Рішення

від 19.11.2013 по справі 920/1740/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.2013 Справа № 920/1740/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-С", м. Суми

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра"

Національної академії аграрних наук України, с. Кашпури

Сумської області

про стягнення 183 157 грн. 64 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Ейсмонт Є.А. (довіреність б/н від 15.11.2013 р.)

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 183 157 грн. 64 коп. заборгованості, з яких: 162 000 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № 060289-24/04, укладеного між сторонами 24.04.2013 року; 6 244 грн. 88 коп. пені; 14 912 грн. 88 коп. 32% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судове засідання надав витребувані ухвалою суду від 15.10.2013 р. документи, які судом були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте в матеріалах справи є докази отримання поштового відправлення відповідачем (а.с. 17).

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 24.04.2013 р. був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 060289-24/04, за умовами п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.1 договору та додатку № 1 до договору покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти товар та оплатити його в строк до 01.07.2013 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 162 000 грн. 00 коп., факт отримання якого підтверджується видатковою накладною № От-00000023 від 05.06.2013 р. та довіреністю № 47 від 05.06.2013 р.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною, на якій міститься підпис представника відповідача, який співпадає з підписом у довіреності та відбиток печатки.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що строк виконання зобов'язання у відповідача з оплати за отриманий товар за договором № 060289-24/04 від 24.04.2013 р. у сумі 162 000 грн. 00 коп. до 01.07.2013 р., протее станом на 14.10.2013 р. умови договору з боку відповідача не виконані, заборгованість останнім не сплачена.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 162 000 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не було проведено розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до п. 7.3 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період просторочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 6 244 грн. 76 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6 244 грн. 76 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки на умовах товарного кредиту № 060289-24/04 від 24.04.2013 р. позивач просить стягнути з відповідача 14 912 грн. 88 коп. 32% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, а також те, що право позивача щодо стягнення 32% річних передбачене п. 7.5 вищевказаного договору, ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 14 912 грн. 88 коп. 32% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 3 663 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України (42074, Сумська область, Роменський район, с. Кашпури, вул. Нова, буд. 6, код 04312009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-С" (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 89, кв. 28, код 37282716) 162 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 244 грн. 88 коп . пені, 14 912 грн. 88 коп . 32% річних , 3 663 грн. 15 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.11.2013 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА