Справа № 758/955/13- ц
Категорія 52
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарях - Кравцовій Ю. В.,
за участю:
представника відповідача - Башук О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ФІТО» про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку виплати розрахункових коштів по день фактичного розрахунку та зустрічний позов Приватного підприємства «ФІТО» до ОСОБА_2 про стягнення суми грошових коштів, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача стягнення заробітної плати та компенсації за затримку виплати розрахункових коштів по день фактичного розрахунку,мотивуючи свої вимоги тим , що 27 лютого 2012 року він був направлений Київським міським Центром зайнятості для працевлаштування за професією бухгалтером в Приватне підприємство «Фіто» (код ЄДРПОУ 25589407). У відповідності з поданою заявою від 16.11.2012 року, наказом №17-12/к від 29.11.2012 року був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
Зазначав , що причинами та підставою для подання ним заяви про звільнення було те, що керівництво відповідача програло в Господарському суді справу за позовом ВАТ «Деснянська правда» і ухиляючись від виконання вважає законного рішення навмисно стало скеровувати діяльність підприємства на межу банкрутства. Крім того ,вважає були зі сторони систематичні порушення з боку власника виплати йому відповідно до строків заробітної плати.
Посилається на те, що власником підприємства порушено навіть строки виплати заробітної плати, при звільнені 01.12.2012 року,оскільки йому було відмовлено у виплаті всіх сум, що належали до виплати при звільненні, та й по теперішній час відповідачем не повернуто, а також не повернуто і його трудову книжку.
Просив суд стягнути з відповідача заробітну плату за листопад 2012 року в сумі 2569 гривень 74 коп.; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідача компенсацію у розмірі середньомісячного заробітку за заподіяну моральну шкоду в сумі 2704 грн. 04 коп. В зв'язку з відмовою відповідача врегулювати спір вимушений звернутись до суду з зазначеним позовом.
В ході судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та просить суд
стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату, суму середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідача компенсацію у розмірі середньомісячного заробітку за заподіяну моральну шкоду .
В судовому засіданні позивач вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить позов задовольнити в повному обсязі, задоволенні зустрічного позову просить відмовити, оскільки вважає він не доведений, безпідставний , надуманий та заявлений з метою уникнути відповідальності за порушення його прав.
Представник відповідача звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача про стягнення суми грошових коштів, обґрунтовуючи тим , що ніякої заборгованості по заробітній платі ПП «Фіто» перед позивачем немає, більше того вважає, що станом на даний час наявна переплата по заробітній платні, що її здійснив позивач - ОСОБА_2 собі від імені ПП «Фіто» в сумі 4 400 гривень, яка підлягає поверненню зі сторони останнього на рахунок ПП «Фіто».
Зазначає, що з Висновку-2 від 30.01.2013 року, виписки руху коштів по розрахунковому рахунку ПП «Фіто» та інших наявних в ПП «Фіто» документів, насправді зловживаючи довірою власника ПП «Фіто» та використовуючи своє службове становище як бухгалтера та фактично виконуючи обов'язки в.о. директора ПП «Фіто» ОСОБА_2 за період його роботи з 27.02.2012 року по 01.12.2012 року було собі нараховано та сплачено без належних на те підстав преміальних коштів на загальну суму 5 298,12грн.
Для виплати собі цих коштів останній перерахував з коштів ПП «Фіто» в бюджет нарахування на вказану суму загалом 1789,92 гривні. Таким чином сумарно для безпідставного надлишкового перерахування собі незаробленої платні ОСОБА_2 використав кошти ПП «Фіто» в сумі 7647,88 гривень.
Посилається на те , що кошти позивач виплачував використовуючи відкритий ключ системи банк -клієнт, зокрема і після закінчення його дії в вересні 2012 року він заповнив та подав до банку відповідний сертифікат, безпідставно використовуючи факсиміле, яке виготовив раніше. Напередодні звільнення позивач вважає підробив службову (кадрову та бухгалтерську) документацію ПП «Фіто» з метою уникнення відповідальності за свої дії та повернення безпідставно отриманих коштів, про що свідчать копії кадрових документів по «Фіто».
Зазначає , що через неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків , за які позивач отримував заробітну плату, для встановлення цих обставин ПП «Фіто» було вимушено укласти угоду про надання юридичних, управлінських консультаційних та інших послуг з адвокатським об'єднанням «Український адвокат» за які 07.12.2012 року сплачено 2700 гривень, та ще належить сплатити 5000 гривень. Все це вважає є прямі збитки, завдані неналежним виконанням своїх прямих посадових обов'язків позивачем - ОСОБА_2
Вважає, що сума грошових втрат, що їх зазнало ПП «Фіто» у зв'язку з трудовими відносинами з ним через неналежне виконанням останнім своїх прямих посадових обов'язків з його прямої вини та умислу складає 15 347,88 гривень. В зв'язку з чим, враховуючи вищевикладене просив суд, посилаючись на ст.ст.1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 233, 232, 130, 136 КЗпП України стягнути з позивача на користь ПП «Фіто» кошти в сумі 15347,88 грн.
В судовому засіданні позов позивача не визнав, заперечує проти обставин на яких ґрунтується позов, як і заперечує проти всіх вимог заявлених в позові вважає їх безпідставними та просить в задоволенні вимог відмовити, зустрічний позов обґрунтувавши поясненнями , просить задовольнити в повному обсязі. Крім того, додатково послався на те , що суму заробітної плати,яку вважає не виплаченою позивачу,згідно наданих ним суду документів було утримано з позивача в рахунок відшкодування завданої останнім шкоди підприємству.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом, відповідно до Договору №253 про працевлаштування безробітного з наданням дотації від 27 лютого 2012 року укладеного між Київським міським центром зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (Центр зайнятості) та Приватним підприємством «Фіто» (Роботодавець), Роботодавець працевлаштовує на постійну роботу за направленням Центру зайнятості безробітного ОСОБА_2, а Центр зайнятості надає дотацію Роботодавцю на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітного у розмірі витрат на заробітну плату прийнятої за направленням державної служби зайнятості особи. (т.1 а.с. 4-5).
Відповідно до заяви від 28.02.2012 року ОСОБА_2 на ім'я директора Башука О.Г., останній просить прийняти його на посаду бухгалтера підприємства з посадовим окладом згідно штатного розкладу з 29 лютого 2012 року. Резолюція Башука О.Г.: «В наказ» з 29.02.2012 року. (т. 1 а.с. 135).
Відповідно до Наказу ПП «Фіто» №03/12-к від 28 лютого 2012 року «Про прийняття на роботу» - позивача - ОСОБА_2 з 29 лютого 2012 року прийнято на посаду бухгалтера з 29.02.2012 року з працевлаштуванням під дотацію ДЦЗ, на підставі Договору з Київським міським ЦЗ №253 від 27.02.2012 року. Оплату праці встановити згідно розрахунку витрат із дотаційних коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних: основну 2350,00грн., додаткову 550,00грн. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 36,83%-2900х36,83%=1068,07грн. Витрати всього 3968,07грн. Клас професійного ризику виробництва 7. Підстава: 1. Направлення Подільського РЦЗ від 28 лютого 2012 року №02851202280035002. 2. Договір №253 від 27.02.2012 року 3. Заява ОСОБА_2 (т.1 а.с. 200).
З наданого суду Направлення на працевлаштування №02851202280035002 від 28.02.2012 року, вбачається , що Центр зайнятості направляє ОСОБА_2 для працевлаштування на посаду бухгалтера за професією «3433,бухгалтер», відповідно до даних про потребу у працівниках від 28.02.2012 року. (т.1 а.с. 143).
Відповідно до Корінця направлення на працевлаштування №02851202280035002 від 28.02.2012 р. ОСОБА_2 прийнятий на посаду бухгалтера з 29 лютого 2012 року наказом від 28 лютого 2012 року №03/12-к (т.1 а.с. 143).
Відповідно до Довідки про середню заробітну плату (дохід) виданої на ім'я ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який працює ПП «Фіто» ,вбачається, що середньоденна заробітна плата становить 103,26 грн. (березень 2012-серпень 2012 року) (т. 1 а.с. 6).
Як вбачається з наданої суду заяви ОСОБА_2 від 05.11.2012 року, - ОСОБА_2 просить надати невикористану щорічну оплачувану відпустку - 18 календарних днів з 13.11.2012 року по 30.11.2012 року. Резолюція: Башука О.Г. «До наказу» 05.11.2012 року. (т. 1 а.с. 25).
Відповідно до Наказу ПП «Фіто» №16-12/к від 05.11.2012 року «Про надання щорічної відпустки», бухгалтеру ОСОБА_2 надано щорічну оплачувану відпустку з 13.11.2012 року по 30.11.2012 року. Підстава Заява ОСОБА_2 від 05.11.2012 року. (т.1. а.с. 25 обор.).
Відповідно до заяви від 15.11.2012 року ОСОБА_2 на ім'я директора ПП «Фіто» ОСОБА_2 просить звільнити його з посади бухгалтера за власним бажанням з 01 грудня 2012 року. Резолюція: До наказу. Підпис О.Г.Башука. (т.1 а.с.140).
Згідно наказу ПП «Фіто» №17-12/к від 29 листопада 2012 року «Про звільнення» ОСОБА_2 звільнено з посади бухгалтера ПП «Фіто» за власним бажанням (ст.38 КЗпП), з 01.12.2012 року. Підстава: Заява ОСОБА_2 (т.1 а.с. 3).
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивача прийнято на посаду бухгалтера ПП «Фіто» з 29.02.2012 року з працевлаштуванням під дотацію ДЦЗ, на підставі Договору з Київським міським ЦЗ №253 від 27.02.2012 року, з 01 грудня 2012 року його було звільнено із займаної посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України),оплата праці останнього проводилась згідно розрахунку витрат із дотаційних коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних: основна зар. плата - 2350,00грн., додаткова 550,00 грн.(т.1 а.с. 200). Даний наказ наданий і Київському міському ЦЗ та підтверджується направленими на адресу суду копіями платіжних відомостей та копією даного наказу,що переданий був та зареєстрований Київським ЦЗ і відповідно до якого проводились перерахування коштів на дотаційного працівника.
Як вбачається з наданих суду матеріалів відповідно до Наказів ПП «Фіто» №08/12 від 30 березня 2012 року,№10/12 від 30 квітня 2012 року, №б/н від 31 травня 2012 року, №15/12-к від 30 червня 2012 року, №18/12-к від 31 серпня 2012 року, №16/12-к від 31 липня 2012 року, №19/12-к від 01.10.2012 року було премійовано бухгалтера ОСОБА_2 в розмірі 550,00грн. (т.1 а.с. 56-59).
Згідно квитанції №3371 від 06.12.2012 року та опису цінного листа на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_2 було направлено лист вимогу від 06.12.2012 року. (т. 1 а.с. 27).
Згідно квитанції №4495 від 14.12.2012 року та опису цінного листа на ім'я ОСОБА_2, зазначено, що ОСОБА_2 було направлено трудову книжку ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 27, 138).
З листа ПП «Фіто» від 06.12.2012 року на ім'я ОСОБА_2 зазначається, що в період з 06.11.2012 по 13.11.2012 року, а також з 29 по 30 листопада 2012 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці, та поставлено до відома, що у випадку неприбуття в строк до 14.12.2012року ПП «Фіто» буде вимушено вислати трудову книжку поштою. (т.1 а.с. 27).
При огляді в судовому засіданні трудової книжки, що була відправлена ПП «Фіто» 14.12.2012 року і надійшла на адресу ОСОБА_2 цінним листом з описом, судом встановлено, що дана трудова книжка є бланком «Трудова книжка» НОМЕР_2, де внесено відомості про працівника: в графі «Прізвище» - ОСОБА_2, «ім'я» - ОСОБА_2, «По-батькові» - ОСОБА_2,які не завірені печаткою, жодних інших відомостей, записів завірених печаткою, у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 листопада 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції 17 серпня 1993 року за №110, відповідачем ПП «Фіто» до даної «трудової книжки» не внесено, а тому суд приходить до висновку, що посилання представника відповідача про те,що останньому направлялась саме його трудова книжка з усіма записами не доведено ,а іншими доказами він не підтвердив зворотнє.
Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до листа Подільського районного центру зайнятості від 21.02.2013 року №26-315 направленого на ім'я директора ПП «Фіто» Хомюк С.П., вбачається, що до Подільського районного центру зайнятості 14.01.2013 року надійшла заява від ОСОБА_2 щодо невиконання ПП «Фіто» пункту 2.3.3. договору між Київським міським центром зайнятості та ПП «Фіто» від 27.02.2012 року №253 про працевлаштування безробітного з наданням дотації. Просили для підтвердження виконання ПП «Фіто» надати платіжне доручення від 12.11.2012 року №319 з відміткою Банку про перерахування коштів на картковий рахунок №2625000547409 підприємством ПП «Фіто» на суму 2569,75 грн. за листопад місяці 2012 рік. (т.1. а.с. 31).
Відповідно до листа ПП «Фіто» від 30 січня 2013 року за підписом ОСОБА_5 на ім'я директора Подільського РЦЗ зазначається, що «на вказану суму зарплатні ОСОБА_2 ПП «Фіто» здійснило всі належні відрахування до бюджету. Водночас вся сума компенсації, що надійшла від Центру зайнятості на рахунок ПП «Фіто» залишається невикористаною і у випадку підтвердження вважати, що перед ОСОБА_2 є заборгованість з оплати праці ця заборгованість буде негайно погашена, а у випадку підтвердження підозр в безпідставності нарахування та виплаті ОСОБА_2 собі премій , сума безпідставно нарахованих ОСОБА_2- ОСОБА_2 коштів буде негайно повернута на рахунок Центру зайнятості» (т.1 а.с. 31).
Як вбачається з наданого суду листа Київського міського центру зайнятості від 19.08.2013 року №06-6828 на ім'я директора Подільського районного центру зайнятості Шуліці О.А. зазначено, що Київський міський центр зайнятості надає документ, що підтверджує перерахування коштів підприємству «Фіто» в сумі 4291,17 грн. для покриття витрат по заробітній платі за листопад 2012 року за безробітного ОСОБА_2, який працював на даному підприємстві на дотаційному робочому місці. (т.2 а.с. 39-41).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що грошові кошти за листопад 2012 року в сумі 4291грн.17 коп. грн. для покриття витрат по заробітній платі ОСОБА_2 були перераховані Київським міським центром зайнятості на розрахунковий рахунок підприємству «Фіто», але ОСОБА_2 на картковий рахунок НОМЕР_3 заробітна плата за листопад 2012 року перерахована не була (не виплачена), що підтверджується випискою ПАТ «Банк Форум» по рахунку приватного клієнта №547409-2013/0409 (ОСОБА_2), номер рахунку НОМЕР_3 та випискою руху коштів з розрахункового рахунку ПП «Фіто» за період з 29.02.2012 року по 10.12.2012 року.(т. 1 а.с. 128, 169). Тому аналізуючи вищевикладені докази , суд приходить до висновку, що заробітна плата в сумі 2569,75 грн. ОСОБА_2 за листопад 2012 року по теперішній час не виплачена, остаточний розрахунок з ним не проведено.(т.2 а.с. 8-10).
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» - Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.1,2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Згідно ст. 73 КЗпП України та листа Міністерства праці та соціальної політики України № 8515/0/14-11/13 від 23.08.2011 рік «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2012рік» норма тривалості робочого часу складала: в 2012 році з 1 грудня по 31 грудня - 21 день, листа Міністерства праці та соціальної політики України № 9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 рік «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2013рік» норма тривалості робочого часу в 2013 році складала: з 1 січня по 31 січня - 21день; з 1 лютого по 28 лютого - 20 днів; з 1 березня по 31 березня - 20 днів; з 1 квітня по 30 квітня - 22 дні; з 1 травня по 31 травня - 19 днів; з 1 червня по 31 червня - 18 днів; з 1 липня по 31 липня - 23 дні; з 1 серпня по 31 серпня - 21 день; з 1 вересня по 30 вересня - 21 день, з 1 жовтня по 31 жовтня - 23 дня , з 1 листопада по 11 листопада - 7 днів , всього 236 днів
Заробітна плата працівника за фактично відпрацьований ним час протягом двох місяців, що передують місяцю за який не виплачено заробітну плату та звільнення, склала 5408,04 грн. (за вересень 2012 року - 2704,02 грн. та 2704,02 грн. за жовтень 2012 року).
Сумарна кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом останніх двох місяців, що передувала місяцю звільнення склала 43 дні.; середньоденна заробітна плата склала 125,77 грн. (5408,04 грн./43 дн.)
Середній заробіток за період з 01 грудня 2012 року по 11 листопада 2013 року (236 днів) складає 29681грн.72коп. (125,77 грн. (середньоденна заробітна плата) х 236дн.
Суд приходить до висновку, що сума 29681грн.72коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Так стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я ; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 4 від 31.03.2013 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати , чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій відповідача він вимушений вживати додаткових зусиль для захисту прав, порушених відповідачем,необхідності відновлення трудової книжки.
Однак , суд аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини та надані сторонами докази ,приходить до висновку,що позивачем не наведено обґрунтування заподіяння йому моральної шкоди та в чому полягають його додаткові зусилля для захисту і яких порушених прав ,а зазначення необхідності як підставу відшкодування моральної шкоди - відновлення трудової книжки, не обґрунтовує встановлений ним розмір суми моральної шкоди в розмірі 2704гривні 04 копійки в тому задоволенню не підлягає. Інших же доказів ,як передбачено ст.57-60 ЦПК України ним не надано.
Також суд приходить до висновку ,що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_2 не є кваліфікованим фахівцем, та що зловживаючи довірою власника ПП «Фіто» та використовуючи своє службове становище за період своєї роботи ОСОБА_2 було нараховано і сплачено без належних на те підстав преміальних коштів судом не приймається до уваги, так як дані твердження спростовуються матеріалами справи та доказами залученими до справи.
Відповідно до листа Подільського районного центру зайнятості від 20.08.2013 року №26-2934 на ім'я заступника прокурора Подільського району м. Києва Буртовому О.В. зазначається, що між Київським міським центром зайнятості та ПП «Фіто» 27 лютого 2012 року був укладений договір №253 про працевлаштування безробітного ОСОБА_2, який перебував на обліку у Подільському РЦЗ, на посаду бухгалтер з наданням дотації роботодавцю. ОСОБА_2 відпрацювавши 9 місяців на підприємстві звільнився за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), з 01.12.2012 року. Розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі за листопад місяць 2012 року було передано до Київського міського центру зайнятості, для перерахування коштів підприємству ПП «Фіто», оскільки згідно Положення від 27.07.2011року про Подільський районний центр зайнятості «Подільський районний центр зайнятості» є підрозділом Київського міського центру зайнятості без статусу юридичної особи». Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 року про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних «Центр зайнятості не рідше ніж один раз на півроку відповідно до затвердженого плану або за письмовим зверненням фізичної чи юридичної особи про факти порушення роботодавцем умов надання дотації перевіряє достовірність поданих роботодавцем даних, які є підставою для надання дотації». Спеціалістом Подільського районного центру зайнятості 04.12.2012 року була проведена перевірка достовірності поданих роботодавцем даних, що є підставою для визначення розміру дотації та порядку її використання. На момент проведення перевірки порушень не виявлено, зауважень з боку роботодавця та ОСОБА_2 не було.» (т.2 а.с. 43).
