Постанова

від 21.11.2013 по справі 903/593/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 903/593/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача -

прокурора - Івченко О.А.

розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Кактус" на рішення господарського суду Волинської області від 27 серпня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до Малого приватного підприємства "Кактус" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м.Луцька в інтересах позивача звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача про стягнення 17580,77 грн. заборгованості, в тому числі 8741,14 грн. основного боргу за теплову енергію, спожиту за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року; 8741,14 грн. пені; 90,35 грн. 3% річних; 8,14 грн. інфляційних нарахувань, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №3-87 від 01.12.2001 року на надання послуг по теплопостачанню, нарахованих за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач, зазначивши про невірно зроблений розрахунок суми 3% річних, просив суд стягнути з відповідача 17577,49 грн. заборгованості, в тому числі 8741,14 грн. суми основного боргу, нарахованої за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року; 8741,14 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року; 87,07 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року та 8,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27 серпня 2013 року (суддя Бондарєв С.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17577,49 грн. заборгованості, в тому числі 8741,14 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8741,14 грн. пені, 8,14 грн. інфляційних нарахувань, 87,07 грн. 3% річних, судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 1 грудня 2001 року між сторонами у справі був укладений договір №3-87 на надання послуг по теплопостачанню, згідно умов якого позивач зобов'язався надавати споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач -оплачувати їх на умовах, в строки та в порядку, передбаченому умовами цього договору та додатків до нього.

1 жовтня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір про зміни до вказаного договору №3-87, умовами якого передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана надавати споживачу послуги з опалення впродовж опалювального періоду, початок і закінчення якого визначається розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради.

Також, умовами укладеного договору сторони визначили дані споживача, а саме, що приміщення по пр.Волі, 31 (частина приміщення площею 491,3 м 2 з урахуванням висоти приміщення) обліковується тепловим лічильником, інша частина по вул.Наливайка,14-А площею 88,4 м 2 з урахуванням висоти приміщення - тепловим лічильником не обліковується. Вартість послуг в місяць становить 4 212,50 грн.

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судами при розгляді справи, з акту, складеного комісією у складі представників сторін 30.08.2012 року вбачається, що приміщення площею 88,4 м 2 опалюється від системи централізованого опалення, розташоване під квартирами житлового будинку та через нього проходять стояки системи централізованого опалення в кількості 7 штук без приладів опалення та 2 штуки з приладами опалення. Всі приміщення, які входять в площу 88,4 м 2 є суміжними та тепловим лічильником не обладнані. Стояки в кількості 9 штук зв'язані з загально будинковою системою централізованого опалення (а.с. 125).

На виконання умов укладеного договору позивачем протягом жовтня 2012 року - квітня 2013 року було надано, а відповідачем спожито послуги з опалення приміщення, яке знаходиться за адресою пр.Волі, 31 на загальну суму 51297,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с.79-88).

Суд вважає, що при розгляді справи суди попередніх судових інстанцій дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшли обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію виконав частково, сплативши 42556,55 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8741,14 грн.

Тому, приймаюче оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8741,14 грн. основного боргу за спожиту ним протягом жовтня 2012 року - квітня 2013 року теплову енергію.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.4.4 укладеного договору, за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію з споживача стягується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки терміну сплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним теплової енергії, місцевий господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 8741,14 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, стягнув з відповідача на користь позивача 87,07 грн. 3% річних та 8,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Волинської області від 27 серпня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій