Рішення
від 15.10.2013 по справі 5006/29/106/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2013 Справа № 5006/29/106/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Картол», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер», с.Розівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 302 343,99грн., пені у сумі 17 260,53грн., 10% штрафу у розмірі 60 123,77грн., 3% річних у сумі 6 598,08грн., інфляційних витрат у розмірі 3 879,96грн.

за участю:

від позивача: Компанієць С.С. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Картол», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер», с.Розівка, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 302 343,99грн., пені у сумі 17 260,53грн., 10% штрафу у розмірі 60 123,77грн., 3% річних у сумі 6 598,08грн., інфляційних витрат у розмірі 3 879,96грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №108-11 від 21.02.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №108-11 від 21.02.2011р., додаткової угоди №3 від 15.12.2011р. до договору, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Картол», видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, актів звіряння взаємних розрахунків, підписаних та завірених печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до яких заборгованість станом на 01.04.2011р. складає 76 817,50грн., станом на 01.07.2011р. складає 166 272,19грн., станом на 01.01.2012р. складає 97 808,45грн., станом на 01.04.2012р. складає 145 532,05грн., станом на 01.07.2012р. складає 106 870,25грн., листів, претензії №73/09-12 від 27.09.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1-2, 12, 32-33, 43, 54-55, 57, 61, 69, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 534, 610, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 220, 230, 231, 265 Господарського кодексу України.

13.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Картол», додаткової угоди №1 від 01.03.2011р. до договору, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 07.11.2012р. складає 302 343,99грн., податкових накладних, замовлень на поставку товару, рахунків-фактур.

04.12.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії листів Відповідача в яких просить у платіжних дорученнях з доказами здійснення часткової оплати вважати посилання на договір №108-11 від 21.02.2011р. та довідку за підписом генерального директора №6/12-12 від 04.12.2012р. в якій зазначено, що підставами поставки зазначеної у видаткових накладних є укладений між сторонами Договір поставки №108-11 від 21.02.2011 року та надані Покупцем (Відповідачем) замовлення на виготовлення та поставку продукції, які було передано Постачальнику (Позивачу) за допомогою електронної пошти відповідно умов зазначеного договору.

Заявою від 03.12.2012р. №3/12-12 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 302 343,99грн., пеню у сумі 17 260,53грн., 10% штрафу у розмірі 60 123,77грн., 3% річних у розмірі 6 468,29грн., інфляційні витрат у сумі 1 414,61грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. справу передано на розгляд судді Захарченко Г.В.

31.07.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву про забезпечення позову №26/0713 від 26.07.2013р. та просить винести ухвалу про прийняття заходів по забезпеченню позовних вимог шляхом накладання арешту на: кошти, які належать Відповідачу на поточному рахунку: р/р 2600601517985 в ДФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 334817; №2600803517985 у філії АТ «Укрексімбанк», м.Донецьк, МФО 334817; Все рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось.

Заявою від 26.07.2013р. №27/07-13 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 302 343,99грн., пеню у сумі 52 042,52грн., 10% штрафу у розмірі 65 049,83грн., 3% річних у розмірі 13 500,90грн., інфляційні витрат у сумі 2 321,65грн.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Заявою від 15.10.2013р. №15/10-13 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 302 343,99грн., пеню у сумі 52 042,50грн., 10% штрафу у розмірі 60 515,80грн., 3% річних у розмірі 13 498,86грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 15.10.2013р. №15/10-13, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Заявою від 15.10.2013р. №б/н Позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 2 321,65грн.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 15.10.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 15.10.2013р. №15/10-13.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 86221, Шахтарський район, с.Розівка, вул.Степова, 2;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Картол» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер» (Покупець) було укладено договір поставки №108-11, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність продукцію з гофрокартону (гофроящик, гофролист і т.п.), а Покупець прийняти її та оплатити у зумовлений строк певну грошову суму.

Згідно п.1.2 договору асортимент, та ціна продукції визначаються у Додаткових Угодах або у видаткових накладних, котрі становлять невід'ємну частину даного Договору.

У пункті 1.3 договору встановили, що кількість продукції визначається у видаткових накладних, котрі супроводжують кожну партію продукції.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- Покупець сплачує вартість отриманої продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати виписки видаткової накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. В платіжному дорученні обов'язково вказати найменування продукції, номер та дату рахунка або видаткової накладної (п.4.1 Договору);

- Постачальник та Покупець зобов'язуються проводити звірку взаємних розрахунків за вимогою кожної сторони, а також при припиненні, розірванні даного Договору, внаслідок чого повинні бути підписані вповноваженими особами Акти звірянь розрахунків. У випадку відмови однієї сторони від підписання вищевказаного Акту на вимогу другої Сторони, при розгляді судових спорів приймаються розрахунки другої Сторони (п.4.4 Договору);

Згідно п.6.1 договору Покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання - прострочення оплати продукції - зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого Законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожний ден прострочення. За прострочення понад тридцять днів від настання терміну платежу Покупець додатково зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені Постачальником збитки.

Договір вступає в дію з 01 березня 2011 року і діє до 31 грудня 2012 року (п.10.2 Договору). Договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного Договору, жодна із Сторін не направить повідомлення про його припинення (п.10.3 Договору).

15 грудня 2011 рок між Сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору де Сторони доповнили Договір пунктом 4.5 наступного змісту: «оплата здійснюється Покупцем в наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості Продукції, яка поставлена по первісній, та далі по кожній подальшій, видатковій накладній, якщо інше не вказано в самому платіжному документі». У пункту 6.1 договору внесли доповнення: «нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Строк позовної давності для стягнення неустойки складає 1 (один) рік».

01 березня 2011 року між Сторонами підписано додаткову угоду №1 де визначили асортимент та ціну продукції.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 1 639 436,97грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та завіреними печатками з боку обох Сторін без зауважень

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 1 337 092,98грню., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 302 343,99грн.

Судом приймаються до уваги листи Відповідача за підписом головного бухгалтера, які містяться в матеріалах справи, де Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер» просить в призначенні платежів правильним вважати посилання на договір №108-11 від 21.02.2011р.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено листи №08-09 від 08.09.2011р., №32/05-12 від 11.05.2012р., №47/06-12 від 21.06.2012р., №53/07-12 від 10.07.2012р., №07-08 від 07.08.2012р., №28-08 від 28.08.2012р., №75/10-12 від 11.10.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №73/09-12 від 27.09.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №108-11 від 21.02.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 1 639 436,97грн., Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1 337 092,98грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 302 343,99грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 302 343,99грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 13 498,86грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 13 483,73грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.6.1 договору Покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання - прострочення оплати продукції - зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого Законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожний ден прострочення. За прострочення понад тридцять днів від настання терміну платежу Покупець додатково зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені Постачальником збитки.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений позивачем є доведеним, суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його задоволення у розмірі 60 515,80грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.1 договору Покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання - прострочення оплати продукції - зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого Законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожний ден прострочення. За прострочення понад тридцять днів від настання терміну платежу Покупець додатково зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені Постачальником збитки. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п.3.1 додаткової угоди №3 від 15.12.2011р. до договору Сторони внесли доповнення до пункту №6.1 договору «нарахування неустойки здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Строк позовної дваності для стягнення неустойки складає 1 (один) рік». Отже Позивачем обґрунтовано нарахована пеня більш ніж за шість місяців.

Проте суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо часткового задоволення у розмірі 51 967,96грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 321,65грн. такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 321,65грн. здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 321,65грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. За змістом п.3 зазначеної постанови Пленуми саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Картол», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер», с.Розівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 302 343,99грн., пені у сумі 52 042,50грн., 10% штрафу у розмірі 60 515,80грн., 3% річних у сумі 13 498,86грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер» (86221, Донецька область, Шахтарський район, с.Розівка, вул.Степова, 2, ЄДРПОУ 33129547, р/р 2600601517985 в ДФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 334817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Картол» (83057, Донецька область, м.Донецьк, Куйбишевський район, пров. Веселий, 78, ЄДРПОУ 25325230, р/р 26007260153 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) заборгованість у розмірі 302 343,99грн., штраф у сумі 60 515,80грн., пеню у розмірі 51 967,96грн., 3% річних у сумі 13 483,73грн., судовий збір у сумі 8 566,24грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Картол», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландгут Бройлер», с.Розівка, Донецька область про стягнення інфляційних витрат у сумі 2 321,65грн. припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.10.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.13р.

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення15.10.2013
Оприлюднено18.11.2013
Номер документу35252383
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5006/29/106/2012

Ухвала від 23.12.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Т.М. Риженко

Ухвала від 13.11.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Риженко Т.М.

Ухвала від 02.10.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Т.М. Риженко

Судовий наказ від 01.11.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Т.М. Риженко

Ухвала від 16.10.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Т.М. Риженко

Рішення від 15.10.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Т.М. Риженко

Ухвала від 05.09.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Швець В.О.

Ухвала від 05.08.2013

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Татенко В.М.

Ухвала від 29.07.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Г.В. Захарченко

Ухвала від 11.07.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

Г.В. Захарченко

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні