Рішення

від 18.11.2013 по справі 920/1669/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2013 Справа № 920/1669/13

За позовом Прокурора Лебединського району в інтересах держави в особі позивачів: 1) Лебединської міської ради, м. Лебедин

2) Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АХ», м. Суми

про стягнення 160413 грн. 60 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивачів - 1) не з'явився

2) представник Матюха Д.М., довіреність № 05/-08 від 02.01.2013 року

від відповідача - представник Чайченко О.В., довіреність б/н від 05.09.2013 року

прокурор - Кулинич Л.С.

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору: заявник (прокурор Лебединського району в інтересах держави в особі позивачів: 1) Лебединської міської ради, 2) Державної екологічної інспекції в Сумській області), згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача завдану державі шкоду за самовільне використання водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування в доход місцевого бюджету Лебединської міської ради в сумі 160413 грн. 60 коп. з урахуванням вимог пункту 7 частини третьої статті 29 та пункту 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету, а також стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України судовий збір.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву б/н від 14.10.2013 року (вх. № 14216 від 14.10.2013), в якому проти позову заперечує так як вважає, що дозвіл на водокористування в даному випадку не є обов'язковим, оскільки використання підземних вод для господарських потреб відповідно до законодавства, здійснюється без дозволу на спеціальне водокористування.

Перший позивач подав до суду заперечення на відзив відповідача б/н від 08.10.2013 року (вх. № 14184 від 11.10.2013) в якому не погоджується з обставинами, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Також представником Державної екологічної інспекції в Сумській області подано заяву б/н від 08.10.2013 року (вх. № 14185 від 11.10.2013) про зменшення суми позовних вимог до 129367 грн. 26 коп.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення у справі змінити розмір позовних вимог, приймає подані представником позивача зміни позову до розгляду та долучає їх до матеріалів даної справи.

Представник Державної екологічної інспекції в Сумській області подав до суду клопотання б/н від 21.10.2013 року (вх. № 14634 від 22.10.2013) про приєднання до матеріалів справи копії обвинувального вироку Лебединського районного суду Сумської області від 18.09.2013 року у справі № 580/1864/13-к відносно посадової особи ТОВ «АХ».

Представник відповідача подав до суду клопотання б/н від 22.10.2013 року (вх. № 14676 від 23.10.2013) про доручення до матеріалів справи на виконання ухвали господарського суду Сумської області від 14.10.2013 року у даній справі договору оренди земельної ділянки від 25.01.2008 року та наказу ТОВ «АХ» про створення структурного підрозділу.

Також представником відповідача надано до суду клопотання б/н від 31.10.2013 року (вх. № 15023 від 31.10.2013) про приєднання до матеріалів справи платіжних доручень про сплату збору за спеціальне водокористування за 2011-2012 роки.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи подані першим позивачем та відповідачем у справі документи.

11.11.2013 року від відповідача до суду надійшли додаткові обгрунтування позиції відповідача б/н від 11.11.2013 року (вх. № 15496), де останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що підземні води відносяться до корисних копалин їх видобування у межах, зазначених у статті 23 Закону України «Про надра» не потребує отримання спеціального дозволу.

А також, за клопотанням б/н від 18.11.2013 року (вх. № 15789 від 18.11.2013) представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи копію вироку Лебединського районного суду Сумської області від 18.09.2013 року у справі № 580/1864/13-к, номер провадження 1-кп/580/138/13, за яким визнано винним директора ТОВ «АХ» у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 239 (забруднення або псування земель), частиною другою статті 240 (порушення правил охорони або використання надр), частинами першою, другою статті 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), в результаті чого державі спричинені збитки на загальну суму 160413 грн. 60 коп., внаслідок незаконного та безоплатного забору підземних вод в період з 27.03.2011 по 09.12.2012 рік в кількості 3560 куб.м., які відносяться до корисних копа лень.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи надані відповідачем письмові обгрунтування та докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників заявника, другого позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Лебединського району звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завдану державі шкоду за самовільне використання водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування в доход місцевого бюджету Лебединської міської ради в сумі 129367 грн. 26 коп.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20 названого Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та свої територіальні органи, яким є один із позивачів.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Статтею 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Наявність права на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, у органів місцевого самоврядування встановлена пунктом «б» частини другої статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Згідно з цією нормою фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди утворюються за рахунок частини таких грошових стягнень.

Таким чином, Лебединська міська рада Сумської області є уповноваженим державою органом на здійснення відповідних функцій у спірних відносинах.

Відповідно до поданих прокурором матеріалів, в період з 20.02. - 05.03.2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Лубенською М.М. та Нечваль А.Ф. в присутності керуючого підрозділом ТОВ «АХ» Пінчука М.О., проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні будівництва та експлуатації свинарника по вул. Санаторна 65, с. Токарі Лебединської міської ради Сумської області, про що складено акт відповідної форми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки встановлено, що відповідач в період з 27.03.2011 по 09.12.2012 рік в порушення пункту 9 статті 44 Водного кодексу України здійснював самовільне використання водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування, під час якого використано 3560 куб. м. підземних вод, що підтверджується матеріалами первинного обліку та статистичної звітності форми 2 -ТП (водгосп) за 2011-2012 роки та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на ТОВ «АХ» при здійсненні будівництва та експлуатації свинарника по вул. Санаторна, 65, с. Токарі Лебединської міської ради Сумської області від 20.02. -05.03.2013 року.

В зв'язку з чим, як вказують заявник та позивачі, спричинено шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 129367 грн. 26 коп., розмір якої розрахований за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 та пунктом 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків плати за забруднення навколишнього природного середовища у в частині, що зараховується до відповідного бюджету.

Крім наведеного перший позивач зазначає, що вимоги статті 23 Кодексу України про надра надають право землевласникам і землекористувачам видобувати підземні води без спеціальних дозволів та гірничого відводу для власних господарсько-побутових потреб, тоді як статтею 3 акту перевірки ТОВ «АХ» від 20.02-05.03.2013 визначено, що відповідач використовує воду із власного водозабору до складу якого входить дві артезіанські свердловини для виробничих потреб.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що останній мав право здійснювати такій забір води без дозволу в розумінні положень статті 23 Кодексу України про надра, оскільки об'єми водозабору не перевищували 300 куб. м. на добу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

Статтею 6 Кодексу України про надра встановлено, що віднесення корис них копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища..

Відповідно до постанови КМ України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» № 827 від 12.12.1994 року, підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, правове регулювання користування якими передбачено Кодексом України про надра і не регулюється нормами Водного кодексу України, про що з посиланням на статтю 6 Кодексу України про надра, зазначено в наведеній постанові КМ України.

Частиною сьомою абзацу третього статті 48 Водного кодексу України передбачено, що не належить до спеціального водокористування видобування корисних копалин і водних рослин, у зв'язку з чим видобування підземних вод не потребує спеціального дозволу на водокористування.

Згідно договору про оренду землі б/н від 25.01.2008 року, укладеного між Лебединською міською радою (орендодавець) та ТОВ «АХ» (орендар), відповідач набув в орендне користування земельну ділянку площею 6,7523 га за адресою: с. Токарі, вул. Санаторна, 65, строком на 49 років.

Як встановлено під час судового слухання справи, зазначена земельна ділянка використовується відповідачем під розміщення свинарського комплексу, до якого входять відповідні споруди та технологічне обладнання.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.

За договором оренди землі б/н від 25.01.2008 року, укладеним між першим позивачем та відповідачем у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «АХ» є землекористувачем вказаної земельної ділянки та має право у встановленому законом порядку використовувати (видобувати) наявні на земельній ділянці корисні копалини та водні об'єкти.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 Кодексу України про надра, останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено частиною першою статті 23 названого Кодексу (в редакції, чинній в охоплений перевіркою період), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Матеріалами даної справи підтверджується, що для виробничо-господарських потреб свинарського комплексу у с. Токарі відповідачем використовуються підземні води із власного водозабору, до складу якого входять дві артезіанські свердловини, продуктивність водозаборів підземних вод зазначеної артезіанської свердловини на добу не перевищує 300 куб. м., що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на ТОВ «АХ» при здійсненні будівництва та експлуатації свинарника по вул. Санаторна, 65, с. Токарі Лебединської міської ради Сумської області від 20.02.-05.03.2013 року, в якому йде посилання на те, що відповідно до матеріалів статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) за 2011-2012 роки без дозволу на спеціальне водокористування використано 3560 куб. м. підземних вод. Використання води по місяцям за 2011 рік: 04 - 116 куб. м., 05 - 124 куб. м., 06 - 169 куб. м., 07 - 176 куб. м., 08 - 104 куб. м., 09 - 98 куб. м., 10 - 51 куб. м., 11 - 27 куб. м., 12 - 16 куб. м.; за 2012 рік: 01 - 82 куб. м., 02 - 90 куб. м., 03 - 102 куб. м., 04 - 210 куб. м., 05 - 306 куб. м., 06 - 367 куб. м., 07 - 306 куб. м., 08 - 295 куб. м., 09 - 290 куб. м., 10 - 320 куб. м., 11 - 311 куб. м. Об'єми використання води підтверджуються записами в журналі первинного обліку, який ведеться відповідно до показів лічильника води. (арк. с. 15, 20-26); а також довідкою розрахунком нарахування та сплати відповідачем збору за спеціальне використання води за період 2011-2012 року (арк. с. 104-105).

З наведеного випливає, що відповідач за спірний період на орендованій земельній ділянці здійснював відбір підземних вод, і об'єми водозабору не перевищували 300 куб. м. на добу, як того вимагає закон для того щоб мало місце правомірне видобування (користування) водою без спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування УКР - 3155-СУМ, який 26.03.2008 року ви дано ТОВ «АХ» строком дії до 26.03.2011 року, в підпункті а) пункту 2 зазна чено, що мета водокористування - господарсько-побутові потреби, що співпадає з метою во докористування визначеній у нормах вищенаведеної статті 23 Кодексу України про надра.

Згідно приписів частини першої статті 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 151 цього Кодексу встановлено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах) Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

З приписів наведених норм права вбачається, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, відповідач має право лише для власних господарсько-побутових потреб, що ж стосується такого видобутку для здійснення господарської діяльності, належить отримати спеціальний дозвіл уповноваженого державою органу.

Разом з тим, підставою для притягнення відповідача до відповідальності у даній справі є, зокрема, сам факт самовільного забору підземних вод без спеціального дозволу, що, з урахуванням наведених норм права, не дає правових підстав для притягнення його до такої відповідальності.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням норм статті 23 Кодексу України про надра (постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2013р. по справі № 5023/3862/12 та від 28.10.2013р. по справі № 917/955/13).

Враховуючі вищенаведене, а також те що підземні води відносяться до корисних копалин їх видобування у межах, зазначених статтею 23 Кодексу України про надра, не потребує отримання спеціального дозволу на водокористування.

Щодо оцінки наданого позивачем вироку Лебединського районного суду Сум ської області від 18.09.2013 року у справі № 580/1864/13-к, відповідно до якого керуючого підрозділом ТОВ «АХ», розташова ного у с. Токарі Лебединського району Сумської області, Пінчука Михайла Олександ ровича визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 239, частиною другою статті 240 та частинами першою, другою статті 364-1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У розумінні частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У кримінальних справах суб'єктний склад учасників спору не має значення для визнання вироку преюдиціальним. Доведенню у господарській справі не підлягають лише встановлені у вироку з кримінальної справи питання про те, чи мав місце злочин, і про вчинення дій певною особою. Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені вироку.

Відповідно до статті 127 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. В порядку, передбаченому пунктом 3 статті 128 названого Кодексу, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Виходячи з змісту наведених норм, саме винний суб'єкт злочину, яким за законом може бути лише фізична особа, має обов'язок відшкодувати спричинену злочином шкоду. ТОВ «АХ», як вба чається з вироку Лебединського районного суду Сум ської області від 18.09.2013 року у справі № 580/1864/13-к, не було залучено до кримінального провадження у якості цивільного відповідача або іншого учасника та винуватість відповідача у спричинених збитках вироком суду не доведена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини справи та норми чинного законодавства, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.11.2013 року.

Суддя М.С. Лущик