Постанова

від 15.11.2013 по справі 812/8236/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2013 року Справа № 812/8236/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Шембелян В.С.

за участю секретаря судового засідання: Черніковій Я.В.

за участю сторін:

представника позивача -Лозовицького М.С.,

представників відповідача - Вінару К.Ю., Калініної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та №0000691401,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державне підприємство «Свердловантрацит», з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та №0000691401.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та №0000691401 прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України та підлягають скасуванню. Позивачем до перевірки не були представлені первинні документи щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»», оскільки належного запиту від податкового органу під час проведення перевірки позивач не отримав. Вони вважають, що відповідач за відсутності зазначених первинних документів не мав права в позасудовому порядку визнавати відповідні угоди з контрагентом нікчемними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав письмові пояснення та докази реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТК «Вертус»».

Представники відповідача не визнали позовні вимоги з підстав, що викладені у письмових запереченнях. Оскільки під час перевірки позивачем податковому органу не були надані первинні документи щодо господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТК «Вертус»», це стало підставою для висновків, що викладені в акті перевірки, а також для прийняття оскаржених повідомлень-рішень, у зв'язку з чим просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Державне підприємство «Свердловантрацит» зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії А01 №352382, ідентифікаційний номер: 32355669 (т.с.1 а.с.8, 21).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Свердловантрацит», ідентифікаційний номер: 32355669 з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та податку на додану вартість за травень 2011 року» .

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено податок на прибуток підприємства на суму 206036 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року;

- порушення частини «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено ПДВ за травень 2011 року на суму 179162 гривні (т.с.1 а.с. 22-30).

Позивач, що не погодився з висновками Акту перевірки надіслав до відповідача заперечення від 05.09.2013 року №45/52, вважав, що йому податковим органом не було надіслано належного запиту щодо документів, які слід представити на перевірку, а тому вважав свої дії щодо ненадання первинних документів до перевірки правомірними, висновки акту перевірки необґрунтованими (т.с.1 а.с.31).

Вказані заперечення були розглянуті податковим органом, залишенні без задоволення та про результати розгляду повідомлено позивачу листом від 13.09.2013 року №3083/10/14-104 (т.с.1 а.с.32-34).

На підставі Акта перевірки від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 18 вересня 2013 року № 0000671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за основним платежем - на 206036,00 гривень (т.с.1 а.с.36);

- від 18 вересня 2013 року № 0000691401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем - 179162, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 гривень (т.с.1 а.с.38).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача в адміністративному порядку позивачем не були оскаржені.

Щодо законності підстав та дотримання порядку проведення перевірки судом встановлені наступні обставини.

Відповідачем було отримано інформацію від ДПІ в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» (код за ЄДРПОУ 36509321) з питання достовірності та повноти відображення даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до акту від 23.11.2012 №1225/22-417/36509321. (т.с.3 а.с.9-13).

На підставі зазначеної інформації відповідач надіслав запит від 03.06.2013 року №7313/10/16-104 до позивача щодо надання пояснень щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»» (т.с.1 а.с.234-235).

23.07.2013 №45/48 позивач листом повідомив податковий орган про наявність в них первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»», а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень та надали копії податкових накладних від 17.05.2011 на суму 724990 грн. та від 19.05.2011 на суму 349980.00 грн. Інших документів представлено не було(т.с.1 а.с.236-237).

16.08.2013 наказом №70 начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів було призначено позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування позивачем податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та податку на додану вартість за травень 2011 року (т.с.1 а.с. 239).

Про проведення вказаної перевірки в період з 20.08.2013 року по 28.08.2013 року позивачу було надіслано повідомлення від 16.08.2013 року №13, в якому було запропоновано надати до перевірки всі наявні документи на підтвердження задекларованих даних за період, що перевіряється (т.с.1 а.с.238).

Сторони не оспорюють тих обставин, що жодних документів стороною позивача протягом проведення перевірки не було представлено податковому органу, тому суд вважає цю обставину встановленою.

Приймаючи рішення щодо правомірності дій сторін за встановлених обставин, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, податковий орган має право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження у випадку якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та платники податку зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті та її документальне підтвердження податковому органу, та звільняється від цього обов'язку тільки у випадку, якщо запит не відповідає вимогам викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Стороною відповідача підтверджено в судовому засіданні, що підставою для направлення запиту позивачу було отримання податкової інформації щодо контрагента позивача, що викладена в акті ДПІ в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» (код за ЄДРПОУ 36509321) від 23.11.2012 №1225/22-417/36509321 (т.с.3 а.с.9-13)

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач мав правові підстави для направлення позивачу запиту щодо надання пояснень та їх документального підтвердження відносно їх правовідносин з ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус».

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу за наявності обставин для проведення перевірки, що передбачені статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Таким чином, документальна невиїзна перевірка, може бути проведена за наявності підстав визначених статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, у випадку якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту за умови прийняття керівником органу державної податкової служби наказу про її проведення.

Факт не представлення позивачем всіх наявних документів на запит податкового органу від 03.06.2013 року №7313/10/16-104 про надання пояснень щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»» та їх документального підтвердження позивачем не заперечується.

Таким чином, у відповідача були наявні правові підстави для призначення документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»» та видання наказу № 70 від 16.08.2013.

Оскільки Податковий кодекс України не передбачає для податкового органу чіткої форми повідомлення суб'єкта господарської діяльності про проведення позапланової перевірки, суд вважає, що витребування в зазначеному повідомленні відповідних документів щодо встановленого предмету перевірки у її суб'єкта не суперечить вимогам чинного законодавства. Тому доводи позивача щодо неотримання ним окремого запиту податкового органу і, у зв'язку з цим ненадання документів до перевірки, суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не заперечується отримання повідомлення та наказу про проведення перевірки, суд дійшов висновку про те, що позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена податковим органом відповідно до повноважень наданих йому Податковим кодексом України, а у позивача виник обов'язок щодо надання податковому органу всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки на підставі п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Оскільки позивач не згоден з висновками акту перевірки, вважає їх такими, що ґрунтуються на припущенні, суд вважає за необхідне дослідити це питання.

За Актом перевірки позивача від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 податковий орган прийшов до висновків про заниження ДП «Свердловантрацит» податку на прибуток підприємства на суму 206036 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та заниженню ПДВ за травень 2011 року на суму 179162 гривні за рахунок укладання угод без мети реального настання правових наслідків при придбанні товарів (робіт, послуг) через відсутність фактичних поставок товару з ТОВ «ТК «Вертус»», оскільки реальність проведення зазначених господарських операцій не підтверджена первинними документами, що не були представлені ДП «Свердловантрацит» до перевірки.

Як встановлено в судовому засіданні, чого не заперечують сторони документальна перевірка позивача фактично проводилася на підставі податкових декларацій позивача, податкових накладних ТОВ «ТК «Вертус», а також відповідно до акту від 23.11.2012 №1225/22-417/36509321 ДПІ в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» (код за ЄДРПОУ 36509321) з питання достовірності та повноти відображення даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних (т.с.3 а.с.9-13).

Відповідно до Акту перевірки позивача від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 висновки податкового органу ґрунтуються на посиланнях щодо відсутності під час перевірки всіх первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ТК»Вертус», а також на посиланнях на висновки акту звірки від 23.11.2012 №1225/22-417/36509321.

Зазначеним актом від 23.11.2012 №1225/22-417/36509321 встановлено:

- документально не підтверджено реальність господарських відносин ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» з постачальником ТОВ «Інвестнафтопродукт»;

- задекларований за травень 2011 року податковий кредит ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» сформований на підставі незареєстрованої податкової накладної ТОВ «Інвестнафтопродукт» не підтверджується;

- задекларовані за травень 2011 року податкові зобов'язання ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» по ланцюгу робіт, послуг, що придбані у контрагентів-постачальників не підтверджено.

Щодо останнього суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів по ланцюгу постачання, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань з належного формування первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Перевіряючи обґрунтованість висновків Акту перевірки позивача від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 щодо укладання позивачем угод без мети реального настання правових наслідків при придбанні товарів (робіт, послуг) через відсутність фактичних поставок товару з ТОВ «ТК «Вертус»», суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на те, що відповідач збільшив податкові зобов'язання позивача виходячи з висновку про відсутність фактичних поставок товару та укладання угод без мети реального настання правових наслідків при придбанні товарів (робіт, послуг) з ТОВ «ТК «Вертус»», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Представниками позивача в судовому засіданні були представлені оригінали тендерної документації щодо проведення закупівлі пального за державні кошти.

В тому числі, що містили пропозицію ТОВ «ТК «Вертус»» щодо участі в конкурсних торгах на закупівлю товару, а саме: 23.20.1 Продукти нафтоперероблення рідкі (паливо дизельне - 2300000 л, бензин автомобільний А-76, (А-80) -900000 л).

Серед зазначених документів були надані суду статутні документи ТОВ «ТК «Вертус»», основною діяльністю якого є оптова торгівля та посередництво у торгівлі, в тому числі паливом; довідка про взяття на облік платника податків від 27.04.2009 року №29079/29-004; довідка ЄДРПОУ від 27.04.2009 року; свідоцтво №100226405 про реєстрацію платника податку на додану вартість; довідка ДПІ в Соломя'нському районі м.Києва про відсутність заборгованості у платника податків станом на 18.01.2011; довідка про розрахункові рахунки; відомості про продукцію; сертифікати відповідності паспорти якості та інші документи на підтвердження реальної можливості виконання забов'язань щодо поставки палива позивачу (т.с.1 а.с.77-100).

Також суду надано протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів на закупівлю товарів за власні кошти ДП «Свердловантрацит» №1-15/1оц від 09.02.2011 року, яким визнано ТОВ «ТК «Вертус»» переможцем торгів на закупівлю товарів для позивача за найнижчою ціною; оголошення про результати торгів; повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів контрагенту та через засоби масової інформації (т.с.1 а.с.101-105).

Також господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «ТК «Вертус»» договором про закупівлю товарів за державні кошти за результатами конкурсних торгів №171/2-11-Т від 28.02.2011 року, а саме: палива дизельного в кількості 2300000 л на суму 21192200000,00 грн. та бензина автомобільного А-76 (А-80) в кількості 900000 л на суму 8190000,00 грн., згідно із специфікацією, за яким пальне поставлялося позивачу ТОВ «ТК «Вертус»» їх власним транспортом (т.с.1 а.с.106-108).

Поставки товару за вказаним договором в травні 2011 року відбувалися двічі: 17.05.2011 року та 19.05.2011 року. Ці факти підтверджені наступними первинними документами:

- податковою накладною ТОВ «ТК «Вертус»» від 17.05.2011 року щодо поставки палива дизельного в кількості 47100 л на суму 361492,50 грн. та бензина автомобільного А-76 (А-80) в кількості 32000 л на суму 242666,56 грн.; на загальну суму 724990,87 грн., в тому числі на суму ПДВ 120831,81 грн.(т.с.1 а.с.109);

- видатковою накладною №РН-0000117 від 17.05.2011 року щодо відвантаження та отримання палива дизельного в кількості 47100 л на суму 361492,50 грн. та бензина автомобільного А-76 (А-80) в кількості 32000 л на суму 242666,56 грн.; на загальну суму 724990,87 грн., в тому числі на суму ПДВ 120831,81 грн.(т.с.1 а.с.110);

- журналом реєстрації довіреностей на право отримання товару від імені позивача (т.с.1 а.с.111);

- приходною накладною №Сн-55/60 від 17.05.2011 року щодо розміщення зазначеного товару на склад (т.с.1 а.с.112);

а також:

- податковою накладною ТОВ «ТК «Вертус»» від 19.05.2011 року щодо поставки палива дизельного в кількості 38000 л на суму 291650,00 грн., на загальну суму 349980,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 58330,00 грн. (т.с.1 а.с.113);

- видатковою накладною №РН-0000121 від 19.05.2011 року щодо відвантаження та отримання палива дизельного в кількості 38000 л на суму 291650,00 грн., на загальну суму 349980,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 58330,00 грн. (т.с.1 а.с.113);

- журналом реєстрації довіреностей на право отримання товару від імені позивача (т.с.1 а.с.111);

- приходною накладною №Сн-55/62 від 19.05.2011 року щодо розміщення зазначеного товару на склад (т.с.1 а.с.115);

- платіжним дорученням №5601 від 25 травня 2011 року на суму 500000 грн., платіжним дорученням №с-644 від 25 травня 2011 року на суму 1000000 грн., платіжним дорученням №6181 від 07 червня 2011 року на суму 474970,87 грн., (т.с.1 а.с.119-121).

Представники відповідача податкового органу в судовому засіданні погодились з тим, що вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, який саме товар було придбано та за якою ціною, коли і де розміщено.

Вирішуючи питання про реальність придбання позивачем у ТОВ «ТК «Вертус»» пального з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності. В матеріалах справи наявні сертифікат відповідності товару та паспорти якості (т.с.1 а.с.116-118).

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Тому суд вважає, що факт не можливості представлення суду позивачем оригіналів товарно-транспортних накладних, а лише їх ксерокопій не може вплинути на остаточні висновки щодо реальності зазначених господарських операцій (т.с.2 а.с.4-5).

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що отримані позивачем товар був використаний для власних потреб виробничої діяльності підрозділів позивача (т.2 а.с.6-232, т.3 а.с.4-7).

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про укладання угоди позивачем за відсутності мети здійснення реальних господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»», суд вважає необґрунтованим та таким, що не знайшов свого підтвердження в ході судового засідання.

Щодо завищення витрат, у зв'язку з чим і було донараховано податок на прибуток, суд відмічає наступне.

Перевіркою встановлено, що в результаті відсутності фактичних поставок товару підприємством завищені витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме: неправомірно віднесено до складу витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 895809,00 грн. Таким чином, відповідно до висновків податкового органу, позивачем за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 занижено об'єкт оподаткування на вказану суму, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 206036,00 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТК «Вертус»» за період, що перевірявся податковим органом, знайшов своє підтвердження протягом судового засідання, суд вважає висновки акту перевірки щодо завищення позивачем витрат на придбане у ТОВ «ТК «Вертус»» пальне і через те заниження об'єкту оподаткування та заниження сум податку на прибуток - необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року № 0000671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 206036,00 гривень - безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено неправомірне віднесення до податкового кредиту суми з податку на додану вартість 179162 гривні, що входила до вартості придбаних позивачем в ТОВ «ТК «Вертус»» товарно-матеріальних цінностей, що призвело до завищення позивачем в травні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість на вказану суму та заниженню податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 179162 гривні.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку

- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої

- дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують факт отримання товару та, відповідно, оплату його вартості за договором.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання товару - пального.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Оскільки факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТК «Вертус»» за період, що перевірявся податковим органом, знайшов своє підтвердження протягом судового засідання, суд вважає висновки акту перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми з податку на додану вартість, що входила до вартості придбаного позивачем в ТОВ «ТК «Вертус»» пального, і через те завищення в травні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість на вказану суму та заниженню податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 179162 гривні - необгрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року № 0000691401, яким збільшено суму податку на додану вартість позивачу за основним платежем - 179162, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 гривня - безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та витрат, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача є необґрунтованими.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач під час розгляду справи в суді жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки доводів не надав. Натомість позивач скористався своїм правом та надав суду всі належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги адміністративного позову Державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та №0000691401.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» (код ЄДРПОУ 32355669) суму судового збору в розмірі 2294 гривні.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20 листопада 2013 року.

Суддя В.С. Шембелян