Постанова

від 06.03.2014 по справі 826/8167/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/61508/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Бухтіярової І.О.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004692280 від 14.05.2013 року (далі - ППР№0004692280) щодо визнання податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток за основним платежем, у розмірі 1 313 122,00 грн., та за штрафними санкціями, у розмірі 328 281,00 грн., №0004682280 від 14.05.2013 року (далі - ППР №0004682280) щодо визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, у розмірі 1 250 592,00 грн., та за штрафними санкціями, у розмірі 312 648,00 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що документальна позапланова перевірка здійснена з грубим порушенням законодавства, без дотримання порядку призначення та здійснення перевірок, акт зазначеної перевірки складений з порушенням, його висновки протирічять дослідженим обставинам та документам, ґрунтується на припущеннях та помилкових трактуваннях норм права.

1 липня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що в матеріалах адміністративної справи відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні листи, довіреності та інша первинна документація, що підтверджує транспортування та зберігання вантажу.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 5.04.2013 року до 11.04.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова перевірка Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала господарські відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології» за період серпень, жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої 18.04.2013 року складений акт.

Відповідно до зазначеного акту були встановлені порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, у розмірі 1 313 122 грн., та заниження податку на додану вартість, у розмірі 1 250 592 грн.

Висновки акту обґрунтовані тим, що податковому органу при здійсненні перевірки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій Товариства з ТзОВ «Сучасні електронні технології» за період серпень, жовтень, листопад 2012 року.

29 квітня 2013 року не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, Товариством були подані заперечення на нього.

14 травня 2013 року ДПІ залишено без розгляду заперечення Товариства у зв'язку із пропуском строку їх подання.

14 травня 2013 року ДПІ прийняті ППР № 0004692280 щодо визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток, у розмірі 1 313 122,00 грн., за основним платежем та 328 281,00 грн. за штрафними санкціями та № 0004682280 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 1 250 592,00 грн., за основним платежем та 312 648,00 грн. за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1.08.2012 року між Товариством та ТзОВ «Сучасні електронні технології» був укладений договір поставки № 01/08 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, комплектуючі та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Колегія суддів, не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що відповідно до Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року , ДПІ документальна позапланова перевірка Товариства відбулося у відповідності до вимог законодавства України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судами встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 цього Кодексу

Згідно з ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Як підтверджується матеріалами справи 1.08.2012 року Товариство та ТзОВ «Сучасні електронні технології» уклали договір поставки № 01/08 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, комплектуючі та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

При перевірці Товариством були надані ДПІ прибуткові та податкові накладні, що засвідчують факт передачі товарів від постачальника ТзОВ «Сучасні електронні технології» до покупця Товариства.

Фінансово-господарські операції Товариства з ТзОВ «Сучасні електронні технології» відбулися у відповідності до договору поставки № 01/08 від 1.08.2012 року у період дії Податкового кодексу України і посилання судів першої та апеляційної інстанцій на вимоги ст.,ст. 5, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» як на підставу формування податкового кредиту, є порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах даної адміністративної справи товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей та іншої первинної документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції Товариства з ТзОВ «Сучасні електронні технології» підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, прибуткова, видаткова, податкова накладні. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Товариством були надані належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору поставки, укладеного з ТзОВ «Сучасні електронні технології».

Враховуючи вище викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій обставини у адміністративній справі встановлені правильно, судові рішення підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення №0004692280 від 14.05.2013 року та №0004682280 від 14.05.2013 року скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.