Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-2711/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/54423/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011

у справі № 2а-2711/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Рінат») звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту - відповідач-1, Ленінська МДПІ у м. Луганську) та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ДКУ у Луганській області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000222360/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, за результатами якої встановлено порушення п. 1.8, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на суму 170 463,00 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000222360/0, яким ТОВ «Рінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 170 463,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону . Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону .

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров