Рішення

від 11.11.2013 по справі 921/983/13-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2013 р.Справа № 921/983/13-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна", вул. Лісова, 1-А, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область

до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова", вул. Шахтна, 89 В, м. Донецьк

про cтягнення 357 179,76 грн. заборгованості.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, посвідчення.

відповідача 1: не прибув

відповідача 2: не прибув

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова" про cтягнення 357 179,76 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач 2 в порушення умов договору купівлі-продажу №128/12 від 01.01.2012 р. взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, а відповідач 1 згідно договору поруки №270401 від 27.04.2012 р. виступає поручителем за часткове виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №128/12 від 01.01.2012 р. перед позивачем.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір купівлі-продажу №128/12 від 01.01.2012 р., видаткові накладні, розрахунок суми боргу, договір поруки №270401 від 27.04.2012 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.10.2013 р., який відкладався 28.10.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 11.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач 1 письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник в жодне із судових засідань не прибув, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України.

Відповідач 2 заявлені позовні вимоги підтверджує та визнає в повному обсязі, про що ним зазначено у поданому відзиві на позов. Разом з тим, відповідач 2 заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу. Вважає такі витрати заявленими не коректно, а їх розмір суттєво завищеним та неспіврозмірним із ціною позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

01.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" (надалі продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова" (надалі покупець) був укладений договір купівлі-продажу №128/12, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти товар - Міцелій компостний для вирощування шампіньйонів у вигляді брикетів (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна за тонну товару становить 1 500 грн.

Оплата за товар здійснюється на умовах повної попередньої оплати та повинна бути проведена на протязі трьох банківських днів перед відвантаженням конкретної партії товару (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч.ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем продано відповідачу товар - Міцелій компостний на загальну суму 2 539 605,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Відповідачем було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 2 182 425,32 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2013 р. Неоплаченою залишається сума в розмірі 357 179,76 грн.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

З метою досудового врегулювання спору позивачем 24.07.2013 р. надіслано відповідачу 2 лист №154/07 від 23.07.2013 р. щодо проведення звірки розрахунків та оплати боргу, який залишений ним без відповіді та задоволення.

Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості купленого товару відповідач 2 не виконав в повному обсязі. Його заборгованість перед позивачем становить 357 179,76 грн.

27.04.2012 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі поручителем), та товариством з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" (надалі кредитором) укладено договір поруки №270401, в порядку та на умовах якого поручитель поручається перед кредитором за часткове, в розмірі 200 грн., виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова" (надалі боржник) обов'язку з оплати грошової суми за поставлений кредитором боржнику товар за договором купівлі-продажу №128/12 від 01.01.2012 р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова" (п. 1.1. договору).

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником зобов'язання, кредитор має право звернутися до суду за стягненням коштів з боржника та поручителя (в межах суми 200 грн.).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

В свою чергу, в силу ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники лише в межах суми 200 грн., що визначена умовами договору поруки №270401 від 27.04.2012 р.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 5.1. договору поруки встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором.

Відповідно до умов розділу 5 договору поруки та, зокрема, п. 5.1., суд розцінює, що сторонами даного договору не встановлено строку припинення поруки, відтак у такому випадку слід застосовувати вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Оскільки від часу останньої поставки товару 08.03.2013 р. минуло шість місяців, втім у матеріалах справи відсутні докази пред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, відтак дію договору поруки №270401 від 27.04.2012 р. з 09.09.2013 р. слід вважати припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 23.05.2012р. у справі №6-33цс12 та, в силу ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування судами нижчих інстанцій.

Разом з тим, відповідач 2 згідно відзиву на позов від 10.10.2013 р. заявлені позовні вимоги підтверджує та визнає в повному обсязі.

Так, згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ч. 8 ст. 84 ГПК України).

Відтак, з огляду на зазначене вище, беручи до уваги визнання відповідачем 2 суми заборгованості в розмірі 357 179,76 грн., що становить суму позовних вимог позивача, суд задовольняє позов та стягує з відповідача 2 на користь позивача 357 179,76 грн. заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу №128/12 від 01.01.2012 р. В задоволенні решти позовних вимог, заявлених до відповідача 1 слід відмовити.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 2 понесені ним витрати на правову допомогу (витрати з оплати послуг адвоката) в розмірі 35 717,97 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано суду копію договору про надання правової допомоги №02/01 від 09.08.2013 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_2 ОСОБА_2 та докази оплати наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням №10380 від 23.08.2013 р. на суму 35 717,97 грн. із призначенням платежу - за надання правової допомоги зг. рах. б/н від 09.08.2013 р.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору №02/01 при обчисленні гонорару за надання правової допомоги в розмірі 35 717,97 грн. сторони врахували складність справи, зокрема наявність співвідповідача та часткового поручителя, можливу потребу у представництві клієнта у судах різних рівнів розташованих в різних областях, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, час потрачений адвокатом на ведення справи, участь в судових засіданнях з потребою виїзду за межі міста робочого місця адвоката.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Крім того, за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу надавалася саме адвокатом - ОСОБА_2, який займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва №НОМЕР_2. Гонорар за таку допомогу склав 35 717,97 грн., що був сплачений позивачем платіжним дорученням №10380 від 23.08.2013 р.

Так, у відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Розглянувши розмір витрат на правову допомогу у даній справі, беручи до уваги, що cпір, який виник у даній справі відноситься до категорії спорів про розрахунки, не є складним по відношенню до правовідносин, які стали підставою для звернення з позовом до суду, з урахуванням того факту, що при оформленні змісту позовних вимог, мали місце помилки, які призвели до часткового задоволення позову, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача 2 на користь позивача витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 10 000 грн. Вказана сума, на переконання суду, відповідає усталеній практиці та принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат на оплату послуг адвоката для даної справи.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України до судових витрат, які покладаються на відповідача 2, суд відносить судовий збір в розмірі 7 143,61 грн. та витрати з оплати позивачем послуг адвоката в розмірі 10 000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 32-34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нова", вул. Шахтна, 89 В, м. Донецьк, ідент. код 32145107, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна", вул. Лісова, 1-А, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, ідент. код 34042959:

- 357 179 (триста п'ятдесят сім тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. заборгованості;

- 17 143 (десять тисяч сто сорок три) грн. 61 коп. судових витрат;

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті частини позову до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 13.11.2013 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька