Постанова

від 11.11.2013 по справі 803/2124/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/2124/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Удалової Н.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького районного центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Луцький районний центр зайнятості (далі - Луцький РЦЗ, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 4 730,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 06 березня 2013 року зареєструвалася у центрі зайнятості як така, що шукає роботу. У день надання статусу безробітного відповідач подала заяву, в якій зазначила, що не зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак як встановлено актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 04 вересня 2013 року ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. Відтак, на думку позивача, ОСОБА_2 надала про себе неправдиві відомості та не мала права на отримання допомоги по безробіттю. На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 4 730,80 грн. незаконно отриману допомогуe по безробіттю.

Представник позивача, суб'єкта владних повноважень, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Додатково пояснила, що 12 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до центру зайнятості з заявою про видачу довідки у зв'язку з працевлаштуванням. В той же день, спеціалістом відділу надання соціальних послуг ОСОБА_3 було виявлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець, а отже подала недостовірні дані про себе. Службовою запискою від 12 липня 2013 року про даний факт повідомлено директора центра зайнятості, який резолюцією прийняв рішення про проведення розслідування страхового випадку. ОСОБА_2 була ознайомлена з необхідністю повернути кошти 12 липня 2013 року, про що свідчить її підпис в персональній картці. Розслідування щодо обґрунтованості виплати ОСОБА_2 під час подання нею документів на отримання допомоги по безробіттю не проводилося, акт розслідування від 04 вересня 2013 року №34 відповідачу не вручався та не надсилався. Також на виконання вимог ухвали суду від 31 жовтня 2013 року надала суду платіжні доручення та платіжні відомості, що підтверджують фактичне перерахування коштів відповідачу (а.с.47-88).

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з тих підстав, що вона не реєструвалася фізичною особою-підприємцем та про даний факт їй стало відомо лише після звернення Луцького РЦЗ до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення у повному обсязі на підставі нижчевикладеного.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України "Про зайнятість населення".

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про зайнятість населення» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Судом встановлено, що 06 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Луцького районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітної. На підставі поданих відомостей, з 13 березня 2013 року ОСОБА_2 був встановлений статус безробітної та встановлено виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується витягом з наказів директора Луцького районного центра зайнятості (а.с.43).

Усними поясненнями представника позивача та відповідача підтверджується, що 12 липня 2013 року у зв'язку з працевлаштування в торговому комплексі «Тигрес» ОСОБА_2 звернулася до Луцького РЦЗ з заявою про зняття з обліку як безробітної з наданням відповідної довідки.

Як вбачається з матеріалів справи спеціалістом відділу надання соціальних послуг ОСОБА_3 12 липня 2013 року було виявлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець, а отже подала недостовірні дані про себе. Службовою запискою від 12 липня 2013 року про даний факт повідомлено директора центра зайнятості, який резолюцією прийняв рішення про проведення розслідування страхового випадку (а.с.42).

На підставі вищевикладеного, відповідач 12 липня 2013 року була знята з обліку як безробітна та повідомлена про необхідність повернути кошти, що підтверджується її підписами у персональній картці №035413030600004 (а.с.44 зворот).

Як встановлено актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідного до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 04 вересня 2013 року №34 ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.8-9).

Факт наявності у відповідача статусу фізичної особи-підприємця також підтверджується спеціальним витягом з ЄДР, відповідно до якого 05 лютого 2007 року ОСОБА_2 зареєструвалася як підприємець та наразі перебуває в стані припинення підприємницької діяльності на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі №2а/0370/55/12 (а.с.14, 90).

Суд не приймає до уваги доводів відповідача про те, що вона не знала про факт реєстрації її фізичною особою-підприємцем, оскільки вищезазначене твердження спростовується тим, що у судовому засіданні був досліджений оригінал паспорту відповідача, відповідно до якого прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання та ідентифікаційний код ОСОБА_2 повністю співпадають з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.91).

За правилами частини п'ятої статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язане з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється в тому числі опікуном, піклувальником чи управителем майна, зазначеним у судовому рішенні, із застосуванням процедур, установлених частинами одинадцятою - двадцятою статті 47 цього Закону.

В свою чергу частина одинадцята статті 47 цього Закону визначає, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

При цьому згідно частини сімнадцятої статті 47 Закону, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Системний аналіз вищезазначених положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дає підстави суду дійти висновку, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця необхідно здійснити процедуру, яка визначена у частинах одинадцятій - двадцятій статті 47 цього Закону, зокрема надати довідки органу доходів і зборів та органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості. Лише після надання всіх необхідних документів та внесення державним реєстратором запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, останній вважається таким, що припинив підприємницьку діяльність.

Однак в розглядуваному випадку щодо ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі значиться запис про перебування в стані припинення підприємницької діяльності, а відтак станом на день звернення до Луцького районного центру зайнятості (06 березня 2013 року) та на час розгляду справи судом підприємницька діяльності відповідача не припинена.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зазначене положення законодавства кореспондується з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

За таких обставин, оскільки на час звернення до Луцького районного центру зайнятості у ОСОБА_2 був статус фізичної особи-підприємця, тому вона не мала права набувати статусу безробітної, а, відтак, не мала права отримувати допомогу по безробіттю.

Таким чином, у період з березня 2013 року по липень 2013 року ОСОБА_2 незаконно отримала допомогу по безробіттю у загальному розмірі 4 730,80 грн., виплата якої підтверджується розрахунком виконаним позивачем, платіжними відомостями та платіжними дорученнями (а.с.46, 47-88).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що з 12 липня 2013 року вона знята з обліку у центрі зайнятості, а тому, на її думку, Луцький РЦЗ не мав підстав виплачувати їй допомогу по безробіттю за липень 2013 року, оскільки як встановлено судом та підтверджується поясненнями представника позивача у судовому засіданні Луцьким РЦЗ з 01 липня 2013 року по 12 липня 2013 року ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 352,64 грн., а відповідні платіжні документи вже були прийняті до виконання Державною казначейською службою України (а.с.43).

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За правилами пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 (далі - Порядок) рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно пункту 8 Порядку, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пункту 7 Порядку заступником директора Луцького районного центра зайнятості прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 незаконної виплаченої допомоги по безробіттю, яке оформлено наказом від 05 вересня 2013 року №75 (а.с.31-32).

Про необхідність повернути кошти ОСОБА_2 була повідомлена, що вбачається з її підпису в персональній картці №035413030600004 (а.с.44 зворот).

Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надала.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 13 березня 2013 року по 12 липня 2013 року незаконно отримала допомогу по безробіттю у загальному розмірі 4 730,80 грн., однак у встановленому законом порядку не повернула ці кошти Луцькому районному центру зайнятості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Витрати понесені позивачем на відправку адміністративного позову поштою, які просила стягнути представник позивача у судовому засіданні, не підлягають до стягнення, оскільки згідно положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України такі витрати не віднесені до складу судових витрат.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луцького районного центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 08 червня 2001 року) на користь Луцького районного центру зайнятості (43023, м. Луцьк, вул. Конякіна, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 21741321, р/р 37175300907208 в УДКС у м. Луцьку, МФО 803014) незаконну отриману допомогу по безробіттю у розмірі 4 730,80 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 15 листопада 2013 року.