Ухвала

від 13.11.2013 по справі 8/271

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 листопада 2013 року Справа № 8/271

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги Кооперативу "Природа" на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 та на рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 у справі № 8/271 за позовомКооперативу "Природа" доВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" простягнення 5585980,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 у справі № 8/271 (суддя - Плеханова Л.Б.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2003 (головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Барбашова С.В.), у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2003 касаційну скаргу кооперативу "Природа" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2003 у даній справі повернуто скаржникові на підставі п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.2003 касаційну скаргу кооперативу "Природа" на вказану постанову апеляційного господарського суду повернуто скаржникові на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.07.2013 (суддя - Іваницький О.Т.) заяву кооперативу "Природа" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 повернуто заявникові на підставі п. п. 2, 3 ч. 6 ст. 113 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у справі господарського суду Полтавської області № 8/271 (головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Істоміна О.А.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги кооперативу "Природа" на рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 у даній справі, апеляційну скаргу повернуто заявникові з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 62, ст. ст. 97, 98 ГПК України, враховуючи, що вказане рішення місцевого господарського суду вже було предметом перегляду в апеляційному порядку.

26.09.2013 кооператив "Природа" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 у даній справі відмінити або переглянути, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 переглянути, а також зобов'язати замовника - ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оплатити виконану кооперативом "Природа" без договору за письмовою вимогою ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" додаткову роботу по звільненню вул. Леніна від залишків лісу та підписати акт прийняття робіт замовником.

Однак, вказана касаційна скарга кооперативу "Природа" не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Як вбачається з прохальної частини поданої касаційної скарги, скаржник, звертаючись до Вищого господарського суду України, порушує питання про скасування рішення господарського суду Полтавської області у даній справі, яке було прийняте 01.07.2002 та переглянуте в апеляційному порядку, за наслідками чого Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 05.02.2003.

Відповідно до ст. 107 ГПК України (в редакції, чинній станом на момент подання касаційної скарги) сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

В силу ч. 1 ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо вона подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили (ч. 2 ст. 110 ГПК України).

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено (п. 5 ч.1 ст. 111-3 ГПК України).

Таким чином, зі змісту імперативних приписів наведених норм слідує, що прийняття і розгляд судом касаційних скарг на судові рішення апеляційного господарського суду, поданих у строк понад 20 днів з дня набрання ними чинності, може мати місце лише з дотриманням правила щодо поновлення строку на їх касаційне оскарження.

У контексті наведеного варто звернути увагу на те, що поновлення вказаного строку є правом суду, яке реалізується останнім, виходячи як з поважності причин пропуску стороною законодавчо закріпленого строку на касаційне оскарження судового рішення, так і з тривалості його пропуску стороною, з урахуванням загального правила щодо розумності строків.

Разом з тим, утретє з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції від 05.02.2003 та рішення місцевого господарського суду від 01.07.2002 у даній справі скаржник звернувся лише 26.09.2013, тобто після спливу більш, ніж 10 років з дня повернення йому Вищим господарським судом України попередньо поданої касаційної скарги на вказані судові акти та дня набрання останніми законної сили.

За таких обставин колегія суддів вважає, що пропущення скаржником встановленого процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення тривалістю понад 10 років виключає можливість його поновлення судом, а відтак і прийняття до розгляду поданої касаційної скарги кооперативу "Природа" в частині вимог щодо перегляду у касаційному порядку рішення та постанови судів у даній справі від 01.07.2002 і 05.02.2003 відповідно.

Крім того, касаційна скарга також містить вимогу про перегляд у касаційному порядку ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у даній справі, щодо якої колегія суддів зазначає наступне.

У силу ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою визначено форму і зміст касаційної скарги, до останньої додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Виходячи зі змісту наведених норм процесуального закону, вбачається, що особа, яка оскаржує судове рішення, зобов'язана надати до суду доказ, який свідчив би про направлення нею копії касаційної скарги іншій стороні у справі.

Разом з тим, до матеріалів касаційної скарги скаржником не додано доказів направлення її копії відповідачу у справі - ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".

Згідно з п. 4 ч.1 ст.111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок та порядок сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір", який набирав чинності з 1 листопада 2011 року (із змінами і доповненнями).

Так, у силу ч. 1 ст. 4 наведеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013 року складає 1147,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у даній справі кооператив "Природа" мав сплатити судовий збір в сумі 573,50 грн.

Однак, доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції матеріали останньої не містять, натомість, скаржником додані не засвідчені копії платіжних доручень №№ 01, 02 від 17.04.2002 та №№ 03, 04 від 11.07.2002 про сплату кооперативом "Природа" державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу за подання ним позовної заяви.

Крім цього, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

У силу ч. 1 ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Таким чином, виходячи з положень наведених норм, останнім днем строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційної господарського суду, винесеної 02.09.2013, було 23.09.2013, враховуючи, що 22.09.2013 припадало на вихідний день.

Проте, згідно з відтиском поштового штемпелю на конверті, касаційна скарга кооперативом "Природа" була подана 26.09.2013, тобто з пропуском встановленого ст. 110 ГПК України 20-денного строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку скаржником до матеріалів касаційної скарги не додане, не викладене таке клопотання і в тексті самої касаційної скарги.

До того ж, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Виходячи з положень наведеної норми, окрім вимог скаржника, у касаційній скарзі останнім має бути зазначено перелік конкретних норм матеріального і/або процесуального права, які, на його думку, порушені чи неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням суті такого порушення чи неправильного застосування.

У силу п. 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Однак, як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, навівши перелік п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України та п. 2 ст. 104 ГПК України, не обґрунтував, у чому саме полягає їх порушення судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, так само як і не зазначив, яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції, відмовивши у прийнятті апеляційної скарги, поданої на рішення місцевого господарського суду, яке вже переглядалося в апеляційному порядку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених п. п. 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України, для повернення касаційної скарги кооперативу "Природа" в частині оскарження ухвали Харківського апеляційної господарського суду від 02.09.2013 у даній справі.

Стосовно вимоги касаційної скарги про зобов'язання замовника - ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оплатити виконану кооперативом "Природа" без договору за письмовою вимогою ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" додаткову роботу по звільненню вул. Леніна від залишків лісу та підписати акт прийняття робіт замовником, колегія суддів зазначає, що в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція лише перевіряє повноту встановлення фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій, а також застосування ними норм матеріального і процесуального права, однак, не наділена повноваженнями вирішувати заявлені позивачем вимоги по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пропущений заявником процесуальний строк на касаційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2003 у справі № 8/271 не підлягає відновленню, що виключає прийняття судом касаційної інстанції до розгляду касаційної скарги кооперативу "Природа" у цій частині та має своїм наслідком повернення її заявникові. Касаційна скарга кооперативу "Природа" в частині вимоги про перегляд у касаційному порядку ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у даній справі підлягає поверненню заявникові на підставі п. п. 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 110, 111, п. п. 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у поновленні пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2003 у справі № 8/271.

2. Касаційну скаргу кооперативу "Природа" в частині вимог стосовно перегляду у касаційному порядку рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2002 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2003 у справі № 8/271 повернути скаржникові.

3. Касаційну скаргу кооперативу "Природа" в частині вимог стосовно перегляду у касаційному порядку ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у справі господарського суду Полтавської області № 8/271 повернути скаржникові.

Головуючий суддя С.В. Бакуліна

Судді О.І. Глос

О.І. Поляк