Постанова

від 11.11.2013 по справі 5015/4515/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 5015/4515/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" на рішення відгосподарського суду Львівської області 13.05.2013 та на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 19.09.2013 у справі господарського суду№ 5015/4515/12 Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів" 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс" 5.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 простягнення 89 757,07 грн. за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - не з'явились

від відповідача 3 - не з'явились

від відповідача 4 - не з'явились

від відповідача 5 - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про стягнення солідарно з відповідачів 89 757,07 грн. заборгованості за кредитним договором від 04.03.2008 № 014/08-3/3570/МК, з яких: 77 400,25 грн. заборгованості за кредитом, 5 319,73 грн. заборгованості по відсоткам, 7 037,09 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.12.2012 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено ОСОБА_5.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з відповідачів 87 655,51 грн., з яких: 71 400,25 грн. заборгованості за кредитом, 8 236,41 грн. заборгованості з відсотків, 8 018,85 грн. пені. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у справі № 5015/4515/12 (суддя Гутьєва В.В.) позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 71 400,25 грн. заборгованості за кредитом, 8 236,41 грн. заборгованості з відсотків, 8 018,85 грн. пені, 1 795,14 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 у справі № 5015/4515/12 (колегія суддів у складі: головуючого судді Матущака О.І., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" рішення господарського суду Львівської області від 13.05.2013 скасовано в частині стягнення пені у сумі 8 018,85 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто пені у сумі 1 194,17 грн., в стягненні пені у сумі 6 824,68 грн. відмовлено; в решті рішення залишено без змін; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 80 830,83 грн., з яких: 71 400,25 грн. заборгованість за кредитом, 8 236,41 грн. заборгованість з відсотків, 1 194, 17 грн. пені; стягнуто з позивача на користь відповідача 1 69,88 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.05.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 (позичальник, третя особа) укладено кредитний договір № 014/08-3/3570/МК, за умовами якого позивач надає третій особі споживчий кредит в розмірі 500 000,00 грн. зі сплатою 16,75% річних терміном на 60 місяців строком з 04.03.2008 до 03.03.2013 та з погашенням згідно з графіком погашення (додаток № 1 до кредитного договору № 014/08-3/3570/МК від 04.03.2008, який є невід'ємною частиною кредитного договору).

06.03.2008 на виконання умов кредитного договору № 014/08-3/3570/МК від 04.03.2008 позивачем надано третій особі кредит в розмірі 500 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок третьої особи № НОМЕР_1, що підтверджується меморіальним ордером від 06.03.2008.

З метою забезпечення виконання зобов'язань третьою особою за кредитним договором 04.03.2008 позивачем укладено договори поруки, а саме: № 014/08-3/3570/п1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", № 014/08-3/3570/п2 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", № 014/08-3/3570/п5 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромас", № 014/08-3/3570/п3 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс", № 014/08-3/3570/п4 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат".

Відповідно до вказаних договорів поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях боржника - фізичної особи ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі 500 000,00 грн., відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Однак, позичальник порушив зобов'язання за укладеним кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становила 89 757,07 грн.

Згідно з п.п. 2.1, 2.4, 2.5, 3.1 договорів поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. У випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги у відповідності до частини 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України. У випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором банк має право звернутись до поручителів з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, поручитель зобов'язується здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, упродовж трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.

У зв'язку з вищевикладеним позивачем надіслано відповідачам вимоги № С-14-120-1-10-3591, № С-14-120-1-10-3593, № С-14-120-1-10-3587, № С-14-120-1-10-3585, № С-14-120-1-10-3589 щодо виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором шляхом сплати кредитної заборгованості в розмірі 89 757,07 грн. упродовж трьох банківських днів з моменту отримання вимоги.

Проте вказані вимоги позивача залишені відповідачами без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідачів 87 655,51 грн.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 530, 553, 554, 612, 627, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України. При цьому місцевий господарський суд виходив із порушення відповідачами та третьою особою своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 04.03.2008 № 014/08-3/3570/МК.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що місцевим господарським судом не враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована посиланням на ст.ст. 546, 553, 554, 559, 627, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" посилається на порушення судами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 559 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник, зокрема, зазначає про припинення договорів поруки від 04.03.2008 № 014/08-3/3570/п1, № 014/08-3/3570/п2, № 014/08-3/3570/п3, № 014/08-3/3570/п4 та № 014/08-3/3570/п5 на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України у зв'язку з непред'явленням позивачем вимоги до поручителів протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

За змістом вищезазначених правових норм поручителі несуть ті ж несприятливі наслідки порушення зобов'язання, що і боржник, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставне стягнення місцевим судом пені поза межами встановленого законом шестимісячного строку та у розмірі, що перевищує облікову ставку НБУ.

Зважаючи на те, що третя особа порушила грошові зобов'язання за кредитним договором від 04.03.2008 № 014/08-3/3570/МК, та враховуючи, що встановлена судом апеляційної інстанції заборгованість в розмірі 80 830, 83 грн. боржником та/або поручителями не погашена, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачів 71 400,25 грн. заборгованості за кредитом, 8 236,41 грн. заборгованість з відсотків, 1 194,17 грн. пені.

Доводи касаційної скарги про те, що договори поруки від 04.03.2008 № 014/08-3/3570/п1, № 014/08-3/3570/п2, № 014/08-3/3570/п3, № 014/08-3/3570/п4 та № 014/08-3/3570/п5 є припиненими внаслідок непред'явлення позивачем вимоги до поручителів протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким вже була надана належна правова оцінка апеляційним господарським судом, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші заперечення скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі, що з огляду на вимоги ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, а тому підстави для зміни або скасування прийнятої у цій справі постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 у справі № 5015/4515/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.