Постанова

від 23.10.2014 по справі 813/6547/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 876/14770/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представника позивача - Станкевич А. О.;

представника відповідача - Чубак Н. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001562240 та № 0001572240 від 16 серпня 2013 року; визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 3-22 форми «Ю» від 05 вересня 2013 року; визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про опис майна у податкову заставу від 05 вересня 2013року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а в основу висновків податкового органу про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що контрагенти позивача мають ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ними зустрічних звірок з метою підтвердження даних податкової звітності. Також позивач зазначає, що незважаючи на те, що сума грошових зобов'язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженою, оскільки такі оскаржуються в судовому порядку, відповідачем 05 вересня 2013 року виставлено позивачу податкову вимогу форми «Ю» № 3-22 про сплату таких грошових зобов'язань та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001572240 від 16 серпня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 373920,09 грн., в тому числі 249280,06 грн. основного платежу та 124640,03 грн. штрафних санкцій. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 3-22 форми «Ю» від 05 вересня 2013 року в частині стягнення податкового боргу в сумі 373920,09 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 39759,25 грн. та завищено податковий кредит за вересень 2010 року в сумі 31807,40 грн. в результаті господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», а тому в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними. Також вказано, що викладені в акті перевірки від 26 липня 2013 року висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України за результатами господарських відносин з ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем та відповідачем - товариством з обмежено відповідальністю «Ді.Ві.Ес» Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, подано апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість, оскільки контрагенти позивача ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», оскільки вони фактично господарської діяльності не здійснювали.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги товариства з обмежено відповідальністю «Ді.Ві.Ес» зазначено, що взаємовідносини позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Також зазначено, що податкова вимога подається податковим органом лише після не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити, вимоги апеляційної скарги відповідача заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити, вимоги апеляційної скарги позивача заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що на підставі направлення № 31, виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 15 липня 2013 року № 41 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Укрміксі» за період листопад, грудень 2012 року, ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» за січень 2012 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року, ТзОВ «Віктор Ко» за червень 2010 року, ПП «Бізнесгруп» за травень 2010 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів чи подальшу реалізацію цих товарів від вищевказаних контрагентів, за наслідками якої складено акт № 32/22-40/34260197 від 26 липня 2013 року.

В результаті перевірки правильності визначення валових витрат та податкового кредиту податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 39759,25 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 31807,40 грн.; п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 249280,06 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 31565,22 грн., грудень 2012 року в сумі 194994,82 грн., січень 2012 року в сумі 22720,02 грн.

16 серпня 2013 року відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562240, яким відповідач визначив суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток у розмірі 39759,25 грн., за основним платежем та за штрафними санкціями 19879,62 грн.; № 0001572240, яким відповідач визначив суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість у розмірі 281087,46 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у розмірі 140543,73 грн.

11 вересня 2013 року позивач поштовим зв'язком отримав від відповідача лист щодо виділення активів від 05 вересня 2013 року № 2582/22-40, податкову вимогу від 05 вересня 2013 року № 3-22 форми «Ю» та рішення про опис майна у податкову заставу від 05 вересня 2013 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент спірних господарських операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 39759,25 грн. та завищено податковий кредит за вересень 2010 року в сумі 31807,40 грн. в результаті господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з огляду на наступне.

Встановлено, що 01 вересня 2010 року між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» (Замовник) та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 010910-01, за умовами якого, Виконавець взяв на себе зобов'язання надати Замовнику для використання в господарській діяльності в оренду техніку (екскаватори, кран, вишку), побутові приміщення, виконувати екскаваторні роботи, а також виготовити для Замовника алюмінієві конструкції. На виконання умов договору між сторонами були підписані акти виконаних робіт № 300910 та № 300910/1 від 30 вересня 2010 року, Виконавцем виписано та надано Замовнику податкові накладні № 9300000022 та № 9300000021 від 30 вересня 2010 року.

На підставі вказаних актів виконаних робіт та податкових накладних позивачем відображені вказані операції у складі валових витрат за 3 квартал 2010 року та податкового кредиту за вересень 2010 року.

В акті перевірки та рішенні суду першої інстанції є посилання на відсутність у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» об'єктивної можливості для виконання спірних в силу відсутності основних засобів (технологічних та інших транспортних засобів) та робочого персоналу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт, послуг постачальником. Також діючим законодавством не передбачено обов'язку замовника перевіряти у постачальника місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Послуги та вироби, які надав позивачу ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» були використані ним під час виконання робіт по встановленню світлопрозорих конструкцій по домовленості між ТзОВ «Білайт прим», про що свідчить Договір № 20/11/10 від 26 листопада 2010 року та акт виконаних робіт № 1 за листопад 2010 року форми КБ2 та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ3 на суму 2244783,78 грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Укрміксі» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом встановлено, що 30 листопада 2012 року між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» та ТзОВ «Укрміксі» був укладений договір поставки товару № 3011-01.

На виконання умов договору ТзОВ «Укрміксі» в листопаді та грудні 2012 року було поставлено позивачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 30/11-06 від 30 листопада 2012 року на суму 88395,20 грн., № 30/11-07 від 30 листопада 2012 року на суму 100996,13 грн., № 29/12-01 від 29 грудня 2012 року на суму 76159,32 грн., № 29/12-02 від 29 грудня 2012 року на суму 166118,78 грн., № 29/12-05 від 29 грудня 2012 року на суму 174217,37 грн., № 29/12-04 від 29 грудня 2012 року на суму 169793,58 грн., № 29/12-03 від 29 грудня 2012 року на суму 583679,86 грн. та податковими накладними № 716, № 717 від 30 листопада 2012 року, № 662, 663, 664, 665, 667 від 29 грудня 2012 року. Вказані операції відображені позивачем у складі податкового кредиту, а ТзОВ «Укрміксі» у складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях за листопад та грудень 2012 року.

Оплата за поставлений товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках позивача та не заперечується відповідачем.

В подальшому отримані матеріали були використані позивачем для виконання робіт за договорами, укладеними з ТзОВ «Будмонтажресурс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи договори, накладні та акти приймання-передачі робіт.

У січні 2012 року ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» придбало у ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» товарно-матеріальні цінності згідно з видатковою накладною № 31/01-06 від 31 січня 2013 року на суму 136320,13 грн. Вказана операція була відображена позивачем у складі валових витрат та на підставі податкової накладної № 859 від 31 січня 2012 року у складі податкового кредиту за січень 2012 року. Оплата за вказаний товар проведена позивачем в повному обсязі.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем при здійсненні монтажу алюмінієвих конструкцій для ТзОВ «Молдем», що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком фактурою та актом приймання-передачі робіт № 3103-02а від 31 березня 2012 року.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на даних актів ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «Укрміксі» № 1242/22.10/38148281 від 03 квітня 2013 року та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» № 1788/228/37403533 від 23 травня 2013 року.

Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п. 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Відповідно до п.п. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податкова вимога надсилається платнику податків у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки (п.п. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України).

У зв'язку з наведеним, надіслана Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на адресу позивача податкова вимога № 3-22 форми «Ю» від 05 вересня 2013 року є протиправною та підлягає скасуванню, як і рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про опис майна у податкову заставу від 05 вересня 2013року.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в справі № 813/6547/13-а - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001562240 та № 0001572240 від 16 серпня 2013 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 3-22 форми «Ю» від 05 вересня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про опис майна у податкову заставу від 05 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Постанову складено в повному обсязі 23 жовтня 2014 року.