Ухвала

від 28.01.2015 по справі 826/14859/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/800/31819/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Білокура В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі №826/14859/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2013 року № 0000561702 та № 0000571702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року № 0000561702 та № 0000571702. Присуджено на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 2294,00 грн. із видатків державного бюджету, направлених на асигнування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року було скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС провела документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 250 травня 2013 року № 29/17.2-НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2-177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцю збільшено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 73295,24 грн., у тому числі: за 2011 рік - 28773,21 грн., за 2012 рік - 44522,06 грн.; пункту 167.1 статті 167, підпунктів 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцю збільшено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на 541761,60 грн.; підпункту 187.1.1 пункту 187.1 статті 187, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємцем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті в бюджет, за період з 10 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 164853,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: у період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 здійснював діяльність, застосовуючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року - загальну систему оподаткування. 21 березня 2011 року підприємцем було отримане свідоцтво платника податку на додану вартість.

При цьому, у акті перевірки було зазначено, що: підприємцем був завищений валовий дохід за 2011 рік - на суму 94297,69 грн. та за 2012 рік - на суму 232148,06 грн. у зв'язку з включенням до складу валового доходу сум доходу за вказані періоди з урахуванням сум податку на додану вартість; підприємцем неправомірно включено до складу валових витрат за 2011 рік - у сумі 265303,99 грн. та за 2012 рік - у сумі 495008,60 грн. витрати, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу, а саме: витрати, пов'язані з оплатою позивачем вартості опоряджувальних (ремонтних) робіт, виконаних ТОВ «Універсал Груп Строй» (підрядником) на підставі договору підряду № 01/11 від 01 листопада 2011 року та ТОВ «МТД-Компані» (підрядником) на підставі договору підряду № 24/05 від 24 травня 2012 року; витрати, пов'язані з оплатою вартості оренди приміщення, яке орендувалось позивачем у ТОВ «КУА «Ефективні інвестиції» (орендодавцем) на підставі договору оренди № 11-28 від 01 листопада 2011 року; витрати, пов'язані з оплатою вартості рекламних послуг, наданих позивачу ТОВ «ВІД» (виконавцем) на підставі договору про надання рекламних послуг № 12-1/1 від 01 лютого 2012 року, а також наданих позивачу ТОВ «Флюід ТІВІАЙ» (виконавцем) на підставі договору про надання рекламних послуг № 12-24 від 02 листопада 2012 року; в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік ОСОБА_4 задекларував дохід від продажу інвестиційного активу, а саме по господарських операціях з купівлі-продажу частки статутного капіталу ПП «Маріам», при цьому документально не підтвердив витрати, пов'язані з придбанням цього інвестиційного активу, з огляду на що зобов'язаний був нарахувати та сплатити в бюджет податок на доходи фізичних осіб за операції з інвестиційними активами за ставками, встановленими у пункті 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, який склав 541424,80 грн.; у період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року включно підприємець неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений у складі вартості опоряджувальних (ремонтних) робіт, виконаних ТОВ «Універсал Груп Строй» та ТОВ «МТД-Копмані», у складі вартості оренди приміщення, яке орендувалось позивачем у ТОВ «КУА «Ефективні інвестиції», у складі вартості рекламних послуг, наданих позивачу ТОВ «ВІД» та ТОВ «Флюід ТІВІАЙ», оскільки вказані витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням позивачем доходу.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких позивачу була надана відповідь № 2355/0/172-12, з урахуванням висновків якої податковим органом був здійснений перерахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

31 травня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000571702, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 167.1 статті 167, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на 764804,44 грн., у тому числі: 614720,07 грн. - за основним платежем, 150084,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

31 травня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000561702, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 187018,75 грн., у тому числі: 149615,00 грн. - за основним платежем, 37403,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що витрати позивача по оплаті вартості опоряджувальних (ремонтних) робіт, виконаних ТОВ «Універсал Груп Строй», вартості оренди приміщення, яке орендувалось позивачем у ТОВ «КУА «Ефективні інвестиції», вартості рекламних послуг, наданих позивачу ТОВ «ВІД» та ТОВ «Флюід ТІВІАЙ», безпосередньо пов'язані з отриманням позивачем доходу, з урахуванням виду діяльності який здійснює позивач, з огляду на що підприємець правомірно включив зазначені витрати до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту. Також, суд виходив з того, що витрати, понесені позивачем на придбання інвестиційного активу, були підтверджені документально, а також показаннями свідків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що витрати позивача, понесені з оплатою вартості опоряджувальних (ремонтних) робіт, виконаних ТОВ «Універсал Груп Строй» та ТОВ «МТД-Компані», вартості оренди приміщення, яке орендувалось позивачем у ТОВ «КУА «Ефективні інвестиції», вартості рекламних послуг, наданих позивачу ТОВ «ВІД» та ТОВ «Флюід ТІВІАЙ», безпосередньо не пов'язані з отриманням позивачем доходу, з огляду на що позивач неправомірно включив їх вартість до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту. Також, суд виходив з того, що витрати позивача, понесені із придбанням інвестиційного активу, не були підтверджені розрахунковими документами у паперовому або електронному вигляді.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 1.6 акту перевірки, видом господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 визначено: надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, який і здійснював позивач у періоді, що перевірявся, відповідно до наданих на перевірку документів.

Судом першої інстанції було встановлено, що до власних об'єктів, де здійснюється господарська діяльність позивача, віднесено нежилі в приміщення, розташовані у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2. До орендованих об'єктів, де здійснюється господарська діяльність позивача, віднесено нежиле в приміщення, розташоване у АДРЕСА_3, яке орендувалось позивачем у ТОВ «КУА «Ефективні інвестиції» згідно договору оренди № 11-28 від 01 листопада 2011 року.

З метою утримання об'єктів, де здійснюється господарська діяльність, у належному стані позивачем (замовником) були укладені договори підряду, а саме: № 01/11 від 01 листопада 2011 року з ТОВ «Універсал Груп Строй» (підрядником), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати опоряджувальні (ремонті) роботи на 9 поверсі офісного центру по АДРЕСА_3; № 24/05 від 24 травня 2012 року з ТОВ «МТД-Компані» (підрядником), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати опоряджувальні роботи: 9 поверху офісного центру по АДРЕСА_3, 4 поверху по АДРЕСА_1, квартир АДРЕСА_2.

Також, 01 лютого 2012 року між ТОВ «ВІД» (виконавцем) та позивачем (замовником) був укладений договір про надання рекламних послуг № 12-1/1, відповідно до умов якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим до8говором, та відповідно до завдання замовника надати за плату замовнику рекламні послуги (пункту 1.1 статті 1 договору); під рекламними та рекламно-інформаційними матеріалами для цілей цього договору розуміються рекламні оголошення, а також інші текстові та (або) графічні матеріали, фотографії та інші ілюстрації, які містять інформацію про осіб, товари, послуги, ідеї та починання, які покликані формувати та підтримувати позитивний імідж Офісно-житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (об'єкта замовника) (пункт 1.2 статті 1 договору).

02 листопада 2012 року між ТОВ «Флюід ТІВІАЙ» (виконавцем) та позивачем (замовником) був укладений договір про надання рекламних послуг № 12-24, відповідно до умов якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим до8говором, та відповідно до завдання замовника надати за плату замовнику рекламні послуги (пункту 1.1 статті 1 договору); під рекламними та рекламно-інформаційними матеріалами для цілей цього договору розуміються рекламні оголошення, а також інші текстові та (або) графічні матеріали, фотографії та інші ілюстрації, які містять інформацію про осіб, товари, послуги, ідеї та починання, які покликані формувати та підтримувати позитивний імідж Офісно-житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (об'єкта замовника) (пункт 1.2 статті 1 договору).

Як встановлено в акті перевірки, Офісно-житловий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований за адресою: АДРЕСА_2, у якому знаходяться об'єкти, де здійснюється господарська діяльність позивача, а саме - квартири № 1, № 2 та № 6.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктами 15.4, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 грудня 1999 року № 318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу витрат відносяться, зокрема: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначені у статті 177 Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 177.2, 177.3 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом «в» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фактичне отримання позивачем робіт (послуг) від ТОВ «Універсал Груп Строй», ТОВ «МТД-Компані», ТОВ «КУА «Ефективні інвестиції», ТОВ «ВІД», ТОВ «Флюід ТІВІАЙ», а також оплата їх вартості (у тому числі податку на додану вартість) податковим органом не заперечувалась, з огляду на що колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підприємець правомірно відніс вартість таких робіт (послуг) до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту, з урахуванням того, що видом діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

Як встановлено судом першої інстанції інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04 липня 2012 року між ОСОБА_4 (покупцем) та ОСОБА_5 (продавцем-1), ОСОБА_6 (продавцемь-2) був укладений попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», відповідно до умов якого сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», за яким продавець (ОСОБА_5., ОСОБА_6.) передасть у власність, а покупець прийме та оплатить на умовах, викладених в попередньому договорі, частку в статутному капіталі ПП «Маріам» у розмірі 3200000,00 грн., що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства (пункту 1.1 статті 1 попереднього договору); в рахунок забезпечення виконання зобов'язань покупець надає продавцю завдаток в сумі 79900,00 грн. (пункт 3.1 статті 3 попереднього договору).

Відповідно до розписки від 04 липня 2012 року, наданої ОСОБА_7 (уповноваженого від ОСОБА_5 та ОСОБА_6.), уповноваженим представником було отримано від позивача завдаток - кошти в розмірі 79900,00 грн.

04 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 (покупцем) та ОСОБА_5 (продавцем-1), ОСОБА_6 (продавцемь-2) був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», відповідно до умов якого продавці (ОСОБА_5., ОСОБА_6.) відступають, а покупець зобов'язується прийняти та оплати права на належні їм частки, що у загальному розмірі складають 3200000,00 грн., що сукупно становить 100 % статутного капіталу ПП «Маріам» (зареєстрованого Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 32769181) (пункт 1 договору); покупець оплачує в момент підписання договору суму у розмірі 3120000,00 грн., що є еквівалентом 390000,00 доларів США, з яких 1560050,00 грн., що становить 195000,00 доларів США, отримує продавець-1 та 1560050,00 грн., що становить 195000,00 доларів США, отримує продавець-2 (пункт 7 договору); на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами в повному обсязі продавець-1 та продавець-2 надають покупцю розписки, що підписані власноруч (пункт 9 договору).

Відповідно до розписок від 04 жовтня 2012 року, ОСОБА_5. та ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_4 готівкові кошти в розмірі 1560050,00 грн. кожен, що становить 195000,00 доларів США.

Також, матеріали справи містять рішення №10 засновників (власників) ПП «Маріам» від 04 жовтня 2012 року, в якому зафіксовано прийняття рішення про передачу часток статутного капіталу ПП «Маріам» від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4.

05 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 (продавцем) та ТОВ «КУА «Ефективні Інвестиції» (покупцем) був укладений попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», відповідно до умов якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», за яким продавець передасть у власність, а покупець прийме та оплатить на умовах, викладених в даному договорі,частку в статутному капіталі ПП «Маріам» у розмірі 3200000 грн., що становить 100 відсотків статутного капіталу підприємства (пункт 1.1 статті 1 попереднього договору); істотними умовами основного договору сторони визначили наступні умови, зокрема: предметом договору повинна бути частка у розмірі 100% статутного капіталу підприємства, яка повинна належати позивачеві (1); ціна продажу частки становитиме суму 3210000,00 грн. (2); розрахунки між сторонами основного договору будуть проводитись у національній валюті гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (3); (пункт 2.1 статті 2 попереднього договору).; в рахунок забезпечення зобов'язання за цим договором покупець сплачує на поточний рахунок продавця завдаток в сумі 1500000,00 грн. в день підписання даного договору (пункт 3.1 статті 3 попереднього договору).

10 жовтня 2012 року ОСОБА_4 (продавцем) та ТОВ «КУА «Ефективні Інвестиції» (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», відповідно до умов якого продавець відступає, а покупець зобов'язується прийняти та оплати права на належну йому частку, що у загальному розмірі складає 3200000 грн., що сукупно становить 100 % статутного капіталу ПП «Маріам» (зареєстрованого Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 32769181) (пункт 1 договору); продаж корпоративних прав власників ПП «Маріам» вчинено за 3210000,00 грн. (пункт 6 договору); продавець підтверджує отримання завдатку в сумі 1500000,00 грн. згідно з пунктом 3.1 попереднього договору від 05 жовтня 2012 року. Завдаток зараховується в ціну продажу, вказану у пункті даного 6 даного договору (пункт 7 договору); покупець сплачує решту суми, вказаної у пункті 6 даного договору, у розмірі 1710000,00 грн. у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (пункт 8 договору).

10 жовтня 2012 року відбулися збори власників ПП «Маріам», на яких було прийняте рішення № 11, а саме: надати згоду власнику ПП «Маріам» - ОСОБА_4 на продаж належних йому корпоративних прав; у зв'язку з відчуженням належних ОСОБА_4 корпоративних прав у розмірі 100% ПП «Маріам», які становлять 3200000,00 грн., на користь ТОВ «КУА «Ефективні Інвестиції» відповідно до договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2012 року, корпоративні права ПП «Маріам» розподіляються між власниками наступним чином: ТОВ «КУА «Ефективні Інвестиції» - 100%.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідки по справі (ОСОБА_5. та ОСОБА_6.) підтвердили, що кошти від ОСОБА_4 отримали в повному обсязі згідно наданих ними розписок, претензій до нього не мають.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку врегульований пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з абзацом 1 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Положеннями абзаців 1-4 підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2012 рік, ОСОБА_4 задекларував позитивну різницю між доходом, отриманим позивачем у 2012 році від продажу частки статутного капіталу ПП «Маріам», та витратами, понесеними позивачем у 2012 році у зв'язку з придбанням частки статутного капіталу ПП «Маріам», яка склала 10000,00 грн., яка і є інвестиційним прибутком ОСОБА_4, оподаткування якого здійснюється у порядку визначеному пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а також задекларував суму податку, яка підлягає сплаті платником податку самостійно, у розмірі 1700,00 грн.

З огляду на викладене, а також зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини щодо фактично понесених позивачем витрат на придбання частки статутного капіталу ПП «Маріам», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу стосовно непідтвердженості таких витрат.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на що ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна