Рішення

від 11.11.2013 по справі 919/1184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року справа № 919/1184/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД"

(пр. Павла Корчагіна, буд.6, кв. 10, м. Севастополь, 99014)

про стягнення 75443,38 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

за участю представників сторін:

від позивача - Бекетова Наталя Сергіївна - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 29.12.2012;

від відповідача - не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" про стягнення 75 443,38 грн, з яких: 7 511,92 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.09.2013, 142,18 грн - пеня, 300,08 грн - 30% річних, 67 489,20 грн - штраф; про розірвання договору оренди нерухомого майна № 39-13 від 27.02.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, та про зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (в тому числі з нежитлових приміщень № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., міст загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, розташованих за адресою: м. Севастополь, пр. Павла Корчагіна, 16.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 39-13 від 27.02.2013 в частині своєчасного та повного внесення суми орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.09.2013. Мотивуючи заявлені вимоги, позивач посилався на положення Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положення укладеного між сторонами договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вимоги ухвал суду від 15.10.2013, від 28.10.2013 не виконав, витребувані судом документи та письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїхзаперечень суду не надав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (рекомендованою кореспонденцією) та завчасно за адресою місцезнаходження, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданому за запит позивача за № 16608211 від 07.06.2013 /а.с.17-18/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу судом обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 між ФКМ Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець) та ТОВ "Талинс ЛТД" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 39-13 (далі - договір) /а.с.13-14/. Так, відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 16, яке перебуває на балансі РЕП-9 (далі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою станом на 31 грудня 2012 року - 124980 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) гривень (без врахування ПДВ).

Відповідно до пункту 3.1 договору, розмір орендної плати визначається згідно з Рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 22496,40 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто шість грн 40 коп.) гривень на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки - 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передається в оренду, станом на 31 грудня 2012 р. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в оренду плату.

Орендна плата, згідно з пунктом 3.2 договору, складає - 1882,21 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві грн 21 коп.) гривень (без ПДВ) за перший місяць оренди (з застосуванням індексу інфляції), та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункт 3.3 договору).

Орендар за умовами пункту 4.4.3 договору зобов'язувався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені пунктом 4.4.4 договору оренди, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Строк дії договору визначено сторонами згідно з пунктом 7.1 договору з моменту його підписання до 26.02.2016.

Відповідно до акту прийому - передачі від 27.02.2013 Орендодавець передав, а Орендар прийняв нерухоме майно в оренду /а.с. 16/.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати сум орендної плати позивачу не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.06.2013 по 30.09.2013 у розмірі 7511,92 грн, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій, розірвання договору та виселення відповідача.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Аналогічні положення щодо регулювання відносин оренди містяться у частині шостій статті 283 Господарського кодексу України.

Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності також регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (у редакції чинній на час вчинення правовідносин) (далі - Закон № 2269-ХІІ).

Так, відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону № 2269-ХІІ, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дефініція поняття "орендна плата", що наводиться у частині першої статті 286 Господарського кодексу України, відзначає, що це є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані позивачем докази наявності заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.09.2013 суд вважає належними та достатніми, тоді як відповідачем, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з орендної плати суду не представлено, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7511,92 грн за період з 01.06.2013 по 30.09.2013 обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Посилаючись на положення пункту 8.6 договору позивач просить стягнути з відповідача 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення у розмірі 300,08 грн, згідно з наданим розрахунком /а.с. 12/.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.6 договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (а.с. 12), суд визнав його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення 30% річних від простроченої суми в розмірі 300,08 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 142,18 грн та штрафу у розмірі 67489,20 грн, як санкцій за порушення останнім умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати.

Суд вважає зазначені вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 8.5 договору передбачено, що у разі порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки пеню у розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого суду розрахунку /а.с. 12/, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 142,18 грн за період з 21.06.2013 по 23.09.2013.

В пункті 8.7 договору сторони також дійшли згоди щодо права Орендодавця стягнути з Орендаря штраф в сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів.

Враховуючи, що після укладення договору орендна плата вносилась Орендарем з порушенням вимог пункту 4.4.3 договору, а прострочення склало більш ніж 60 календарних днів, суд, перевіривши розрахунки позивача, вважає, що вони здійснені відповідно до умов договору та з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 142,18 грн та штрафу у розмірі 67489,20 грн - є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд, користуючись правом зазначеним у пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне, приймаючи рішення, зменшити розмір визначеного позивачем штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначається, що "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягай стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, якізаслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойку (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України), Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом".

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд зазначає, що ніхто не вправі отримувати вигоду зі своєї незаконної поведінки, однак нарахований позивачем, згідно з умовами договору, штраф у розмірі 67489,20 грн - є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання - 7511,92 грн заборгованості з орендної плати, та є явно неспіврозмірним наслідкам порушення договірного зобов'язання.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру визначеного за договором штрафу до 7500,00 грн - сумі, яка майже дорівнює сумі заборгованості відповідача з орендної плати. Такий розмір відповідальності, на думку суду, є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати, позивач також вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна № 39-12 від 27.02.2013 та виселити відповідача із вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 16.

Зазначені вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Імперативною нормою частини першої статті 291 Господарського кодексу України закріплено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Тому, суд не може погодитись із зазначенням позивача в позові про безпідставне користування Орендарем нерухомим майном після закінчення строку договору, зважаючи на надісланий на адресу відповідача лист від 30.05.2013 щодо звільнення нерухомого майна та повернення комунальної власності /а.с. 19/.

Спеціальною правовою нормою частини третьої статті 26 Закону № 2269-ХІІ, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункті 7.4 договору сторони зазначили, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та з інших підстав, передбачених договором або законом. До істотних порушень договору сторони віднесли, зокрема, порушення умов пункту 4.4.3 договору щодо своєчасного внесення Орендарем орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 39-12 від 27.02.2013 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати, що, в контексті частини третьої статті 26 Закону № 2269-ХП та пункту 7.4 договору, є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору на вимогу позивача в судовому порядку та повернення орендованого майна.

Отже, вимогу позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна № 39-12 від 27.02.2013, суд вважає обгрунтованою, такою, що відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, і такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір розірвано він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, договір оренди нерухомого майна № 39-12 від 27.02.2013 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України). Так, відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок Орендаря повернути Орендодавцеві об'єкт оренди, тобто, фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору, передбачено і пунктом 4.4.14 договору оренди.

Норми статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку в натурі відповідно, отже, вимога Орендодавця виконати цей обов'язок є законною і ґрунтовною.

За викладених обставин, у зв'язку з припиненням дії договору оренди, вимога позивача про виселення відповідача із займаних ним вбудованих нежитлових приміщень, яка є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 та пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" (пр. Павла Корчагіна, буд. 6, кв. 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 22232805) на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість у розмірі 15 454,18 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 18 коп) , з яких: 7 511,92 грн (сім тисяч п'ятсот одинадцять гривень 92 коп.) - заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.09.2013; 142,18 грн (сто сорок дві гривні 18 коп.) - пеня; 300,08 грн (триста гривень 8 коп.) - 30% річних; 7 500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень) - штраф.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 39-13 від 27.02.2013 на вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд.16, укладений між фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) та товариством з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" (пр. Павла Корчагіна, буд. 6, кв. 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 22232805).

4. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" (пр. Павла Корчагіна, буд. 6, кв. 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 22232805) з вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд.16.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" (пр. Павла Корчагіна, буд. 6, кв. 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 22232805) на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, на р/р № 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 25750044) 4 014,50 грн (чотири тисячі чотирнадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2013.

Суддя Ю.В. Лотова