Постанова

від 14.11.2013 по справі 911/861/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 911/861/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Матюшина О.В., - представник за довіреністю б/н від 09.04.2013р.;

Овчінніков С.О. - представник за довіреністю б/н від 09.04.2013 р.;

від апелянта - ФОП Блошенка С.І.: Терещенко О.М. представник за довіреністю б/н від 30.03.2013 р.;

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Блошенка Сергія Івановича та Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 р.

у справі № 911/861/13-г (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Білицький завод

"Теплозвукоізоляція"

до Приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС"

про застосування наслідків недійсності правочину

В судовому засіданні 14.11.2013 р. проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У березні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС" (далі - відповідач) про застосування наслідків недійсності правочину.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 № 222 є нікчемним, у зв'язку з цим позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину до договору та виселити відповідача в примусовому порядку з території позивача за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, площею 278,4 кв.м.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Блошенко Сергій Іванович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція". Подана апеляційна скарга ґрунтується на порушенні його прав, як кредитора у іншій справі про банкрутство позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Блошенка Сергія Івановича прийнято до провадження.

Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" також звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція". Керуючий санацією ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", зокрема, вказує підставою для її задоволення, необхідність застосування до спірних правовідносин ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"); а спірний договір вважає таким, що суперечить законодавству, правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, волевиявлення учасника правочину (орендодавця) не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. На думку апелянта, фактично відбувається безоплатне використання майна боржника, який знаходиться в процедурі санації, що призводить до збитків, порушує інтереси кредиторів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Блошенко Сергія Івановича, розгляд апеляційних скарг відкладено на 09.07.2013 р.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р., 23.07.2013 р., 03.09.2013 р., 17.09.2013 р., 08.10.2013 р., 05.11.2013 р. розгляд апеляційних скарг неодноразово відкладався різними складами суду, зокрема, через неявку в судове засідання представника позивача, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

Представником ФОП Блошенка С.І. заявлялося клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду апеляційної скарги на ухвалу по справі № Б8/180-10 про призначення керуючого санацієї Агафонова О.Ю., в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р., як необґрунтованого, в розумінні частини 1 статті 79 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. було відмовлено в задоволенні клопотання голови комітету кредиторів ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» Медведєва Т.О. про залучення його до участі в даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у зв'язку з відсутністю підстав в розумінні статті 27 ГПК України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/861/13-г призначено колегію суддів у складі: Коротун О.М. (головуюча), судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А., яка розпочала спочатку розгляд даної справи та прийняла дану постанову.

Відповідач у відзивах на апеляційні скарги просив змінити рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у даній справі в частині визнання договору № 222 від 01.03.2011 р. нікчемним з моменту його укладення (встановлення обставин). Дану позицію представник відповідача підтримав в судовому засіданні 14.11.2013 р., хоча з апеляційною скаргою не звертався.

Представник ФОП Блошенка С.І. у судовому засіданні 14.11.2013 р. підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. Окрім позицій та доводів, зазначених в апеляційній скарзі, представник ФОП Блошенка С.І. в письмових поясненнях (які підтримав в судовому засіданні) послався на положення статті 1212 ЦК України, як на підставу для задоволення вимоги щодо виселення відповідача.

Представник позивача у судове засідання 14.11.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи реєстр та повідомлення № 0411607801320 про вручення 11.11.2013 р. представнику позивача копії ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний, беручи до уваги значний строк знаходження справи в апеляційному провадження, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи копії документів засвідчені позивачем частково з недотриманням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, але при дослідженні в судових засіданнях витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, а тому в силу ст. ст. 32-34, 36 ГПК України, п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. наявні в матеріалах справи копії документів є належними доказами. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що при дослідженні примірників договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 № 222, які наявні у учасників апеляційного провадження, виявилися розбіжності між двома примірниками, тому судом прийнято в якості належного доказу примірник договору, який надано відповідачем, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні та на якому проставлені підписи та печатки сторін на кожному аркуші.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, заперечень на них, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 01.03.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (орендодавець за умовами договору) та Приватним підприємством "СІТАЛ ГЛАСС" (код 37076316, т. 1, а/с. 34-35, далі - орендар за умовами договору) було укладено договір оренди нерухомого майна № 222 (далі - договір, т. 2, а/с 33-37, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні), відповідно до умов якого, (п. 1.1.) орендодавець на умовах договору передає, а орендар приймає в оренду виробничу площадку площею 278,40 кв.м., яка розташоване за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7.

Умови оплати орендної плати та інших платежів сторонами узгоджено в статтях 2 та 3 договору. Згідно пункту 2.4. договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати фактичного використання об'єкта оренди згідно з актом приймання-передачі.

Строк дії договору встановлений у п. 11.1. договору: з 01 березня 2011 р. по 01 березня 2014 року.

Спір у даній справі виник з того, що позивач вважає вищезазначений договір нікчемним та просить суд застосувати наслідки недійсності правочину до договору з моменту його вчинення - з 01.03.2011 шляхом виселення відповідача в примусовому порядку з території позивача за вказаною адресою.

При цьому, позов у даній справі заявлено з наступних підстав: у свідоцтві на право власності відсутній такий об'єкт оренди, на який укладено спірний договір; відсутній акт приймання-передачі об'єкту оренди; договір укладено на строк 3 роки і 1 календарний день без його нотаріального посвідчення (в порушення ст.ст. 793, 794 ЦК України); відповідач взагалі не сплачував орендної плати, а орендна плата фактично сплачувалася іншою юридичною особою за іншим договором; підпис директора на договорі виконано іншою особою; текст договору містить неточності.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, підставу позову становлять обставини, якими саме позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірний договір за правовою природою є договором найму, який регулюється, зокрема, параграфом 4 глави 58 ЦК України.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Що ж до об'єкта (предмета) договорів оренди (найму) майна, належного до різних форм власності, то ним може бути майно, зазначене у статтях 760 ЦК України та 283 ГК України.

Частиною 1 статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Суд апеляційної інстанції у силу приписів частин 1, 2 ст.101 ГПК України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, позивач однією з підстав позову, зокрема, зазначає, що у свідоцтві на право власності відсутній такий об'єкт оренди, на який укладено спірний договір, а тому його взагалі не існує, а відтак, він і не міг бути фактично переданий відповідачу. Учасники апеляційного провадження посилалися також на те, що фактично передавалася частина виробничого цеху.

Як встановлено судом під час перегляду справи в апеляційній інстанції, розділом 1 спірного договору сторони, як вже наголошувалося вище в даній постанові, узгодили його предмет. Тоді як в матеріалах даної справи знаходиться договір від 01.12.2010 № 190 оренди нерухомого майна (т. 1, а/с 44-49), укладений позивачем з іншою юридичною особою - ПП" Сітал " (код 21695093, (т. 1, а/с 31-33, що не є відповідачем у справі), пунктом 1.1. якого його сторони дійсно узгодили предметом оренди за цим договором: виробничий цех - 342м2 (за тією ж адресою), що й зумовило, як вбачається зі змісту позовної заяви, плутанину позивачем як предметів договорів оренди, так і порядку зарахувань оплат різними юридичними особами за різними договорами.

При цьому, позивач, з одного боку посилається на те, що об'єкту оренди не існувало взагалі (не передавалося, зокрема), а з іншого - предметом оренди є нерухоме майно (частина будівлі), через що до спірних правовідносин слід застосовувати певні норми матеріального права, враховуючи особливості найму цього виду майна (отже, взаємовиключні підстави).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає доводи суду першої інстанції стосовно того, що до спірних правовідносин слід застосовувати відповідні норми матеріального права (статті 220, 793, 794 ЦК України) з огляду на те, що предмет оренди є будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), передчасним, а доводи позивача в цій частині - недоведеними в розумінні статей 33, 34, 36, 43 ГПК України. Так, в наявному в матеріалах справи свідоцтві про право власності на нерухоме майно за вищевказаною адресою від 13.12.2012 р., зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 17366501 (т. 1, а/с 36), відсутній такий об'єкт (будівлі і споруди), як виробнича площадка. При цьому, зазначене свідоцтво датовано 13.12.2012 р., а договір укладався 01.03.2011 р. Інших доказів позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції (на виконання вимог ухвал від 08.10.2013 р., 05.11.2013 р.) надано не було та не було вказано обставин неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від сторін. Тому позов з цієї підстави задоволенню не підлягає через недоведеність.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові повністю, при цьому встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, а сторонами не доведено, що відповідач здійснював оплату орендних платежів по договору оренди нерухомого майна № 222 від 01.03.2011 так само, як і відсутні докази передачі вказаного майна в оренду, відповідно до п. 5.1. договору.

Тоді як судом апеляційної інстанції в порядку частини 1 статті 101 ГПК України приймаються доводи відповідача у справі (викладені в поясненні від 13.11.2013) щодо неподання суду першої інстанції з поважних причин доказів, зокрема, акту приймання-передачі до договору №222 від 01.03.2011 р., актів надання послуг та доказів оплат відповідачем за спірним договором. Вищезазначені документи були додані стороною до відзиву на апеляційну скаргу.

Таким чином, судом апеляційної інстанції приймається в якості належного доказу Акт приймання-передачі до договору №222 (т. 1, а/с 257, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні), датований 01.03.2011 р. та підписаний обома сторонами, що спростовує доводи позивача в цій частині. Також матеріали справи містять докази виконання сторонами договору оренди № 222, зокрема, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками Акти про надання послуг (т. 1, а/с 237-256), акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2012-січень 2013 р. (т. 1, а/с 258-260).

Так, на підставі платіжних доручень з грудня 2011 по квітень 2013 відповідачем фактично сплачувалися виставлені позивачем рахунки, копії вказаних документів також наявні в матеріалах справи (т. 1, а/с 128-203, оригінали яких оглянуто судом, про що зазначено в протоколі судового засідання).

Доводи позивача про те, що підпис директора Цибулі Л.Ю. на договорі виконано іншою особою також не приймаються судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, висновок експертного дослідження за № 59/60/13-32 (т. 1, а/с 51-54) був виконаний не на ухвалу суду про призначення експертизи, а на замовлення сторони.

Відповідно до абз. 5 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р., не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи. Крім того, ідентифікаційне питання не вирішено у категоричній формі (т. 1, а/с 54). До того ж, судом апеляційної інстанції приймаються доводи відповідача в частині того, що при наданні висновку досліджувався інший примірник договору, який не містив підписів та печаток сторін на кожному аркуші. Крім того, як встановлено судом у даній постанові, сторонами підписано вищезазначений акт прийому передачі орендованого майна, а також приймалися оплати за договором, підписувались акти виконаних робіт. Отже, відбулося фактичне схвалення правочину.

Стосовно посилань учасників апеляційного провадження на неукладеність договору оренди, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р № 12, незалежно від форми власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Інші доводи позивача, зокрема, стосовно неточностей у договорі (кількості його сторінок, тощо), не є підставою для задоволення позову про застосування наслідків недійсного правочину в розумінні статей 33, 34, 36 ГПК України, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного позовна вимога з підстав, заявлених позивачем у даній справі, задоволенню не підлягає.

Позовна заява інших підстав не містить, а тому, виходячи з предмету та підстав заявленого позову по даному спору, судом не розглядаються доводи учасників апеляційного провадження (викладені в численних поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції), які містять інші мотиви для застосування реституції за спірним договором, посилаючись, зокрема, на його неукладеність, а також й інші підстави для виселення (не з обставин недійсності правочину). Також не аналізуються доводи апеляційної скарги позивача про застосування ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які, зокрема, не були визначені позивачем як підстава даного позову.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду про відмову в позові правомірним, проте з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Пункт 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011р. встановлює, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Блошенок С.І. не приймав участі при вирішенні спору у суді першої інстанції, а звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, на підставі того, що він входить до комітету кредиторів позивача і рішенням місцевого суду були порушенні його права саме як кредитора.

Відповідно до положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

З наведеного вбачається, що факт знаходження особи в комітеті кредиторів позивача не надає йому повноважень щодо представництва інтересів підприємства, зокрема, не передбачає права звертатися до судових органів в інтересах підприємства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції припиняє провадження за апеляційною скаргою ФОП Блошенка С.І., яке було порушено помилково, оскільки останній не мав права на подачу апеляційної скарги (в розумінні ст. 91 ГПК України), через те, що у даному спорі не вбачається порушення його прав. Отже, питання щодо його прав та обов'язків стосовно сторін у справі, не вирішувалося у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Пункт 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. зазначає, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Беручи до уваги вищенаведене, судовий збір, сплачений ФОП Блошенко С.І. при поданні апеляційної скарги не підлягає поверненню, а судові витрати покладаються на апелянтів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32 - 34, 36, 43, 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у справі № 911/861/13-г залишити без задоволення.

2. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Блошенка Сергія Івановича у даній справі.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у справі № 911/861/13-г залишити без змін.

4. Матеріали справи № 911/861/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 20.11.2013р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.П. Зубець

І.А. Іоннікова