Постанова

від 18.11.2013 по справі 5020-1031/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 5020-1031/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Градової О.Г.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 005749 від 25.09.12, старший прокурор віддділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, , Севастопольська міська рада;

представник відповідача, Сорокопуд Олександр Юрійович, довіреність № б/н від 14.10.13, товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙ";

представник відповідача, Панна Олександр Олександрович, довіреність № 88 від 22.07.12, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 03 жовтня 2013 року у справі № 5020-1031/2012

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16,Севастополь,99014)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙ" (вул. Ген. Крейзера, 19,Севастополь,99011)

про визнання недійсним договору про внесення змін; за зустрічним позовом про визнання недійсним абзацу другого пункту 5.3 Договору купівлі-продажу № 151/40 від 27.01.2003, в редакції від 27.01.2003

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 листопада 2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року у справі № 5020-1031/2012 в задоволенні первісного та зустрічного позовах відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2013 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду рішення господарського суду міста Севастополя скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При повторному розгляді рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2013 року позов Виконуючого обов'язки прокурора Гагарінського району міста Севастополя до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Товариства з обмеженою відповідальністю „Грей" про визнання недійсним договору від 30 січня 2008 року про внесення змін до договору від 27 січня 2003 № 151/40 купівлі-продажу залишено без задоволення. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Грей" до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним абзацу другого пункту 5.3 Договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року, в редакції від 27 січня 2003 року залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що при існуючих редакціях пункту 4.3. Положення «Про внесення змін до договорів купівлі - продажу державного майна» та абзацу 4 статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» неможливо застосування п. 4.3. Положення, з огляду на що позов залишено без задоволення.

Не погодившись із ухваленим рішенням перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Так скаржник вказує на те, що судом зроблено помилковий висновок, щодо того, що протокол № 1 від 23 січня 2008 року та його затвердження головою Севастопольської ради є рішенням органу місцевого самоврядування про згоду на продовження термінів будівництва та внесення відповідних змін до договору купівлі - продажу об'єкту будівництва.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року, апеляційна скарга заступника прокурора міста Севастополя прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду на 18 листопада 2013 року в колегії суддів: головуючий суддя - О.Л. Котлярова, судді - Євдокімов І.В. та Проценко О.І.

14 листопада та 15 листопада 2013 року до канцелярії суду, на вимогу ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року, надійшли заперечення на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю „Грей" та пояснення на апеляційну скаргу від Регіонального відділення Фонду державного майна України, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року змінено склад судової колегії, а саме суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Градову О.Г.

18 листопада 2013 року у судове засідання з'явились прокурор, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙ" та представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Прокурор наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та просив частково скасувати рішення, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та товариство з обмеженою відповідальністю „Грей" заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Севастопольської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін, що не з'явились.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 січня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Севастополі (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей» (покупець) укладено договір № 151/40 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - промбази комбінату залізобетонних виробів, розташованого за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний.

Об'єкт приватизації містить у собі незакінчені будівництвом будинки і спорудження, а саме: котельня з димарем; формувальний цех, БСУ з галереєю, пунктом перевантаження, спорудженням сортування і компресорної; склад готової продукції; полігон по виробництву ЖБВ; автоматизований склад заповнювачів із прийомними пристроями і над штабельним конвеєром; будинок арматурного цеху зі складом арматури й армокаркасів; адміністративно-побутовий корпус.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - промбазу комбінату залізобетонних виробів, розташований за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Голобородьком О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 264 від 27 січня 2003 року (а.с. 10-14, т.1).

Відповідно до акту приймання-передачі від 27 липня 2006 року об'єкт незавершеного будівництва - промбази комбінату залізобетонних виробів, розташований за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Грей" (а.с. 18, т.1).

Договором від 23 травня 2006 року внесено зміни до договору № 15/140 від 27 січня 2003 року ( а.с. 37, т.1)

Договором від 30 січня 2008 року внесено зміни до договору № 151/40 від 27 січня 2003 року. Так, пунктом 1 вказаного договору пункт 5.3 Договору викладено в наступній редакції:

„- ввести об`єкт в експлуатацію протягом 5 років з моменту оформлення права користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди), на якій розташований об'єкт."

Абзацом другим пункту 5.3 договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року передбачено обов'язок Покупця: завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом 5 років з дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

03 серпня 2007 року між Севастопольською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей» (орендар), на підставі рішення Севастопольської міської ради № 2401 від 10 липня 2007 року, прийнятого на підстави судового рішення по справі № 20-12/200 від 02 квітня 2007 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей» до Севастопольської міської Ради про спонукання укласти договір оренди, укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 38,4371 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки орендодавець передає орендарю у строкове платне користування земельну ділянку для завершення будівництва та подальшого обслуговування об'єкта незавершеного будівництва промбази комбінату залізобетонних виробів з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту 3.1 договір укладено строком на 25 років. Договір зареєстровано у Севастопольській міській філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 040765900181 від 23 жовтня 2007 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 06 серпня 2007 року орендована земельна ділянка передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Грей» у користування (а.с. 29, т.1).

Додатковою угодою від 30 грудня 2011 року внесено зміни до договору оренди земельної ділянки.

Після укладання договору оренди земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «Грей» 08 липня 2009 року отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 238 на підставі якого об'єкти незавершеного будівництва - промбази комбінату залізобетонних виробів, які розташовані за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, добудовано.

Об'єкти незавершеного будівництва - промбази комбінату залізобетонних виробів введено до експлуатації у листопаді 2010 року, тобто у продовж 4 років та 3 місяців з дати укладання договору оренди земельної ділянки.

14 січня 2008 року вих. № 20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грей» звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з проханням розглянути питання про перенесення термінів будівництва об'єкту приватизації, придбаного за договором купівлі-продажу від 27 січня 2003 року № 151/40. До зазначеного листа були наданні документи, що передбачені п. 4.3 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041.

Матеріали справи містять протокол № 1 від 23 січня 2008 року засідання комісії з питань внесення змін до договору купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва.

Згідно із вказаним протоколом, комісія запропонувала Севастопольській міській Раді затвердити протокол, а Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі прийняти рішення про продовження строків завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва -промбази комбінату залізобетонних виробів за адресою: хутір Молочний - впродовж п'яти років з моменту оформлення права користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди), на якій розташований об'єкт, відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та пункту 5.1 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041.

Як слідує з листа Севастопольської міської Ради від 29 січня 2008 року № 03-15/419, після проходження відповідної процедури Рада затвердила вищезазначений протокол комісії. Про затвердження цього протоколу Севастопольською міською Радою також свідчить підпис Голови Ради у лівому верхньому куті першого аркуша протоколу, який скріплено печаткою Севастопольської міської Ради.

З заперечень Севастопольської міської ради вбачається, що Севастопольською міською радою на пленарному засіданні не розглядалося питання щодо внесення змін до спірного договору купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва, оскільки положеннями статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначено питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільською селищної, міської ради, не передбачено вирішення питань щодо зміни строків завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва у разі неможливості його завершення в установлені строки (а.с. 183,т.3).

30 січня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей» укладено договір про внесення змін до абзацу другого п. 5.3 договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року, згідно якого абзац другий пункту 5.3 викладено у редакції: «Покупець зобов'язаний - ввести об'єкт в експлуатацію протягом 5 років з моменту оформлення права користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди), на якій розташований об'єкт».

Укладання 30 січня 2008 року договору про внесення змін до абзацу другого п.5.3 договору № 151/40 купівлі-продажу стало підставою для звернення прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою.

Первісний позов мотивовано тим, що укладання 30 січня 2008 року договору про внесення змін до абзацу другого п.5.3 договору № 151/40 купівлі-продажу проведено з порушенням п. 4.3. Положення «Про внесення змін до договорів купівлі - продажу державного майна», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041 та затвердженого у Міністерстві юстиції України 11 листопада 1998 року за № 717/3157.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, заслухавши прокурора та представників сторін, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України унормовано, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки в межах адміністративно-територіальної одиниці міста Севастополя розмежування земель не проведено, органом, уповноваженим розпоряджатися землями міста Севастополя на дату укладання спірного договору була Севастопольська міська Рада.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, у тому числі, цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Порядок, щодо зміни строків завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва, встановлено наступними нормативно - законодавчими актами:

- абзацом 4 статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 року № 1953 - ІІІ, згідно якої у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір

- пунктом 4.3. Положення «Про внесення змін до договорів купівлі - продажу державного майна», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041, згідно якого у випадку внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва щодо продовження строків будівництва, заявник зобов'язаний надати органу приватизації рішення органу місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм слідує, що необхідно рішення органу приватизації та органу місцевого самоврядування, тобто, спільне рішення двох органів, а згідно пункту 4.3 Положення необхідно і рішення органу місцевого самоврядування, і рішення органу приватизації, тобто окремі рішення двох органів.

На думку судової колегії, вимоги п. 4.3. Положення «Про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна» не відповідають вимогам абзацем 4 статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва».

Так, згідно пункту 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року, на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Але господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.

Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З огляду на вищевказане, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при існуючих редакціях пункту 4.3. Положення «Про внесення змін до договорів купівлі - продажу державного майна» та абзацу 4 статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» неможливо застосування п. 4.3. Положення.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» 04 березня 1992 року № , у редакції, яка діяла на момент укладання договору купівлі - продажу від 27 січня 2003 року № 151/40, місцева рада зобов'язана у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкту переоформити договір оренди на користування землею.

Судовою колегією встановлено, що договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, був укладений між Севастопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей» лише 03 серпня 2007 року - тобто майже через 4 роки та шість місяців з моменту укладання договору купівлі - продажу від 27 січня 2003 року № 151/40.

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, крім договорів та інших правочинів, є, у тому числі, безпосередньо акти цивільного законодавства.

Згідно частини третьої статті 125 Земельного Кодексу України (станом на січень 2008 року) приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Так, згідно вимог статті 22 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року N 2780-ХІІ, у редакції, яка діяла на 27 січня 2003 року, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт, при цьому дозвіл на виконання будівельних робіт надається, у тому числі на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність належним чином оформленого права користування чи права власності на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, не надає Покупцю об'єкту можливості використовувати земельну ділянку, здійснювати будівництво об'єкту та вводити його в експлуатацію.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір від 30 січня 2008 року про внесення змін до абзацу другого пункту 5.3. договору купівлі-продажу від 27 січня 2003 року, яким пункт 5.3 викладено у наступній редакції: "ввести об'єкт в експлуатацію протягом 5 років з моменту оформлення права користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди), на якій розташований об'єкт", не є договором про продовження термінів закінчення будівництва, а є договором про приведення абзацу другого пункту 5.3. договору купівлі-продажу від 27 січня 2003 року у відповідність з діючим законодавством про забудову території, у зв'язку з чим, є неможливим застосування до спірного договору.

Так, згідно з пунктом 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року №9 сторони правочину не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, в тому числі про внесення змін до іншого правочину, за згодою сторін зворотної дії в часі.

Крім того, процедура внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених органами приватизації, до яких відноситься і спірний договір, врегульована, не тільки розділом 4 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 2041 від 29 жовтня 1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 1998 року за № 717/3157, але і розділом 5 вказаного Положення.

Судова колегія вважає, що при внесенні змін до договорів купівлі-продажу, застосовується розділ 5 Положення «Про внесення змін до договорів купівлі - продажу державного майна» затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041, який регулює внесення змін до договорів купівлі-продажу в окремих випадках.

Так згідно пункту 5.1 Положення в окремих випадках рішення щодо внесення змін до договорів купівлі-продажу приймається комісією органу приватизації з цих питань (далі - Комісія). Персональний склад Комісії та регламент її роботи затверджуються наказом органу приватизації. Головою Комісії є керівник органу приватизації або його заступник.

До виключної компетенції Комісії належить прийняття рішень:

- щодо підприємств, приватизація яких здійснюється за погодження з Кабінетом Міністрів України;

- у разі виникнення спірних питань у процесі розгляду пропозицій щодо внесення змін до договорів купівлі-продажу.

Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується членами Комісії та затверджується її головою.

Враховуючи, що протокол № 1 від 23 січня 2008 року засідання комісії з питань внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 151/40 від 27 січня 2003 року, затверджений Головою Севастопольської міської раді та начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, приймався на підстави пункту 5.1 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29жовтня 1998 № 2041 та зареєстрованого в Мін'юсті України 11 листопада 1998 року за № 717/3157, судова колегія вважає вказаний протокол достатньою підставою про вчинення правочину про внесення змін до договору купівлі-продажу з метою приведення його у відповідність із законом.

Так згідно із статтею 5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вказаного закону система місцевого самоврядування включає, зокрема, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного та міського голову .

Стаття 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" містить вичерпний перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. До цього переліку не входить питання надання міської радою згоди на продовження строків будівництва об'єктів приватизації державної форми власності.

З наведеного вище вбачається, права та інтереси Севастопольської міської Ради спірним договором укладеним 30 лютого 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей» нової редакції абзацу другого п. 5.3 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 27 січня 2003 року № 151/40, не порушені.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Грей" про визнання недійсним абзацу другого пункту 5.3 Договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року, в редакції від 27січня 2003 року судова колегія зазначає наступне.

Підставою для визнання недійсним абзацу другого пункту 5.3 договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року (в редакції від 27 січня 2003 року) заявник визначив той факт, що умова договору щодо завершення Покупцем будівництва об'єкта приватизації й введення його в експлуатацію в строк до 5 років з дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу суперечить нормам статті 22 Закону України „Про основи містобудування", статтям 24, 29 Закону України „Про планування та забудову території" та статті 125 Земельного кодексу України, адже фактично встановлює обов'язок Покупця по добудові об'єкта будівництва до отримання ним права власності чи права користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що абзацом другим пункту 5.3 договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 передбачено завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом 5 років з дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, судова колегія вважає, що абзац другий пункту 5.3 договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року не відповідає законодавству в частині дати відліку обов'язку покупця щодо введення об'єкту в експлуатацію.

Але, у зв'язку з тим, що сторони договору купівлі-продажу № 151/40 від 27 січня 2003 року, уклали 30 лютого 2008 року додаткову угоду та виклали абзац другий п.5.3 Договору № 151/40 в редакції, яка відповідає нормам статті 22 Закону України „Про основи містобудування", статтям 24, 29 Закону України „Про планування та забудову території" та статті 125 Земельного кодексу України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2013 року у справі № 5020-1031/2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2013 року у справі № 5020-1031/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Л. Котлярова

Судді О.Г. Градова

О.І. Проценко

Розсилка:

1. Виконуючий обов'язки прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16,Севастополь,99014)

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

3. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙ" (вул. Ген. Крейзера, 19,Севастополь,99011)

5. Першому заступнику прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко,1, Севастополь, 99011)