Постанова

від 19.11.2013 по справі 1/214

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 1/214

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. (скасовано рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р.) у справі№ 1/214 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" треті особи 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна (третя особа-1); 2. Реєстратор Державне підприємство "Інформаційний центр" (третя особа-2); 3. Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (третя особа-3) провизнання пункту договору недійсним, визнання договору припиненим та усунення перешкод у здійсненні права власності, за участю представників: від позивачаВарга О.М. від відповідачаДіденко Ю.О. від третьої особи-1 не з'явився від третьої особи-2не з'явився від третьої особи-3не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" (далі - ТОВ "Адамас-Центр") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про: визнання недійсним п. 1.6 договору іпотеки № MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., укладеного між позивачем і відповідачем та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2754; визнання припиненим зазначеного договору іпотеки; усунення перешкод у здійсненні права власності ТОВ "Адамас-Центр" шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у справі № 1/214 (суддя Мельник В.І.) у позові ТОВ "Адамас-Центр" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, Гончарова С.А., Чорної Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у справі № 1/214 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Адамас-Центр" задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. у справі № 1/214, ПАТ "Універсал Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 158/08 від 11.06.2008 р., укладеним між позивачем та відповідачем, 11.06.2008 р. позивач та відповідач уклали договір іпотеки № MG-1/158/08 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до умов Договору іпотеки позивач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: дві нежилі будівлі, розташовані за адресою - м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, у тому числі будівлю содової станції (літера XXVII) загальною площею 2 100,10 кв.м та склад (літера XXVIII) загальною площею 724,10 кв.м.

У п. 1.6 Договору іпотеки сторони погодили, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмета іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення Договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього Договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом Договору - предметом іпотеки) і не потребують внесення змін до Договору.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про іпотеку" визначено істотні умови, які повинен містити іпотечний договір, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Водночас, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п. 1.6 Договору іпотеки, місцевий господарський суд виходив з того, що опис предмета іпотеки міститься в п. 1.1 Договору іпотеки (а не в п. 1.6), який чітко відповідав тим параметрам нерухомого майна, які існували на момент укладення Договору іпотеки (які зазначені в правовстановлюючих документах та витязі з БТІ).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення Договору іпотеки сторонами було дотримано всіх необхідних умов, передбачених чинним законодавством для його чинності.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним п. 1.6 Договору іпотеки, виходив з того, що віднесення до предмета іпотеки всіх наступних поліпшень, переобладнання предмета іпотеки, на які у позивача не виникло право власності на дату укладення спірного правочину та не було підтвердження того, що таке право виникне, не відповідає положенням ст.ст. 5, 18 Закону України "Про іпотеку".

На підставі викладеного, з урахуванням положень ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що п. 1.6 Договору іпотеки підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наведений у ст. 18 Закону України "Про іпотеку" перелік положень, які може містити іпотечний договір, виходячи з аналізу цієї статті, не є вичерпним.

Чинне законодавство не містить обмежень щодо умов іпотечного договору, які узгоджені сторонами та визначені у п. 1.6 Договору іпотеки.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.6 Договору іпотеки.

Позовна вимога про визнання Договору іпотеки припиненим обґрунтована тим, що передане в іпотеку нерухоме майно на час звернення з позовом до суду не існує.

Позивач стверджує, що будівлі складу та содової станції під час проведення переробки були знищені і не відновлені порівняно з первісним станом, в результаті чого було створено нові будівлі з іншими техніко-економічними, якісними характеристиками та частково зміненим функціональним призначенням (створені офісно-складські приміщення). Тобто, було створено нові об'єкти нерухомого майна (нові речі).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відповідно до ч. 2 ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Згідно з п.п. 6.4, 6.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, яке було чинним на момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються реєстратором БТІ у разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав. У разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав, власник (власники) подає (ють) реєстратору БТІ заяву про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи за формою, визначеною в тимчасовому положенні. До заяви про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи додаються матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення такого об'єкта, та у разі знищення нерухомого майна - правовстановлювальні документи (за наявності), які підлягають анулюванню у порядку, установленому Положенням.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання Договору іпотеки припиненим, місцевий господарський суд виходив з того, що, з урахуванням положень ч. 2 ст. 349 ЦК України та п.п. 6.4, 6.5 Тимчасового положення, належним доказом знищення нерухомого майна може бути інформаційна довідка чи витяг з відповідного БТІ за місцем реєстрації нерухомого майна про знищення такого майна. Водночас, відповідно до технічного паспорта, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, у приміщеннях, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, б. 1, була проведена реконструкція.

Згідно з додатком Б до Державних будівельних норм України А 2.2-3-2004, затверджених наказом Держбуду України від 20.01.2004 р. № 8 (були чинними на момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі) реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з поліпшенням експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників.

На підставі викладеного, господарський суд першої інстанції зазначив, що реконструкція проводиться з метою покращення функціональних характеристик існуючого нерухомого майна, а тому новий об'єкт внаслідок реконструкції не створюється.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати предмет іпотеки знищеним.

При цьому, місцевим господарським судом було враховано, що п. 2.4.9 Договору іпотеки на позивача як іпотекодавця покладено обов'язок не здійснювати будь-яке перепланування та/або реконструкцію предмета іпотеки без попередньої отриманої на те згоди відповідача.

Водночас, суд першої інстанції встановив відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів звернення позивача до відповідача з метою отримання згоди на поліпшення, зміну чи реконструкцію предмета іпотеки.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, з урахуванням висновку експертів № 7969/12-42/7970/12-43 від 19.04.2013 р., який складено за результатами судової будівельно-технічної експертизи, призначеної у даній справі судом апеляційної інстанції, встановив, що в результаті проведення комплексу будівельних робіт по будівлям содової станції (літера XXVII) та будівлі склад (літера XXVIIІ) змінилися їх техніко-економічні показники (площа, об'ємно-планувальне рішення тощо) та функціональне призначення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що будівлі складу та содової під час проведення будівельних робіт були знищені і не відновлені порівняно з первісним станом. Натомість були створені нові будівлі, які не можна вважати результатом відновлення будівель, що є предметом іпотеки. За таких обставин, Договір іпотеки є припиненим на підставі ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, з урахуванням положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 349 ЦК України, п.п. 6.4, 6.5 Тимчасового положення, а також п. 1.6 Договору іпотеки, на підставі наявних у матеріалах справи документів, дійшов вірних висновків про необґрунтованість доводів позивача, що предмет іпотеки є знищеним, та про відсутність у зв'язку з цим правових підстав для задоволення вимоги про визнання Договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги у частині усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек є похідними від позовної вимоги про визнання Договору іпотеки припиненим, а відтак задоволенню також не підлягають.

З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у позові у зв'язку з його необґрунтованістю.

У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову та безпідставно скасував рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам закону, викладеним у ньому, а тому підлягає залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Крім того, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України, скаржнику підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ "Адамас-Центр" витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. у справі № 1/214 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у справі № 1/214 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 70 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук