Рішення

від 08.11.2013 по справі 212/12886/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/12886/2012 Провадження № 22-ц/772/3228/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М. Категорія: 5 Доповідач: Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Денишенко Т.О., Медяного В.М.

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «СМАРТ» про відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ТОВ «Телерадіокомпанія «СМАРТ» про відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивував тим, що у жовтні 2004 року він купив у ВАТ «Вінницярембуд» 51/100 частку нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказані приміщення були передані в оренду ТОВ «ТРК «СМАРТ». В березні 2005 року ТОВ «ТРК «СМАРТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про переведення на себе прав та обов'язків щодо вказаних нежитлових приміщень. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2005 року в задоволенні позову відмовлено, однак рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року позов задоволено та переведено права та обов'язки покупця на вказане майно на ТОВ «ТРК «СМАРТ». В подальшому, рішенням Верховного Суду України від 07.12.2005 року було скасоване рішення апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року та залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2005 року про відмову у задоволенні позову про переведення прав ат обов'язків покупця.

Однак, під час дії рішення апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року, ТОВ «ТРК «СМАРТ» зареєструвало право власності на вказані приміщення та продало їх ОСОБА_3, який в свою чергу продав їх 21.07.2006 року ОСОБА_4, а той 19.10.2006 року ОСОБА_5 за 540350,00 гривень.

Оскільки позивач лишився власності незаконно, що підтверджене рішенням суду, вважає, що йому заподіяні збитки у вигляді вартості проданих приміщень, яку і просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки протягом 2005-2010 років був позбавлений права здавати приміщення в оренду, прибуток від чого складав би 163008,00 гривень.

Під час розгляду справи позивач збільшив вимоги позову, просив стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 571048,00 гривень та упущену вигоду в сумі 163008,00 гривень.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2004 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Вінницярембуд» було укладено договір купівлі-продажу 51/100 частки нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 за яким ОСОБА_2 придбав у власність вказані приміщення. 29.11.2004 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купив 51/100 частки нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. 22.03.2005 року сторони розірвали вказаний договір купівлі-продажу про що уклали відповідний договір.

Також встановлено, що з 02.06.2004 року 51/100 часткою нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 користувалось на правах оренди ТОВ «ТРК «СМАРТ».

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2005 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ТРК «СМАРТ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору від 22.03.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу від 29.11.2004 року, переведення прав та обов'язків покупця по укладеному договору купівлі-продажу, визнання права власності на 51/100 частки нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 та визнано договір оренди від 02.06.2004 року таким, що припинив свою дію з 30.04.2005 року.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року скасоване рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2005 року та ухвалено нове, яким позов ТОВ «ТРК «СМАРТ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного - відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 09.11.2005 року зупинено до закінчення касаційного провадження виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року, а ухвалою Верховного Суду України від 07.12.2005 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 та скасоване рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року із залишенням в силі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2005 року.

Під час дії ухвали Верховного Суду України від 09.11.2005 року про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2005 року, а саме 28.11.2005 року ТОВ «ТРК «СМАРТ» продало, а ОСОБА_3 купив 51/100 частки нежитлових приміщень по АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.05.2006 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.09.2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «ТРК «СМАРТ», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення. Однак, рішенням Апеляційного суду Львівської області, як касаційної інстанції, від 10.01.2008 року, було скасоване рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.05.2006 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 19.09.2006 року і ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 28.11.2005 року, а також зобов'язано до ТОВ «ТРК «СМАРТ» усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні приміщенням по АДРЕСА_1.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що в період часу поки тривав розгляд справи судом касаційної інстанції, 21.07.2006 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбав 51/100 частку спірного нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Пізніше, 19.10.2006 року ОСОБА_4 продав спірні приміщення ОСОБА_5

Оскільки судами було підтверджено право ОСОБА_2 на спірні приміщення він звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТРК «СМАРТ», ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07.06.2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

Зважаючи на це ОСОБА_2 звернувся з даним позовом про відшкодування ринкової вартості приміщень, права власності на які він був позбавлений.

Вирішуючи виниклий спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом, однак обрав неналежний спосіб захисту, зокрема послався на ст. 22 ЦК України в той час, як спірне приміщення не є пошкодженим або знищеним, а тому відмовив у позові.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов не вірно застосувавши норми матеріального права та всупереч процесуального закону.

Так, судами було достовірно встановлено, що ОСОБА_2 незаконно був позбавлений права власності на належне йому на праві власності нежитлове приміщення по АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що останній власник приміщень ОСОБА_5 є добросовісним набувачем цього майна, ОСОБА_2 було відмовлено у його витребуванні, а тому він обґрунтовано звернувся з позовом про відшкодування вартості цих приміщень.

Суд першої інстанції не врахував, що збитками, відповідно до ст.. 22 ЦПК України, також є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав неналежного обрання позивачем способу захисту, суд першої інстанції не виконав вимог ст. 214 ЦПК України, зокрема не встановив дійсних правовідносин сторін, що випливають із встановлених обставин та не вирішив питання щодо правової норми, яка підлягає застосуванню до встановлених ним правовідносин.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи встановлені по справі обставини та закон, що регулює виниклі правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку, що ТОВ «ТРК «СМАРТ» зобов'язане відшкодувати позивачу вартість спірних приміщень, яка відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1363 від 28.05.2013 року становить 571048,00 гривень.

Доводи відповідача щодо спливу позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки встановивши в судовому порядку незаконність позбавлення позивача права власності, він намагався повернути належне йому майно і рішенням Апеляційного суду Львівської області, як касаційної інстанції, від 10.01.2008 року, це право позивача було відновлено. Однак, в зв'язку з перепродажем приміщення під час розгляду справи третім особам, позивачу було відмовлено у витребуванні майна від добросовісного набувача (рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2010 року, ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 07.06.2010 року), в зв'язку з чим він вимушений був звертатись з позовом про відшкодування вартості приміщення (21.09.2012 року).

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування ринкової вартості приміщення в сумі 571048,00 гривень підлягають задоволенню, а тому рішення міського суду в цій частині про відмову у позові підлягає скасуванню.

В той же час не можуть бути задоволені вимоги позову про стягнення упущеної вигоди в сумі 163008,00 гривень, оскільки позивачем не доведено реальність одержання ним доходів в такому розмірі і відповідач володів майном лише з 12.07.2005 року по 28.11.2005 року. Положення ст. 1214 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки регулюють питання відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, а відповідач набув майно на підставі рішення суду, яке згодом було скасоване.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір в сумі 3441,00 гривень, сплату якого було відстрочено позивачу, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «СМАРТ» на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 571048,00 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 1729,50 гривень, а також на користь держави судовий збір в сумі 3441,00 гривень.

В задоволенні решти вимог позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

В.М. Медяний