417/30412651, ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.02.2013 р. № 718/2220/34756462, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 04.04.2013 р. № 1155/22-2/32716276, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 06.02.2013 р. №425/226/32351161, ДПІ у Московському р-ні м. Харкові Харківської області ДПС від 14.02.2013 р. № 526/2220/30590616 про результати перевірок контрагентів позивача, не є належними доказами в підтвердження висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача сертифікатів якості на придбаний товар, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду про фактичне здійснення господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами фіктивними, нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, а відтак, мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення договорів.

Посилання відповідача на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, а також на обставину не звітування (неналежне звітування) контрагентами позивача по податках, не доводить порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Інформаційні системи ДПС містять службову інформацією, однак не є самостійним доказовим джерелом доводів про порушення податкового законодавства саме позивачем.

Щодо тверджень відповідача про неподання контрагентами позивача податкової звітності колегія суддів зазначає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності, встановлений ст.61 Конституції України, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни є підставою для застосування до них заходів передбачених Податковим кодексом України відповідальності, і не повинно тягнути несприятливі наслідки для позивача по справі.

Доводи апеляційної скарги про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право (обов'язок) позивача (покупця, замовника) відносити до складу податкового кредиту, коригувати зобов'язання по податкам, на суму сплаченого ПДВ при придбанні товару. Податковий кодекс України не ставить таке право в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Відповідачем не надано належних доказів відсутності у контрагентів позивача умов (власних або залучених) для виконання робіт (поставки ТМЦ) за угодами, дослідженими в межах податкової перевірки позивача.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договірних відносин між позивачем та його контрагентом, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку господарського правочину на відповідність вимогам ЦК, ГК України (фіктивність, удаваність, нікчемність) та пов'язувати з такою оцінкою податкову (фінансову) відповідальність платника податків, оскільки вказане належить до виключеної компетенції суду відповідної юрисдикції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що достатніх і належних доказів правомірності висновків податкової перевірки позивача податковим органом не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами. Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій, зменшення розміру податкового кредиту з ПДВ є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. по справі № 820/4648/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.