Рішення

від 24.10.2013 по справі 370/1447/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 370/1447/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: В.О. Оберемко,

при секретарі: Гребінській Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство В«Альфа-БанкВ» про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з даним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,248 га, розташовану на території с. Мостище, Макарівського району Київської області, з кадастровим номером 3222784700:02:001:0021, на будівельні матеріали, обладнання та інше майно, які були використані в процесі будівництва об»єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою с. Мостище, Макарівського району Київської області, вул. Польова, 63, а за відповідачкою просив визнати право власності на речі побуту та автомобіль марки ОСОБА_3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, просив також визнати спільно набуті боргові зобов»язання за кредитним договором № 500282713 від 08.06.2012 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем, і кредитним договором № 500296575 від 09.08.2012 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем спільною сумісною власністю подружжя і зобов»язати позивача виконати в повному обсязі зобов»язання за вказаними кредитними договорами.

Позовні вимоги мотивував тим, що 09 квітня 2005 року сторони уклали шлюб, у шлюбі прожили понад 7 років та мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В жовтні 2012 року позивач переїхав до орендованої квартири, шлюб між сторонами фактично припинився, тривалий час вони не проживають разом, спільного господарства не ведуть.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу сторонни набули вищезазначене майно. Добровільної згоди щодо поділу майна сторонами не досягнуто.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували.

Заслухавши позивача по справі, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони уклали шлюб 09 квітня 2005 року (а.с. 20).

Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21, 22).

06.03.2007 року сторони придбали спірну земельну ділянку в с. Маковище Макарівського району Київської області (а.с. 35, 36).

10.06.2010 року сторони придбали спірний автомобіль марки ОСОБА_3, 2009 року випуску (а.с. 23-29, 34).

24.03.2012 року було придбано йогуртницю ORIONOR-YM 01 (а.с. 66).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано, дане рішення набрало законної сили (а.с. 18). Добровільної згоди щодо поділу майна сторонами не досягнуто.

При цьому позивачем в період шлюбу дійсно укладено два кредитні договори з ПАТ «Альфа-Банк» - № 500296575 від 09.08.2012 року та № 500282713 від 08.06.2012 року (а.с. 37-41).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Одночасно відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як вбачається з копії рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року, яким шлюб між сторонами розірвано і яке набрало законної сили, в даному рішенні суду встановлена обставина, що сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних відносин з початку 2012 року (а.с. 18).

Відповідно суд вважає ці обставини встановленими і такими, що не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

При цьому як випливає зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя» (надалі Постанова), при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Одночасно зважаючи на те, що спірні кредитні договори було укладено позивачем у справі з ПАТ «Альфа-Банк» 08.06.2012 року та 09.08.2012 року відповідно, то враховуючи обставини, встановлені рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року, а саме те, що сторони не ведуть спільного госпордарства та не підтримують шлюбних відносин з початку 2012 року, суд критично ставиться до того, що вказані кредитні договори було укладено в інтересах сім»ї, оскільки на момент їх укладення шлюбні відносини між сторонами було вже фактично припинено, спільне господарство ними не велося. Крім того, доказів на підтвердження тієї обставини, що вказані кредитні договори укладено в інтересах сім»ї позивачем суду не надано. Відповідно борги та правовідносини за зобов»язаннями, що випливають з вказаних кредитних договорів, судом при поділі майна подружжя в даному випадку не враховуються.

Згідно ст.ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ст. 60 СК України майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь-яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, виходячи з того, що в України діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте в шлюбі, вважається таким, що належить подружжю, то у зв'язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя.

Відповідно спірна земельна ділянка та автомобіль ОСОБА_3, 2009 року випуску, є спільним сумісним майном подружжя та підлягають поділу виходячи з принципу рівності часток подружжя в цьому майні.

Крім того, за спільні сімейні кошти подружжя було побудовано об»єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою с. Мостище, Макарівського району Київської області, вул. Польова, 63, вартість якого відповідно до Звіту про незалежну оцінку житлового будинку (об»єкта незавершеного будівництва) на момент розгляду справи становить 250400 грн. (а.с. 100-137).

Зважаючи на те, що вказаний будинок не введено в експлуатацію, а право власності на нього не зареєстровано у встановленому чинним законодавством України порядку, відповідно даний будинок є об»єктом незавершеного будівництва і сторони мають право на поділ будівельних матеріалів, які були використані при будівництві даного об»єкту незавершеного будівництва.

Одночасно клопотань про призначення і проведення судових експертиз, зокрема судової будівельно-технічної експертизи для встановлення обставин які саме будівельні матеріали, в якій кількості та якою вартістю використовувалися при будівництві даного об»єкту незавершеного будівництва, позивачем під час судового розгляду не заявлялось.

При цьому у Звіті про незалежну оцінку житлового будинку (об»єкта незавершеного будівництва), який міститься в матеріалах справи (а.с. 100-137), вказаний об»єкт незавершеного будівництва було оцінено саме як цілісний об»єкт - будинок, який незавершений будівництвом, а не як будівельні матеріали, використані при його будівництві.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до Звіту про оціночну вартість земельної ділянки, який міститься в матеріалах справи (а.с. 138-166), вартість спірної земельної ділянки на момент розгляду справи становить 106000 гривень.

Відповідно до Звіту про оцінку майна - автотранспортного засобу марки ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який міститься в матеріалах справи (а.с. 167-196), вартість спірного транспортного засобу на момент розгляду справи становить 62444 грн. 60 коп.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи, те, що спірну земельну ділянку, автомобіль та об»єкт незавершеного будівництва є речами неподільними, що ці предмети спору мають різну вартість, що сторони не можуть дійти згоди щодо рівного поділу майна, як того вимагає закон, а тому вони відповідно до ч. 2 ст. 71 СК не можуть бути виділені в натурі будь-якій зі сторін, оскільки жодна з них відповідно до положень ст. 365 ЦК України з вимогою про припинення права одного з подружжя на частку у спільному майні не зверталась, та попередньо не внесла на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, тому суд приходить до висновку про доцільність визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя без його реального поділу та залишити майно у спільній частковій власності позивача та відповідача.

Одночасно в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу спірного автомобіля з використанням банківського кредитну № 212173-Y00077 від 10.06.2010 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Автокредит» (а.с. 23-28), проте, копії кредитного договору, за яким позивачу надавався кредит для купівлі спірного автомобіля, позивачем суду в якості доказу не надано, як і не надано доказів наявності заборгованості по такому договору, зокрема не надано довідки банку про наявність невиконаних зобов»язань та їх розмір.

Тому суд виходить із того, що позивачем не доведено наявність та розмір невиконаних зобов»язань за договором кредиту, що видавався на купівлю спірного автомобіля.

При цьому на підтвердження права власності на спірний автомобіль позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 34).

Крім того, суд вважає, що наявність як спільного сумісного майна подружжя речей побуту, окрім йогуртниці, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі, оскільки витяги з мережі Інтернет, які містяться в матеріалах справи (а.с. 61, 62), не містять беззаперечених і достовірних даних про те, що речі побуту, які там зазначаються, купувалися саме кимось з подружжя.

Копія гарантійного талону, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 64), також не містить беззаперечених і достовірних даних про те, що річ побуту - мікроволновка, як там зазначається, купувалася саме кимось з подружжя.

З копії товарного чека, який міститься в матеріалах справи (а.с. 65), взагалі не можливо встановити яка саме річ побуту за ним куплена.

Одночасно, як зазначено під час судового розгляду представниками відповідача по справі, відповідачка наявність вказаних речей побуту не визнала.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). За змістом ч. 3 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.

Оскільки майно набуте подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, враховуючи насамперед інтереси малолітніх дітей, які знаходяться на вихованні та утриманні відповідачки, суд вважає за можливе відступити від засад рівності часток подружжя у спільному майні подружжя та задовольнити позовні вимоги, виділивши відповідачу у власність йогуртницю ORIONOR-YM 01.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1720, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 365, 368, 372 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 69-72 Сімейного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя», ст. ст. 15, 60, 79, 88, 174, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним на автомобіль марки ШевролетАвео, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 62444 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок чотири) гривні та 60 копійок, без його реального поділу та залишити вказаний автомобіль у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним на земельну ділянку площею 0,248 га, розташовану на території с. Мостище, Макарівського району Київської області, з кадастровим номером 3222784700:02:001:0021, вартістю 106000 (сто шість тисяч) гривень,без її реального поділу та залишити вказану земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва об»єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою с. Мостище, Макарівського району Київської області, вул. Польова, 63, вартістю 250400 (двісті п»ятдесят тисяч чотириста) гривень.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на йогуртницю ORIONOR-YM 01.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка проживає за адресою - АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який проживає за адресою - АДРЕСА_2, судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

С У Д Д Я:

Повний текст рішення суду виготовлено 29.10.2013 року