Рішення

від 16.10.2013 по справі 5006/6/163/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.2013 Справа № 5006/6/163/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М., судді Макарової Ю.В., судді Сковородіної О.М.

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м.Волноваха, Донецької області

про: стягнення 1 019 755,99грн.

за участю:

від позивача: Уманцева Д.А. (за довіреністю);

від відповідача: Маркелова О.П. (за довіреністю);

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.09.2013р. по 24.09.2013р., з 24.09.2013р. по 07.10.2013р. та з 07.10.2013р. по 16.10.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м.Волноваха, Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 873 664,20грн., пені у розмірі 10 849.05грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54грн., 3% річних у сумі 2 228,42грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №170912-3 від 17.09.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №170912-3 від 17.09.2012р., специфікацій до договору, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 551, 610, 611, 625, 644 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 22, 32, 44, 45, 46, 49, 54, 55, 56, 57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від б/н №б/д Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму заборгованості у розмірі 873 296,40грн., пеню у розмірі 10 849,05грн., суму процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. по справі №5006/6/163/2012р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" до публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 1 019 755,99 грн. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" користь товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" заборгованість у розмірі 873 296,40 грн., пеню у розмірі 10 849,05 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 17 682,91 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 17.04.2013р. по справі №5006/6/163/2012 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/6/163/2012 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстраційний завод», на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/6/163/2012 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/6/163/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013р. по справі №5006/6/163/2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький масоекстраційний завод» задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. у справі №50060/6/163/2012 в частині відмови в стягненні 135 610,54грн. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду справа надійшла на розгляд судді Риженко Т.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.08.2013р.справу прийнято до провадження судді господарського суду Донецької області Риженко Т.М.

28.08.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання від 27.08.2013р. №209 в якому просить визнати пункт 6.6 Договору поставки №170912-3 від 17.09.2012р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», як продавцем та публічним акціонерним товариством «Волноваський комбінат хлібопродуктів», як Покупцем, згідно якого «За невиконання грошових зобов'язань крім визначених умовами Договору Сторона що прострочила сплачує іншій Стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення» недійсним.

03.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі в яких посилається на наступні підстави. Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів як плати за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Аналіз правових норм, зокрема статей 536, 549 частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено (постанова ВСУ від 06 червня 2012р. №6-49цс 12). Виходячи із зазначеного вбачається, що передбачені у Договорі купівлі-продажу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення не підпадають під визначення неустойки, а саме пені. Відповідно до норм чинного законодавства проценти за користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошовими коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківських вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання. Тобто, нарахування процентів за користування безпідставно одержаними чужими грошовими коштами на підставі ст.536 Цивільного кодексу України є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримання ним грошових коштами, належних до сплати кредиторові.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 07.10.2013р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Риженко Т.М., судді Макарової Ю.В., судді Бокової Ю.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.10.2013р. замінено склад судової колегії суддю Бокову Ю.В. замінено на суддю Сковородіну О.М.

16.10.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі в яких посилається на наступні підстави. Згідно з пунктом 8.2 договору купівлі-продажу Позивачем нараховано, а судом стягнуто пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Тому, нарахування ще одних процентів за цей же період, за аналогічне порушення суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою. Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 року у справі №07/238-10 вказується на те, що подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідності одного виду за одне й те саме правопорушення. В силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовуються у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Не заслуговують на увагу посилання ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод»на статтю 627 Цивільного кодексу України, яка відповідно до статті 6 даного Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, оскільки стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стаття 61 Конституції України обмежують застосування умов договору про стягнення пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ і стягнення подвійної облікової ставки НБУ і стягнення подвійної пені за одне й те саме правопорушення.

Представник Позивача у судове засідання 16.10.2013р. з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 16.10.2013р. з'явився, проти позовних вимог заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» (далі Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (далі Покупець), був укладений договір поставки №170912-3, згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати у власність покупця товар, а Покупець зобов"язався прийняти та оплатити шрот соняшниковий.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни товару та умов розрахунків:

- ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається Сторонами у Специфікаціях до Договору (п.4.1 Договору);

- розрахунки за поставлений товар згідно Договору Товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії Товару визначеної в Специфікації (факсом або електронною поштою) або з поставки товару (п.4.4 Договору);

- оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.4.5 Договору);

Згідно п.6.4 договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно п.6.6 договору за невиконання грошових зобов'язань крім визначених умовами договору Сторона що прострочила сплачує іншій Стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.

На виконання умов договору Позивачем, за видатковими накладними №79 від 29.10.2012р., №78 від 29.10.2012р., №85 від 31.10.2012р., №93 від 01.11.2012р., №102 від 02.11.2012р., №104 від 03.11.2012р., №119 від 06.11.2012р., №124 від 07.11.2012р. поставлено Відповідачеві продукцію на загальну суму 873 296,40 грн.

Поставлену згідно означених видаткових накладних продукцію на підставі довіреностей серії ВК№432 від 29.10.2012р., серії ВК№437 від 01.11.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позовні вимоги Позивача в частині стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54грн. такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №170912-3 від 17.09.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 873 664,20грн

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений позивачем є доведеним, наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи та рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2013р.

Рішенням господарського суду від 27.02.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» заборгованість у розмірі 873 296,40грн., пеню у розмірі 10 849,05грн., витрати по справі судового збору у сумі 17 682,91грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суд виходив з того, що оскільки п.6.4 договору вже передбачено нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, а п.6.6 договору передбачає сплату процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення, що є неустойкою (пенею) у відповідності зі ст.549 Цивільного кодексу України.

Отже, господарський суд дійшов висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013р. по справі №5006/6/163/2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький масоекстраційний завод» задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. у справі №50060/6/163/2012 в частині відмови в стягненні 135 610,54грн. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України в своїй постанові зауважив, що у випадку, якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими даним Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарську (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частина 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили розділом 6 договору.

Так, відповідно п.6.4 договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання та його розмір встановлено, ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У пункті 6.6 договору Сторони передбачили за невиконання грошових зобов'язань крім визначених умовами договору Сторона що прострочила сплачує іншій Стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.

При цьому, позиція Відповідача зводиться до того, що проценти, передбачені пунктом 6.6 Договору за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України) оплатити товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Слід зауважити на відміну від процентів як плати за користування чужими грошовими коштами, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз правових норм статей 536, 549 Цивільного кодексу України, дає підстави висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено.

Сторони відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України встановили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні 0,5% від суми невиконаного зобов'язання.

Отже, обов'язок щодо сплати боржником процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений Законом, зокрема, ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України договором сторони визначили відповідний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що відповідає ст.536 Цивільного кодексу України.

Оскільки проценти та неустойка є різними правовими інститутами їх одночасне застосування не суперечить положенням ст.61 Конституції України.

Вказана позиція викладена також у пінті 8 листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання від 27.08.2013р. №209 в якому просить визнати пункт 6.6 Договору поставки №170912-3 від 17.09.2012р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», як продавцем та публічним акціонерним товариством «Волноваський комбінат хлібопродуктів», як Покупцем, недійсним.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні 0,5% від суми невиконаного зобов'язання та період їх нарахування дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 135 610,23грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м.Волноваха, Донецької області про стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (ЄДРПОУ 00957376, 85700, м.Волноваха, вул.100 років Червоного Хреста, 2, р/р 260050101054 ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» (ЄДРПОУ 38031810, 50106, м.Дніпропетровськ, вул.Коломойцівська, 3, р/р 26004000293001в ПАТ «Кредит вест Банк», м.Київ, МФО 380441) суму процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,23грн., судовий збір у сумі 2 712,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В позовній вимозі про стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 0,31грн. відмовити.

У судовому засіданні 16.10.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Т.М. Риженко

Суддя Ю.В. Макарова

Суддя О.М. Сковородіна

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.13р.