Постанова

від 07.11.2013 по справі 910/7066/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа№ 910/7066/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Самсіна Р.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: не з'явились;

третьої особи-1: не з'явились;

третьої особи-2: не з'явились;

прокуратури: Греськів І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Техком" Товариства з

обмеженою відповідальністю „Техком"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.06.2013р.

у справі №910/7066/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району

м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської

ради

до 1) Деснянської районної у м. Києві ради

2) Деснянської районної у місті Києві ради в особі

ліквідаційної комісії з припинення Деснянської районної у

місті Києві ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю

„Продсвіт"

2) Дочірнє підприємство „Техком" Товариства з

обмеженою відповідальністю „Техком"

про визнання недійсним пункту рішення

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Деснянської районної у м. Києві ради (далі - відповідач-1) та Ліквідаційної комісії з припинення Деснянської районної у місті Києві ради (далі - відповідач-2) про визнання недійсними позицій №1, №2, №3, №4 додатку до рішення відповідача-1 від 28.10.2008р. №32 „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках", згідно з додатком позиції №1, №2, №3, №4: включено до приватизації шляхом викупу нежитлові приміщення по вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3, вул. Закревського, 51/2 у Деснянському районі м. Києва.

В процесі судового розгляду прокуратурою було подано заяву про уточнення позовних вимог (том справи - 1, аркуші справи - 86-88), згідно з якою прокуратура просила суд визнати недійсним пункт 1 рішення відповідача-1 від 28.10.2008р. №32 „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" в частині затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках згідно з додатком, про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Закревського, 29, нежитлового приміщення по вул. Бальзака, 64, нежитлового приміщення по вул. Сабурова, 3, нежитлового приміщення по вул. Закревського, 51/2 у Деснянському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення було прийняте відповідачем-1 з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки передані об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення) знаходилися у власності територіальної громади м. Києва, у зв'язку з чим повноваження по розпорядженню цим майном належали позивачу, а не відповідачу-1.

Відповідачі у судові засідання не з'явились, відзивів на позов не надали, свою позицію у спорі не визначили, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р., на підставі ст. ст. 24, 27 Господарського процесуального кодексу України, було здійснено заміну неналежного відповідача у справі - Ліквідаційної комісії з припинення Деснянської районної у місті Києві ради на належного відповідача - Деснянську районну у місті Києві раду в особі ліквідаційної комісії з припинення Деснянської районної у місті Києві ради. Окрім того, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Продсвіт" (далі - третя особа-1).

Третя особа-1 проти позову заперечувала, посилаючись на наступне:

- провадження у справі має бути припинено на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно з п.2 рішення позивача від 09.09.2010р. №7/4819 „Про питання організації управління районами в м. Києві" Деснянську району у м. Києві раду (відповідача-1) припинено з 31.10.2010р. шляхом ліквідації;

- позивач та прокурор пропустили строк позовної давності, оскільки позивач був обізнаний про проведення процедури приватизації, починаючи з 2009 року;

- оскаржуване рішення №32 від 28.10.2008р. прийнято відповідачем-1 в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог законодавства. До того ж, це рішення є ненормативним актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію з моменту реєстрації за третьою особою права власності на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 3, а тому не може бути скасоване чи змінене. Аналогічна позиція наведена в рішенні Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р.;

- на виконання умов Договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 25.12.2009р. третьою особою було перераховано 1 812 360,00 грн. на рахунок Фонду державного майна України, що свідчить про відсутність порушення інтересів держави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/7066/13 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. про виправлення описки) позов було задоволено частково, визнано недійсним пункт 1 рішення відповідача-1 від 28.10.2008р. №32 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" згідно з додатком про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Закревського, 29, нежитлового приміщення по вул. Бальзака, 64, нежитлового приміщення по вул. Сабурова, 3, нежитлового приміщення по вул. Закревського, 51/2 у Деснянському районі м. Києва. У задоволені вимог до відповідача-2 відмовлено. Присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1 147,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство „Техком" Товариства з обмеженою відповідальністю „Техком" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/7066/13 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- апелянт звертався до місцевого господарського суду із заявою про залучення його як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Однак судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки апелянтом не доведено юридичного інтересу до справи, в т.ч. чи буде у зв'язку з прийняттям рішення по даній справі вказану особу наділено новими правами в майбутньому;

- згідно з п. 2 рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 „Про питання організації управління районами в м. Києві" Деснянську районну в м. Києві раду припинено з 31.10.2010р. шляхом ліквідації. Розпорядженням голови комісії з припинення Деснянської райради від 01.11.2010р. №2 голову Деснянської районної у м. Києві ради звільнено з посади з 31.10.2010р. Враховуючи звільнення голови Деснянської районної у м. Києві ради, представництво в суді від її імені в розумінні ст. ст. 1, 21, 28 Господарського процесуального кодексу України є неможливим, в результаті чого порушуються конституційні принципи судочинства, такі як рівність всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості;

- судочинство у справі №910/7066/13 є неможливим в зв'язку з тим, що відповідач-1 не може направити до суду свого представника по причині фізичної відсутності такого;

- суд не застосував до позовних вимог наслідки спливу позовної давності та дійшов необґрунтованого висновку про наявність поважних причин щодо пропуску строку позовної давності;

- суд дійшов необґрунтованого висновку, що під час звернення з позовом прокуратурою доведено порушення інтересів держави на час винесення спірного рішення органу місцевого самоврядування у частині включення спірних об'єктів нерухомості до переліку об'єктів, які підлягають приватизації;

- оскаржуване рішення відповідача-1 від 28.10.2008р. №32 є ненормативним актом одноразового застосування та вичерпало свою дію з моменту реєстрації за апелянтом права власності на приміщення, які знаходиться на вул. Закревського, 29, а тому оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінене.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2013р.

24.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без участі представника Київської міської ради.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

03.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства „Техком" Товариства з обмеженою відповідальністю „Техком" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 03.10.2013р.

В судове засідання 03.10.2013р. з'явився лише представник прокуратури. Представники сторін, третьої особи та апелянта не з'явилися. Відповідач, третя особа та апелянт про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.11.2013р.

31.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Київської міської ради.

06.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява апелянта про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 07.11.2013р. Окрім того, в заяві було зазначено про те, що апелянт має намір подати докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Дочірнє підприємство „Техком" Товариства з обмеженою відповідальністю „Техком" (далі - третя особа-2).

В судовому засіданні 07.11.2013р. представник прокуратури заперечував проти клопотання апелянта щодо відкладення розгляду справи на іншу дату.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання третьої особи-2, оскільки в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в клопотанні про відкладення розгляду справи на іншу дату не вказано, які саме докази вона вважає за необхідне надати, що саме будуть підтверджувати ці докази, а також не обґрунтовано неможливість розгляду справи у відсутність представника третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 07.11.2013р. представник прокуратури заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 07.11.2013р. не з'явились. Відповідачі та третя особа-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 07.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизацією державного майна є відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В ч.1 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що об'єктами малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №26 від 13.01.1992р. „Про формування комунального майна міста та районів" затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності територіальної громади районів м. Києва та перелік майна, яке перебуває у власності м. Києва, відповідно до якого нежилі приміщення по вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3, вул. Закревського, 51/2, вул. Братиславська, 32, вул. Жукова, 21-А у м. Києві передано до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

06.09.2001р. позивачем було прийнято рішення №3/1437 „Про районні у місті Києві ради", згідно з п.1 якого вирішено утворити районні у місті Києві ради: Голосіївську, Дарницьку, Деснянську, Дніпровську, Оболонську, Печерську, Подільську, Святошинську, Солом'янську, Шевченківську на базі районних у місті Києві рад: Ватутінської, Дарницької, Дніпровської, Жовтневої, Залізничної, Ленінградської, Мінської, Московської, Печерської, Подільської, Радянської, Старокиївської, Шевченківської, Харківської, що реорганізуються відповідно до законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради від 27.04.2001р. №280/1257 „Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно - територіальної реформи".

Відповідно до п.п.7.1, 8 рішення позивача від 06.09.2001р. №3/1437 виконавчому органу Київської міської ради - Київській міській державній адміністрації доручено внести на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо передачі у відання новоутворених районних у м. Києві рад майна, коштів, підприємств, установ та організацій. Відповідно до законодавства України районні у м. Києві ради, утворені згідно з цим рішенням, є правонаступниками прав і обов'язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою, після виконання підпункту 7.1 пункту 7 цього рішення.

28.10.2008р. відповідачем-1 було прийнято рішення №32 „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" (том справи - 1, аркуш справи - 16), згідно з пунктом 1 якого вирішено затвердити перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках згідно з додатком.

Вказаним рішенням відповідача-1 було включено до приватизації шляхом викупу нежилі приміщення, розташовані по вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3, вул. Закревського, 51/2, вул. Братиславській, 32, вул. Жукова, 21-А (1 поверх житлового будинку) у Деснянському районі м. Києва (том справи - 1, аркуш справи (на звороті) - 16).

Позивач та прокуратура просили суд визнати недійсним вищевказаний пункт рішення відповідача-1 від 28.10.2008р. №32 „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках", посилаючись на те, що рішення було прийнято з порушенням вимог законодавства та з перевищенням наданої відповідачу-1 компетенції.

Місцевий господарський суд позовні вимоги до відповідача-1 задовольнив, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. В позові до відповідача-2 відмовив.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. 11 Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ" питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Відповідно до п.30 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Як уже зазначалось вище, на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №26 від 13.01.1992р. „Про формування комунального майна міста та районів" спірні нежилі приміщення на вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3, вул. Закревського, 51/2 у м. Києві було передано до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

28.08.2008р. позивачем було прийнято рішення №84-1/84 „Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001р. №208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", яким внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, до нього включено нежитлові будинки на вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3, вул. Закревського, 51/2.

Таким чином, з дня прийняття рішення №84-1/84 від 28.08.2008р. повноваження щодо здійснення правомочностей володіння, користування та розпорядження спірними об'єктами нерухомого майна було покладено на позивача.

28.10.2008р. відповідач-1 прийняв рішення №32 „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках", на підставі якого включив до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, нежилі приміщення, розташовані у Деснянському районі м. Києва, зокрема, по вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3 та вул. Закревського, 51/2.

Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення відповідача-1, вищевказані нежитлові приміщення були включені до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва і повноваження щодо володіння, користування та розпорядження цими об'єктами, в тому числі щодо їх приватизації, міг здійснювати саме позивач, а не відповідач-1.

Наведеним підтверджуються доводи позивача і прокуратури про те, що приймаючи рішення №32 від 28.10.2008р. „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках", зокрема, пункт 1 цього рішення, відповідач-1 вийшов за межі наданої йому компетенції, тоді як згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що п.1 рішення відповідача-1 №32 від 28.10.2008р. „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" було прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, а також з перевищенням наданих відповідачу-1 повноважень, що призвело до порушення прав територіальної громади, інтереси якої представляє позивач, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним п.1 рішення відповідача-1 №32 від 28.10.2008р. в частині затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках згідно з додатком, про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлових приміщень по вул. Закревського, 29, вул. Бальзака, 64, вул. Сабурова, 3, вул. Закревського, 51/2 у Деснянському районі м. Києва.

Колегією суддів враховано посилання третіх осіб на рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., згідно з яким рішення органу місцевого самоврядування є ненормативним актом одноразового застосування, а тому не може бути скасоване чи змінене. Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, в рішенні Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. йдеться про можливість скасування такого ненормативного акту суб'єктом, який його прийняв, тобто органом місцевого самоврядування. Натомість в даному випадку дійсність рішення відповідача-1 оспорюється в судовому порядку на загальних підставах.

Посилання третіх осіб на виконання процедури приватизації спірного нерухомого майна, укладання за її наслідками договорів купівлі-продажу та набуття права власності на об'єкти малої приватизації не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору та не входять до предмету доказування у даній справі.

Відносно ліквідації відповідача-2 судом було встановлено, що ліквідаційна комісія не має статусу ані юридичної, ані фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

Однак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Тобто, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії, що кореспондується зі ст. ст. 17, 36 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Окрім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, посилання третіх осіб на п.2 рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 „Про питання організації управління районами в м. Києві", згідно з яким Деснянську районну у м. Києві раду припинено з 31.10.2010р. шляхом ліквідації, є безпідставним. Відповідно до ст. ст. 17, 36 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 105, 111 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. З наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на час розгляду справи місцевим господарським судом у державному реєстрі відсутній запис про припинення діяльності юридичної особи - Деснянської районної у м. Києві ради (том справи - 1, аркуші справи - 67-69). Наведене свідчить про те, що ліквідаційна процедура не завершена та зазначена установа знаходиться в єдиному державному реєстрі, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог до відповідача-2.

Відносно посилання третіх осіб на пропуск позивачем та прокуратурою строку позовної давності, колегією суддів було встановлено наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наведених правових норм випливає, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, окрім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Колегією суддів враховано, що відповідно до ч.4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони. При цьому, права сторони, визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та іншими нормами названого Кодексу, є саме процесуальними, в той час як вищезгаданий припис ст. 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб (аналогічна правова позиція наведена в п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. При цьому, законодавець встановлює, що до поважних причин відносяться лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

В процесі судового розгляду було встановлено, що про існування рішення відповідача-1 від 28.10.2008р. №32 „Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" позивач дізнався безпосередньо з позовної заяви прокуратури.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності 15.01.2012р., скасовано п.4 ст. 268 Цивільного кодексу України, яким було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним акта органу державної влади та акта органу місцевого самоврядування. Пунктом 5 прикінцевих положень вказаного Закону передбачено право особи звернутися з позовом про визнання незаконним акта органу державної влади та акта органу місцевого самоврядування протягом трьох років з дня набрання ним чинності, тобто до 15.01.2015р. Наведене свідчить про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Третьою особою-2 не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відносно посилання третьої особи-2 в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на третю особу-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Техком" Товариства з обмеженою відповідальністю „Техком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/7066/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/7066/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Самсін Р.І.