Постанова

від 27.02.2014 по справі 919/1184/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 919/1184/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Бекетова Наталя Сергіївна, довіреність б/н від 08.01.14р. - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

представник відповідача: Таратуткіна Віта Володимирівна, довіреність №5 від 25.12.13р. - ТОВ "Талинс ЛТД";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю. В.) від 11 листопада 2013 року у справі № 919/1184/13

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД"

про стягнення 75443,38 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ :

Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська звернулась до господарського Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" про стягнення 75 443,38 грн, з яких: 7 511,92 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.09.2013, 142,18 грн - пеня, 300,08 грн - 30% річних, 67 489,20 грн - штраф; про розірвання договору оренди нерухомого майна № 39-13 від 27.02.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, та про зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (в тому числі з нежитлових приміщень № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., міст загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, розташованих за адресою: м. Севастополь, пр. Павла Корчагіна, 16.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2013 року у справі №919/1184/13 (суддя Лотова Ю. В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість у розмірі 15 454,18 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 18 коп), з яких: 7 511,92 грн (сім тисяч п'ятсот одинадцять гривень 92 коп.) - заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.09.2013; 142,18 грн (сто сорок дві гривні 18 коп.) - пеня; 300,08 грн (триста гривень 8 коп.) - 30% річних; 7 500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень) - штраф.

Розірвано договір оренди нерухомого майна № 39-13 від 27.02.2013 на вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд.16, укладений між фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД".

Виселено товариство з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" з вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд.16.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення яким апеляційну скаргу задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми процесуального права, яке виразилося в неналежному повідомлені відповідача про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим останній не мав можливості з'явитися в засідання суду та ознайомитися з матеріалами справи. Також, відповідач вважає, що місцевим господарським суд неправомірно стягнуто з нього судовий збір в повному розмірі, тоді як позов задоволений частково, а відтак судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеній сумі позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2013 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" строк на подання апеляційної скарги, скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Котлярова О. Л.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2013 року, в зв'язку з хворобою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Антонову І. В.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2014 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Антонову І. В. замінено у складі колегії суддів на суддю Проценко О. І.

З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги у справі №919/1184/13 почався заново, а саме з 06 лютого 2014 року (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні, 27 лютого 2014 року, відповідач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення суду першої інстанції, як такого, що винесене з порушенням процесуального права.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а також надав суду документи витребувані ухвалою суду від 26.12.2013р.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05 вересня 2007 року Фонду комунального майна Севастопольської міської ради видано свідоцтва на право комунальної власності Територіальної громади м. Севастополя на приміщення магазину непродовольчих товарів з №1-1 по №1-9 загальною площею 266,6 кв.м., з ганком.

Пунктом 1.6 наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 27 квітня 2013 року за №01-03/73 вирішено укласти договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" на нежиле приміщення по вул. П. Корчагіна, 16 (51, 25 кв.м.), строком на 2 роки 364 дня для розміщення офісу.

27.02.2013р. між ФКМ Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець) та ТОВ "Талинс ЛТД" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 39-13 (далі - договір) (а.с.13-14).

Так, відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 16, яке перебуває на балансі РЕП-9 (далі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою станом на 31 грудня 2012 року - 124980 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) гривень (без врахування ПДВ).

Відповідно до пункту 3.1 договору, розмір орендної плати визначається згідно з Рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007р. та складає 22496,40 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто шість грн 40 коп.) гривень на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки - 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передається в оренду, станом на 31 грудня 2012 р. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в оренду плату.

Орендна плата, згідно з пунктом 3.2 договору, складає - 1882,21 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві грн 21 коп.) гривень (без ПДВ) за перший місяць оренди (з застосуванням індексу інфляції), та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункт 3.3 договору).

Орендар за умовами пункту 4.4.3 договору зобов'язувався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені пунктом 4.4.4 договору оренди, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Строк дії договору визначено сторонами згідно з пунктом 7.1 договору з моменту його підписання до 26.02.2016р..

Відповідно до акту прийому - передачі від 27.02.2013р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв нерухоме майно в оренду (а.с. 16).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати сум орендної плати позивачу порушив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р. у розмірі 7511,92 грн., що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій, розірвання договору та виселення відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач довів наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р. у розмірі 7511,92 грн., а тому вимоги про її стягнення та стягнення штрафних санкцій, в зв'язку з допущеним порушенням, є обґрунтованими. Також, виходячи із порушення відповідачем договірних зобов'язань, суд задовольнив похідні вимоги про розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаних приміщень.

Крім того, зменшуючи суму штрафу, яка підлягає стягнення з відповідача до 7500, 00 грн., місцевий господарський суд виходив із того, що сума у розмірі 67489,20 грн. - є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання - 7511,92 грн. заборгованості з орендної плати, та є явно неспіврозмірним наслідкам порушення договірного зобов'язання.

Проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на нступне.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Обов'язок орендаря, щодо своєчасної сплати орендних платежів, а також інших платежів пов'язаних з користуванням об'єктом оренди, у тому числі оплату комунальних послуг та експлуатаційних послуг, у визначеному розмірі, закріплений в пунктах 3. 1, 3.2, 4.4.3, 4.4.4 договору оренди.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, передав у користування відповідачу нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 51,25 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення № 5, № 6 площею 42,90 кв.м., місця загального користування площею 8,35 кв.м.) з ганком, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 16, що підтверджується актом прийому - передачі від 27.02.2013р.

За умовами договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р., відповідач не оплачував виставлені позивачем рахунки на сплату орендної плати, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість по орендній платі в сумі 7 511, 92 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а. с. 11).

Крім того, відповідач в свою чергу не представив суду жодних документальних доказів щодо відсутності у останнього вказаної заборгованості на момент розгляду судом першої інстанції даної справи.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. ст. 11, 525, 526, 610, 611, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 283 ГК України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 511, 92 грн. заборгованості з орендної плати.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що до апеляційної скарги відповідачем додані платіжні доручення №41 від 20.11.2013р. про сплату орендної плати в сумі 6 850, 07 грн. та №1 від 13.01.2014р. про сплату орендної плати в сумі 700,00 грн., посилаючись на які відповідач стверджує про відсутність у нього заборгованості з орендної плати.

Однак, колегія суддів зазначає, що перегляд справи в апеляційному порядку здійснюється на підстави тих доказів, які були наявні у справі під час її розгляду в суді першої інстанції, а тому прийняття нових доказів, які не існували на час прийняття оскаржуваного рішення, є неможливим з огляду на ст. 101 ГПК України).

Відтак, на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції 11.11.2013р., у відповідача була наявна заборгованість з орендної плати, яка була сплачена ним тільки після ухвалення рішення 20.11.2013р. і 13.01.2014р., а тому судом першої інстанції підставно стягнуто з останнього існуючий борг з орендної плати.

Щодо позовних вимог про стягнення 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 300, 08 грн., судова колегія також вважає їх обґрунтованими, в зв'язку з наступним.

Так, відповідно до положень статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.6 договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (а.с. 12), колегія суддів визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних від простроченої суми в розмірі 300,08 грн., підставно задоволені судом першої інстанції.

Крім того, штрафними санкціями згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 142,18 грн. та штраф у розмірі 67489,20 грн., як санкцій за порушення останнім умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати.

Сторонами в пункті 8.5 договору передбачено, що у разі порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки пеню у розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого суду розрахунку (а.с. 12), позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 142,18 грн. за період з 21.06.2013р. по 23.09.2013р..

В пункті 8.7 договору сторони також дійшли згоди щодо права Орендодавця стягнути з Орендаря штраф в сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів.

Слід зазначити, що після укладення договору орендна плата вносилась Орендарем з порушенням вимог пункту 4.4.3 договору, а прострочення склало більш ніж 60 календарних днів.

Таким чином, встановивши факт порушення відповідачем п.4.4.3 договору стосовно своєчасного перерахування орендної плати, колегія суддів перевіривши розрахунок розміру пені нарахованої позивачем в сумі 142,18 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, за кожен день прострочення, дійшла висновку про обгурнтованість позовних вимог в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача штрафу, оскільки останнім порушені умови договору щодо своєчасної сплати орендної плати, а також зменшення його розміру до 7500,00 грн., що повністю кореспондується із ст. 233 Господарського кодексу України. Адже, дійсно штраф заявлений відповідачем в сумі 67489,20 грн. - є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання - 7511,92 грн. заборгованості з орендної плати, та є явно неспіврозмірним наслідкам порушення договірного зобов'язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору оренди та виселення відповідача, позивач в якості підстави для його розірвання зазначає порушення орендарем умови договору щодо внесення орендних платежів в розмірі, встановленому договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункті 7.4 договору сторони зазначили, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та з інших підстав, передбачених договором або законом. До істотних порушень договору сторони віднесли, зокрема, порушення умов пункту 4.4.3 договору щодо своєчасного внесення Орендарем орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Частиною 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Також, відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як підставно встановлено місцевим господарським судом та матеріалами справи підтвердужєтья факт порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 39-12 від 27.02.2013 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати, що, в контексті частини третьої статті 26 Закону № 2269-ХП та пункту 7.4 договору, є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору на вимогу позивача в судовому порядку та повернення орендованого майна.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині.

Також, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом і в частині задоволення позову про виселення відповідача із спірних приміщень, оскільки у останнього відсутні правові підстави для їх зайняття.

Крім того, обов'язок Орендаря повернути Орендодавцеві об'єкт оренди, тобто, фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору, передбачено і пунктом 4.4.14 договору оренди.

Відносно посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права відносно неналежного його повідомлення про час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, уся кореспонденція суду, в тому числі і ухвала про порушення провадження у справі від 15.10.2013р., направлялася на адресу ТОВ "Талинс ЛТД", яка міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 99014, м. Севастополь, гагарінський район, вул. П. Корчагіна, буд. 6, кв. 10 (а. с. 17-18, ).

Однак, 24.10.2013р. і 06.11.2013р., на адресу суду від ТОВ "Талинс ЛТД" повернуто поштові відправлення - ухвали суду від 15.10.2013р. та 28.10.2013р., із відміткою пошти про невручення по причині - "за закінченням терміну зберігання".

Судова колегія зазначає, що така причина повернення не свідчить про неналежне повідомлення сторони про час та місце розгляду справи, а є наслідком її не прибуття на відділення зв'язку за отриманням кореспонденції, що залежало виключно від волевиявлення останньої, в зв'язку з чим відповідач вважаються належним чином повідомленний про розгляд справи, адже ухвала суду надсилалася йому на вірну адресу, яка міститься у матеріалах справи.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом у п. 3.9. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції при здійсненні розподілу судових витрат, оскільки самостійне зменшення судом суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, жодним чином не впливає на визначення розміру судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та положень пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 та пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що під час вирішення спору, місцевим господарським судом правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не знайшла законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талинс ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2013 року у справі № 919/1184/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

О.Л. Котлярова