Постанова

від 15.04.2009 по справі 36/395

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/395

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2009 р.                                                                                    № 36/395  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка"

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду

від14.01.2009р.

у справі№36/395

Господарського судуміста Києва

за позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Берізка"

проспонукання укласти додаткову угоду

за участю представників

- позивача:Лута Є.О. (довіреність №7/8-314-11/53 від 10.11.2006р.)

- відповідача:

1). Ляшко В.А. (директор, паспорт МЕ 037891 виданий Оболонським РУ ГУМВС України в м. Києві 16.05.2002р.)2). Баули Т.П. (довіреність від 01.04.2009р.)

- прокурора:

Рудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення №72 від 14.04.2008р.), -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва подав до господарського суду позов до відповідача, з урахуванням уточнень позовних вимог, про   внесення   змін до договору оренди від 01.10.2000 року  щодо розміру

орендної плати, також просив вважати  зміни до п.5.2 договору оренди нежилих приміщень від 01.10.2000р. такими, що набрали чинності з 18.12.2006р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва змінено орендні ставки, і 18.12.2006 року відповідач отримав від позивача повідомлення про зміну умов договору в частині розміру орендної плати, з додатком до нього –додатковою угодою про зміну розміру орендної плати, але той на це згоди не дав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2008р. (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Капацин Н.В., суддів Пашкіної С.А., Буравльова С.І.) позов задоволено частково, постановлено викласти п.5.2 договору оренди нежилих приміщень від 01.10.2000р., укладеного між Комунальним підприємством  житлового господарства Радянського району м. Києва, правонаступником якого є Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" в наступній редакції: "орендна плата складає 14 287 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 57 коп. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць". В задоволенні решти вимог постановлено відмовити.

В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2000 р. між Комунальним підприємством  житлового господарства Радянського району м. Києва та відповідачем був укладений типовий договір оренди нежилих приміщень відповідно до умов якого відповідач отримав в орендне користування нежитлове приміщення площею 399, 1 м2 в будинку №49 по вул. Щербакова у м. Києві. Приміщення надавалось для розміщення ательє пошиття та магазину одягу.

Строк дії договору був визначений сторонами з 01 жовтня 2000 року по 04 липня 2010 року.

В п.5.2 Договору визначено розмір орендної плати за користування приміщенням в сумі 902 грн. 56 коп. на місяць.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради №41 від 13.07.2006р. затверджено "Методику розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва", а рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради №95 від 31.10.2006р. "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва", змінено п.1.4, а саме, визначено, що положення цієї Методики застосовуються до всіх видів договорів оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади району. Цією Методикою затверджено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва.

18.12.2006 року відповідач отримав від позивача повідомлення про зміну умов договору в частині розміру орендної плати, з додатком до нього –додатковою угодою про зміну розміру орендної плати, але на це згоди не дав у зв'язку з чим прокурор і звернувсь до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов виходив з того, що в цій частині позовні вимоги ґрунтуються на приписах Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині суди виходили з відсутності правових підстав для їх задоволення.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Дана методика та порядок використання орендної плати для об'єктів комунальної власності визначаються органами місцевого самоврядування (ст.ст.10, 19 Закону).

Згідно з ч.2 ст.21 цього Закону (у редакції, чинній на момент укладення договору) розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Вищезазначене рішення Шевченківської районної у м. Києві ради про затвердження Методики розрахунку орендної плати є чинним, позивачем не оскаржувалося, у встановленому законом порядку не скасоване, не визнане недійсним, а тому підлягало до виконання орендодавцем.

Внесення змін до договору оренди в частині орендної плати кореспондується з приписами ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення судами норм матеріального і процесуального права, а такі висновки судів відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 31.10.2006 року зі справи №5/200-2902  Господарського суду Тернопільської області.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало