Постанова

від 13.11.2013 по справі 812/8653/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 року Справа № 812/8653/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: директор Сімонов О.Д.,

від відповідача: Протасенко С.О. (довіреність від 07.11.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» (надалі - позивач, ТОВ «Автоцентр») до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі - відповідач, Ленінська ОДПІ у м.Луганську), в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360.

В обґрунтування позову зазначено, що у вересні 2013 року позивачу стало відомо про наявність податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360, яким підприємству повторно зменшено суму бюджетної заборгованості з ПДВ по деклараціях за жовтень-грудень 2009 року, січень-травень 2010 року на загальну суму 107546,00 грн., яке винесене на підставі акту перевірки від 21.03.2011 №335/23-616/30464940. Відповідачем з того самого питання, за той же період і відповідно до тих же податкових декларацій вже проводилась невиїзна перевірка, за результатами якої складений акт від 19.08.2010 №630/23-616/30464940 та винесене податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107546 грн. Рішенням ДПА в Луганській області про результати розгляду повторної скарги від 11.10.2010 №18766/25-08 податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 13.09.2010 №0000602360/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 107546 грн. 00 коп. було скасовано. Позивач зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.01.2011 №2а-10015/10/1270 стягнуто на його користь з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціях за жовтень-грудень 2009 року, січень-травень 2010 року на загальну суму 107 546,00 грн. Зазначена постанова суду, яка набрала законної сили, виконана органом державного казначейства шляхом перерахування суми бюджетної заборгованості у розмірі 107546,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр».

Позивач вважає, що Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області безпідставно та з порушенням порядку була проведена перевірка від 21 березня 2011 року, а винесене податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360 підлягає скасуванню, оскільки правомірність заявленої TOB «Автоцентр» до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 107546,00 грн. встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що ТОВ «Автоцентр» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначених періодів суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій, визнання банкрутом), отже правомірність заявленого відшкодування ставиться під сумнів. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 29 липня 1999 року (а.с. 9), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №17245067 від 17.06.2000 (Т.1 а.с. 21).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» як платник податку на додану вартість подало до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року у розмірі 5631 грн., за листопад 2009 року у розмірі 16149 грн., за грудень 2009 року у розмірі 17805 грн., за січень 2010 року у розмірі 15190 грн., за лютий 2010 року у розмірі 23580 грн., за березень 2010 року у розмірі 4936 грн., за квітень 2010 року у розмірі 17070 грн., за травень 2010 року у розмірі 7185 грн., загальна сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку становить 107546 грн. (Т.2 а.с. 5-62).

Відповідачем була проведена невиїзна перевірка ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року, січні, лютому, березні, квітні 2010 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2010 №630/23-616/30464940 (Т.1 а.с. 22-24).

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську на підставі акту перевірки від 19.08.2010 №630/23-616/30464940 винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000602360/0 від 20 серпня 2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107546 грн.

27 серпня 2010 року позивачем направлена скарга на прийняте Ленінською МДПІ у м.Луганську податкове повідомлення-рішення №0000602360/0 від 20.08.2010 в порядку адміністративного оскарження.

За наслідками розгляду скарги позивача, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000602360/1 від 13 вересня 2010 року (Т.1 а.с. 8).

Рішенням ДПА в Луганській області про результати розгляду повторної скарги від 11.10.2010 №18766/25-08, скаргу ТОВ «Автоцентр» задоволено, а податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 13.09.2010 №0000602360/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 107 546 грн. 00 коп. було скасовано (Т.1 а.с. 66-74).

У зв'язку із невідшкодуванням у добровільному порядку бюджетної заборгованості ТОВ «Автоцентр» звернулось до суду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.01.2011 №2а-10015/10/1270 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» задоволено у повному обсязі та стягнуто з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціях за жовтень-грудень 2009 року, січень-травень 2010 року на загальну суму 107 546,00 грн. (Т.1 а.с. 75-80).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06 січня 2011 року у адміністративній справі №2а-10015/10/1270 залишена без змін (Т.1 а.с. 81-84).

Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06.01.2011 №2а-10015/10/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, 05 серпня 2013 року виконана органом державного казначейства шляхом перерахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за жовтень-грудень 2009 року, січень-травень 2010 року на загальну суму 107 546,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр».

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справ та визнаються сторонами.

Судом встановлено, що 21 березня 2011 року Ленінською ОДПІ у м.Луганську, повторно, була проведена невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» (код за ЄДРПОУ 30464940) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року, січні, лютому, березні, квітні 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 №335/23-616/30464940 (Т.1 а.с. 46-65).

Згідно висновків акту перевірки від 21.03.2011 №335/23-616/30464940, перевіркою встановлено порушення п.1.8, ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями, в результаті чого) ТОВ «Автоцентр» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 5631 грн., листопад 2009 року на суму 16149 грн., грудень 2009 року на суму 17805 грн., січень 2010 року на суму 15190 грн., лютий 2010 року на суму 23580 грн., березень 2010 року на суму 4936 грн., за квітень 2010 року на суму 17070 грн., травень 2010 року на суму 7185 грн. (Т.1 а.с. 65).

На підставі акту перевірки від 21.03.2011 №335/23-616/30464940 Ленінською ОДПІ у м.Луганську було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107546,00 грн.(Т.1 а.с. 7).

Висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за період жовтень-грудень 2009 року та січень-травень 2010 року ґрунтуються на тому, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (підприємства банкрути, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), а також підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту («податкові ями»).

В акті перевірки зазначено, що у перевірених періодах ТОВ «Автоцентр» мало взаємовідносини з наступними СГД: ТОВ «Берліо-Інтер-Кард» (м.Київ, ІПН 323777626536), ОСОБА_3 (м.Луганськ, ІПН НОМЕР_3), ТОВ «Донбас-Ойл» (м.Донецьк, ІПН 2510051055634), ТОВ «Карго-Транс-Сервіс» (м.Луганськ, ІПН 336202422360); ПП ОСОБА_4 (м.Луганськ, ІПН НОМЕР_1); ТОВ «Корпорація Спецторг «Луганська філія «Трак Спецторг» (м.Черкаси, ІПН 306300623016); ПП ОСОБА_5 (м.Луганськ, ІПН НОМЕР_2); ЛМУ «Луганськгаз» (м.Луганськ, ІПН 054511512017)

У ході проведення виїзної позапланової перевірки були направлені запити по основних постачальниках за період вересень-грудень 2009 року. У частково отриманих відповідях зазначено, що контрагенти по 1-му ланцюгу є посередниками, у зв'язку з чим направлено запити по 2-му ланцюгу постачання. На час складання акту, відповіді щодо проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах з контрагентами (частково по 1-му та 2-му ланцюгах) не отримано, тобто виробника (імпортера) не встановлено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України №2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2., п.200.3 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вимог п.15.1 ст. 15 платниками податку визнаються фізичні особи, юридичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність(операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

П. 14.1.18. ст. 14 визначає бюджетне відшкодування як відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

П.200.6 ст.200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7, п.п.200.8, 200.9 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

П.200.10 ст.200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.11 цієї статті за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з п. 200.12 ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В силу п. 200.13ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до норм п. 200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог п.200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні вимоги містив і Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України.

В силу норм ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини щодо правомірності заявлення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року, січні, лютому, березні, квітні 2010 року підтверджено судовими рішеннями, що набрали чинності. Тобто, відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, правильність формування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ встановлено в судовому порядку.

Сума бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціях за жовтень-грудень 2009 року, січень-травень 2010 року на загальну суму 107546,00 грн. на підставі судових рішень перерахована на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр».

Незважаючи на це, Ленінською ОДПІ у м.Луганську з того самого питання, за той же період і відповідно до тих же податкових декларацій була проведена повторна невиїзна перевірка, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107546,00 грн., яка вже перерахована позивачу на підставі судових рішень.

З огляду на викладене, дії податкового органу щодо проведення повторної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2010 року суперечать положенням п.200.10 та п.200.11 ст.200 ПК України щодо підстав та строків проведення перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Як вбачається з пояснень представника відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неотримання результатів перевірок контрагентів по ланцюгам постачання.

Проте суд, зазначає, що нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок постачальників.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів відповідачем у судовому засіданні не надано.

Таким чином, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару по ланцюгам постачання, по яким на даний час проводяться відповідні перевірки, не ґрунтуються на нормах Закону про ПДВ.

Так, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками по ланцюгам постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами з контрагентами та правомірності формування податкового кредиту позивачем до матеріалів справи надані документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, договори (з додатками) (Т.2 а.с. 63-237; Т.3 а.с. 1-293; Т.4 а.с. 1-292; Т.5 а.с. 1-61).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент укладання договорів та складання податкових накладних, позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи і як платники ПДВ, про що мали відповідні свідоцтва платників ПДВ.

Ленінською МДПІ не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0000242360 від 21.03.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107546,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000242360 від 21.03.2011 підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1075,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 2).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 13 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 листопада 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000242360, задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 21.03.2011 №0000242360, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107546,00 грн. (сто сім тисяч п'ятсот сорок шість гривень 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1075,47 грн. (одна тисяча сімдесят п'ять гривень 47 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 18 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Захарова