Постанова

від 15.05.2014 по справі 826/14859/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14859/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0000262270 та №0000272270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, є необґрунтованою, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.08.2005 ФОП ОСОБА_4 взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва. За період з 01.04.2010 по 31.12.2010 ФОП ОСОБА_4 здійснював діяльність, використовуючи спрощену систему оподаткування, а з 01.01.2011 перейшов на загальну систему оподаткування.

На підставі направлень на перевірку від 16.04.2013 №149/17.2-27 та №150/17.2-27, наказів ДПІ у Печерському районі м. Києва №1105 від 05.04.2013 №1465 від 29.04.2013, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, за результатами якої було складено Акт від 20.05.2013 №29/17.2-3265316470 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 по 31.12.2012».

В Акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що позивачем було допущено порушення: п.138.1 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 73 295,24 грн. в т.ч. за 2011 р. в сумі 28 773,21 грн. та за 2012 р. в сумі 44 522,06 грн.; п.167.1 ст.167, пп.170.2.1., пп.170.2.2, пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України, в результаті чого позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з а 2012 р. в сумі 541 741,60 грн.; пп.187.1.1 п.187.1 ст.187, п.198.4 ст.198 ПК України, встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за період з 10.01.2011 р. по 31.12.2012 р. в сумі 164 853,00 грн.

31 Травня 2013 року, на підставі Акту №29/17.2-3265316470, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: №000561702, яким позивачу донараховано зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 180 018,75 грн. (із яких 14 615,00 грн. основний платіж та 37 403,75 грн. штрафні санкції); №0000571702, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 614 804,44 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік, поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, позивачем задекларовано суму доходу від продажу інвестиційного активу, а саме: купівлі - продажу частки статутного капіталу ПП «МАРІАМ», яку було придбано відповідно договору купівлі - продажу частки статутного капіталу ПП «МАРІАМ» від 04.07.2012, відповідно до якого Продавці (ОСОБА_6, ОСОБА_7) відступають, а Покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплати права на належні їм частки, що у загальному розмірі складають 3 200 000 грн., що сукупно становить 100 % статутного капіталу ПП «Маріам».

На підтвердження здійснення розрахунків з ОСОБА_6, ОСОБА_7 позичем було надано розписку від 04.10.2012 про отримання уповноваженим ОСОБА_6, - ОСОБА_8, завдатку в сумі 79 900 грн., розписки від 04.10.2012 про отримання ОСОБА_6, ОСОБА_7 сум у розмірі 1 560 050 грн. кожним та відсутність майнових, фінансових та будь - яких інших претензій до ОСОБА_5, складені в присутності адвоката ОСОБА_9

Джерела отримання готівкових коштів, використаних позивачем для купівлі інвестиційного активу, судом першої інстанції не встановлювалися і не досліджувалися.

05 Жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «КУА «ЕІ» (Код ЄДРПОУ:34717659) було укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Маріам», за якими Продавець (позивач) передасть у власність, а Покупець (ТОВ «КУА «ЕІ») прийме та оплатить на умовах, викладених в даному договорі, частку в статутному капіталі ПП «Маріам», у розмірі 3 210 000 грн., що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства.

10 Жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «КУА «ЕІ» було укладено договір купівлі-продажу частку в статутному капіталі ПП «Маріам», у розмірі 3 210 000 грн., що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства.

Розрахунок між сторонами проведено шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_4, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

За твердженням представника позивача саме суми, отримані ОСОБА_4 за попереднім договором від 05.10.2012, були використанні ним для оплати договору, укладеного ним з ОСОБА_6, ОСОБА_7 Проте, зазначене спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та перебігом подій у їх хронології.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується п.п.170.2.2., пп. 170.2.6., п. 170.2. ст.170 ПК України, яким встановлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року, який оподатковується за ставкою, встановленою п. 167.1. статті 167 вищевказаного кодексу, тобто в 2012 році - 15%, 17%. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного податкового року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року (ст. 170 ПК України). Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат податку на придбання такого активу.

Слід зазначити, що згідно п. 176.1 «а», «б» ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Платник податків зобов'язаний отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі ті, на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є: договори купівлі -продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Відповідно до частини 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Враховуючи те, що операції з інвестиційними активами були проведені ОСОБА_10 - ОСОБА_11 без документально підтвердженої суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням таких активів, всупереч вимогам п. 167.1. статті 167 ПК України, - колегія суддів вважає правомірним донарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягав сплаті до бюджету позивачем за операціями з інвестиційними активами в 2012 році в сумі 541424,80 грн. з боку податкового органу.

Усі описані судом першої інстанції обставини щодо порядку отримання-передачі грошових коштів та можливих наслідків несплати податків позивачем як фізичною особою не мають жодного відношення до визначеного законодавством порядку формування інвестиційного прибутку, як різниці між доходами від продажу корпоративних прав та витратами на їх придбання, оскільки доказів таких витрат, яких вимагає закон, позивачем не надано, а, отже, здійснення таких витрат не доведено.

Порядок обліку доходів і витрат визначений ПК України для всіх платників податку незалежно від статусу, а тому проведення операцій з інвестиційними активами ОСОБА_10 - ОСОБА_11 як фізичною особою жодним чином не впливає на факт виявленого порушення податкового законодавства та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за таке порушення.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за сумами ПДВ та валових витрат за період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року на суму 149615 грн. та на суму 760312,59 грн. відповідно, колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається з Акту перевірки, вказана розбіжність виникла у зв'язку з тим, що підприємцем до складу валових витрат включено витрати, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу, що також потягло за собою включення сум ПДВ за такими витратами до податкового кредиту. Зокрема, позивачем було включено витрати на оренду приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, яке не використовувалось ним в підприємницькій діяльності, відповідно договору оренди від 01.11.2011 № Ц-28. Крім того, до витрат підприємницької діяльності позивачем були включені витрати на ремонтні роботи, які проводились в офісному центрі за адресою: АДРЕСА_4, відповідно до договору підряду від 01.11.2011 №01/11 та договору підряду від 24.05.2012 №24/05; на придбання ресепшена, мобільної тумби на загальну суму 1615,00 грн. в т.ч. ПДВ 269,16 грн. відповідно податкової накладної від 23.12.2011 №16, виданої TOB «Промбіз»; на доставку і збирання ресепшена на загальну суму 4000,00 грн. в т.ч. ПДВ 666,67 грн. відповідно податкової накладної від 30.12.2011№ 23, виданої TOB «Промбіз»; на придбання крісла на загальну суму 3510,00 грн. в т.ч. ПДВ 585,00 грн., відповідно до податкової накладної від 18.01.2012 №55, виданої TOB «Корсар»; на придбання стола конференційного на загальну суму 4520,02 грн. в т.ч. ПДВ 753,34 грн. відповідно податкової накладної від 16.02.2012 №43, виданої ПП «Теплостиль»; на придбання крісла «Селтік К хром» на загальну суму 5184,00 грн. в т.ч. ПДВ 864,00 грн. відповідно податкової накладної від 16.02.2012 №81, виданої TOB «Корсар»; на придбання ноутбука, мишки та сумки для ноутбука на загальну суму 5900,40 грн. в т.ч. ПДВ 983,40 грн. відповідно до податкової накладної від 23.05.2012 №166, виданої ПП «Форком Трейд»; на рекламні послуги на загальну суму 47000 грн.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Із аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності , що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

В контексті наведеного вище, колегія судів звертає увагу на те, що позивач не довів жодними належними та допустимими доказами зв'язок вищеозначених витрат з його господарською діяльністю.

За твердженням представника позивача, основним видом господарської діяльності ОСОБА_4 є надання власних нежитлових площ в оренду. Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 має у власності такі нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_5 (Договір Дарування нежитлового приміщення від 07.12.2004, серія ВВО №662068); нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (Свідоцтво про право власності від 12.11.2008 2000-С/КІ серія САС №332539); нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 (Свідоцтво про право власності від 13.11.2008 2000-С/КІ серія САС №332540); нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 (Свідоцтво про право власності від 12.11.2008 2000-С/КІ серія САС №332544). Разом з тим, як вбачається з податкової звітності позивача за 2011- 2012 роки ним було обліковано оборот від господарської діяльності в розмірі 694 546,80 грн. та 1392888,36 грн. відповідно. Проте, сума об'єкту оподаткування, за виключенням задекларованих витрат, становила, за даними ФОП ОСОБА_4, лише 98025,43 грн. в 2011 році та 275437,85 грн. в 2012 році.

Водночас, позивачем було укладено Договір оренди від 01.11.2011 №11- 28 з ТОВ «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» (Код ЄДРПОУ:34717659), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає, в строкове користування приміщення загальною площею 165 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. При цьому, позивач не використовував найману працю, а його господарська діяльність не передбачає використання будь-якого обладнання чи будь-яких інших засобів, які б потребували значної площі, що, на думку колегії суддів, додатково свідчить про «мінімізацію податкових зобов'язань» з боку позивача.

Більш того, протягом 2011-2012 років позивачем було проведено ремонтні роботи в вищеозначеному приміщенні на загальну суму 450 270,67 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що такі ремонтні роботи за власний рахунок були проведені позивачем в приміщені, що належить на праві власності ТОВ «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» (Код ЄДРПОУ:34717659), тому самому підприємству якому ОСОБА_4 було передано частки в статутному капіталі ПП «Маріам», що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства, за договором від 05.10.2012.

Переходу права власності чи заліку проведених витрат рахунок орендної плати, так само як і будь-яких умов відшкодування коштів, витрачених на ремонт приміщення, договором не передбачалося. Більш того, відповідно до додаткової угоди дія даного договору була припинена з 12.10.2012.

Наявну в матеріалах справи інформацію про те, що саме в цьому приміщенні після припинення договору оренди від 01.11.2011 №11- 28, знаходиться ПП «Маріам». Дані обставини не були представником позивача в ході апеляційного перегляду справи.

Також, в судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити наявність економічного змісту в здійсненні витрат на ремонт орендованого приміщення та придбання меблів для його облаштування, з урахуванням зазначених обставин.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи податкового органу про відсутність зв'язку між задекларованими позивачем витратами за період, що перевірявся, та його господарською діяльністю знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Стосовно витрат на рекламу в сумі 47000 грн., колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні лише документи, що підтверджують документальне оформлення таких господарських відносин, а саме: Договір про надання рекламних послуг від 01.02.2012 №12-1/1, Акт приймання-передавання виконаних робіт від 29.02.2012 №12-1/1 та податкова накладна. Разом з тим, жодних доказів, які б підтверджували фактичне надання таких послуг (фотографій, текстових або графічних матеріалів, ілюстрацій, рекламних макетів, плакатів, буклетів, листівок або іншої поліграфічної продукції), матеріали справи не містять.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про неправомірне заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, завищення податкового кредиту та безпідставне формування витрат за господарським операціями, які були проведені позивачем виключно з метою отримання податкових вигод, з огляду на що не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року скасувати.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.