Постанова

від 11.11.2013 по справі 826/14859/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року 08:05 № 826/14859/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Печерському районі у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 р. №0000262270 та №0000272270, ВСТАНОВИВ:

19.09.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - Позивач/ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - Відповідач ) в якому просить суд:

1. Задовольнити позов та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000561702 та №0000571702 від 31.05.2013 р.

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового засідання.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить задовольнити позовні вимоги із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що Відповідачем в порушення положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових рахунків» (надалі - Закон №5284), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України №637 від 15.12.2004 р. (надалі - Положення №637) було винесено податкові повідомлення-рішення. Зокрема, представник Позивача зазначає, що Відповідач під час проведення перевірки безпідставно дійшов висновку про невірне визначення податкових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами по взаємовідносинах із статними частками Приватного підприємства «Маріам» (надалі - ПП «Маріам»), а також Відповідач невірно дійшов висновку щодо правильності відображення Позивачем валових витрат по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Ефективні інвестиції» (надалі - ТОВ «КУА «ЕІ»).

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, інформації про причини неявки в судове засідання не надав, клопотання про відкладення судового розгляду не надходило.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на неявку Відповідача в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому в судовому засіданні було допитано в якості свідків - ОСОБА_1., ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4.) та ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5.), які повідомили про обставини укладення договорів щодо купівлі-продажу частки ПП «Маріам».

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ФОП ОСОБА_1. зареєстрований в Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.08.2005 р. (про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2), та 30.08.2005 р. взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

За період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. ФОП ОСОБА_1. здійснював діяльність, використовуючи спрощену систему оподаткування, а в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. здійснював діяльність використовуючи загальну систему оподаткування.

На підставі направлення на перевірку №149/17.2-27 від 16.04.2013 р., направлення №150/17.2-27 від 16.04.2013 р. на перевірку (виданих ДПІ у Печерському районі м. Києва) та наказів ДПІ у Печерському районі м. Києва №1105 від 05.04.2013 р. №1465 від 29.04.2013 р. Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивача, за результатами чого було складено Акт №29/17.2-НОМЕР_1 від 20.05.2013 р. «Про результати документальної планової виїзної передвіки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи ОСОБА_1. (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №29/17.2-НОМЕР_1).

В Акті №29/17.2-НОМЕР_1 Відповідачем було зафіксовано наступні порушення, що були допущені Позивачем, зокрема: до складу валових витрат Позивачем неправомірно віднесено витрати, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу в розмірі 760 312,59 грн. (в т.ч. за 2011 р. на загальну суму 265 303,99 грн. та за 2012 р. на загальну суму 495 008,60 грн.), за результатами договору підряду №01/11 від 01.11.2011 р. укладеного між Позивачем та ТОВ «Універсал Груп Строй» щодо проведення ремонтних робіт в офісному центрі адресою м. Київ, вул. Дегтярівська 27-Т.; відображення в валових витратах за 2012 р. витрат на рекламу в розмірі 47 000 грн.; за операціями з інвестиційними активами (ПП «Маріам») в сумі 3 210 00 грн. не надано документального підтвердження суми витрат, понесених в зв'язку із придбанням таких активів.

При цьому, в Акті №29/17.2-НОМЕР_1 Відповідачем було зроблено висновок, що Позивачем було допущено порушення:

ь п.138.1 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України в результаті чого збільшено податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 73 295,24 грн. в т.ч. за 2011 р. в сумі 28 773,21 грн. та за 2012 р. в сумі 44 522,06 грн.;

ь п.167.1 ст.167, пп.170.2.1., пп.170.2.2, пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України в зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з а 2012 р. в сумі 541 741,60 грн.;

ь пп.187.1.1 п.187.1 ст.187, п.198.4 ст.198 ПК України, встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за період з 10.01.2011 р. по 31.12.2012 р. в сумі 164 853,00 грн.

31.05.2013 р., на підставі Акту №29/17.2-НОМЕР_1, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», зокрема:

ь №000561702, яким Позивачу донараховано зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 180 018,75 грн. (із яких, 14 615,00 грн. основний платіж та 37 403,75 грн. штрафні санкції);

ь №0000571702, яким Позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 614 804,44 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке рішенням №1064/С/26-15-10-04-04 від 29.07.2013 р. про результати розгляду первинної скарги залишено без задоволення скаргу Позивача, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Крім того, Позивач звернувся зі скаргою на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням №3857/С/99-99-10-01-05-14 від 23.08.2013 р. залишило скаргу Позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000571702 від 31.05.2013 р.

Як вбачається із змісту положень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно було винесено в зв'язку із виявленими Відповідачем порушеннями п.138.1 ст.138, пп.139.1.1., пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.177.2-п.177.4 ст.177, ст.167.1 ст.167, пп.170.2.1, п.170.2.2, пп.170.2.6 ст.170 ПК України. Зокрема, Позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2011 р. - 2012 р. (в тому числі і за результатами отриманого доходу від операцій з інвестиційними активами).

В п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

В пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст.144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням п.146.11 і п.146.12 ст.146 та п.148.5 ст.148 цього Кодексу.

В п.177.2, п.177.3 та п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як вбачається із Податкових декларацій про майновий стан і доходи (за 2011 р. та 2012 р.), які були подані Позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ФОП ОСОБА_1. було самостійно визначені такі суми оподатковуваного доходу, зокрема: за 2011 р. - 694 546,80 грн., та за 2012 р. - 1 392 888,36 грн. Крім того в Розрахунках податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2011 р. - 2012 р., поданих Позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Позивачем було вказано вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних господарською діяльністю в розмірі: за 2011 р. - 596 520,37 грн., за 2012 р. - 1 117 450,51 грн.

Водночас, Відповідач в Акті №29/17.2-НОМЕР_1 зафіксував, що фактичний розмір суми оподатковуваного доходу Позивача становить: за 2011 р. - 600 249,19 грн., та за 2012 р. - 1 160 740,30 грн. Крім того, Відповідач в Акті №29/17.2-НОМЕР_1 зафіксував, що фактична вартість документально підтверджених витрат Позивача, пов'язаних господарською діяльність, становить: за 2011 р. - 331 216,38 грн., за 2012 р. - 622 441,91 грн.

Як зазначає Відповідач (в Акті №29/17.2-НОМЕР_1) різниця в сумі валового доходу виникла в зв'язку із внесенням Позивачем суми доходу (за період з 21.03.2011 р. по 31.12.2011 р. та за 2012 р.) з податком на додану вартість, що суперечить пп.177.3 ст.177 ПК України. Крім того, Відповідач в Акті №29/17.2-НОМЕР_1 зафіксував, що різниця у валових витратах Позивача виникла в зв'язку із включенням в 2011 р. - 2012 р. до валових витрат таких витрат - на оренду приміщення, утримання, ремонт та експлуатацію приміщення та рекламні послуги.

Проте суд критично ставиться до вказаних висновків Відповідача, в зв'язку із наступним.

Відповідно до п.177.3 ст.177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Однак, Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не надано жодних пояснень та розрахунків, які саме суми доходу були включені Позивачем в 2011 р. - 2012 р. до складу валового доходу із порушенням положень п.177.3 ст.177 ПК України, а також не надано жодних пояснень, яку саме суму податку на додану вартість Позивач не повинен був включати до валового доходу (яка входить до ціни придбаних або до ціни проданих товарів, робіт, послуг).

Натомість, Позивачем звернуто увагу, що п.153.7 ст.157 ПК України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень.

При цьому, в пп.Б) п.176.2 ст.176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Крім того, Позивачем звернуто увагу, що відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивачем надано документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів/послуг (оренди приміщення) і господарською діяльністю Позивача, зокрема:

ь договір оренди №11-28 від 01.11.2011 р. (надалі - Договір №11-28) укладений між Позивачем та ТОВ «КУА «ЕІ», відповідно до якого Орендодавець (ТОВ «КУА «ЕІ») передає в строкове користування Орендарю (ОСОБА_1.) приміщення загальною площею 165,00 кв. м., що знаходиться на АДРЕСА_2; Акт прийому-передачі приміщень за адресою АДРЕСА_2 згідно Договору №11-28 від 01.11.2011 р.; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - №ЕП-000182 від 30.09.2011 р. на суму 27 720,00 грн. (за листопад 2011 р.), №ЕП-000203 від 30.12.2011 р. на суму 27 720,00 грн. (за грудень 2011 р.), №ЕП-0000016 від 31.01.2012 р. (за січень 2012 р.), №ЕП-000038 від 29.02.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за лютий 2012 р.), №ЕП-000057 від 31.03.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за березень 2012 р.), №ЕП-0000080 від 30.04.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за квітень 2012 р.), №ЕП-000104 від 31.05.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за травень 2012 р.), №ЕП-000128 від 30.06.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за червень 2012 р.); Акти надання послуг - №259 від 31.07.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за липень 2012 р.), №282 від 31.08.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за серпень 2012 р.), №305 від 30.09.2012 р. на суму 27 720,00 грн. (за вересень 2012 р.), №333 від 31.10.2012 р. на суму 10 730,32 грн. (за жовтень 2012 р.); податкові накладні, зокрема: №165/1 від 30.11.2011 р., №185/1 від 10.12.2011 р., №17 від 31.01.2012 р., №40/1 від 29.02.2012 р., №59/1 від 31.03.2012 р., №82/1 від 30.04.2012 р., №103/1 від 31.05.2012 р., №122 від 30.06.2012 р., №148/001 від 31.07.2012 р., №163/0001 від 31.08.2012 р., №185/0001 від 30.09.2012 р., №212/0001 від 31.10.2012 р.; Додаткова угоди про розірвання Договору №11-28 від 12.10.2012 р.; акт прийому-передачі приміщення за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т від 12.10.2012 р.;

ь договір №12-1/1 про надання рекламних послуг від 01.02.2012 р. (надалі - Договір №12-1/1), укладеного між ФОП ОСОБА_1. та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІД» відповідно до якого Замовник (Позивач) дає завдання Виконавцю (ТОВ «ВІД»), а Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до Замовника надати за плату Замовнику рекламні послуги (п.1.1 Договору №12-1/1); акт приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №12-1/1; податкова накладна №528 від 29.02.2012 р. на суму 20 400,00 грн., виданої ТОВ «ВІД»; банківські виписки;

ь договір №12-24 про надання рекламних послуг від 02.11.2012 р. (надалі - Договір №12-24), укладеного між ФОП ОСОБА_1. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флюід Тівіай» відповідно до якого Замовник (Позивач) дає завдання Виконавцю (ТОВ «Флюід Тівіай»), а Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до Замовника надати за плату Замовнику рекламні послуги (п.1.1 Договору №12-24); акт приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №12-24; податкова накладна №307 від 30.11.2012 р. на суму 36 000,00 грн., виданої ТОВ «Флюід Тівіай».

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилання Позивача, що Відповідач безпідставно встановив порушення Позивачем положень п.138.1 ст.138, пп.139.1.1., пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.177.2-п.177.4 ст.177, ст.167.1 ст.167, пп.170.2.1, п.170.2.2, пп.170.2.6 ст.170 ПК України, в результаті чого провів перерахування валових доходів і витрат Позивача та збільшив Позивачу податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 73 295,24 грн. (в тому числі, за 2011 р. в сумі 28 773,21 грн., за 2012 р. - 44 522,06 грн.).

Крім того, суд зважає, що Відповідач безпідставно дійшов висновку, про необхідність донарахування Позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2012 р. за результатами отриманого доходу від операцій з інвестиційними активами.

Так, 04.07.2012 р. між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_5 (Продавець-1) ОСОБА_4 (Продавець-2), було укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», відповідно до якого сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», за яким Продавець (ОСОБА_5, ОСОБА_4.) передасть у власність, а Покупець прийме та оплатить на умовах, викладених в попередньому договорі частку в статутному капіталі ПП «Маріам», у розмірі 3 200 000,00 грн., що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства.

В п.3.1 Попереднього договору зафіксовано, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язань Покупець надає Продавцю завдаток в сумі 79 900,00 грн.

Відповідно до розписки від 04.07.2013 р., наданої ОСОБА_3 (уповноваженого від ОСОБА_5 та ОСОБА_4.), представником було отримано від Позивача завдаток - кошти в розмірі 79 900,00 грн.

04.10.2013 р. між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_4 (Продавець-1), ОСОБА_5 (Продавець-2), було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам» (надалі - Договір-1), відповідно до якого Продавці (ОСОБА_5, ОСОБА_4.) відступають, а Покупець (Позивач) зобов'язується прийняти та оплати права на належні їм частки, що у загальному розмірі складають 3 200 000 грн., що сукупно становить 100 % статутного капіталу ПП «Маріам» (зареєстрованого Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 32769181) (п.1 Договору-1).

В п.7 та п.9 Договору-1 зазначено, що Покупець (Позивач) оплачує в момент підписання договору суму у розмірі 3 120 000,00 грн., що є еквівалентом 390 000,00 доларів США, з яких 1 560 050,00 грн., що становить 195 000,00 доларів США, отримує Продавець-1 (ОСОБА_4.), та 1 560 050,00 грн., що становить 195 000,00 доларів США, отримує Продавець-2 (ОСОБА_5.). На підтвердження здійснення розрахунків між Сторонами в повному обсязі Продавець -1 та Продавець-2 надають Покупцю розписки що підписані власноруч.

В якості передання коштів за Договором-1, Позивач надав копії Розписки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 04.10.2012 р., в яких зазначено що кожен із них отримав від ОСОБА_1. готівкові кошти в розмірі 1 560 050,00 грн., що становить 195 000,00 доларів США.

При цьому, Позивачем надано рішення №10 засновників (власників) ПП «Міріам» від 04.10.2013 р., в якому зафіксовано прийняття рішення про передачу часток статутного капіталу ПП «Маріам» від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1.

05.10.2012 р. між ОСОБА_1. та ТОВ «КУА «ЕІ» було укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», за якими Продавець (Позивач) передасть у власність, а Покупець (ТОВ «КУА «ЕІ») прийме та оплатить на умовах, викладених в даному договорі частку в статутному капіталі ПП «Маріам», у розмірі 3 200 000 грн., що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства.

При цьому, відповідно до п.2.1 вищевказаного Попереднього договору, сторони визначили істотні умови договору (частка що реалізовуватиметься, ціну продажу частки, порядок розрахунків, умови за яких проводиться продаж часток).

В п.3.1 вищевказаного Попереднього договору зазначено, що в рахунок забезпечення зобов'язання за цим Покупець сплачує на поточний рахунок Продавця завдаток в сумі 1 500 000,00 грн. в день підписання даного Договору.

10.10.2012 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «КУА «ЕІ» було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», відповідно до якого Продавець (Позивач) виступає, а Покупець (ТОВ «КУА «ЕІ») зобов'язується прийняти та оплати права на належні їм частки, що у загальному розмірі складають 3 200 000 грн., що сукупно становить 100 % статутного капіталу ПП «Маріам» (зареєстрованого Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 32769181) (п.1 Договору-2).

В п.6 Договору-2 зафіксовано, що продаж корпоративних прав власників ПП «Маріам» вчинено за 3 210 000,00 грн. При цьому, в п.7 та п.8 Договору-2 передбачено, що Продавець (Позивач) підтверджує отримання завдатку в сумі 1 500 000,00 грн., згідно з п.3.1 Попереднього договору від 05.10.2012 р. Покупець (ТОВ «КУА «ЕІ») сплачує решту суми вказаної у п.6 Договору-2, у розмірі 1 710 000,00 грн., у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п/р 2620157089в ПАТ «Діамантбанк», м. Київ, МФО 320854).

10.10.2012 р. відбувся збір Власників ПП «Маріам», в якому зафіксовано прийняття рішення про передачу часток статутного капіталу ПП «Маріам» від ОСОБА_1. до ТОВ «КУА «ЕІ» (Рішення №11).

Водночас, в судовому засіданні свідки по справі повідомили що кошти від ОСОБА_1 отримали в повному обсязі, претензій до нього не мають.

Таким чином, із наданих матеріалів справи вбачається, що придбання-відчуження частки ПП «Маріам» було вчинено Позивачем не як фізичною особою-підприємцем, а як фізичною особою.

В ч.1 ст.316 та ч.1 ст.317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.318 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Одночасно слід враховувати те, що відповідно до ст.325 ЦК України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі- суб'єкту господарювання, що, в свою чергу, не дає можливості вважати майно (основні фонди), що перебуває у приватній власності фізичної особи, фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується положеннями п.170.2 ст.170 ПК України. Так, відповідно до пп.170.2.1 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Згідно з пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп.170.2.4 - 170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України. Відповідно до пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно із п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п.167.2 - п.167.4 ст.167 ПК України). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 % суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Таким чином, ОСОБА_1. зобов'язаний був сплатити податок з доходів фізичних осіб не як з фізичної особи-підприємця, а як з фізичної особи.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Відповідача, що Позивачем самостійно було вказано в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 р., поданої 11.02.2013 р. ФОП ОСОБА_1., та в Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами за 2012 р., поданої ФОП ОСОБА_1., оподатковуваний дохід від купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам».

Так, в п.46.1 ст.46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пп.47.1.2 п.47.1 ст.47 ПК України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.

В п.119.1 ст.119 ПК України визначено, що подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, суд звертає увагу, що Відповідач помилково дійшов висновку про порушення Позивачем положень п.170.2 ст.170 ПК України, оскільки в даному випадку відбулось порушення положень ст.46 та ст.48 ПК України, за що передбачена відповідальність в п.119.1 ст.119 ПК України.

При цьому, в том разі, якщо ОСОБА_1., як фізична особа, не сплатив податок з доходів фізичних осіб за результатами отриманого доходу від операцій з інвестиційними активами, донарахування основного платежу та штрафна санкція має застосуватись саме до ОСОБА_1. як до фізичної особи, а не як до фізичної особи-підприємця.

З огляду на вказане, Відповідачем протиправно донараховано Позивачу (як фізичні особі-підприємцю) податок з доходів фізичних осіб (за результатами отриманого доходу від операцій з інвестиційними активами) в розмірі 541 424,80 грн. та штрафну санкцію в розмірі 135 356,20 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000571702 від 31.05.2013 р.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №000561702 від 31.05.2013 р.

Як вбачається із змісту Акту №29/17.2-НОМЕР_1 та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно було винесено в зв'язку із встановленим Відповідачем порушення Позивачем п.198.4 ст.198 ПК України.

Так, відповідно до положень п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Відповідач дійшов висновку, що придбані товари та послуги у контрагентів (ТОВ «КУА «ЕІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Груп Строй», Товариством з обмеженою відповідальністю «МТД-Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбіз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсар», Приватним підприємством «Теплостиль», Приватним підприємством «Форком Трейд») призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

Проте, суд приймає до уваги, що перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування та які звільняються від оподаткування, визначені в ст.196 та ст.197 ПК України.

В той же час, Відповідачем не надано жодних пояснень, в порядку передбаченому положеннями ч.2 ст.71 КАС України, з яких саме господарських операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування. Позивачем будуть використовуватись придбану товари і послуги у контрагентами (ТОВ «КУА «ЕІ», ТОВ «Універсал Груп Строй», ТОВ «МТД-Компані», ТОВ «Промбіз», ТОВ «Корсар», ПП «Теплостиль», ПП «Форком Трейд»).

Натомість, суд зважає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп.А), пп.Б) та пп.В) п.198.1 ст.198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

В абз.Б) п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, Позивачем було надано до суду докази, що посвідчують реальність отримання послуг та товарів від контрагентів (ТОВ «КУА «ЕІ», ТОВ «Універсал Груп Строй», ТОВ «МТД-Компані», ТОВ «Промбіз», ТОВ «Корсар», ПП «Теплостиль», ПП «Форком Трейд»), зокрема:

ь договір №28-11 із документами, доданими до нього;

ь договір підряду №01/11 від 01.11.2011 р. (надалі - Договір №01/11), укладеного між ОСОБА_1. та ТОВ «Універсал Груп Строй», відповідно до якого замовник (Позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «УГС») приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати: опоряджувальні (ремонтні) роботи на 9 поверсі Офісного центру по АДРЕСА_2; здати в обумовлені строки Замовнику виконані роботи; Акт приймання виконаних підрядних робіт (за формою №КБ-2в), зокрема: №315 від 30.11.2011 р. (за листопад 2011 р.) на суму 180 924,00 грн., №316 від 28.12.2011 р. (за грудень 2011 р.) на суму 82 000,80 грн., №317 від 31.01.2012 р. на суму 50 000,40 грн.; Довідки про вартість виконаних робіт (за формою №КБ-3): за листопад 2011 р. від 30.11.2011 р. на суму 180 924,00 грн., за грудень 2011 р. від 28.12.2011 р. на суму 82 000,80 грн., за січень 2012 р. на суму 50 004,00 грн., Податкові накладні, на загальну суму 312 924,00 грн., зокрема: №278 від 30.11.2011 р. на суму 180 924,00 грн., №372 від 27.12.2011 р. на суму 82 000,00 грн., №433 від 31.01.2012 р. на суму 50 000,00 грн.; банківські виписки, про проведення оплати за Договором №01/11.

ь договір підряду №24/05 від 24.05.2012 р. укладений між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ «МТД-Компані» (надалі - Договір №24/05), відповідно до якого Замовник (Позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «МТД-Компані») приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами: виконати опоряджувальні роботи: 9 поверху офісного центра по АДРЕСА_2, 4 поверх по АДРЕСА_3, АДРЕСА_1; Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою №КБ-3), зокрема: за липень 2012 р. від 31.07.2012 р. на суму 168 000,00 грн., за червень 2012 р. від 30.06.2012 р. на суму 59 400,00 грн.; Акт приймання виконаних підрядних робіт (за формою №КБ-2в), зокрема: №б/н від 31.07.2012 р. (за липень 2012 р.) на суму 168 000,00 грн., №138 від 30.06.2012 р. (за червень 2012 р.) на суму 59 400,00 грн.; Податкові накладні на суму 227 400,00 грн., зокрема: №1 від 31.07.2012 р. на суму 168 000,00 грн., №6 від 30.06.2012 р. на суму 59 400,00 грн.; банківські виписки, про проведення оплати за Договором №24/05.

ь видаткові накладні, зокрема: №1/27-12 від 27.12.2011 р., виданої ТОВ «Промбіз» на суму 5 415,00 грн. (ресепшн стійка, ресепшин стіл, ресепшин боковина, мобільна тумба); №0102/03 від 01.03.2012 р. на суму 5 184,00 грн. (крісло Селтік К хром) та №2001/01 від 20.01.2012 р. на суму 3 510,00 грн. (крісло Evolution ZT-24), виданих ТОВ «Корсар»; №РН-00050 від 29.02.2012 р. на суму 4 520,02 грн. (стіл конференційний №1-08-25), виданої ПП «Теплостиль»; №ФТ-000166 від 23.05.2012 р. на суму 5 900,00 грн. (Ноутбук, мишка, сумка для ноутбука), виданої ПП «Форком Трейд»; податкові накладні, зокрема: №16 від 23.12.2011 р. на суму 1 615,00 грн. та №23 від 30.11.2011 р. на суму 4 000,00 грн., виданих ТОВ «Промбіз»; податкові накладні №81 від 16.02.2012 р. на суму 5 184,00 грн. та №55 від 18.01.2012 р. на суму 3 510,00 грн., виданих ТОВ «Корсар»; №43 від 16.02.2012 р. на суму 4 520,02 грн., виданої ПП «Телпостиль»; №166 від 20.05.2012 р. на суму 5 900,00 грн., виданої ПП «Фоком Трейд».

З врахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Відповідача про порушення Відповідачем положень п.198.4 ст.198 ПК України, як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, що визначені пп.54.3.2. п.54.3 ст.54 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000561702 від 31.05.2013 р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000561702 та №0000571702 від 31.05.2013 р.

3. Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 понесені судові витри в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін