Постанова

від 26.11.2013 по справі 913/1701/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 913/1701/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного малого підприємства "Бріз", м. Старобільськ Луганської області (далі - ПМП "Бріз"),

на рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2013 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013

зі справи № 913/1701/13

за позовом ПМП "Бріз"

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ (далі - відділення АМК),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Едельвейс", м. Старобільськ Луганської області (далі - ТОВ "Торгова компанія Едельвейс"),

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПМП "Бріз"- Купчика О.В.,

відділення АМК - Харченка С.В.,

ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПМП "Бріз" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 31.05.2013 № 01-24/99 у справі № 84 (далі - рішення № 01-24/99).

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2013 (суддя Секірський А.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 (колегія суддів у складі: суддя Агапов О.Д. - головуючий, судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), у задоволенні позову відмовлено.

ПМП "Бріз", не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, у своїй касаційній скарзі та доповненні до неї просить Вищий господарський суд України ці рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". ПМП "Бріз" заперечує, що дане підприємство разом з ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" синхронно встановлювали однакові ціни на бензин та дизельне пальне протягом визначеного в рішенні № 01-24/99 проміжку часу та що ці дії вплинули на стан конкуренції на досліджуваному ринку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- згідно з рішенням № 01-24/99:

дії ПМП "Бріз" та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс", які полягали в одночасному встановленні та утриманні на однаковому рівні цін на ринку роздрібної торгівлі бензином марок А-76, А-80 (підпункт 1.1 пункту 1 цього рішення), бензином марок А-92, А-95 (підпункт 1.2 пункту 1цього рішення) та дизельним пальним (підпункт 1.3 пункту 1 цього рішення) в межах м. Старобільська Луганської області, визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 1 статті 50, частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгодених дій - схожих дій на досліджуваному ринку, в той час як аналіз ситуації на цьому ринку спростовував наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій;

за кожне з визначених підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 рішення № 01-24/99 порушень на ПМП "Бріз" накладено штраф у сумі 11 000 грн., а за визначене підпунктом 1.3 пункту 1 рішення № 01-24/99 порушення - штраф у сумі 8 000 грн. (всього 30 000 грн.);

- у мотивувальній частині рішення № 01-24/99 зазначено таке:

з жовтня 2012 року по квітень 2013 року частка ПМП "Бріз" разом з ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" на досліджуваному ринку торгівлі бензином марок А-76, А-80 складала 88, 80 %, бензином марок А-92, А-95 - 98 %, дизельним пальним - 73 %;

21-22.02.2013 ПМП "Бріз" та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" одночасно підняли ціни на бензин марок А-76, А-80 з 10, 20 грн. за 1 літр до 10, 30 грн. за 1 літр, 22.02.2013 - на бензин марок А-92, А-95 з 10, 70 грн. за 1 літр до 10, 80 грн. за 1 літр та на дизельне пальне з 10, 15 грн. за 1 літр до 10, 30 грн. за 1 літр і в подальшому утримували такі ціни до 01.04.2013, тобто збільшили ціни синхронно та в однаковому розмірі;

зростання цін відбулося за рахунок збільшення ПМП "Бріз", ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" торговельних надбавок;

ситуація на досліджуваному ринку свідчила про відсутність об'єктивних причин для вчинення таких схожих дій, оскільки: ПМП "Бріз" і ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" станом на 21-22.02.2013 купували бензин та дизельне пальне за різними ціни для подальшої реалізації; починаючи з лютого 2013 до 13.03.2013 року закупівельні ціни на бензин знижувалися; на ринку оптової купівлі дизельного пального відбувалися коливання цін як в бік зниження, так і в бік підвищення;

ПМП "Бріз" та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" мотивували підвищення роздрібних цін на відповідні нафтопродукти ціновою політикою конкурентів; проте в рішенні № 01-24/99 встановлено, що впроваджені даними суб'єктами господарювання ціни були вищими, ніж ціни їх конкурентів на досліджуваному ринку, а також середні роздрібні ціни на названі нафтопродукти в Луганській області та в Україні;

рішення № 01-24/99 прийнято, зокрема, на підставі поданої ПМП "Бріз" та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" на вимогу відділення АМК інформації про динаміку цін та торговельних надбавок;

- ПМП "Бріз" не спростувало фактичних даних, установлених адміністративною колегією відділення АМК.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У частині третій статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

За змістом пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій (підпункт 8.3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 " Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Місцевий та апеляційний господарські суди з'ясували, що в рішенні № 01-24/99 наявні фактичні дані, що підтверджують вчинення ПМП "Бріз" та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" схожих дій щодо встановлення роздрібних цін на певні нафтопродукти на досліджуваному ринку. При цьому об'єктивні причини для вчинення таких дій були відсутні, зокрема, беручи до уваги пояснення ПМП "Бріз" про те, що підвищення цін зумовлене поведінкою конкурентів на ринку, оскільки обставини справи це заперечують, а позивачем не доведено протилежне. ПМП "Бріз" не подало жодних доказів того, що схожість дій цього підприємства та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" пояснюється специфікою відповідного товарного ринку, тривалістю та вартістю зберігання нафтопродуктів, часом та вартістю їх доставки, витратами на реалізацію тощо.

З огляду на наведені фактичні обставини та докази наявності у ПМП "Бріз" та ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" значної ринкової влади господарські суди дійшли висновку, що в рішенні № 01-24/99 доведено можливість обмеження конкуренції на досліджуваному ринку в частині встановлення роздрібних цін на бензин марок А-76, А-80, А-92, А-95 та дизельне пальне внаслідок відповідних дій цих суб'єктів господарювання.

Таким чином, попередні судові інстанції встановили відсутність визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення № 01-24/99.

Доводи касаційної скарги не спростовують здійснену місцевим та апеляційним господарськими судами юридичну оцінку обставин даної справи. Так, скаржник заперечує фактичні обставини щодо встановлення разом з ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" однакових цін на названі нафтопродукти з посиланням на подані апеляційному господарському суду докази (таблиця порівняння цін на АЗС ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" та фактичних цін відпуску пального цим товариством, копії періодичних звітів про продаж пального на відповідних АЗС протягом жовтня 2012 року - квітня 2013). При цьому касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів того, що подана відділенню АМК інформація є недостовірною та що в згаданих періодичних звітах не враховувалися знижки на купівлю бензину та дизельного пального.

Відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 зі справи № 913/1701/13 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного малого підприємства "Бріз"- без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов