Ухвала

від 14.04.2015 по справі 813/6547/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/58154/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року

у справі №813/6547/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» (надалі - ТОВ «Ді.Ві.Ес.»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова)

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, -

встановив:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м.Львова №0001562240 та №0001572240 від 16.08.2013р; визнання протиправною та скасування податкової вимоги №3-22 від 05.09.2013р.; визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова про опис майна у податкову заставу від 05.09.2013р. .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0001572240 від 16.08.2013р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 373920,09грн., в тому числі 249280,06грн. основного платежу та 124640,03 грн. штрафних санкцій; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №3-22 форми «Ю» від 05.09.2013р. в частині стягнення податкового боргу в сумі 373920,09грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м.Львова №0001562240 та №0001572240 від 16.08.2013р.; визнано протиправною та скасувати податкову вимогу №3-22 форми «Ю» від 05.09.2013р.; визнано протиправним та скасувати рішення ДПІ в Галицькому районі м.Львова про опис майна у податкову заставу від 05.09.2013р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014р. та постановити нове рішення - про відмову у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Ді.Ві.Ес.» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ді.Ві.Ес.» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ «Укрміксі» за період листопад, грудень 2012 року, ТОВ «Інтеграл Ай Ті» за січень 2012 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року, ТОВ «Віктор Ко» за червень 2010 року, ПП «Бізнесгруп» за травень 2010 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів чи подальшу реалізацію цих товарів від вищевказаних контрагентів, за наслідками якої складено акт №32/22-40/34260197 від 26.07.2013р.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 39759,25 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 31807,40 грн.; п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 249280,06 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 31565,22 грн., грудень 2012 року в сумі 194994,82 грн., січень 2012 року в сумі 22720,02 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001562240 від 16.08.2013р., згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39759,25 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у розмірі 19879,62 грн. та №0001572240 від 16.08.2013р., згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 281087,46 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у розмірі 140543,73 грн.

11.09.2013р. позивач поштовим зв'язком отримав від податкового органу лист від 05.09.2013р. № 2582/22-40 щодо виділення активів, податкову вимогу від 05.09.2013р. №3-22 форми «Ю» та рішення про опис майна у податкову заставу від 05.09.2013р.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з Податковим кодексом України та свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також слід враховувати, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ді.Ві.Ес.» (Замовник) та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №010910-01 від 01.09.2010р., за умовами якого, Виконавець взяв на себе зобов'язання надати Замовнику для використання в господарській діяльності в оренду техніку (екскаватори, кран, вишку), побутові приміщення, виконувати екскаваторні роботи, а також виготовити для Замовника алюмінієві конструкції.

На виконання умов договору між сторонами були підписані акти виконаних робіт №300910 та №300910/1 від 30.09.2010р. Виконавцем виписано та надано Замовнику податкові накладні №9300000022 та № 9300000021 від 30.09.2010р.

На підставі вказаних актів виконаних робіт та податкових накладних позивачем відображені вказані операції у складі валових витрат за ІІІ квартал 2010 року та податкового кредиту за вересень 2010 року.

Послуги та вироби, які надав позивачу ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» були використані ним під час виконання робіт по встановленню світлопрозорих конструкцій по домовленості між ТОВ «Білайт прим», про що свідчить Договір № 20/11/10 від 26.11.2010р. та акт виконаних робіт №1 за листопад 2010 року форми КБ2 та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ3.

Також між ТОВ «Ді.Ві.Ес.» та ТОВ «Укрміксі» було укладено договір поставки товару №3011-01 від 30.11.2012р.

На виконання умов цього договору ТОВ «Укрміксі» в листопаді та грудні 2012р. було поставлено позивачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та податковими накладними.

Вказані операції відображені позивачем у складі податкового кредиту, а ТОВ «Укрміксі» у складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях за листопад та грудень 2012 року.

Оплата за поставлений товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках позивача та не заперечувалась відповідачем.

В подальшому отримані матеріали були використані позивачем для виконання робіт за договорами, укладеними з ТОВ «Будмонтажресурс» та ФОП ОСОБА_2, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи договори, накладні та акти приймання-передачі робіт.

У січні 2012 року ТОВ «Ді.Ві.Ес.» придбало у ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товарно-матеріальні цінності згідно з видатковою накладною №31/01-06 від 31.01.2013р. Вказана операція була відображена позивачем у складі валових витрат та на підставі податкової накладної № 859 від 31.01.2012р. у складі податкового кредиту за січень 2012 року. Оплата за вказаний товар проведена позивачем в повному обсязі.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем при здійсненні монтажу алюмінієвих конструкцій для ТОВ «Молдем», що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком фактурою та актом приймання-передачі робіт № 3103-02а від 31.03.2012р.

Таким чином, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення підприємством до складу витрат, що підлягають оподаткуванню, та формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання податкового органу на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» обґрунтовано не взято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено твердження податкового органу про відсутність у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» об'єктивної можливості для виконання спірних операцій в силу відсутності основних засобів (технологічних та інших транспортних засобів) та робочого персоналу, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт, послуг постачальником. Також діючим законодавством не передбачено обов'язку замовника перевіряти у постачальника місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентом здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Відповідно до п.п.4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податкова вимога надсилається платнику податків у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки (п.п.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції дійшла вірного висновку, що надіслана ДПІ в Галицькому районі м. Львова на адресу позивача податкова вимога № 3-22 форми «Ю» від 05.09.2013р. є протиправною та підлягає скасуванню, як і рішення ДПІ м. Львова Головного управління про опис майна у податкову заставу від 05.09.2013р.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов