Постанова

від 13.11.2013 по справі 813/6547/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року № 813/6547/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представника позивача Станкевича А.О.

відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» (далі ТзОВ «Ді.Ві.Ес.») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі ДПІ у Галицькому районі м.Львова) в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0001562240 та № 0001572240 від 16.08.2013р.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 3-22 форми «Ю» від 05.09.2013р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова про опис майна у податкову заставу від 05.09.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт, визначених у договорі про надання послуг. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що вказані підприємства - контрагенти позивача, мають ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ними зустрічних звірок з метою підтвердження даних податкової звітності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів.

На підставі таких висновків, відповідачем зазначено в акті перевірки про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 39759,25 грн., внаслідок відображення в податковій звітності понесених витрат за поставлені товари та надані послуги ЗАТ НВП «Укрзахіденерго». Крім цього, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2010 року в сумі 31807,40 грн., січні 2012 року в сумі 22720,02 грн., листопаді 2012 року в сумі 31565,22 грн. та грудні 2012 року в сумі 194994,82 грн. за результатами господарських відносин з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті».

При цьому, позивач зазначає, що всі первинні документи, які необхідні для відображення у складі валових витрат та податкового кредиту операцій по поставці товарів та наданню послуг оформлені належним чином, відповідачем порушень щодо форми первинних документів не встановлено.

Позивач вказує, що незважаючи на те, що сума грошових зобов'язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженою, оскільки такі оскаржуються в судовому порядку, відповідачем 05.09.2013р., без належних на це підстав, виставлено позивачу податкову вимогу форми «Ю» № 3-22 про сплату таких грошових зобов'язань та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та поданих уточненнях до позовної заяви. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. Зазначив, що позивачем занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість в результаті господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ Інтеграл Ай Ті», оскільки факт поставки товарно-матеріальних цінностей та надання послуг саме цими контрагентами не доведений. Вказане підтверджується актами ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «Укрміксі» № 1242/22.10/38148281 від 03.04.13р. та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» № 1788/228/37403533 від 23.05.2013р., а також актом ДПІ у Сихівському райні м.Львова № 963/23-408/34558872 від 19.05.2011р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» зареєстроване як суб'єкт господарювання з присвоєним кодом ЄДРПОУ 34260197 та перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 01.01.2009р. Для здійснення своєї господарської діяльності використовує офісні, складські та виробничі приміщення за адресами: м.Львів, вул. Тургенєва, 73 та вул. Шевченка, 31. За період що перевірявся, згідно з штатними розписами, у трудових відносинах з позивачем перебувало від 24 до 27 працівників. Для здійснення господарської діяльності позивачем використовуються власні вантажні транспортні засоби марки ТАТА LPT613/38 та ГАЗ 33023.

На підставі направлення від 15.07.2013р. №31, виданих ДПІ у Галицькому районі м.Львова згідно із п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 15.07.2013р. №41 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Укрміксі» за період листопад, грудень 2012 року, ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» за січень 2012 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року, ТзОВ «Віктор Ко» за червень 2010 року, ПП «Бізнесгруп» за травень 2010 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів чи подальшу реалізацію цих товарів від вищевказаних контрагентів.

За наслідками перевірки складено акт № 32/22-40/34260197 від 26.07.2013р.

В результаті перевірки правильності визначення валових витрат та податкового кредиту податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 39759,25 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 31807,40 грн.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-УІ, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 249280,06 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 31565,22 грн., грудень 2012 року в сумі 194994,82 грн., січень 2012 року в сумі 22720,02 грн.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Досліджуючи господарські операції позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», які мали місце у вересні 2010 року, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент спірних господарських операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Судом встановлено, що 01.09.2010р. між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» (Замовник) та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 010910-01, за умовами якого, Виконавець взяв на себе зобов'язання наддати Замовнику для використання в господарській діяльності в оренду техніку (екскаватори, кран, вишку), побутові приміщення, виконувати екскаваторні роботи, а також виготовити для Замовника алюмінієві конструкції. На виконання умов договору між сторонами були підписані акти виконаних робіт № 300910 та № 300910/1 від 30.09.2010р., Виконавцем виписано та надано Замовнику податкові накладні № 9300000022 та № 9300000021 від 30.09.2010р.

На підставі вказаних актів виконаних робіт та податкових накладних позивачем відображені вказані операції у складі валових витрат за 3 квартал 2010 року та податкового кредиту за вересень 2010 року.

На надіслані судом запити до Управління Держгірпромнагляду у Львівській області та Управління державної автомобільної інспекції ГУМВСУ у Львівській області, отримано відповіді № 2/04-01-05/3428 від 23.10.2013р. (т.2 а.с.49) та № 9/РЕВ-1407с від 23.10.2013р. (т.2 а.с. 59), відповідно до яких ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» немає зареєстрованих технологічних та інших транспортних засобів.

Відповідно до акту № 963/23-408/34558872 від 19.05.2011р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року» (т. 2 а.с.50-54), ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» не мало у власності виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів.

Умовами договору № 010910-01 від 01.09.2010р. не було передбачено можливості залучення субпідрядних організацій чи використання ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» орендованих транспортних засобів для надання послуг для ТзОВ «Ді.Ві.Ес.». Доказів залучення контрагентом позивача таких організацій чи використання ним орендованих транспортних засобів суду не представлено.

Суд враховує, що Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 звернув увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З врахуванням вказаних положень, факт реальності господарських операцій між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у вересні 2010 року не підтверджується належними та допустимими доказами.

З врахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 39759,25 грн. та завищено податковий кредит за вересень 2010 року в сумі 31807,40 грн. в результаті господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», а тому в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом встановлено, що 30.11.2012р. між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» та ТзОВ «Укрміксі» був укладений договір поставки товару № 3011-01. На виконання умов договору ТзОВ «Укрміксі» в листопаді та грудні 2012 року було поставлено позивачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 30/11-06 від 30.11.2012р. на суму 88395,20 грн., № 30/11-07 від 30.11.2012р. на суму 100996,13 грн., № 29/12-01 від 29.12.2012р. на суму 76159,32 грн., № 29/12-02 від 29.12.2012р. на суму 166118,78 грн., № 29/12-05 від 29.12.2012р. на суму 174217,37 грн., № 29/12-04 від 29.12.2012р. на суму 169793,58 грн., № 29/12-03 від 29.12.2012р. на суму 583679,86 грн. та податковими накладними № 716, № 717 від 30.11.2012р., № 662, 663, 664, 665, 667 від 29.12.2012р. Вказані операції відображені позивачем у складі податкового кредиту, а ТзОВ «Укрміксі» у складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях за листопад та грудень 2012 року.

Оплата за поставлений товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках позивача та не заперечується відповідачем.

В подальшому отримані матеріали були використані позивачем для виконання робіт за договорами, укладеними з ТзОВ «Будмонтажресурс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи договори, накладні та акти приймання-передачі робіт.

У січні 2012 року ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» придбало у ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» товарно-матеріальні цінності згідно з видатковою накладною № 31/01-06 від 31.01.2013р. на суму 136320,13 грн. Вказана операція була відображена позивачем у складі валових витрат та на підставі податкової накладної № 859 від 31.01.2012р. у складі податкового кредиту за січень 2012 року. Оплата за вказаний товар проведена позивачем в повному обсязі.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем при здійсненні монтажу алюмінієвих конструкцій для ТзОВ «Молдем», що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком фактурою та актом приймання-передачі робіт № 3103-02а від 31.03.2012р.

Вказані документи надавались позивачем до перевірки та були предметом дослідження. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Таким чином, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на даних актів ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «Укрміксі» № 1242/22.10/38148281 від 03.04.13р. та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» № 1788/228/37403533 від 23.05.2013р.

Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Суд враховує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі 813/3121/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо відображення акта від 03.04.2013р. № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Укрміксі" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 26.07.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України за результатами господарських відносин з ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов в цій частині слід задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001572240 від 16.08.2013р., в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 373920,09 грн.

У зв'язку з цим, надіслана відповідачем на адресу позивача податкова вимога, в частині сплати неправомірно визначених податковим органом грошових зобов'язань, є протиправною та підлягає в цій частині скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення про опис майна в податкову заставу, суд зазначає, що така є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів того, що на момент прийняття спірного рішення - 05.09.2013р., відповідачу було відомо про відкриття провадження у даній адміністративній справі про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати у розмірі 1759 гривень, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 0001572240 від 16.08.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 373920 (триста сімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 09 копійок, в тому числі 249280 (двісті сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 06 копійок основного платежу та 124640 (сто двадцять чотири тисячі шістсот сорок) гривень 03 копійки штрафних санкцій.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 3-22 форми «Ю» від 05.09.2013р. в частині стягнення податкового боргу в сумі 373920 (триста сімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 09 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» 1759 (одну тисячу сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2013 року