Рішення

від 09.12.2013 по справі 370/1447/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/1447/13-ц Головуючий у І інстанції Оберемко В.О. Провадження № 22-ц/780/6817/13 Доповідач у 2 інстанції Гуль Категорія 45 09.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого судді Гуль В.В., суддів Касьяненко Л.І., Антоненко В.І., при секретарі Ромашині І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

у липні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі з 09.04.2005 року. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу сторони набули майно, добровільної згоди щодо поділу майна сторонами не досягнуто, тому уточнивши позовні вимоги просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,248 га, розташовану на території с. Мостище, Макарівського району Київської області, з кадастровим номером 3222784700:02:001:0021, на будівельні матеріали, обладнання та інше майно, які були використані в процесі будівництва об»єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а за відповідачкою просив визнати право власності на речі побуту та автомобіль марки Шевролет Авео, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, просив також визнати спільно набуті боргові зобов»язання за кредитним договором № 500282713 від 08.06.2012 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем, і кредитним договором № 500296575 від 09.08.2012 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем спільною сумісною власністю подружжя і зобов»язати позивача виконати в повному обсязі зобов»язання за вказаними кредитними договорами.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним на автомобіль марки Шевролет Авео, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 62444 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок чотири) гривні та 60 копійок, без його реального поділу та залишено вказаний автомобіль у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним на земельну ділянку площею 0,248 га, розташовану на території с. Мостище, Макарівського району Київської області, з кадастровим номером 3222784700:02:001:0021, вартістю 106000 (сто шість тисяч) гривень,без її реального поділу та залишено вказану земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва об»єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1, вартістю 250400 (двісті п»ятдесят тисяч чотириста) гривень.

Визнано право власності за ОСОБА_2 на йогуртницю ORIONOR-YM 01.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали шлюб 09.04.2005 року (а.с. 20).

Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21, 22).

06.03.2007 року сторони придбали спірну земельну ділянку в с. Маковище Макарівського району Київської області (а.с. 35, 36).

10.06.2010 року сторони придбали спірний автомобіль марки Шевролет Авео, 2009 року випуску (а.с. 23-29, 34).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано, дане рішення набрало законної сили (а.с. 18). Добровільної згоди щодо поділу майна сторонами не досягнуто.

При цьому позивачем укладено два кредитні договори з ПАТ «Альфа-Банк» - № 500296575 від 09.08.2012 року та № 500282713 від 08.06.2012 року (а.с.37-41).

Суд першої інстанції, врахувавши зазначене поділив майно у вищевикладеному варіанті.

Такий поділ частково відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль є спільною, сумісною власністю подружжя і є річчю неподільною, то за своєю специфікою може бути присуджений одному із подружжя у разі, якщо на це є згода другого із подружжя, який вніс на депозит суду компенсацію половини вартості майна.

За відсутності вказаних домовленостей, право власності на автомобіль визнається у рівних частках.

Оскільки відповідач згоди на те, щоб автомобіль було залишено їй не надавала, половина вартості за автомобіль на депозит не вносилася, висновок суду щодо такого способу поділу відповідає вимогам законодавства.

Ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Таким чином, оскільки передбачених законом підстав для відступлення від засад рівності в частках не має, судова колегія вважає, що суд правильно визнав за сторонами право власності по ? частині кожному відповідно до норм ст. 60 СК України.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача заробітку про її неплатоспроможність не є підставою для відступлення частки.

Щодо зобов'язань за кредитним договором № 500282713 від 08.06.2012 року та № 500296575 від 09.08.2012 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що доказів на підтвердження тієї обставини, що вказані кредитні договори укладено в інтересах сім'ї позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що кредитні кошти він витратив на будівництво будинку не підтверджують вказану обставину, оскільки кредит оформлений на нього, взятий на споживчі потреби, згода дружини при оформленні кредитів не бралася, і це є підтвердженням того, що дані кредити ОСОБА_1 не брав в інтересах сім'ї.

Вимога про зобов'язання позивача виконувати кредитні зобов'язання є безпідставною, оскільки не відповідає вимога ЦПК України.

Щодо поділу побутових речей рішення в цій частині не оскаржується, тому в апеляційному порядку перегляду не підлягає.

Проте колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання за сторонами по ? частині за кожним на будівельні матеріали, оскільки як вбачається зі звіту про незалежну оцінку житлового будинку, вказаний об'єкт незавершеного будівництва було оцінено саме як цілісний об'єкт - будинок, який незавершений будівництвом, а не як будівельні матеріали, використані при його будівництві (а.с. 100-137).

Згідно п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Так як спірний будинок не введений в експлуатацію, в експертному звіті оцінений як одне ціле, судова колегія вважає, що даний об'єкт може бути предметом поділу в натурі, в зв'язку з чим в цій частині позивачем обраний неправильний спосіб захисту.

Оскільки позивач не ставив питання про поділ будинку, який не прийнятий в експлуатацію, а просив поділити використані матеріали на нього, тому рішення в частині визнання за сторонами по ? частині за кожним на будівельні матеріали підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи про те, що позивач веде активну участь у вихованні дітей, не беруться до уваги, оскільки не є істотними обставинами при вирішені спору про поділ майна подружжя.

Керуючись ст.ст. 303,307,309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року скасувати в частині визнання за сторонами по ? частині за кожним на будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва об»єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1, вартістю 250400 (двісті п»ятдесят тисяч чотириста) гривень та ухвалити нове, яким в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді