Постанова

від 13.11.2013 по справі 820/10126/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2013 р. № 820/10126/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Спасибо В.В., Бідного Б.Т.

відповідача - Тімченко А.В., Нартової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000054300 від 11.10.2013 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 562219,0 грн. та застосовано штрафні( фінансові) санкції в розмірі 281109,50 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» 01.09.2002 р. взято на податковий облік за № 236 і станом на даний час перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів.

Судом також в судовому засіданні встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за результатами якої складено акт від 25.09.2013р. №107/43-00- 14/31557119 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2013р. по взаємовідносинах з ТОВ "НВО Техенергокомплект" (код за ЄДРПОУ 21172426) у липні 2012р. - вересні 2012р., ТОВ "Салига" (код за ЄДРПОУ 36371239) у липні 2012р. - серпні 2012р. та ТОВ "С.Б.Б." (код за ЄДРПОУ 36455816) у квітні 2011р. - липні 2011р., вересні 2011р., листопаді 2011р., січні 2012р., квітні 2012р., травні 2012р.» .

Згідно зазначеного Акту з боку КП «ХТМ» перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 562 219 грн., в тому числі: по взаємовідносинах з ТОВ «Салига» на загальну суму 90 513 грн.; по взаємовідносинах з ТОВ «НВО Техенергокомплект» на загальну суму 185 563 грн.; по взаємовідносинах з ТОВ «С.Б.Б.» на загальну суму 286 143 грн.

До такого висновку Відповідач дійшов на підставі аналізу взаємовідносин безпосередніх контрагентів по правочинам КП «ХТМ»: ТОВ «Салига», ТОВ «НВО Техенергокомплект» та ТОВ «С.Б.Б.» з третіми особами по ланцюгу постачання, що «мають ознаки нереальності».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000054300 від 11.10.2013р., яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 562219,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 281109,50 грн., на загальну суму 843328,50 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між Позивачем та ТОВ «САЛИГА» укладено Договір №270273 від 15.04.2009р. купівлі - продажу запірної арматури, де КП «ХТМ» - Покупець, а ТОВ «САЛИГА» - Продавець.

Згідно з розділом 1 Предметом договору є зобов'язання Продавця передати у власність (поставити) Покупцю протягом терміну дії договору, а зобов'язання Покупця - прийняти та оплатити запірну арматуру, код 29.13.1, (далі по тексту-товар) найменування та асортимент, кількість та ціна яких вказана у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Сума договору - 20 400 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 3 400 000,0грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, тобто виконання зазначеного Договору, перевіряючим було надано всі первинні документи стосовно даного правочину. Факт надання документів підтверджується даними Акту, який вміщує повний перелік документів з викладанням їх змісту, зокрема, Договір №270273 від 15.04.2009р. купівлі -запірної арматури.

Також на підтвердження факту отримання товару за Договором було надано: податкові накладні; видаткові накладні; журнал реєстрації довіреностей за період 20.10.2010р. - 02.11.2012р.; сертифікати відповідності та паспорти на вищезазначені вироби; прибуткові ордери на склад; на підтвердження факту перевезення товару - товарно-транспортні накладні; на підтвердження факту взаєморозрахунків за товар в межах Договору - реєстр платіжних доручень, згідно до даних якого КП «ХТМ» сплачено за товар - 341456,0грн.

Судом також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «САЛИГА» код ЄДРПОУ - 36371239, перебуває на обліку в органах ДПС, не має податкового боргу, зареєстроване в якості платника ПДВ, індивідуальний податковий номер - 363712320314, номер свідоцтва платника ПДВ - 100222446, дата початку дії свідоцтва -14.04.2009 р.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем та ТОВ «НВО ТЕХЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» укладено Договір №571106 від 23.12.2005р., де КП «ХТМ» - Покупець, а ТОВ «НВО ТЕХЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» - Продавець.

Згідно з розділом 1 Предметом договору №571106 є зобов'язання Продавця продати, а Покупця оплатити та прийняти продукцію технічного призначення (метал, труби, запірна арматура, насоси, електродвигуни, кабельна продукція, прибори та інше) згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з розділом 3 Договору №571106 поставка продукції здійснюються згідно документів на відвантаження на умовах самовивозу.

Загальна сума по договору - 20 000 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 3 333 333,33 грн.

На підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, тобто виконання зазначеного Договору №571106, позивачем було надано всі первинні документи стосовно даного правочину. Факт надання документів підтверджується даними Акту, який вміщує повний перелік документів з описом їх змісту, зокрема, Договір №571106 від 23.12.2005р.

Також на підтвердження факту отримання товару за Договором №571106 було надано: податкові накладні; видаткові накладні; журнал реєстрації довіреностей за період 20.10.2010р. - 02.11.2012р.; сертифікати відповідності та паспорти на вищезазначені вироби; прибуткові ордери на склад; на підтвердження факту перевезення товару - товарно-транспортні накладні ;на підтвердження факту взаєморозрахунків за товар в межах Договору №571106 - реєстр платіжних доручень, згідно до даних якого КП «ХТМ» сплачено за товар -215832 грн.

Судом також встановлено, що ТОВ «НВО ТЕХЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» код ЄДРПОУ - 33413574, перебуває на обліку в органах ДПС, не має податкового боргу, зареєстроване в якості платника ПДВ, індивідуальний податковий номер - 334135720314, номер свідоцтва платника ПДВ - 28762535, дата початку дії свідоцтва - 21.04.2005 р.

Матеріалами справи підтверджено, що між Позивачем та ТОВ «С.Б.Б.» було укладено Договір №570157 від 17.03.2010р. (із змінами згідно додаткової угоди від 28.07.10 №1) на виконання робіт по відновленню асфальтобетонного покриття доріг та тротуарів після проведення ремонтних робіт теплотрас, де КП «ХТМ» - Замовник, а ТОВ «С.Б.Б.» - Підрядник.

Згідно п.1.1 договору №570157 Підрядником виконуються роботи по відновленню асфальтобетонного покриття доріг та тротуарів після проведення ремонтних робіт теплотрас. Згідно п.1.2 Перелік об'єктів і строки виконання робіт узгоджуються сторонами і визначаються в заявці Замовника в зручній для сторін формі: усній або письмовій.

А відповідно до п.2.2 загальна вартість робіт по договору, згідно кошторисної документації, складає 7 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 166 666,67 грн.

Згідно п.3.1 Початок робіт за договором березень 2010р., закінчення робіт - грудень 2013р.

Відповідно до п.7.1 договору Підрядник має право залучати, при необхідності, для виконання будівельно-монтажних робіт та надання послуг, спеціалізовані організації, погодивши це питання з Замовником.

На підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, тобто виконання зазначеного Договору №570157, позивачем було надано всі первинні документи стосовно даного правочину. Факт надання документів підтверджується даними Акту, який вміщує повний перелік документів з описом їх змісту, зокрема, Договір №570157 від 17.03.2010р.

Також на підтвердження факту прийняття виконаних будівельних робіт за Договором №570157 було надано: податкові накладні; акти приймання виконаних будівельних робіт.

На підтвердження факту взаєморозрахунків за виконані роботи в межах Договору .У2570157 - платіжні доручення, згідно до даних якого КП «ХТМ» сплачено за виконані роботи - 1450 000 грн.

На підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані ТОВ «С.Б.Б.», Позивачем до податкового кредиту було віднесено суму 286 143 грн.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «С.Б.Б.», код ЄДРПОУ - 36455816, у квітні 2011р. - травні 2012р. перебувало на обліку в органі ДПС, було зареєстроване в якості платника ПДВ, мало індивідуальний податковий номер - 364558120336, свідоцтво платника ПДВ за номером 100265452, дата початку дії свідоцтва - 21.04.2005 р.

Таким чином, згідно наведених даних ТОВ «С.Б.Б.» на час виконання Договору у квітні 1р. - вересні 2011р., листопаді 2011р., січні 2012р., квітні 2012р., травні 2012р. мало належну спеціальну податкову правосуб'єктність.

Щодо спеціальної господарської правосуб'єктності ТОВ «С.Б.Б.», то суд зазначає, що ТОВ «С.Б.Б.» мало ліцензію серії АВ №512815 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області від 19 лютого 2010 року, наказ №3-П. Згідно додатку до ліцензії - до переліку робіт відносилися зокрема такі:3.06.00 УЛАШТУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ СПОРУД; 3.06.02 Покриття доріг автомобільних 3.06.02.02 місцевого призначення; 3.06.02.03 Вулиць, доріг, майданів населених пунктів.

Термін дії ліцензії з 19.02.2010 року по 19.02.2013 року.

Таким чином, згідно наведених даних усі вищевказані контрагенти позивача на час виконання вказаних Договорів мали належну спеціальну господарську правосуб'єктність, що є додатковою обставиною на підтвердження реальності господарської операції.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкове повідомлення-рішення №0000054300 від 11.10.2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код 31557119) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 листопада 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко