Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-8401/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8401/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного підприємства «Авеста-Нова» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Авеста-Нова» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дії та визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач Приватне підприємство «Авеста-Нова» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дії відповідача та визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2011 року №0001112307 та №0001122307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено перевірку Приватного підприємства «Авеста-Нова», за результатами якої складено акт №263/1-23-70-35508505 від 25.05.2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі встановлених порушень відповідачем 17.06.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001112307 та №0001122307.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів виходить з наступного.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Автопоставка» (Виконавець) укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг №01/04 від 01.04.2008 року.

Відповідно до договору №01/04 Замовник зобов'язаний передати вантаж Виконавцеві в придатному для транспортування стані, упаковувати й кріпити вантаж таким чином, щоб забезпечувались його схоронність під час перевезення; повідомляти Виконавцеві пункт призначення, масу вантажу, а також місце подачі автомобіля під завантаження, у вигляді письмової заявки з вказівкою суми фрахту; зробити своєчасну оплату за перевезення вантажу, а Виконавець в свою чергу, зобов'язаний забезпечити подачу транспортного засобу, під завантаження, у погоджений сторонами строк і місце; забезпечити схоронність вантажу, якщо він не експедирується представником Замовника; забезпечити доставку вантажу в пунктах призначення в строки, певні заявкою.

На виконання договору контрагентом позивача виписано податкові накладні за якими суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у червні 2008 року на суму 3640,00 грн., у вересні 2008 року на суму 2850,00 грн., у жовтні 2008 року на суму 916,67 грн., відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Позивачем вартість за отриманий товар по контрагенту ТОВ «Автопоставка» віднесена до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року на суму 18 200,00 грн., та 3 квартал 2008 року на суму 18 833,00 грн..

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції досліджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Докази, на які посилається апелянт є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із контрагентом, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за звітній період, та вартість отриманого товару безпідставно віднесено до складу валових витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Податковим органом доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Авеста-Нова» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.11.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.