Постанова

від 05.11.2013 по справі 922/1550/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 року Справа № 922/1550/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,суддя Потапенко В.І.,суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кириленка С.Ю., довіреність № 160413-2 від 16.04.2013 р.

відповідача-Кізілова О.В., довіреність без номера від 31.07.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2372 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1550/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР Альянс", м. Горлівка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф-В", м. Харків

про стягнення 44 098,56 грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАР Альянс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф-В" про стягнення 44098,56 грн., в тому числі: 36 312 грн. суми безпідставно набутих відповідачем за рахунок позивача грошових коштів та 7 486,56 грн. штрафу за невиконання господарського зобов'язання за договором підряду № 05 від 01.07.2012 р.

Рішенням господарського суду Харкіської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1550/13 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 36 312 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 7485,56 грн. штрафу та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарським судом першої інстанції не надано належної правової оцінки пункту 3.3. договору підряду № 05 від 01.07.2012 р., яким передбачено можливість зміни кінцевої вартості робіт, що на думку позивача свідчить, що кошторис за цим договором є твердим лише на момент укладення договору та може змінюватись при наявності достатніх підстав.

Також позивач посилається на незастосування господарським судом першої інстанції ч. 2 статті 844 Цивільного кодексу України та неправильне застосування ч. 5 вказаної статті.

Окрім цього позивач зазначає на неправильність висновку господарського суду першої інстанції, що на відповідача як на підрядника, у разі відмови позивача від внесення змін до твердого кошторису за договором покладається обов'язок нести всі витрати, пов'язані з перевищенням твердого кошторису, а відтак і обов'язок виконати роботи на погоджених в договорі умовах за свій рахунок в частині перевищення узгодженого кошторису.При цьому позивач вказує на те, що договір підряду № 05 від 01.07.2012 р. не містить пункту, який би зобов'язував відповідача у разі збільшення твердого кошторису нести всі витрати та виконати зобов'язання за свій рахунок в частині такого перевищення.

Відповідач зазначає також на те, що господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги, що невиконання позивачем в повному обсязі ремонтних робіт по договору підряду № 05 від 01.07.2012 р. обумовлено невиконанням відповідачем свого господарського зобов'язання в частині прибуття для підписання акту на збільшення об'єму робіт та/або надання аргументованих зауважень щодо відповідності або невідповідності технічних умов діючому законодавству та відповідно їх опрацювання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 01.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАР-Альянс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Триумф-В" (відповідачем) було укладено договір підряду № 05 ( а.с. 20 -22), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався прийняти в ремонт козловий кран ККК-16 інв № 0405782 для здійснення заміни їздового двотавру вантажного візку у відповідності до кошторису та п.п. 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 "Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів", власними матеріалами на території позивача у строк, що складає 14 календарних днів з моменту здачі об'єкта в ремонт, а позивач -прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач повинен був розробити технічні умови на виконувані ремонтні роботи та погодити розроблену документацію згідно із п. 5.2.6 "Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів".

За умовами п.2.1 договору відповідач приступає до виконання робіт через п'ять календарних днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок та підписання акту прийому-передачі козлового крану в ремонт.

Відповідно до пункту 3.1. договору вартість заміни їздового двотавра визначається сторонами згідно з договірною ціною (додаток № 1 до договору) та кошторису (додаток № 1 до договірної ціни), які є невід'ємними частинами договору та складає 74 865,60грн.

У відповідності до вказаного пункту договору сторонами було підписано додаток № 1 до нього -договірну ціну із твердим кошторисом ( т. 1 а.с. 24).

В пункті 3.2 договору сторони погодили, що вартість робіт на дату підписання договору є твердою згідно зі статтею 844 Цивільного кодексу України .

Згідно з пунктом 3.3. договору остаточна вартість робіт може змінюватися сторонами відповідно до п.2.6 договору.

Згідно з пунктом 3.5 договору замовник гарантує проведення остаточної оплати за виконаний ремонт згідно з даним договором та додаткових угод до нього згідно з пунктом 2.6. договору (якщо такі угоди будуть підписані сторонами) протягом п'яти банківських днів з дати виставлення рахунку та підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що в разі коли в процесі виконання робіт виявиться додатковий об'єм робіт, який не входить в об'єм, зазначений у кошторисі, підписаному обома сторонами та є невід'ємною частиною договору, відповідач викликає представника позивача для сумісного складання акту на додаткові роботи. Даний акт є підставою для збільшення вартості ремонту понад встановленої вартості ремонту та підписання додаткової угоди про зміну суми даного договору.

10.08.2012 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 05 від 01.07.2013 р. ( т. 1 а.с. 23), якою пункт 3.4. цього договору виклали в наступній редакції: « замовник проводить передплату:

- згідно з виставленим виконавцем рахунком в розмірі 100% вартості розробки та експертизи технічних умов в сумі 10 126,80грн. ,в тому числі ПДВ в сумі 1687,8 грн. протягом 5 днів з дати його отримання

-згідно з виставленим виконавцем рахунком в розмірі 50% попередньої оплати вартості послуг автогідропідйомника в розмірі 4 080,00грн. протягом 5 днів з дати його отримання.

- -згідно з виставленим виконавцем рахунком в розмірі 100 % вартості матеріалів у сумі 26 185,20грн. протягом п'яти банківських днів з дати його отримання».

Позивач на виконання пункту 3.4 договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача: платіжним дорученням № 5263 від 21.08.2012 р. - грошові кошти в розмірі 26 185,20грн. в якості попередньої оплати за матеріали на заміну двотавра вантажного візка козлового крану ККК-16 (т. 1 а.с. 25 ); платіжним дорученням № 717 від 11.09.2012 р. -грошові кошти в сумі 10 126,80грн. в якості попередньої оплати вартості розробки та експертизи технічних умов ( т. 1 а.с. 26).

Таким чином, загальна сума коштів, перерахованих позивачем відповідачу в якості передплати по договору підряду № 05 від 01.07.2012 р.складає 36 312,00грн.

Згідно з пунктом 9.2. договору він вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було розроблено технічні умови ТУ У 29.2-32236749-001:2012 на реконструкцію крана козлового ККК-16, виробленого Червоноармійським ремонтно-механічним заводом, реєстр. № 11094, зав. № 162, 1970 р.в. (т.1 а.с. 86-96) та замовлено їх експертизу ПАТ «Миколаївський експертно-технічний центр».

Згідно з висновком експертизи цих технічних умов від 14.09.2012 р. № 48/1.04.33.163.12 ( т. 1 а.с. 97-99), виготовленого ПАТ «Миколаївський експертно-технічний центр», при проведенні ремонту козлового крану ККК-16 необхідно проведення додаткових робіт, оскільки заміну несучої металоконструкції слід проводити тільки на нульовій відмітці, у зв'язку з чим для проведення ремонтних робіт необхідно провести демонтаж об'єкту ремонту, опустивши металоконструкцію прольотної будівлі крану до нульової відмітки та його монтаж за результатами ремонту, що суттєво підвищувало вартість робіт за договором, що була погоджена сторонами у твердому кошторисі до договору.

Враховуючи викладене, відповідач звернувся на адресу позивача з листом № 98 від 18.09.2012р. ( т. 1 а.с. 29) та запропонував позивачу виконати роботи по ремонту козлового крану з урахуванням вимог та у відповідності до висновку експертизи ПАТ «Миколаївський експертно-технічний центр» № 48/1.04.33.163.12 від 10.09.12р. Аналогічного листа позивачу також було направлено 26.09.2012р. за № 19 ( т.1 а.с. 30) та 02.10.2012р. за № 21 ( т. 1 а.с. 31), якими відповідач повідомляв позивача про збільшення об'єму робіт за договором та вимагав укладення додаткової угоди до договору щодо збільшення обсягу робіт та на підставі цього, підвищення кошторису.

Позивач свою згоду на зміну погодженого кошторису не надав та вимагав від відповідача виконання ним своїх договірних зобов'язань на погоджених сторонами у договорі умовах.

Так, листом № 22с-1516 від 09.11.2012р. (т. 1 а.с. 33-35) позивач просив відповідача надати у найкоротший строк узгоджені технічні умови, проект виконання робіт та календарний графік ремонтних робіт козлового крану ККК-16, а також прийняти козловий кран в ремонт та виконати його на умовах, обумовлених договором.

12.12.2012 р. позивач листом № 07-1685 (т. 1 а.с. 40-41) запропонував відповідачу у разі неприйняття пропозиції про виконання свого господарського зобов'язання за договором, добровільно повернути грошові кошти, отримані у якості попередньої оплати від позивача в сумі 36 312,00грн.

Після спливу строку дії договору підряду № 05 від 01.07.2012 р. позивач 06.03.2013р. звернувся до відповідача із претензією щодо повернення грошових коштів, сплачених ним відповідачу згідно із зазначеними платіжними дорученнями, посилаючись на те, що підстава для їх набуття відповідачем відпала ( т. 1 а.с. 46).

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

На дату завершення строку дії договору відповідач не здійснив обумовлені цим договором роботи по заміні двотавра вантажного візка козлового крану ККК-16, до виконання цих робіт не приступив, оскільки акт прийому - передачі крану в ремонт як цього вимагає п 2.1. договору не підписав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені платіжними дорученнями № 5263 від 21.08.2012 р. та № 717 від 11.09.2012 р. грошові кошти в сумі 36312 грн. як безпідставно набуті, а також штраф в розмірі 7 486,56 грн. за порушення строку виконання зобов'язання на підставі п 5.2. договору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, враховуючи при цьому підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір підряду № 05 від 01.07.2012 р. за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже було зазначено вище, сторони в пункті 3.2 договору погодили, що вартість робіт на дату підписання договору є твердою згідно зі статтею 844 Цивільного кодексу України .

Пунктом 2.6 договору сторони передбачили, якщо в процесі виконання робіт виявиться додатковий об'єм робіт , який не входить в об'єм, зазначений у кошторисі, підписаному обома сторонами та є невід'ємною частиною договору, відповідач викликає представника позивача для сумісного складання акту на додаткові роботи. Даний акт є підставою для збільшення вартості ремонту понад встановленої вартості ремонту та підписання додаткової угоди про зміну суми даного договору.

Відповідно до статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим.Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором ( ч. 2 ст. 844 ЦК України).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник , якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України).

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати (ч. 5 ст. 844 ЦК України).

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису.У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Виходячи з положень вказаної статті, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що єдиною підставою можливості підряднику вимагати від замовника збільшення твердого кошторису є, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 844 Цивільного кодексу України, істотне зростання вартості матеріалу, устаткування, що мало бути надано підрядником, та вартості послуг, що надаються іншими особами, що сталося вже після укладення договору підряду.Однак до спірних правовідносин це виключення не стосується, оскільки підставою вимог відповідача щодо збільшення вартості кошторису стала саме необхідність збільшення обсягу робіт за договором.

За таких обставин, зважаючи на наведені положення статті 844 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанйції, що оскільки позивач, як замовник, відмовився від внесення змін до твердого кошторису, саме на відповідача, як на підрядника за договором, було покладено обов'язок нести всі витрати, пов'язані з перевищенням твердого кошторису,

Оскільки вказаний обов'язок прямо передбачено імперативною нормою статті 844 Цивільного кодексу України, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги на відсутність в договорі підряду № 05 від 01.07.2012 р. пункту, який би зобов'язував відповідача у разі збільшення твердого кошторису нести всі витрати та виконати зобов'язання за свій рахунок в частині такого перевищення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції ч.2 статті 844 Цивільного кодексу України та неправильного застосування до спірних правовідносин ч. 5 вказаної статті є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає на безпідставність доводів апеляційної скарги, що невиконання позивачем в повному обсязі ремонтних робіт по договору підряду № 05 від 01.07.2012 р. обумовлено невиконанням позивачем свого господарського зобов'язання в частині прибуття для підписання акту на збільшення об'єму робіт та/ або надання аргументованих зауважень щодо відповідності або невідповідності технічних умов діючому законодавству та відповідно їх опрацювання.

Як вже було наведено вище, відповідно до імперативних положень статті 844 Цивільного кодексу України зміни до твердого кошторису вносятьтся лише за погодженням сторін.

В пункті 2. 6 договору сторони передбачили можливість внесення змін до твердого кошторису в разі виявлення у процесі виконання робіт додаткового обсягу робіт, що не увійшов до обсягу, зазначеного в твердому кошторисі зі складанням двостороннього акту на додаткові роботи, який є підставою для підписання додаткової угоди про зміну суми договору.

Однак відповідач не надав та в матеріалах справи відсутня відповідна додаткова угода про зміну суми договору чи докази укладення такої угоди за рішенням суду.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач повинен був виконати зобов'язання за договором на погоджених між сторонами умовах та за свій рахунок, в частині перевищення узгодженого твердого кошторису .

Окрім наведених підстав для вказаного висновку, колегія суддів також зазначає, що відповідач не довів, що ним відповідно до пункту 2.3. договору були розроблені та у встановленому порядку погоджені технічні умови та що ці технічні умови надсилались позивачу.

Так, відповідач як на доказ надсилання технічних умов відповідачу в своїх поясненнях ( т. 2 а.с. 110) посилається на поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 6105223671622 ( т. 2 а.с. 106), а також на лист позивача № 07-1685 від 12.12.2012 р. ( т. 2 а.с. 107), в якому, на думку відповідача, позивач підтверджує отримання технічних умов.

Однак вказані документи не підтверджують факт направлення відповідачем позивачу технічних умов розроблених та затверджених у встановленому порядку відповідно до умов п 2.3. договору.

Так, з повідомлення про вручення поштового відправлення № 6105223671622 ( т. 2 а.с. 106) не вбачається, які документи містились у зазначеному відправленні, тоді як згідно з відомостями з журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача ( т. 3 а.с. 3-8) у вказаному поштовому відправлені ним було отримано лише лист відповідача № 30 від 15.11.2012 р ( т. 3 а.с.9 -12).

Окрім цього, поштове повідомлення № 6105223671622 (т. 2 а.с. 106) було надіслано на адресу позивача 15.11.2012 р . , а в листі відповідача № 30, датованому тією ж датою ( т. 3 а.с.9 -12) останній повідомив позивача, що розроблені на виконання умов договору технічні умови станом на 15.11.2012 р. знаходяться на погодженні в Управлінні Держгірпромнагляду України в м. Київі, що додатково підтверджує те, що в зазначеному поштовому відправленні відповідач не надсилав позивачу зазначені технічні умови.

Лист позивача № 07-1685 від 12.12.2012 р. ( т. 2 а.с. 107) також не підтверджує отримання ним розроблених та погоджених відповідно до умов договору технічних умов, оскільки в зазначеному листі позивач вказує на отримання ним в електронному вигляді сканованої копії технічних умов.Зі змісту цього листа не вбачається, що вказана копія була належним чином засвідчена та погоджена у встановленому порядку, тоді як представник позивача вказує, що вказана копія направлялась як проект технічних умов, оскільки не була належним чином засвідчена та погоджена у встановленому порядку, а тому і не могла бути прийнята в якості розроблених та погоджених у встановленому порядку на виконання умов договору технічних умов .

Окрім цього, розроблені відповідачем технічні умови ТУ У 29.2-32236749-001:2012 р. ( т. 2 а.с. 91-101) взагалі не можуть вважатися такими, що були розроблені та погоджені відповідно до чинного законодавства згідно з умовами п 2.3. договору підряду, а отже і підлягати оплаті позивачем та враховуватися сторонами при визначенні обсягу договірних робіт та відповідно визначати необхідність в проведенні додаткових робіт з демонтажу об'єкту ремонту з опусканням металоконструкції прольотної будівлі крану до нульової відмітки.

Як було наведено вище, в пункті 1.1. договору сторони погодили його предмет- здійснення ремонту козлового крану ККК-16 для здійснення заміни їздового двотавру вантажного візку відповідно до п.п. 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 "Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" (далі по тексту Правила), тоді як технічні умови ТУ У 29.2-32236749-001:2012 р. (т. 2 а.с. 91-101) розроблені та погоджені згідно з листом Держгірнагляду від 18.12.2012 р. № 11453/0/4.2-13/6/12 ( т. 2 а.с. 105) не на ремонт, а на реконструкцію цього козлового крану, що є різними видами робіт .

Листом № 11453/0/4.2-13/6/12 від 18.12.2012 р. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України ( т. 3 а.с. 13) погодила відповідачу технічні умови саме на реконструкцію крана козлового ККК-16, виготовленого Червоноармійським ремонтно-механічним заводом, реєстр. № 11094, заводський номер 163, 1970 року випуску.

Так, відповідно до п.п. 2.1.42. п 2.1. Правил під реконструкцією розуміється зміна основних механізмів, прогону, вильоту, діапазону підіймання, конструкції вантажозахоплюючих органів, подовження або вкорочення стріли або консолі, башти, зміна типу приводу (ручний або механічний на електронний або гідравлічний тощо), зміна місця і (або) виду керування (з кабіни, з підлоги, зі стаціонарного пульта тощо), а також інші зміни, що спричиняють підвищення, перерозподіл або зміну інтенсивності навантажень, а також зменшення вантажної або власної стійкості.

Натомість, відповідно до п.п. 2.1.43 п. 2.1. Правил під ремонтом розуміється відновлення пошкоджених, спрацьованих або таких, що стали непридатними з будь-якої причини, складових частин вантажопідіймальних кранів і машин (металевих конструкцій, механізмів, гідроприводу, електроприводу, приладів і пристроїв безпеки тощо) з доведенням вантажопідіймальних кранів і машин до працездатного і справного стану, у томі числі проведене відповідно до системи планово-попереджувальних ремонтів.

Окрім цього, відповідно до абз 2 п.п. 5.2.6. Правил порядок виконання монтажних/демонтажних робіт до технічних умов не включається.Згідно з п.п. 5.3.2. п 5.3. Правил монтаж, демонтаж, наалгодження має виконуватися відповідно до вимог проекту виконання робіт на монтаж (демонтаж), розробленого з урахуванням документації на встановлення вантажопідіймальних кранів і машин.

Листом від 09.11.2012 р. № 22с-1516 ( т. 1 а.с. 33) позивач звертався до відповідача з вимогою надати календарний графік та проект виконання робіт, однак відповдіач листом № 30 від 15.11.2012 р. ( т. 3 а.с.9 -12) відмовився виконати цю вимогу, наполягаючи на збільшенні кошторису.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.6. договору сторони передбачили можливість збільшення суми договору в разі виявлення необхідності проведення додаткових робіт саме в процесі виконання робіт за договором , а оскільки, як було наведено вище, відповідач не приступив до виконання робіт , він і не міг виявити необхідність проведення додаткових робіт відповідно до умов зазначеного пункту договору.

Окрім цього позивачем надано технічні умови та проект на виконання робіт по капітальному ремонту козлового крану ККК-16 виробленого Червоноармійським ремонтно-механічним заводом, реєстр. № 11094, заводський номер 162, 1970 року випуску для здійснення заміни їздового двотавру вантажного візку, які були розроблені на його замовлення іншою ніж відповідач підрядною організацією - ЗАТ «Монтажспецтехніка ( т. 3 а.с. 14-133) та які не передбачають додаткових робіт по демонтажу об'єкту ремонту з опусканням металоконструкції прольотної будівлі крану до нульової відмітки.

Вказані технічні умови та проект затверджені у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає строком договору час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, для її застосування до спірних правовідносин необхідна наявність двох умов :перше-збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге-відсутність правової підстави (юридичного факту) для вказаного збільшення чи збереження майна набувачем, або вказана правова підстава згодом відпала .

Оскільки відповідач не приступив до виконання обумовлених договором підряду № 05 від 01.07.2012 р. робіт та не здійснив передбачену цим договором розробку технічних умов на ці роботи, а строк дії договору закінчився, підстава на якій відповідач отримав від позивача спірну суму попередньої оплати відпала.

Аналогічна правова позиція викладена також Вищим господарським судом України в постанові № 11/5009/8090/11 від 15.08.2012 р. ( т. 2 а.с. 12-13).

Відповідач безпідставно посилається на те, що грошові кошти в сумі 26 185,20грн., які були перераховані позивачем платіжним дорученням № 5263 від 21.08.2012 р. ( т. 1 а.с. 25) в якості попередньої оплати за матеріали на заміну двотавра вантажного візка козлового крану ККК-16 не є безпідставно отриманими позивачем , оскільки були витрачені на придбання матеріалів .

Колегія суддів зазначає, що за договором підряду № 05 від 01.07.2012 р. ( т. 1 а.с. 20-22) позивач як замовник не набув право власності на матеріали, що були придбані відповідачем-підрядником на грошові кошти замовника, оскільки відповідно до чинного законодавства договір підряду не спрямований на передання права власності підрядником замовнику на матеріали та відповідно до пункту 2.4. вказаного договору роботи виконуються з матеріалів виконавця.

Оскільки, як було зазначено вище, після закінчення строку дії договору підряду № 05 від 01.07.2012 р. обумовлені ним роботи відповідач не виконав та позивач не набув права власності на матеріали, які передбачались для виконання цих робіт, отримані відповідачем в якості передплати за вказані матеріали грошові кошти є безпідставно набутими.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36312 грн. грошових коштів, що були отримані ним за договором, строк дії якого на момент розгляду справи сплив та зобов'язання за яким не виконані, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 7 486,56 грн. штрафу за невиконання господарського зобов'язання за договором підряду № 05 від 01.07.2012 р.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В пункті 5.2 договору підряду № 05 від 01.07.2012 р. сторони передбачили, що за порушення строків виконання обумовлених договором робіт виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від вартості робіт.

Зважаючи на наведені норми та умови п 5.2. договору, враховуючи невиконання відповідачем обумовлених цим договором робіт, позивачем правомірно нараховано до стягнення 7 486, 56 грн. штрафу в розмірі 10 % вартості вказаних робіт.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1550/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційній інстанції Вищого господарського суду України

Постанову складено в повному обсязі 06.11.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.