Рішення

від 18.11.2013 по справі 911/3651/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 911/3651/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України, 2) Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» про стягнення 1 008 083, 04 грн. за участю представників:

від прокуратури: від позивача 1:Пантюхов О.В. Загуменний В.В. від позивача 2: від відповідача:Галицький О.А. Шульгін В.С.

суть спору:

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулася до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» про стягнення 1 008 083, 04 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі посилаються на те, що відповідач всупереч норм законодавства та умов договору не повернув об'єкт оренди після припинення дії договору, у зв'язку з чим йому нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.10.2013 р.

07.10.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача 2 надійшов супровідний лист вих. № 372 від 07.10.2013 р. (вх. № 21135 від 07.10.2013 р.), до якого приєднанні витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача 2 надійшов супровідний лист вих. № 384 від 08.10.2013 р. (вх. № 21290 від 09.10.2013 р.), до якого додано документи по справі.

04.11.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання вих. № 04/11/С від 04.11.2013 р. (вх. № 22901 від 04.11.2013 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю на даний час виконати вимоги суду та направити свого повноважного представника для участі у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 18.11.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

До господарського суду Київської області від позивача 2 надійшов супровідний лист вих. № 450 від 06.11.2013 р. (вх. № 23213 від 07.11.2013 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Присутні у судовому засіданні представники прокуратури та позивачів повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову в усному порядку заперечив.

У судовому засіданні 18.11.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.01.2001 р. між Київським територіальним лісопромисловим об'єднанням Голов КЕУ МО України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-меблі» (орендар - відповідач) укладено договір оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 4 049 м 2 , з них:в трьохповерховій будівліцеху № 1 (інв. № 17) загальною площею 2 420, 3 м 2 ; в одноповерховій будівлі цеху № 2 (інв. № 5) загальною площею 618, 0 м 2 ; в трьохповерховій будівліцеху № 3 (інв. № 258) загальною площею 637, 6 м 2 ; в одноповерховому приміщенні матеріального складу (інд. № 11) загальною площею 373, 1 м 2 ; а також промисловий майданчик загальною площею 200 м 2 , з них: 100 кв.м. між цехом № 1 і цехом малярки, 100 кв.м. між цехом № 1 і циклонами, що розміщені за адресою: смт. Коцюбинське, Київська обл., вул. Пономарьова, 17 і знаходяться на балансі Київського ТЛПО, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 30.11.2000 р. б/ПДВ: нерухомого майна загальною площею 4 049 кв.м. - 1 342 000, 00 грн.; промислового майданчика загальною площею 200 кв.м. - 22 460, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.5 договору обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 5.14 договору передбачено, що уразі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 11 років, що діє з 01.01.2001 р. до 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 10.13 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

На виконання умов договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. орендодавець передав, а оренда прийняв об'єкт оренди, про що сторони склали акти приймання-передачі в орендне користування від 01.01.2001 р. та від 01.03.2001 р., які підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками та копії яких долучено до матеріалів справи.

01.01.2003 р. між Київським територіальним лісопромисловим об'єднанням Голов КЕУ МО України та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» було укладено додаткову угоду № 3д/2003 до договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р., відповідно до якої, у зв'язку з виділенням Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України як суб'єкта підприємницької діяльності на окремий баланс, внесено зміни до договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р.

Зі змісту зазначеної додаткової угоди вбачається, що всі права орендодавця за договором перейшли до Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України.

Позивачі, посилаючись на те, що договір оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. припинив свою дію 31.12.2012 р., у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, стверджують, що відповідач не повернув орендоване майно та продовжує його використовувати без належних правових підстав.

У зв'язку із вищезазначеним, позивачем 2 за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2013 р. нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями загальною площею 4 049 м 2 та технічним майданчиком загальною площею 200 м 2 у розмірі 1 008 083, 04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 2 виставлялися відповідачу рахунки-фактури на сплату неустойки згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме: рахунок-фактура № КД-0000106 від 09.02.2013 р. за жовтень 2012 року-січень 2013 року на суму 178 081, 30 грн., рахунок-фактура № КД-0000302 від 17.04.2013 р. за січень-березень 2013 року на суму 378 031, 14 грн., рахунок-фактура № КД-0000683 від 31.07.2013 р. за січень-липень 2013 року на суму 882 072, 66 грн. В підтвердження направлення вказаних рахунків-фактур позивачем 2 надано до суду фіскальний чек № 0471 від 11.02.2013 р., опис вкладення у цінний лист від 11.02.2013 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 15.02.2013 р., фіскальний чек № 0246 від 17.04.2013 р., опис вкладення у цінний лист від 17.04.2013 р., повідомлення про вручення поштового відправлення 26.04.2013 р., фіскальний чек № 4181 від 01.08.2013 р., опис вкладення у цінний лист від 01.08.2013 р., повідомлення про вручення поштового відправлення 21.08.2013 р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не повернув орендоване майно та не сплатив, визначеної позивачем 2, неустойки, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. припинив свою дію 31.12.2012 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2013 р. у справі № 25/164-12 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» до Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, Фонд державного майна України про зобов'язання продовжити дію договору оренди та за зустрічним позовом Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» про звільнення приміщень та технічних майданчиків у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями загальною площею 4 049 м 2 з них:в трьохповерховій будівліцеху № 1 (інв. № 17) загальною площею 2 420,3 м 2 ; в одноповерховій будівлі цеху № 2 (інв. № 5) загальною площею 618,0 м 2 ; в трьохповерховій будівліцеху № 3 (інв. № 258) загальною площею 637,6 м 2 ; в одноповерховому приміщенні матеріального складу (інд. № 11) загальною площею 373,1 м 2 ; а також промисловий майданчик загальною площею 200 м 2 , з них: 100 м 2 між цехом № 1 і цехом малярки та 100 м 2 між цехом № 1 і циклоном, що розміщені за адресою: смт. Коцюбинське, Київська обл., вул. Пономарьова, 17, належного Державному підприємству «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України на підставі права оперативного управління, шляхом звільнення приміщень та технічних майданчиків.

Разом з тим, у мотивувальній частині вищезазначеного рішення встановлено факт закінчення договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. та припинення його дії 31.12.2012 р., а також те, що відповідач не передав на вимогу позивача орендованого майна відповідно до акту приймання-передачі та продовжує його використовувати без належних правових підстав.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах) , але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у мотивувальній частині рішення господарського суду Київської області від 19.02.2013 р. у справі № 25/164-12 , яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. та постановою Вищого господарського суду Київської області від 04.09.2013 р., встановлено факт припинення договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено за результатами здійсненої судом правової (юридичної) оцінки наявних у матеріалах справи документів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, згідно з частиною другою зазначеної статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неповернення відповідачем за актом приймання-передачі орендованого майна підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому вимога щодо стягнення неустойки на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2013 р. у розмірі 1 008 083, 04 грн. є законною та обґрунтованою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після припинення дії договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. відповідачем за період з січня 2013 року по серпень 2013 року (включно) було сплачено позивачу 2 грошові кошти за користування виробничим приміщенням у розмірі 504 041, 52 грн., що підтверджується, наявними у матеріалах справи, банківськими виписками та розрахунком позивача.

Таким чином, враховуючи фактичну сплату відповідачем за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2013 р. за користування приміщеннями суми у розмірі 504 041, 52 грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнення неустойки у розмірі різниці між подвійною платою, визначеною ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, та фактично сплаченою відповідачем платою за користування приміщеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.09.2013 р. у справі № 904/2097/13 та постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2013 р. у справі № 924/205/13-г.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2013 р. після закінчення строку дії договору оренди № 126/2002/ГоловКЕУ індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2001 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 504 041, 52 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 17, ідентифікаційний код - 31079458) на користь Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 17, ідентифікаційний код - 22996218) 504 041 (п'ятсот чотири тисячі сорок одна) грн. 52 коп. неустойки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 17, ідентифікаційний код - 31079458) в доход Державного бюджету України 20 161 (двадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 66 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 25.11.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак