Ухвала

від 21.01.2014 по справі 812/8236/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа №812/8236/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретар судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю сторін: представник позивача Лозовицький М.С., представник відповідача Вінару К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та № 0000691401,-

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та № 0000691401.

Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у відповідача відсутні законні підстави для визнання угоди з контрагентом ТОВ «ТК «Вертус»» нікчемною, а первинні документи щодо господарських операцій з цим підприємством не були представлені податковому органу, оскільки не було відповідного запиту.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та №0000691401.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТК «Вертус»», внаслідок чого зроблені висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Свердловантрацит» є юридичною особою, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідачем отримано інформацію від ДПІ в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельна компанія «Вертус» (код за ЄДРПОУ 36509321) з питання достовірності та повноти відображення даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до акту від 23.11.2012 №1225/22-417/36509321. (том № 3 а.с.9-13).

На підставі вказаної інформації відповідачем надіслано запит від 03.06.2013 року №7313/10/16-104 до позивача щодо надання пояснень щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»» (том №2 а.с.234-235).

Позивач листом від 23.07.2013 №45/48 повідомив відповідача про наявність в них первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ «ТК «Вертус»», а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень та надали копії податкових накладних від 17.05.2011року на суму 724990 грн. та від 19.05.2011року на суму 349980 грн. Інших документів представлено не було (том №2 а.с.236-237).

Наказом начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №70 від 16.08.2013 року призначено позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування позивачем податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та податку на додану вартість за травень 2011 року (том №2 а.с. 239).

Податковим органом на адресу позивача надіслано повідомлення від 16.08.2013 року №13 про проведення перевірки Державного підприємства "Свердловантрацит" у період з 20.08.2013 року по 28.08.2013 року та запропоновано надати до перевірки всі наявні документи на підтвердження задекларованих даних за період, що перевіряється (том №2 а.с.238).

У період з 20.08.2013 року по 28.08.2013 року відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Свердловантрацит» з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та податку на додану вартість за травень 2011 року».

Згідно висновків акту встановлені порушення вимог податкового законодавства:

- порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено податок на прибуток підприємства на суму 206036 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року;

- порушення частини «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 179162 грн. (том №1 а.с. 22-30).

В акті перевірки зазначений висновок податкового органу про заниження ДП «Свердловантрацит» податку на прибуток підприємства на суму 206036 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та заниженню ПДВ за травень 2011 року на суму 179162 гривні за рахунок укладання угод без мети реального настання правових наслідків при придбанні товарів (робіт, послуг) через відсутність фактичних поставок товару з ТОВ «ТК «Вертус»», оскільки реальність проведення зазначених господарських операцій не підтверджена первинними документами, що не були представлені ДП «Свердловантрацит» до перевірки.

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки та надіслав до податкового органу заперечення від 05.09.2013 року за вих.№45/52, в якому зазначив, що на його адресу відповідачем не надсилався належний запит щодо надання відповідних документів, які необхідно долучити для проведення перевірки, тому вважає свої дії щодо ненадання первинних документів до перевірки правомірними, висновки акту перевірки необґрунтованими (том №1 а.с.31).

За результатами розгляду вищезазначеного заперечення податковим органом залишено без задоволення заперечення позивача та листом від 13.09.2013 року №3083/10/14-104 позивача повідомлено про результати його розгляду (том №1 а.с.32-34).

На підставі Акта перевірки від 28.08.2013 року № 34/14-0/32355669 відповідачем 18 вересня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за основним платежем - на 206036 грн. (том №1 а.с.36);

- № 0000691401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем - 179162 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.(том № 1 а.с.38).

Вказані обставини підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу за наявності обставин для проведення перевірки, що передбачені статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Стосовно визначення витрат при обчисленні податку на прибуток, відповідно до приписів п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТК «Вертус» є юридичною особою, основною діяльністю є оптова торгівля та посередництво у торгівлі, в тому числі паливом. Реальність можливості виконання контрагентом зобов'язань щодо поставки палива позивачу підтверджено документами: тендерна документація щодо проведення закупівлі пального за державні кошти, довідка про взяття на облік платника податків від 27.04.2009 року №29079/29-004; довідка ЄДРПОУ від 27.04.2009 року; свідоцтво №100226405 про реєстрацію платника податку на додану вартість; довідка ДПІ в Соломя'нському районі м.Києва про відсутність заборгованості у платника податків станом на 18.01.2011; довідка про розрахункові рахунки; відомості про продукцію; сертифікати відповідності паспорти якості та інші документи (том №1 а.с.77-100).

Крім того, надано протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів на закупівлю товарів за власні кошти ДП «Свердловантрацит» №1-15/1оц від 09.02.2011 року, з якого вбачається, що ТОВ «ТК «Вертус»» визнано переможцем торгів на закупівлю товарів для позивача за найнижчою ціною; оголошення про результати торгів; повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів контрагенту та через засоби масової інформації (том№1 а.с.101-105).

Господарські правовідносини позивача з контрагентом ТОВ «ТК «Вертус»» підтверджуються договором про закупівлю товарів за державні кошти за результатами конкурсних торгів №171/2-11-Т від 28.02.2011 року, а саме, палива дизельного в кількості 2300000 л на суму 21192200000,00 грн. та бензину автомобільного А-76 (А-80) в кількості 900000 л на суму 8190000,00 грн., згідно із специфікацією, за яким пальне поставлялося позивачу ТОВ «ТК «Вертус»» їх власним транспортом (том №1 а.с.106-108).

Поставки товару за вказаним договором в травні 2011 року відбувалися двічі: 17.05.2011 року та 19.05.2011 року. Дані факти підтверджені наступними первинними документами:

- податковою накладною ТОВ «ТК «Вертус»» від 17.05.2011 року щодо поставки палива дизельного в кількості 47100 л на суму 361492,50 грн. та бензину автомобільного А-76 (А-80) в кількості 32000 л на суму 242666,56 грн.; на загальну суму 724990,87 грн., в тому числі на суму ПДВ 120831,81 грн.(том №1 а.с.109);

- видатковою накладною № РН-0000117 від 17.05.2011 року щодо відвантаження та отримання палива дизельного в кількості 47100 л на суму 361492,50 грн. та бензину автомобільного А-76 (А-80) в кількості 32000 л на суму 242666,56 грн.; на загальну суму 724990,87 грн., в тому числі на суму ПДВ 120831,81 грн.(том №1 а.с.110);

- журналом реєстрації довіреностей на право отримання товару від імені позивача (том №1 а.с.111);

- приходною накладною № Сн-55/60 від 17.05.2011 року щодо розміщення зазначеного товару на складі (том №1 а.с.112);

- податковою накладною ТОВ «ТК «Вертус»» від 19.05.2011 року щодо поставки палива дизельного в кількості 38000 л на суму 291650,00 грн., на загальну суму 349980,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 58330,00 грн. (том №1 а.с.113);

- видатковою накладною № РН-0000121 від 19.05.2011 року щодо відвантаження та отримання палива дизельного в кількості 38000л на суму 291650,00 грн., на загальну суму 349980,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 58330,00 грн. (том №.1 а.с.114);

- журналом реєстрації довіреностей на право отримання товару від імені позивача (том №1 а.с.111);

- приходною накладною № Сн-55/62 від 19.05.2011 року щодо розміщення зазначеного товару на складі (том №1 а.с.115);

- платіжними дорученнями № 5601 від 25 травня 2011 року на суму 500000 грн., №с-644 від 25 травня 2011 року на суму 1000000 грн., № 6181 від 07 червня 2011 року на суму 474970,87 грн., (том №1 а.с.119-121).

В матеріалах справи наявні сертифікат відповідності товару та паспорти якості (том №.1 а.с.116-118) та документи на підтвердження, що отриманий позивачем товар було використано для власних потреб виробничої діяльності підрозділів позивача (том №2 а.с.6-232, том №3 а.с.4-7).

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтвердив, що вищезазначені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт здійснення господарської операції і дають змогу визначити, який саме товар було придбано та за якою ціною, коли і де розміщено.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Згідно ч.5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм, встановлених обставин та наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача вищеперелічені первинні документи підтверджують виконання умов договору, укладеного між позивачем та контрагентом, відповідачем не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договір між позивачем та контрагентом, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо укладання угоди між позивачем та ТОВ «ТК «Вертус»» за відсутності мети здійснення реальних господарських операцій. В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт отримання товару та, відповідно, оплату його вартості за договором.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем спростовано висновки податкового органу щодо відсутності реальних операцій, та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій з придбання товару - пального.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень встановлених податковим органом за актом перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та № 0000691401 є протиправними і підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Повний текст ухвали виготовлений 24.01.2014 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р., залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року № 0000671401 та № 0000691401, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон