Постанова

від 25.10.2013 по справі 826/9902/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2013 року справа № 826/9902/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Дагпром-Союз»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання неправомірними дії та скасування рішення № 231 від 14.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Дагпром-Союз» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання неправомірними дії, скасування рішення № 231 від 14.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

В судовому засіданні 23.07.2013 року ухвалою суду замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є неправомірним, оскільки встановленні комісією факти свідчать лише про фальсифікацію документів посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі ДПС. Позивач вказує на те, що Окружним адміністративним судом міста Києва в інших судових справах та прокуратурою Дарницького району міста Києва встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість які свідчать про наявність оподаткованих операцій подавались позивачем вчасно, у встановленій законодавством формі та в повному обсязі, але внаслідок неправомірних дій посадових осіб ДПІ в Дарницькому районі м. Києва ДПС не були прийняті.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.45), в яких зазначив, що було прийнято рішення № 231 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та встановлено, що ПП «Дагпром-Союз» звітує по податку на додану вартість про відсутність оподатковуваних операцій (підстава для анулювання реєстрації платника ПДВ), що підтверджено довідкою про наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ № 202 від 14.03.2013 року та було встановлено факт не звітування позивачем по податку на додану вартість. Враховуючи фактичні та правові підстави, позивачу анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість відповідно до приписів п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надані письмові додаткові пояснення (т.1 а.с.59-60) в яких зазначено, що підрозділом ГВПМ здійснено вихід на місце реєстрації підприємства з метою обстеження місцезнаходження та вручення запиту. ПП «Дагпром-союз» за податковою адресою: м. Київ, вул. Сормовська, 3 не розшукано та надано довідку від 30.08.2012 року № 994 про не встановлення місцезнаходження платника податків. ДПІ до відділу реєстрації Дарницької районної державної адміністрації направлено повідомлення по ф.№18-ОПП від 30.08.2012 року № 3890/9/18-159 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням позивача. Від Дарницької РДА надійшла відомість в електронному вигляді від 25.09.2012 року №10651060014015608 про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП «Дагпром-Союз». Також вказує відповідач, за результатами відпрацювання підприємства відповідно встановленого алгоритму відпрацювання ризикових підприємств встановлено, що директор та засновник ПП «Дагпром-Союз» гр. ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, де перебуває на даний момент невідомо, встановити фактичне місце знаходження останнього не виявилося можливим. В зв'язку з чим, договір про визнання електронних документів від 23.02.2012 року укладений між позивачем та ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС призупинено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 10.09.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - приватне підприємство «Дагпром-Союз», зареєстровано як юридична особа Сторожинецькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 24.05.2007 року № 10361020000000544, ідентифікаційний код юридичної особи 35132771, що підтверджено випискою та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою АА № 778187 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.7-26, 86-95)

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначено в Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1394 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107 (далі - Положення № 1394).

Позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість з 21.06.2007 (індивідуальний податковий номер - 351327724106), номер свідоцтва платника ПДВ - 200035857, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. (а.с.27)

Рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 231 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість та платника податку зобов'язано повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

Згідно з п.5.6 розділу V Положення № 1394, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України або до суду.

Позивач, використовуючи надане йому право на оскарження рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про скасування рішення № 231 від 14.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно із підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Положення № 1394 встановлено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Положення № 1394, податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

У силу вимог підпункту 5.5.2.3 підпункту 5.5.2 пункту 5.5 Положення № 1394, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтверджувальних документів (відомостей). У випадку скасування реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підтверджуючим документом є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Зі змісту вищезазначених положень чинного законодавства України випливає, що підставою для скасування реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу у відповідності до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України є встановлення факту подання таким платником протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Суд зазначає, що визначення понять поставки товарів та послуг, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування п.п.«г» п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, оскільки за своєю суттю операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу положень п.п.«г» п.184.1 статті 184 Податкового кодексу України вбачається, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є неподання протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість або подання такої декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто мова йде про сам факт неподання декларацій чи подання з нульовими показниками протягом 12 послідовних податкових місяців, в даному випадку з лютого 2012 року по лютий 2013 року (рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.03.2013 року).

Між позивачем та ДПІ у Дарницькому районі м. Києва укладено договір про визнання електронних документів. Предметом договору є визнання податкових документів поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. (т.1 а.с.106-114)

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач надавав в електронному вигляді податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема, за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року. (т.1 а.с.123 - т.2 а.с.31)

Із аналізу зазначених даних в податкових деклараціях вбачається, що підприємством за звітні податкові періоди нараховувалися суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет і визначалися суми податкового кредиту, а саме: за лютий 2012 року податкового кредиту - 66 462,00грн. і податкове зобов'язання - 1 306,00грн., за березень 2012 року податкового кредиту - 126 193,00грн. і податкове зобов'язання - 1 602,00грн., за квітень 2012 року податкового кредиту - 123 584,00грн. і податкове зобов'язання - 1 562,00грн., за травень 2012 року податкового кредиту - 658 242,00грн. і податкове зобов'язання - 8 698,00грн., за червень 2012 року податкового кредиту - 895 299,00грн. і податкове зобов'язання - 8 777,00грн., за липень 2012 року податкового кредиту - 284 869,00грн. і податкове зобов'язання - 1 406,00грн., за серпень 2012 року податкового кредиту - 482 775,00грн. і податкове зобов'язання - 5 889,00грн., за вересень 2012 року податкового кредиту - 639 739,00грн. і податкове зобов'язання - 8 461,00грн., за жовтень 2012 року податкового кредиту - 233 696,00грн. і податкове зобов'язання - 2 598,00грн., за листопад 2012 року податкового кредиту - 144 040,00грн. і податкове зобов'язання - 1 729,00грн., за грудень 2012 року податкового кредиту - 49 745,00грн. і податкове зобов'язання - 1 193,00грн., за січень 2013 року податкового кредиту - 190 837,00грн. і податкове зобов'язання - 2 773,00грн., за лютий 2013 року податкового кредиту - 158 985,00грн. і податкове зобов'язання - 1 984,00грн. Факт надіслання зазначених податкових декларацій по податку на додану вартість позивачем до податкової інспекції підтверджено квитанціями які наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2012 року по справі № 826/1663/13-а, від 26.12.2012 року № 2а-14647/12/2670, які залишені без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду, визнані неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС щодо неприйняття податкової звітності ПП «Дагпром-Союз» в електронній формі та зобов'язано ДПІ прийняти та зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість. (т.1 а.с.30-37, 65-72)

Судом не приймаються доводи представника відповідача з приводу того, що 19.09.2012 року подано позовну заяву за № 4177/9/10-008 до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання установчих документів недійсними з моменту реєстрації і ухвала про відкриття провадження по справі до ДПІ не надходила, оскільки в матеріалах справи наявна постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 року по справі № 2а-12962/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2013 року, якою у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС про визнання установчих документів ПП «Дагпром-Союз» недійсними відмовлено повністю. (т.1 а.с.96-105)

Крім того, суд не приймає доводи представника відповідача щодо відсутності підприємства за юридичною адресою, оскільки згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Статус відомостей про юридичну особу підтверджено, місцезнаходження підприємства не змінювалося, а тому підстав для прийняття спірного рішення у податкового органу були відсутні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи сторонами інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов необґрунтованого та неправомірного висновку щодо відсутності у позивача оподатковуваних операцій та вважає дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача неправомірними та прийняте ним рішення № 231 від 14.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Дагпром-Союз» таким, що не відповідає діючому законодавству і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено та не підтверджено матеріалами справи правомірність прийняття рішення № 231 від 14.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Дагпром-Союз».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов приватного підприємства «Дагпром-Союз» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Приватного підприємства «Дагпром-Союз» - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дагпром-Союз».

Скасувати рішення № 231 від 14.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дагпром-Союз».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчинити дії щодо поновлення реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дагпром-Союз».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дагпром-Союз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 гривні 41 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова