Постанова

від 19.11.2013 по справі 826/15111/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року 08:05 № 826/15111/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Абажур» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур» (надалі - Позивач/ТОВ «Абажур») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження за даною адміністративною справою;

2. Визнати недійсним акт №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абажур».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000682204 від 13.09.2013 р. та №0000692204 від 13.09.2013 р.

4. Стягнути з відповідача на користь позивача 999,62 грн. витрат понесених Позивачем на сплату судового збору.

Після усунення недоліків позовної заяви Позивачем, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зазначають про не дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88)під час винесення податкових повідомлень-рішень №№0000682204 та №0000692204 від 13.09.2013р. Крім того, зазначають про реальність укладених господарських операцій із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель-КВ» (надалі - ТОВ «Нагель-КБ»).

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не надходили, причини неявки до судового засідання не повідомлено.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на неявку Відповідача в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Абажур» зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 09.06.2005 р., та взято на податковий облік в органах податкової служби 13.06.2005 р. Основними видами діяльності Позивача є електромонтажні роботи, будівництво споруд енергопостачання та телекомунікацій, підготовчі роботи на будівельному майданчику, оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послу технічного консультування в цих сферах, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними приладами.

На підстав направлення №201/26-57-22-04-10П, виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі постанови слідчого СВ Броварської ОДПІ №303 від 29.01.2013 р., по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012100130000001 від 20.11.2012 р. та наказу Відповідача №312 від 22.08.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Абажур» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нагель-КВ» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абажур» (код за ЄДРПОУ 33550246) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нагель-КВ» (код за ЄДРПОУ 34198936) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №125), в якому зазначено про виявлені порушення, зокрема:

ь пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138 ПК України, п.1 та п.2 ст.9 Закону №996, пп.2.5 п.2 Положення №88 що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 43 895,00 грн., в тому числі: за 2-4 кв. 2011 р. в сумі 20 259,00 грн., за 1 кв. 2012 р. - 3 3990,00 грн., півріччя 2012 р. - 23 636,00 грн.;

ь п.44.1 ст.44, п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, п.1 та п.2 ст.9 Закону №996, Положення №88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 40 126,00 грн., в тому числі: за грудень 2011 р. на суму 17 616,00 грн., за січень 2012 р. на суму 10 650,00 грн., за квітень 2012 р. на суму 8 110,00 грн., за травень 2012 р. на суму 3 750,00 грн.

13.09.2013 р., на підставі Акту №125, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

ь форма «Р» №0000682204 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 50 157,50 грн. (за основним платежем - 40 126,00 грн., штрафні санкції - 10 031,50 грн.);

ь форма «Р» №000682204 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 49 804,00 грн. (за основним платежем - 43 895,00 грн., штрафні санкції - 5 909,00 грн.).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Абажур» оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується представником Позивача, між ТОВ «Абажур» та ТОВ «Нагель-КВ» було укладено ряд договорів, зокрема:

ь №01111111 на проектні роботи від 11.11.2011 р. (надалі - Договір №01111111), відповідно до якого, Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») приймає на себе зобов'язання виконати проектну документацію по виносу електрокабелів 0,4 кВ з ділянки забудови на об'єкті «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва» (п.1.1 Договору №01111111). Вартість робіт згідно кошторису становить 13 051,20 грн. (п.2.1 Договору №01111111);

ь №0212111 на монтажні роботи від 16.12.2011 р. (надалі - Договір №0212111), відповідно до якого Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») зобов'язується власними силами та засобами виконати монтажні роботи на об'єкті «Будівництво об'єкта спеціального призначення по електропостачанню передавального радіоцентра №1 вузла зв'язку ГШ ЗС України, в/м 256» (п.1.1 Договору №0212111). Вартість робіт становить 92 645,70 грн. (п.2.1 Договору №021211);

ь №010112 на проектні роботи від 10.01.2012 р. (надалі - Договір №010112), відповідно до якого Замовник (ТОВ «Абажур») доручає, а Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») приймає на себе зобов'язання виконати та погодити проектну документацію по електропостачанню адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 у м. Києві (п.1.1 Договору №010112). Вартість робіт становить 22 800,00 грн. (п.2.1 Договору №010112);

ь №020112 на електромонтажні роботи від 17.01.2012 р. (надалі - Договір №020112), відповідно до якого Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») зобов'язується власними силами та засобами виконати електромонтажні роботи по виносу електрокабелів 0,4 кВ з ділянки забудови на об'єкті «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва» (п.1.1 Договору №020112). Вартість робіт становить 69 780,00 грн. (п.2.1 Договору №020112);

ь №030412 на проектні роботи від 02.04.2012 р. (надалі - Договір №030412), відповідно до якого Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») зобов'язується виконати та погодити проектну документацію (стадія «Проект») по зовнішньому електропостачанню об'єкту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва» (п.1.1 Договору №030412). Вартість робіт становить 22 500,00 грн.

Позивачем на підтвердження реальності укладення та виконання даного договору було надано:

ь за Договором №01111111 - Акт №1 виконаних робіт від 29.12.2011 р. «Розробка проектної документації по об'єкту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва»;

ь за Договором №021211 - Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) (за грудень 2011 р.) від 30.12.2011 р. на суму 92 645,70 грн.;

ь за Договором №010112 - Акт виконаних проектних робіт від 31.01.2012 р.;

ь за Договором №020112 - акт виконаних електромонтажних робіт (у квітні 2012 р.) згідно Договору №02012 по виносу електрокабелів з ділянки забудови по вул. Рейтарській, 37 у м. Києві; платіжне доручення №91 від 15.05.2012 р. на суму 28 680,00 грн.;

ь за Договором №030412 - Акт виконаних проектних робіт від 04.05.2012 р.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До суду було надано податкові накладні, які були виписані Позивачу ТОВ «Нагель-КВ», зокрема:

ь №12 від 29.12.2011 р. на суму 13 051,20 грн. (за Договором №01111111 від 11.11.2011 р.), №13 від 30.12.2012 р. на суму 92 645,70 грн. (за Договором №021211 від 16.12.2011 р.), №2 від 13.01.2012 р. на суму 22 800,00 грн. (за Договором №010112 від 10.01.2012 р.), №8 від 19.01.2012 р. на суму 41 100,00 грн. (за Договором №020112 від 17.01.2012 р.), №42 від 30.04.2012 р. на суму 28 680,00 грн. (за Договором №020112 від 17.01.2012 р.), №б/н від 04.05.2012 р. на суму 22 500,00 грн. (за Договором №030412 від 02.04.2012 р.), №3 від 06.04.2012 р. на суму 19 980,00 грн. (за Договором №б/н від 03.04.2012 р.).

В якості доказів проведення оплати, за вказаними вище договорами, Позивачем надано банківські виписки з рахунку ТОВ «Абажур», зокрема: банківська виписка за 29.12.2011 р. про перерахунок коштів за Договором №01111111 в розмірі 13 051,20 грн., банківська виписка за 28.05.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №021211 в розмірі 92 645,70 грн., банківська виписка за 13.01.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №010112 в розмірі 22 800,00 грн., банківська виписка за 19.01.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №020112 в розмірі 41 100,00 грн., банківська виписка за 04.05.2012 р. про перерахунок коштів за Договором №030412 в розмірі 22 500,00 грн.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч.1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Під час перевірки Відповідачем було встановлено взаємовідносини між Позивачем та іншими учасниками без укладення письмових договорів, зокрема ТОВ «Нагель-КВ», щодо поставки шафи розподільчої ШР 703.

В якості доказів отримання вказаної шафи, Позивачем надано рахунок-фактуру №528 від 03.04.2012 р., виписаного ТОВ «Нагель-КВ», накладна №528 від 10.04.2012 р. та банківську виписку за 06.04.2012р. на суму 19 980,00 грн.

Крім того, Позивачем в якості доказів реальності існування господарських відносин із ТОВ «Нагель-КВ» надано до суду копії наступних документів: договір №303/19/2004 від 12.12.2006 р. (із додатковими угодами), укладеного між Позивачем та Головним квартирно-експлуатаційним управленням ЗС України; кошторис на капітальний ремонт мереж електропостачання військового об'єкту спеціального призначення військового містечка №256; акти приймання виконаних робіт за договором №303/19/2004 від 12.12.2006 р.; договори (із додатками та додатковими угодами) укладених між Позивачем та замовниками (ТОВ «Рейтарське», ТОВ «Маяк-Вестдом»); акти виконаних робіт укладених між Позивачем та замовниками за договорами; робочі проекти: «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7», «Електропостачання адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 (корп. 6, літера Е) в м. Києві. Робочий проект. Розділ 1. Електропостачання», «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Зовнішнє електропостачання».

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Водночас, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В абз.Б) п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в пп.А) п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, директором ТОВ «Нагель-КВ», який підписував первинні документи (договори із додатками до них, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) значиться ОСОБА_2.

В ч.4 ст.72 КАС України передбачено, вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові дії чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння чи вчинене воно цією особою.

Суд приймає до уваги, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2013 р. по кримінальній справі №361/986/13-к було визнано винним ОСОБА_2 у вчинені кримінальних порушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України та призначено покарання. Відповідно до наданої Броварським міськрайонним судом Київської області інформації - вирок набрав законної сили 15.04 .2013 р.

Вказаний судовим рішенням було встановлено факт фіктивного підприємництва (ТОВ «Нагель-КВ»), тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою незаконної діяльності .

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Судом ухвалою від 25.09.2013 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів і господарською діяльністю Позивача. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Позивачем було надано пакет документів, які на його думку в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами (ТОВ «Нагель-КВ»).

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас, надані Позивачем документи не посвідчують реальність існування господарських відносин між ТОВ «Абажур» та ТОВ «Нагель-КВ», з огляду на наступне.

Так, суд приймає до уваги, що в наданій Позивачем проектній документації містить невідповідність із укладеними між Позивачем та ТОВ «Нагель-КВ» договорами, зокрема:

ь Договором №01111111 на проекті роботи від 11.11.2011 р. передбачено виготовлення проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7». Однак, як вбачаться із змісту ряд документів (а.с. 179, а.с.180) даного проекту були погодженні до укладення договору із ТОВ «Нагель-КВ»;

ь Договором №020112 на електромонтажні роботи від 17.01.2012 р., передбачено виконання робіт щодо виносу електрокабелів 0,4кВ з ділянки забудови на об'єкті «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарська, 37 в Шевченківському районі м. Києва». Натомість, як вбачається із Проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, зі знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку. Інженерні рішення. Винос кабелів 0,4 кВ з ділянки забудови 07А-11-ЕП7», деякі положення даного проекту були погоджені лише в березні 2012 р. (а.с.178 т.1), а в цілому даний проект було погоджено лише 03.09.2012 р. (а.с. 172 т.1)

ь Договором №010112 на проектні роботи від 10.01.2012 р. передбачено виконання робіт по виготовленні та погодженні проектної документації по електропостачанню адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 у м. Києві. Однак, як вбачається із проекту «Електропостачання адміністративно-виробничої будівлі по просп. Московському, 8 (корп. 6, літера Е) в м. Києві. Робочий проект. Розділ 1. Електропостачання» даний проект було погоджено та розроблено ще до укладення договору із ТОВ «Нагель-КВ» (а.с.187, а.с.195 - а.с.223 т.1).

Представниками Позивача в судовому засіданні не було надано обґрунтованих пояснень щодо обставин за яких документи та відмітки компетентних органів (щодо погодження проектів) (щодо яких укладались договори із ТОВ «Нагель») були вчинені до моменту укладення договорів із ТОВ «Нагаль-КВ».

Більше того, в якості доказів необхідності укладення Договору №021211 на монтажні роботи від 16.12.2011 р. для проведення монтажних та будівельних робіт на об'єкті «Будівництво об'єкта спеціального призначення по електропостачанню передавального радіоцентру №1 вузла зв'язку ГШ ЗС України, в/м 256» позивачем надано наступні документи: Договір №303/19/2004 від 12.12.2006 р. (із додатковою угодою №8 від 09.12.2011 р. до нього), кошторис на Капітальний ремонт мереж електропостачання військового об'єкта спеціального призначення військового містечка №256 (шифр 11-2201) від 14.12.2011р., договірна ціна, об'єктний кошторис №4-1 на будівництво: Ремонтні роботи; локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011 р.).

При цьому, представники Позивача вказали, що саме ТОВ «Нагель-КВ» виконувало роботи, що зафіксовані в Актах №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011 р.), які підписали між Позивачем та Міністерством оборони України на виконання договору №303/3/12/218-11 від 11.11.2011 р.

Однак, суд акцентує увагу, що Договір №021211 на монтажні роботи, був укладений між Позивачем та ТОВ «Нагель-КВ» 16.12.2011 р. та Акти №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2011 р.) були укладені вже після того, як Позивач фактично здав будівельні роботи за основним договором із Міністерством оборони України. Тобто, на момент укладення Договору №021211 на монтажні роботи, реально вказані роботи вже були виконані ТОВ «Абажур».

Представниками Позивача в судовому засіданні не було надано обґрунтованих пояснень щодо господарської необхідності укладення Договору №021211 (із ТОВ «Нагель-КВ») на монтажні роботи які вже були фактично здані Позивачем за основним договором (із Міністерством оборони України).

Крім того, суд приймає до уваги, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаення та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В якості доказів транспортування шафи розподільчої ШР-703, Позивачем надано до суду товарно-транспортну накладну №138.

Проте, суд критично ставиться до вказаної товарно-транспортної накладної №138, оскільки вона не містить обов'язкові відомості: пункт розвантаження, підпису особи, яка здійснювала транспортування. Крім того, як вбачається із змісту товарно-транспортної накладної №138, транспортував шафу розподільчу ШР-703 директор ТОВ «Абажур», однак жодних доказів, що посвідчують наявність у власності ОСОБА_3 автотранспортного засобу (ГАЗ 33023, д.н.з. НОМЕР_1) до суду надано не було.

Таким чином, суд погоджується із письмовими посиланнями Відповідача про правомірність винесення ДПІ У Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних повідомлень-рішень №0000682204 від 13.09.2013 р. та №0000692204 від 13.09.2013 р.

Водночас, щодо позовної вимоги Позивача про визнання протиправною та скасування акту №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Абажур», суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, дії органу державної податкової служби та її посадових осіб по зазначенню в актах перевірки тих чи інших висновків не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку. Водночас зазначення в актах перевірки навіть необґрунтованих висновків про господарську діяльність платника податків, не свідчить про порушення компетенції.

За таких підстав, будь-які висновки, викладені в Акті №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. зокрема щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги нормативно не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що Позивач не надав жодного доказу на спростування висновків Акта №125/26-57-22-04-09/33550246 від 29.08.2013 р. щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій та щодо недостовірної інформації по суті спірних відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню Позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін