Ухвала

від 19.11.2013 по справі 2а-7068/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ К/800/11886/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року

у справі № 2а-7068/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий світанок (Агро)»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Печерського району м. Києва,

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий світанок (Агро)» (позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002510703 від 21 грудня 2011 року. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. на користь ТОВ «Золотий світанок (Агро)» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Золотий світанок (Агро)» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт № 220/07-03/34794361 від 30 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002510703 від 21 грудня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок податку на додану вартість в розмірі 1 021 383,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 145 031,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на наявність по ланцюгам постачання (починаючи з другої ланки) підприємств, у яких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, кваліфікований персонал, виробничі активи, господарські приміщення, а також таких, що не звітують до органів державної податкової служби за місцем реєстрації та припинені, але не зняті з обліку.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Орількалатінвест» товару (сільськогосподарських культур), на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Реальний характер проведених господарських операцій підтверджується дослідженими судовими інстанціями контрактами № Р 98263 від 18 червня 2009 року та № Р 98469 від 21 липня 2009 року, а також додатковими угодами до них, з метою виконання яких здійснювалось придбання позивачем продукції у контрагента, вантажними митними деклараціями, складеними на виконання умов вказаних вище контрактів, складськими квитанціями на зерно, які підтверджують факт переміщення товару для зберігання, підсумками збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01 грудня 2009 року та кількісно-якісним обліком до них, що підтверджують факт наявності у контрагента реалізованого товару, договорами складського зберігання сільськогосподарської продукції, які засвідчують наявність у позивача необхідних умов для зберігання поставленої контрагентом продукції, договорами на транспортно-експедиційне обслуговування та актами прийому виконаних робіт до них, що підтверджують наявність у позивача можливості транспортування товару, договором про надання послуг № 17 від 01 серпня 2008 року, укладеним між ТОВ «Золотий світанок (Агро)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарівний Світанок (Агро)», на виконання умов якого контрагент, виступаючи комерційним агентом, сприяв в укладенні позивачем угод з ТОВ «Орількалатінвест».

Відтак, враховуючи товарний характер господарських операцій з придбання позивачем продукції у ТОВ «Орількалатінвест», висновок судів про неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

При цьому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платнику стосується саме цього платника та сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення

Однак, в розглядуваній ситуації під час проведення документальної перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, а всі висновки щодо порушення ТОВ «Золотий світанок (Агро)» податкової дисципліни, викладені в акті, ґрунтуються виключно на даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, які, в свою чергу, не можуть бути єдиним беззаперечним підтвердженням порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.