Крім того,посилання позивача за зустрічним позовом про те, що відповідач підробив службову та кадрову документацію стосовно нарахування та виплати собі коштів без належних на те підстав, спростовуються матеріалами справи, зокрема, проведеною 04.12.2012 року перевіркою «достовірності поданих роботодавцем даних, які є підставою для надання дотації» Київським міським центром зайнятості, якою встановлено, що «на момент проведення перевірки порушень не виявлено». Інших доказів в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом до суду не надано.
Надані суду відповідачем Висновок від 05.11.2012 року та Висновок-2 б/д за результатами попереднього аналізу стану бухгалтерського обліку та ведення кадрової документації ПП «Фіто» здійсненого згідно угоди від 05.11.12року(т.1 а.с.29- 30,30 обор.) не приймається судом до уваги, так як дані висновки виготовлено зацікавленою особою,що не спростовано відповідачем, та окрім припущень щодо вчинених порушень ОСОБА_2 та вказівки на необхідність проведення бухгалтерської перевірки іншої інформації не несе, та не є доказом в розумінні ст.ст. 57, 59, 60 ЦПК України.
Крім того в самому Висновку зазначалось, що ним ,як особою що надала висновок, встановлені підстави для більш ретельної перевірки ймовірних порушень зі сторони позивача , а в Висновку 2 - …зазначалось , оскільки без отримання пояснень ОСОБА_2 щодо стану з нарахуванням та виплатою йому премій……….та/або без проведення належної перевірки кваліфікованим бухгалтером чи аудитором підстав для нарахування ОСОБА_2 собі премій,встановити, чи належать до перерахування йому ще якісь з рахунку ПП» Фіто» не є можливим, що спростовує твердження представника відповідача про достовірність на його думку встановлення порушень з боку позивача та підстав для відшкодування позивачем коштів за завдання шкоди підприємству та не повернення позивачу заробітної плати за листопад 2012 року та її стягнення як зазначав представник відповідача в рахунок завданої шкоди ПП « Фіто».
Суду не надано представником позивача за зустрічним позовом доказів правомірності виготовлення ним висновків та наявності кваліфікації ОСОБА_5 відповідно до норм чинного законодавства, а посилання на те, що останній є юристом не може бути взято судом до уваги.
Жодних інших доказів про порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, зокрема, доган, притягнень до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності позивачем за зустрічним позовом суду не надано.
За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, тощо.
Згідно ст. 11 ЦПК України - Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню частково, позовні вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача за зустрічним позовом, як це передбачено ст. 60 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного,ст.ст.47,48,83, 94, 115-117,130, 134,136,232,233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 79, 88, 208, 209,213-215, 217-218,223 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Фіто» (04208, м.Київ, вул. Порика, 7-Б, код ЄДРПОУ 25589407) на користь ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заробітну плату за листопад 2012 року в сумі 2569 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 74 копійки.
Стягнути з Приватного підприємства «Фіто» (04208, м. Київ, вул. Порика, 7-Б, код ЄДРПОУ 25589407) на користь ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 29681 (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят одну ) гривню 72 копійки.
Стягнути з Приватного підприємства «Фіто» (04208, м.Київ, вул. Порика, 7-Б, код ЄДРПОУ 25589407) на користь держави судовий збір в розмірі 322 гривні.
В іншій частині вимог - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко
Суд | Подільський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2013 |
Оприлюднено | 25.11.2013 |
Номер документу | 35444788 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Подільський районний суд міста Києва
Декаленко В. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні