Ухвала

від 17.02.2014 по справі 344/3468/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3468/13-ц

Провадження № 22-ц/779/92/2014

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого : Мелінишин Г.П.

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря: Вилки І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Мотор Сіті», ТзОВ «Техгазкомплект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, виконавчий комітет Львівської міської ради про визнання незаконним протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2012 року, поновлення на посаді директора ТзОВ «Мотор Сіті», стягнення заборгованості по заробітній платі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті» на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ТзОВ «Мотор Сіті», ТзОВ «Техгазкомплект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, виконавчий комітет Львівської міської ради про визнання незаконним протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2012 року, поновлення на посаді директора ТзОВ «Мотор Сіті», стягнення заборгованості по заробітній платі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним протокол загальних зборів учасників ТзОВ «Мотор Сіті» від 18.12.2012 року.

Поновлено ОСОБА_2 з 18.12.2012 року на посаді директора ТзОВ «Мотор Сіті».

Стягнуто з ТзОВ «Мотор Сіті» на користь ОСОБА_2 16 369,80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.12.2012 року по 15.11.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення ТзОВ «Мотор Сіті» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо звільнення позивача без законних підстав.

При цьому неправильним є посилання суду на те, що відповідачем не вказано яке саме грубе порушення вчинено позивачем. Так, позивач 17.02.2010 року був призначений на посаду директора товариства згідно законодавства про працю, а тому відповідно до вимог ст. 139 КЗпП України зобов'язаний працювати чесно і сумлінно, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, дбайливо ставитись до майна власника. Однак, всупереч інтересам товариства директором ОСОБА_2 17.12.2012 року в ході розгляду справи за позовом ТзОВ «Мотор Сіті» до ТзОВ «Західний інвестиційний союз», ТзОВ «Укрометал-Ресурс» про застосування наслідків нікчемного договору та до Львівської міської ради, ТзОВ «Західний інвестиційний союз» про визнання недійсним рішення та скасування договорів оренди землі було подано заяви про відмову від апеляційних скарг. Аналогічно було подано заяву про відмову від апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі за позовом ЗАТ «Комплекс водних видів спорту» до КП ЛОР БТІ та ЕО, третя особа ТзОВ «Мотор Сіті» про скасування державної реєстрації на нерухоме майно. За результатами розгляду цих заяв провадження у справах було припинено. Такі дії керівника завдали значної шкоди товариству, оскільки спрямовані на позбавлення права власності товариства на певне майно та майнові права, що зменшує загальний обсяг майна та доходів ТзОВ «Мотор Сіті».

Також судом не взято до уваги, що ТзОВ «Мотор Сіті» не велася господарська діяльність. Позивачем в передбачені законодавством строки не подавалась більшість звітності до органів Державної податкової служби, органів статистики, Пенсійного фонду України та інших державних органів, що в подальшому призвело до збитків у вигляді штрафних санкцій.

Не врахував суд і тієї обставини, що позивач систематично порушував трудові обов'язки, у період з 01.09.2012 року по 05.11.2012 року жодного разу не з'явився в будь-якому з офісних приміщень товариства, тому фактично роботу не виконував, через що втратив довіру засновників.

Крім того, рішення суду було ухвалено у відсутності представника товариства, який належним чином не був повідомлений про день та час розгляду справи.

З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представники ТзОВ «Техгазкомплект», виконавчого комітету Львівської міської ради та ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з роботи незаконно, оскільки підстави для звільнення були відсутні, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що вказані в протоколі загальних зборів учасників ТзОВ «Мотор Сіті» від 18.12.2012 року порушення трудової дисципліни мали місце, зокрема вчинення ним прогулу та систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків. Відповідно в цьому протоколі не вказано яке саме грубе порушення, проступок вчинив позивач, який характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду відповідачу. Також відповідачем не зазначено які саме дії позивача призвели до втрати відповідачем довір'я до позивача як керівника.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 17.02.2010 року позивач працював директором ТзОВ «Мотор Сіті» за сумісництвом (а.с.19 т.1).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Мотор Сіті» від 18.12.2012 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора товариства з 18.12.2012 року згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 та п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с.5-7 т.1).

Зі змісту протоколу зборів учасників товариства вбачається що підставами для звільнення позивача з посади є подання ОСОБА_2 всупереч інтересам ТзОВ «Мотор Сіті» заяв про відмову від апеляційних скарг по справах за позовом ТОВ «Мотор Сіті» до ТОВ «Західний інвестиційний союз», ТОВ «Укрометал-Ресурс» про застосування наслідків нікчемного договору та за позовом ТОВ «Мотор Сіті» до Львівської міської ради, та ТОВ «Західний інвестиційний союз» про визнання недійсним рішення, скасування договорів оренди земельної ділянки.

Крім того, під час проведення перевірки діяльності та виконання посадових обов'язків директором товариства в період з 01.09.2012 року по 05.11.2012 року, яка проведена на виконання рішення загальних зборів учасників товариства від 05.11.2012 року, було виявлено, що в період з 01.09.2012 року по 05.11.2012 року ОСОБА_2 жодного разу не з'являвся в будь-якому з офісних приміщень, які використовуються товариством для здійснення господарської діяльності. Також, позивач як директор систематично не подавав звіти до органів Державної податкової служби України, статистики, Пенсійного фонду України та інших державних органів, не вирішував питання щодо поточної і господарської діяльності товариства, не виконував обов'язки передбачені Статутом.

Згідно п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено у в пунктах 23 та 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При звільненні працівника з вищенаведених підстав власник або уповноважений ним орган повинні навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначивши, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення.

Перевіряючи доводи позивача в частині незаконності його звільнення з підстав, передбачених п.3,4 ч.1 ст. 40 КЗпП України місцевий суд правильно вважав, що вказані в оскаржуваному протоколі від 18.12.2012 року порушення, які послужили підставою звільнення, не доведені належними та допустимими доказами.

При цьому суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилань представника відповідача про встановлення факту прогулу внаслідок проведеної перевірки діяльності та виконання посадових обов'язків директором товариства в період з 01.09.2012 року по 05.11.2012 року. На підтвердження цих обставин відповідачем не було надано судом рішення загальних зборів учасників товариства від 05.11.2012 року, аналогічно як і акту чи будь-якого іншого документу, якими доводиться факт відсутності ОСОБА_2 на роботі за цей період. Крім того, згідно наказу № 4 від 05.09.2012 року позивач перебував у відпустці з 05.09. по 12.10.2012 року і ця обставина також не спростована належними та допустимими доказами (а.с.139-140 т.1).

Одночасно колегія суддів не вбачає підстав для дослідження як нового доказу рішення загальних зборів учасників товариства від 05.11.2012 року, долученого до апеляційної скарги (а.с.12 т.2), оскільки факту дослідження судом першої інстанції доказів із порушенням передбаченого законом порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, аналогічно як і зумовлення неподання нового доказу поважними причинами не встановлено. Такий висновок повністю узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК України.

Абсолютно неспроможними є також і доводи відповідача щодо порушення трудових обов'язків директора ТзОВ внаслідок систематичного не подання звітів до органів Державної податкової служби України, органів статистики, Пенсійного фонду України та інших державних органів. Зазначені обставини повністю спростовуються листом ДПІ в Сихівському районі м. Львова (а.с.169).

З врахуванням наведених обставин, належно оцінивши оскаржуваний протокол та інші наявні в справі докази, суд прийшов до правильного висновку про відсутність доказів застосування до позивача раніше заходів дисциплінарного стягнення чи громадського впливу, вчинення послідуючого проступку, що відповідно можу бути підставою для звільнення з роботи згідно п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не спростована ця обставина представником відповідача також і в засіданні апеляційного суду.

Що стосується інших підстав розірвання ТзОВ трудового договору з ОСОБА_2, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу); 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз'яснено в п. 27 та 28 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Перевіряючи в цій частині позовні вимоги ОСОБА_2 суд правильно виходив з того, що протокол від 18.12.2012 року не містить вказівки яке саме грубе порушення, проступок вчинив позивач, характер цього проступку обставини, за яких його вчинено, яку завдано чи могло бути завдано шкоду. Не містить протокол відповідно і вказівки щодо конкретних дій позивача, які призвели до втрати відповідачем до нього як до керівника товариства довір'я.

Тому судом не встановлено відповідних винних дій ОСОБА_2, вчинення яких передувало прийняттю рішення про припинення трудового договору з підстав, передбачених п.п.1,2 ст. 41 КЗпП України.

Твердження апелянта та його представника, що доказом таких відповідних дій позивача є його процесуальні дії по відкликанню апеляційних скарг всупереч інтересам товариства є надумані і не можуть бути прийняті до уваги.

Встановлено, що дійсно згідно заяв про відмову від апеляційної скарги, поданих представником ТзОВ «Мотор Сіті» ОСОБА_2 як керівником товариства, було припинено провадження по перегляду в апеляційному порядку ухвал господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у справі №5015/3146/12 та від 26.09.2012 року №5015/3171/12 (а.с.20-21, 26-27 т.2). Зі змісту цих ухвал, а також ухвали Вищого господарського суду України від 13.03.2013 року (а.с.22-25 т.2) вбачається, що така відмова не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси сторін.

З врахуванням наведених обстави суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, а тому обґрунтовано задовольнив його позов в частині скасування протоколу загальних зборів учасників товариства, якими таке рішення прийнято, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Твердження апелянта про те, що рішення ухвалено судом за відсутності представника товариства, який належним чином не був повідомлений про день та час розгляду справи не заслуговує на увагу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно доручень представництво інтересів відповідача в суді здійснювали різні представники. ТзОВ «Мотор Сіті» у встановленому законом порядку направлялись судові повістки, тому такий належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

При цьому колегія суддів виходить також з положень ч.3 ст.27 ЦПК України щодо обов'язку осіб, які беруть участь в справі добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Сіті» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Р.Й. Матківський

А.І. Шишко