Рішення

від 20.11.2013 по справі 344/3468/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3468/13-ц

Провадження № 2/344/3686/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті», товариства з обмеженою відповідальністю «Техгазкомплект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, Виконавчий комітет Львівської міської ради про визнання незаконним протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2012 року, поновлення на посаді директора ТзОВ «Мотор Сіті», стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення коштів за вимушений прогул, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідачів, мотивуючи тим, що перебував з відповідачем ТзОВ «Мотор Сіті» у трудових відносинах з 17.02.2010 року по 18.12.2012 року, працюючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті» за сумісництвом. 18.12.2012 року загальними зборами учасників ТзОВ «Мотор Сіті» його було звільнено з посади у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 та п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП. Вважає протокол загальних зборів учасників ТзОВ «Мотор Сіті» незаконним, оскільки ніколи раніше до нього заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не застосовувались. Позивачу також не виплачено заборговану заробітну плату за весь період його роботи у товаристві, а тому така заборгованість підлягає стягненню з відповідача. У зв'язку із своїм незаконним звільненням позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача ТзОВ «Мотор Сіті» в судові засідання періодично з'являлись, однак заявляли клопотання про відкладення судових засідань, оскільки не були ознайомлені з матеріалами справи.

В судовому засіданні 01.10.2013 року представник відповідача ТзОВ «Мотор Сіті» Галкіна Г.Я. заявила чергове клопотання про відкладення судового засідання, оскільки вона не брала участі в справі та не знайома з позовними вимогами, однак судом було відмовлено у задоволенні такого клопотання. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову заперечила з мотивів викладених в письмових запереченнях наданих попереднім представником.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Техгазкомплект» в судові засідання не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертами, які повертались, причини неявки суд не повідомив.

Третя особи та їх представники в судові засідання не з'являлись, про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином, що підтверджується конвертами, які повертались, причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із копії наказу від 17.02.2010 року, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ТзОВ «Мотор Сіті» з 17.02.2010 року за сумісництвом на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Мотор Сіті» від 17.02.2010 року (а.с.19).

На вказаній посаді позивач працював до 18.12.2012 року (а.с.5).

Як вбачається з копії протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Мотор Сіті» від 18.12.2012 року (а.с.5-7), позивача звільнено у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 та п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з посади директора ТОВ «Мотор Сіті» з 18 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 3 т 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках:

систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Як вбачається з копії протоколу від 18.12.2012 року, по питанню звільнення позивача з роботи слухали ОСОБА_5, яка повідомила, що директором ТОВ «Мотор Сіті» ОСОБА_1 в рамках розгляду справ за позовом ТОВ «Мотор Сіті» до ТОВ «Західний інвестиційний союз» та ТОВ «Укрометал-Ресурс» про застосування наслідків нікчемного договору та за позовом ТОВ «Мотор Сіті» до Львівської міської ради та ТОВ «Західний інвестиційний союз» про визнання недійсним рішення та скасування договорів оренди земельної ділянки, 17.12.2012 року було подано заяви про відмову від апеляційних скарг, поданих по обох справах ТОВ «Мотор Сіті». Вказані дії керівника (позивача) суперечать інтересам ТОВ «Мотор Сіті», оскільки спрямовані на позбавлення права власності ТОВ «Мотор Сіті» на певне майно та майнові права. Також на виконання рішення загальних зборів учасників товариства від 05.11.2012 року було прийнято рішення про проведення перевірки діяльності та виконання посадових обов'язків директором товариства ОСОБА_1 в період з 01.09.2012 року по 05.11.2012 року. Під час перевірки було виявлено порушення, які вчинив позивач, а саме: ОСОБА_1 в період з 01.09.2012 року по 05.11.2012 року жодного разу не з'являвся в жодному з офісних приміщень, які використовуються товариством для здійснення господарської діяльності, чим порушив п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; ОСОБА_1 як директором підприємства систематично не подавались звіти до органів ДПС України, статистики, ПФ України та інших державних органів, чим порушено п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; ОСОБА_1 не вирішував питання щодо поточної і господарської діяльності товариства, не виконував обов'язки передбачені Статутом.

Однак, відповідачем ТОВ «Мотор Сіті» не надано суду належних та допустимих доказів, що вказані в протоколі порушення мали місце. Суду не надано рішення загальних зборів від 05.11.2012 року про проведення перевірки діяльності ОСОБА_1; акту перевірки, в якому були б зафіксовані результати перевірки та порушення вчинені позивачем; акти чи будь-які інші документи, що підтверджують факти не виходу ОСОБА_1 на роботу за весь період його перебування на посаді директора ТОВ «Мотор Сіті». Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 як керівником товариства не подавалась звітність в державні органи спростовується листом першого заступника начальника ДПІ у Сихівському районі м. Львова, в якому вказано, що ТзОВ «Мотор Сіті» протягом 2012 року подавало декларацію про прибуток підприємства та фінансовий звіт малого підприємництва за 2012 рік.

У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення позивача, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачем обов'язків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП, суд, вирішуючи спір, повинен з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 21.05.2008 р.,16.06.2010 р.,01.04.2010 р.

В пунктах 23 та 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як вбачається із протоколу та наявних в справі матеріалів, до позивача раніше не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення чи громадського впливу.

Відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом вказаної норми обчислення місячного строку для застосування стягнення починається саме з дня виявлення проступку. При цьому виявлення проступку означає не тільки виявлення його факту, але і дії або бездіяльності у вигляді проступку, а також встановлення характеру порушення, причинного зв'язку між діями та наслідками та вини у цьому працівника.

Відповідачем не було дотримано вимог ст. 149 КЗпП, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 27 та 28 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

При розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

В протоколі від 18.12.2012 року відповідач не вказав яке саме грубе порушення, проступок вчинив позивач, який характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду відповідачу. Також відповідачем не зазначено які саме дії позивача призвели до втрати відповідачем довір'я до позивача як керівника.

З урахуванням наведеного суд вважає, що протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті» від 18.12.2012 року слід визнати незаконним та поновити ОСОБА_1 з 18.12.2012 року на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті».

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У зв'язку із звільненням позивача без законної підстави, відповідач ТОВ «Мотор Сіті» зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16 369 грн. 80 коп. за період з 18.12.2012 року по 15.11.2013 року.

Як вбачається із копії наказу №2 від 22.02.2010 року (а.с.20), місячний посадовий оклад позивача складав 1500 грн.

Період з 18.12.2012 року по 18.10.2013 року складає 10 місяців, що в свою чергу становить 219 днів. + 20 днів з 19.10.2013 року по 15.11.2013 року.

1500 грн. *10 місяців=15000 грн.

15000 грн./219 днів=68 грн. 49 коп.

За один день позивач в середньому отримував 68 грн. 49 коп.

20 днів*68 гр. 49 коп.=1369 грн. 80 коп.

15000 грн.+1369 грн. 80 коп.=16 369 грн. 80 коп.

З урахуванням вищенаведеного саме така сума підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Мотор Сіті» на користь позивача.

Щодо вимоги позивач про стягнення заборгованої заробітної плати.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Позивач працював на посаді директора ТОВ «Мотор Сіті» та стверджує, що йому не виплачувалась заробітна плата, однак, він як директор підприємства повинен був слідкувати за вчасною виплатою заробітної плати працівникам товариства та й директору зокрема.

Позивач вважає, що відповідач заборгував йому за період його роботи в товаристві 51 000 грн. заробітної плати, однак жодних доказів на підтвердження саме такого розміру заборгованості не надає, а тому у задоволенні такої вимоги позивача слід відмовити.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому судові витрати по справі в сумі 229 грн. 40 коп. слід покласти на відповідача ТОВ «Мотор Сіті», з урахуванням правового статусу позивача, що передбачає його звільнення від оплати судових витрат.

На підставі наведеного, відповідно до п. 22, 23, 24, 27, 28 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 40, 41, 94, 115, 147, 148, 149, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60 ч.1 та 4, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті», товариства з обмеженою відповідальністю «Техгазкомплект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, Виконавчий комітет Львівської міської ради про визнання незаконним протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2012 року, поновлення на посаді директора ТзОВ «Мотор Сіті», стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення коштів за вимушений прогул задовольнити частково.

Визнати незаконним протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті» від 18.12.2012 року.

Поновити ОСОБА_1 з 18.12.2012 року на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті», юридична адреса якого 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд №45, код ЄДРПОУ 34461660 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 16 369 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.12.2012 року по 15.11.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті», юридична адреса якого 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд №45, код ЄДРПОУ 34461660 - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 -229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2013 року.

Суддя Бабій О.М.