Ухвала

від 05.11.2013 по справі 2а-3720/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року м. Київ К/9991/32134/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року

у справі № 2а-3720/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Алькор»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Алькор» (позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано акт № 201 від 26 травня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ВК «Алькор». Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ВК «Алькор» з моменту проведення анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість шляхом внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВК «Алькор» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ВК «Алькор» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 08 липня 2009 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100234487.

В свою чергу, комісією, створеною відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 787 від 28 вересня 2009 року, встановлено факт видачі податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість-постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання.

Вказана обставина слугувала підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ТОВ «ВК «Алькор» як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Розпорядження), яке оформлено актом № 201 від 26 травня 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правовий аналіз наведеного положення Закону № 168/97-ВР не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких причин взагалі, оскільки поняття «будь-які інші причини» у вказаній правовій нормі вжито саме стосовно звільнення особи від сплати податку з інших мотивів, ніж рішення суду, однак жодним чином не розширює вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника відповідно до зазначеного підпункту Закону.

Разом з тим, як встановлено судами, з моменту реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість він не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом № 168/97-ВР, чи звільняють від сплати податку на додану вартість за рішенням суду або з будь-яких інших підстав.

При цьому колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання відповідача на Розпорядження як на підставу для анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, адже згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, оскільки Закон № 168/97-ВР, який має вищу юридичну силу в порівнянні з Розпорядженням, що є підзаконним нормативно-правовим актом, не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як видача ним податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов'язання, то у податкового органу були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ВК «Алькор».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.