Рішення

від 20.11.2013 по справі 915/922/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 915/922/13

Позивач Державне підприємство «Одеська залізниця»,

вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65023

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

в особі філії «Миколаївський річковий порт»,

вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, 54058

Третя особа, яка не заявляє самостійні

вимоги на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон»,

Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Ніколащенко С.О. довіреність № 45 від 03.01.2012 року

Від відповідача - Шевцова Т.М. довіреність № 01-02/233 від 17.12.2012 року

Від третьої особи - Слободяник О.П. довіреність № 365 від 28.12.2011 року

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 113217,72 грн. за користування вагонами у затриманому поїзді на станції Кульбакіно в січні 2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 113217,72 грн. за користування вагонами у затриманому поїзді № 2258 на станції Кульбакіно в січні 2013 року, посилаючись на те, що переробна спроможність не виконувалась відповідачем, факт затримки вагонів підтверджується актом № 1 від 01.01.13 р. про затримку вагонів. Оскільки відповідач відмовився добровільно сплатити плату за користування затриманими вагонами, позивач просить стягнути цю суму з відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 119, 137 Статуту залізниць України, п.п. 9, 10, 12, 13 Правил користування вагонами та контейнерами.

Відповідач та третя особа надали відзив та пояснення, якими позов заперечили, посилаючись на те, що акт № 1 від 01.01.13 р. про затримку вагонів на станції Кульбакіно не є належним доказом затримки вагонів з вини вантажовласника, оскільки, згідно п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами слід було складати акт загальної форми.

Крім того, позивачем не надано доказів вини відповідача (детальніше викладено у відзиві та поясненнях, т. 2 а.с. 6-8, 152-154).

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належним чином та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Підставою для виникнення спору у даній справі, як зазначив позивач, стало те, що в період з грудня 2012 р. по січень 2013 р. відповідач не виконував середньодобову узгоджену планову норму вивантаження вагонів, що стало наслідком їх простою на станції Кульбакіно Одеської залізниці. У зв'язку з чим, позивачем нараховано відповідачу плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки поїзду № 2258 на станції Кульбакіно на підставі плати за користування вагонами та накопичувальних карток №№ 25010166, 14020269 у сумі 113217,72 грн. грн.

Положеннями ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що особливі умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають як з умов укладеного сторонами договору, так і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі-Статут) передбачено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

24.08.2012 р. між позивачем та приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське МППЗТ» (власник колії) був укладений договір № ДН-4/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, відповідно до якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці, яка обслуговується локомотивом власника колії.

Відповідно до п. 6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції.

Пунктами 11, 14 договору № ДН-4/100 передбачено що, вагони подаються з максимальною переробною спроможністю колія 8 - зерно 32 вагона на добу.

В грудні 2012 року на адресу відповідача надійшли вагони з вантажем кукурудза, які були затримані по станції Кульбакіне Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, згідно наказу №5 від 01.01.13р., першого заступника начальника залізниці Царенко А.Г., у зв'язку з не прийняттям 54 вагонів відповідачем.

Відповідно до довідки про переробну спроможність Ольшанської філії ПрАТ „КДМППЗТ" вантаж - зерно, вантажовласник філія ПАТ СК „Укррічфлот" „Миколаївський річковий порт" в грудні 2012 - січні 2013 рр. переробна спроможність відповідачем не виконувалась, на час затримки вагонів 01.01.13 р. на станції призначення Миколаїв-Вантажний вже знаходилось 46 вагонів з вантажем зерно, що надійшли на адресу відповідача (а.с.10).

Факт затримки вагонів підтверджується актом № 1 від 01.01.2013 р. про затримку вагонів на станції Кульбакіно Одеської залізниці (форми ГУ-23а), згідно якого, вагони затримано через неприйняття їх вантажовласником з причини зайнятості фронтів вивантаження 1890 відповідача та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на ст.Миколаїв-Вантажний.

Відповідача було повідомлено про затримку поїзда № 2258 01 січня 2013р. о 10 год. 15 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів № 1 від 01.01.2013р. (а.с.15).

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п. 1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за №165/3458, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

За змістом п.п. 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами «у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.» (п.5.10 Роз»яснення Президії ВГСУ N 04-5/601 від 29.05.2002 « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» із змінами станом на 29.09.2008

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, акт про затримку вагонів № 1 від 01.01.13 р., повідомлення про затримку вагонів № 1 від 01.01.2013р. є належними та допустимими доказами затримки 54 вагонів через неприйняття їх вантажовласником з причин зайнятості фронтів вивантаження 1890 філії ПАТ СК «Укррічфлот» «Миколаївський річний порт» та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на ст. Миколаїв-Вантажний.

Згідно п.3 розд.П Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України) , облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а , актів загальної форми ГУ-23

Згідно п. п.12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені п.16 зазначених Правил, які відповідач та третя особа не довели.

Згідно накопичувальній картки № 25010166 було нараховано 46028,40 грн., по накопичувальній картці №14020269 нараховано 48319,70 грн. плати за користування вагонами, яку відповідач відмовився оплатити.

Отже, заборгованість за користування вагонами у січні 2013р. складає 113217,72грн. (разом з ПДВ), наданий позивачем розрахунок відповідачем не заперечений.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача та пояснення третьої особи не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстави відмови у позові.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт» (вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, код 03150160) на користь державного підприємства «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, код 01071315) заборгованість в сумі 113217,72 грн. (сто тринадцять тисяч двісті сімнадцять грн. 72 коп.) та 2264,36 грн. (дві тисячі двісті шістдесят чотири грн. 36 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 21.11.2013 р.

Суддя Т.М. Дубова