Ухвала

від 26.11.2013 по справі 826/8167/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8167/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2013 року № 0004692280 та № 0004682280.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 01 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши суду заяву про перенесення розгляду справи. Однак, колегія суддів вважає за необхідне розглядати справу у відсутності представника позивача за доказами, наявними у матеріалах справи та наданими позивачем, які є достатніми для розгляду справи по суті.

Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, пояснивши, що позивачем не було надано первинні документи ні при проведені перевірки податковим органом, ні до суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» є юридичною особою, яка зареєстрована Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку на обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

На підставі повідомлення № 95/10/22-80 від 04 квітня 2013 року, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби та наказу начальника № 1030 від 04 квітня 2013 року, відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала господарські відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології» за період серпень, жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576.

У зазначеному акті відповідачем було встановлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 313 122 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 250 592 грн.

Дослідження положень ст.ст. 61, 62, 75, 78 Податкового кодексу України надає підстави вважати, що проведення податковими органами перевірок платників податків щодо дотримання вимог податкового законодавства є одним зі способів здійснення податкового контролю. Приводом для проведення документальної позапланової перевірки, зокрема, є постанова слідчого, винесена ним відповідно до закону.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З положень статей 83, 86 Податкового кодексу України вбачається, що результати перевірок, проведених податковими органами, викладаються, зокрема, в акті перевірки, в якому фіксується хід перевірки та висновки, сформовані перевіряючим органом на підставі первинної документації відповідного платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин господарської діяльності відповідного платника податків. Тому, оцінка акта перевірки, у тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженим законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, дослідження вказаних положень Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 , надає підстави вважати, що проведення відповідачем документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» було здійснено у відповідності до вимог законодавства України.

На підставі та на виконання акту від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року № 0004692280 про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 1 313 122,0 грн. за основним платежем та 328 281,0 грн. за штрафними санкціями та № 0004682280 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 250 592,00 грн. за основним платежем та 312 648,0грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології» укладено договір поставки від 01 серпня 2012 року № 01/08, за яким постачальник зобов'язується поставити продукцію, комплектуючі та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології», товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» до суду апеляційної інстанції було надано наступні документи: специфікації товарів, плани постачання, відповідні рахунки, податкові накладні, платіжні доручення, акти списання.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні листи, довіреності та інша первинна документація, що підтверджує транспортування та зберігання вантажу.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, визначають товарно-транспортну накладну як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 11.1 наведених вище Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів. Окрім того, з положень зазначеного підзаконного нормативно-правового акту також вбачається, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Викладене, надає підстави вважати, що відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договорів, укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології», на підставі яких товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» було сформовано податковий кредит, товарно-транспортні накладні належать до обов'язкової первинної документації, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій між сторонами угоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку у позивача відсутня первинна документація, що є обов'язковою для підтвердження факту виконання господарських угод, на підставі яких товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» було сформовано податковий кредит. З документів, які містяться у матеріалах справи, вбачаються лише формальні обставини договірних правовідносин між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології», які є недостатніми для встановлення реальності виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та вказаним контрагентом.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові та видаткові накладні, які були надані позивачем, не містять даних, що дають змогу визначити посаду особи, яка посвідчила їх своїм підписом.

Зазначені недоліки первинних документів надають підстави для висновку про те, що вони складені із порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно до п. 2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні довіреності, які посвідчують повноваження осіб на виконання відповідних господарських операцій, вказаних у видаткових накладних.

З урахуванням досліджених матеріалів справи та доказів, наданих позивачем через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду, колегією суддів не вбачається фактичного здійснення переміщення товару, його перевезення, а також здійснення витрат за перевезення товару на суму 6252960 грн., яку було задекларовано та враховано при обчисленні об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується реальність виконання господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології». Податкові та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології», не можна вважати належною первинною документацією у розумінні законодавства в галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таким чином, дані документи є формально складеними та такими, що не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Дослідження вимог податкового законодавства, а саме ст.ст. 5, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надає підстави стверджувати, що платник податку повинен формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг).

Окрім того, податкові накладні, за якими платник податку на додану вартість отримує право на формування податкового кредиту, повинні видаватися виключно на підставі здійснення реальних господарських операцій та мають відповідати вимогам законодавства у галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, містити посади осіб, які брали участь у відповідній господарській операції та підписали названі документи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у позивача відсутня належна первинна документація, яка надає право на формування податкового кредиту та підстави для спростування висновків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, викладених в акті перевірки 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що первинна документація, складена за господарськими операціями між позивачем та зазначеним контрагентом, не була надана товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» до суду першої інстанції під час розгляду справи. Розглянувши доводи апелянта щодо обґрунтування причин неподання первинної документації до Окружного адміністративного суду міста Києва, колегія суддів прийшла до висновку, що причини, викладені позивачем в апеляційній скарзі не є поважними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» було завчасно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції та мало достатньо часу для документального підтвердження позовних вимог.

З приводу посилання апелянта на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій закріплений принцип презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень, колегія суддів звертає увагу на те, що презумпція невинуватості не є абсолютною та не означає надання особі права на звернення до суду з адміністративним позовом, не підтвердженим жодними доказами.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576, та відсутності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2013 року № 0004692280 та № 0004682280.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2013 року № 0004692280 та № 0004682280 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року - без змін.

Згідно до ч.1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.