Ухвала

від 14.11.2013 по справі 826/12117/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12117/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005112210, № 0005122210, № 005132210, № 0005202260, № 0000621530 від 03 липня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ «Моноліт Плюс» (код за ЄДРПОУ 32303563), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 554/22.1-07/32303563 від 18 травня 2013 року.

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Моноліт Плюс» вимог: - п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що мало прояв у заниженні податку на прибуток на загальну суму у розмірі 4 051 761,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 4 051 713,00 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 48,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 1 702,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 195,00 грн., за ІІ- ІV квартал 2011 року на 520,00 грн., за 2012 рік на 897,00 грн.; - пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.4, п. 200.5 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 п. 201.10 Податкового кодексу України, що мало прояв у занижені суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 34 744, 00 грн., та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 3 214,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування суми ПДВ зі зменшенням податкових зобов'язань наступних звітних періодів на загальну суму 3 313,00 грн.; - пп. 2.8 п. 2, пп. 3.5, 3.6 п. 3, пп. 7.24 п. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, що мало прояв у переліміті залишку готівки в касі в розмірі 134 211,79 грн.

03 липня 2013 року ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - № 0005112210, яким ТОВ «Моноліт Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9 434, 00 грн., в тому числі 7 547, 00 грн. - основний платіж, 1 887,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); - № 0005122210, яким ТОВ «Моноліт Плюс» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 195,00 грн. за 1 квартал 2011 року, на суму 520,00 грн. за 2-4 квартали 2011 року та на суму 987,00 грн. за 2012 рік; - № 0005132210 , яким ТОВ «Моноліт Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 5 064 701,00 грн., в тому числі 4 051 761,00 грн. - основний платіж, 1 012 940,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); - № 0005202260, яким до ТОВ «Моноліт Плюс» застосовано штрафні санкції у розмірі 268 423,58 грн.; - № 0000621530 , яким ТОВ «Моноліт Плюс» зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 3 313,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 828,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Моноліт Плюс» (код ЄДРПОУ 32303563) зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 31 січня 2003 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 159198 від 25 грудня 2008 року.

З наданих до матеріалів справи письмових доказів, вбачається, що між ВАТ «Домобудівний комбінат № 4» та ТОВ «Моноліт Плюс» укладено договір № 3/24 від 19 квітня 2007 року на будівництво житлового будинку № 1 «Позняки-4а мкрн» в Дарницькому районі м. Києва, за умовами якого ВАТ «Домобудівний комбінат № 4», який є замовником на земельній ділянці за адресою: м. Київ, мкрн. 4-а ж.м. «Позняки» передало ТОВ «Моноліт Плюс» частину функцій замовника на будівництво житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, а ТОВ «Моноліт Плюс» приймає на себе частину цих функцій та зобов'язується збудувати зазначений об'єкт будівництва та здати його в експлуатацію на умовах укладеного договору.

Відповідно до п. 1 укладеного договору, ВАТ «Домобудівний комбінат № 4» передає ТОВ «Моноліт Плюс» майнові права на об'єкт будівництва та майнові права на об'єкти інвестування (квартири та нежитлові приміщення) в об'єкті будівництва згідно з переліком до договору для подальшої реалізації. Майнові права вважаються переданими ВАТ «Домобудівний комбінат № 4» та прийнятими ТОВ «Моноліт Плюс» з моменту підписання вказаного договору.

Крім того, згідно з Генеральним договором від 01 серпня 2007 року, укладеним між позивачем, АКБ «Аркада» та ТОВ «Моноліт Плюс» (забудовник), забудовник зобов'язується організувати спорудження об'єктів будівництва у встановлені строки та належної якості, ввести об'єкти будівництва в експлуатацію та оформити право власності довірителів на закріплені за ними об'єкти інвестування, а банк зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування будівництва на умовах цього Генерального договору.

Відповідно до п. 3 угоди № 1-Ф від 07 серпня 2007 року на об'єкт будівництва до Генерального договору від 01 серпня 2007 року, підписаної між АКБ «Аркада» та позивачем, забудовник передає банку майнові права на об'єкт інвестування для подальшої передачі довірителям, за якими закріплені 100 % вимірних одиниць об'єкта інвестування.

Згідно з п. 6 укладеної угоди, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію банк на умовах Генерального договору надає забудовнику: 1) перелік довірителів, які мають отримувати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування, відповідно до остаточно підтвердженого обсягу замовлення на будівництво; 2) дані про наявність об'єктів інвестування, які не були закріплені за довірителями.

За змістом п. 7 укладеної угоди передбачено, що відповідно до наданої банком інформації: 1) сторони складають акт на вилучення об'єктів інвестування, які не були закріплені за довірителями, за яким банк повертає забудовнику майнові права на об'єкти інвестування, та коригують протокол та перелік об'єктів інвестування до цієї угоди, відповідно до остаточно підтвердженого обсягу замовлення на будівництво; 2) забудовник на умовах Генерального договору здійснює необхідні заходи щодо оформлення права власності довірителів на закріплені за ними об'єкти інвестування в цьому об'єкті будівництва.

Факт виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи: відомостями валових витрат, рахунками-фактури, договорами (контрактами) купівлі-продажу товарів, робіт (послуг), прибутковими накладними, актами прийому-передачі робіт (послуг), банківськими виписками, картками рахунків, оборотно-сальдовими відомостями бухгалтерського обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент оприбуткування вказаних квартир на балансі позивача станом на 01 січня 2010 року, з урахуванням зазначених вище коригувань у податкових деклараціях, витрати на будівництво квартир не були відображені у складі валових витрат, а податок на додану вартість не був відображений у складі податкового кредиту у податковому обліку ТОВ «Моноліт Плюс».

Крім того, відкоригована сума у розмірі 16 206 851,08 грн. стосується збудованих квартир за адресою: м. Київ, вул. Олени Пчілки, буд. 2А, оскільки позивач не здійснював іншого будівництва будинків у період з 2007 р. по 2009 р., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано актом перевірки відповідача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що заповнення позивачем декларації з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2010 року, а саме: не відображення у складі валових доходів суми 16 206 851,08 грн. та у складі валових витрат суми 16 206 851,08 грн. не призвело до заниження оподатковуваного прибутку за цей період.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в матеріалах справи наявні наступні документи: відомості на виплату грошей за 2010 рік, відомості на виплату грошей за 2011 рік, касова книга за 2011 рік, касова книга за 2010 рік, протокол № 1 до угоди № 1-Ф від 07 серпня 2007 року, протокол № 2 до угоди № 1-Ф від 07 серпня 2007 року, акт № 3 до угоди № 1-Ф від 07 серпня 2007 року, протокол № 4 до угоди № 1-Ф від 07 серпня 2007 року, протокол № 5 до угоди № 1-Ф від 07 серпня 2007 року, угода № 1-Ф від 07 серпня 2007 року до Генерального договору від 01 серпня 2007 року, іпотечний договір № 1-Ф від 07 серпня 2007 року, договір доручення № 1-Ф на виконання функцій замовника від 07 серпня 2007 року, порядок взаємодії банку та забудовника щодо підготовки та передачі документації за угодою на об'єкт будівництва, регламент фінансування будівництва за рахунок Фонду фінансування будівництва, порядок роботи забудовника щодо передачі квартир у власність довірителям Фонду фінансування будівництва, виписки/особові рахунки за 2010 рік та 2011 рік, прибуткові касові ордери № 2 від 15 лютого 2010 року.

Крім того, з касової книги ТОВ «Моноліт Плюс» вбачається, що залишок готівки в касі на початок дат, визначених в акті перевірки, склав 134 211,79 грн. До каси підприємства було оприбутковано, згідно з прибутковими ордерами, грошові кошти на загальну суму 134 211,79 грн. та видано грошові кошти у розмірі 134 211,79 грн. для виплати заробітної плати працівникам за довіреностями та відомостями на отримання заробітної плати.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», власник підприємства, установи, організації зобов'язаний у процесі експлуатації виробничих, побутових споруд, обладнання, устаткування, використання технологій створити безпечні та здорові умови праці, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворювань, отруєнь, забрудненню навколишнього середовища.

Згідно з п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 3.4 вказаного Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Відповідно до п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень словами, копійок цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 2.10 вказаного Положення, підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Моноліт Плюс» не перевищило встановлений ліміт готівки в касі, оскільки грошові кошти у розмірі 134 211,79 грн. були призначені для оплати праці працівників підприємства та відповідно до наведених норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, могли зберігатись у касі підприємства понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0005112210, № 0005122210, № 005132210, № 0005202260, № 0000621530 від 03 липня 2013 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 19 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.