Постанова

від 27.11.2013 по справі 905/2724/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2013 р. справа №905/2724/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Бузинний А.С. за довіреністю б/н від 28.06.2013р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ на рішення господарського судуДонецької області від 05.06.2013р. по справі№905/2724/13 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ до приватного підприємства «Карбоком», м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 24761,29грн., пені у розмірі 6357,20грн., 3% річних у розмірі 1233,23грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «Карбоком», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 24761,29грн., пені у розмірі 6357,20грн., 3% річних у розмірі 1233,23грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.06.2013р. у задоволені позовних вимог відмовлено з посиланням на недоведеність факту наявності між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу товару саме на виконання умов договору №07/11.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норми матеріального та процесуального права. Вважає, що видаткові накладні №РН-0001429 від 12.07.2011р. та №РН-0001435 від 13.07.2011р. є належним доказом факту поставки товару за договором. Зазначає, що господарський суд помилково не прийняв до уваги у якості належних доказів поставки товару рахунки-фактур та квитанції про прийняття вантажу. Посилається на те, що акт звірки взаєморозрахунків є обліковим документом, який свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар. Наполягав на відсутності між позивачем та відповідачем будь-яких інших господарських зобов'язань.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, проти розгляду справи без представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження від 25.10.2013р. сторони було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

19.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Євроімпекс" м. Київ (Продавець) та приватним підприємством "Карбоком" м.Донецьк (Покупець) укладено договір №07/11, за умовами якого, Продавець зобов'язується продати, а Покупець - прийняти та оплатити: сировину для харчової промисловості (надалі - Продукція) згідно заявок Покупця. Кількість та асортимент кожної партії продукції, яка підлягає поставці, в також термін поставки визначаються згідно заявок Покупця. Ціна, кількість та асортимент кожної поставки відображається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що загальна сума договору формується сумою всіх видаткових накладних, що надаються Продавцем Покупцеві згідно з умовами договору.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що термін кожної поставки погоджується окремо в залежності від кількості та асортименту продукції.

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунки за кожну фактичну кількість поставленої партії продукції Покупець здійснює безпосередньо з Продавцем, у безготівковому порядку, у термін 5-ти банківських днів з дня прийняття продукції на складі Продавця та оформлення про це необхідних документів. При відсутності оплати у встановлений термін Продавець має право пред'явити штрафні санкції до Покупця за порушення строку оплати, в розмірі 0,2% за кожен прострочений день платежу, але в розмірі не більше подвійної ставки НБУ, що діє на період відстрочки.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №07/11 від 19.01.2011р.

Оцінивши зміст спірного договору, колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктом 3.1. договору, яким передбачено, що розрахунки за кожну фактичну кількість поставленої партії продукції Покупець здійснює безпосередньо з Продавцем, у безготівковому порядку, у термін 5-ти банківських днів з дня прийняття продукції на складі Продавця та оформлення про це необхідних документів.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 07/11, ним було поставлено товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0001435 від 13.07.2011р. на суму 3866,82 грн. та №РН-0001429 від 12.07.2011р. на суму 22884,47 грн. та квитанціями про прийняття вантажу.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт наявності між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу товару саме на виконання умов договору №07/11 позивачем не доведено.

Проте, з такими висновками колегія суддів не може погодитись в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару на суму 3866,82грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001435 від 13.07.2011р. Вказану видаткову накладну підписано та засвідчено з боку обох сторін печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 (далі Положення), первинні документи - документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.2. цього Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.5. Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або ін. дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна №РН-0001435 від 13.07.2011р. на суму 3866,82 грн. належним чином складена, підписана сторонами без будь-яких зауважень та містять всі необхідні реквізити щодо найменування, кількості та ціни товару.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про недоведеність поставки товару за видатковою накладною №РН-0001435 від 13.07.2011р. на суму 3866,82 грн. на підставі договору №07/11, виходячи з наступного.

Як вбачається з пункту 1.1. договору №07/11 предметом договору є поставка сировини для харчових продуктів. Згідно накладної №РН-0001435 від 13.07.2011р. поставлено екстракт натуральний АА012001 Мускатного горіху олеорезин, тобто визначеної в договорі сировини.

Позивач наполягав на тому, що між сторонами не існувало інших господарських відносин з поставки, а відповідач всупереч приписам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів наявність іншого.

Вказана видаткова накладна містить підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств, що підтверджує сам факт вчинення дій з поставки.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявність печатки на спірній видатковій накладній є, у тому числі, свідченням скріплення самого документа, якій підтверджує отримання поставленого товару.

При цьому, дефект оформлення видаткової накладної щодо визначення підстав поставки не спростовує доводів позивача.

З огляду на викладене, колегій суддів вважає, що спірна видаткова накладна №РН-0001435 від 13.07.2011р. на суму 3866,82 грн. є належним і допустимим доказом у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу, які підтверджують отримання відповідачем продукції в межах договору.

Отже, висновок суду першої інстанції, що видаткова накладна №РН-0001435 від 13.07.2011р. на суму 3866,82 грн. не є належним доказом поставки за договором №07/11, не відповідає матеріалам справи.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за видатковою накладною №РН-0001435 від 13.07.2011р. у обумовлений договором термін не виконано, що свідчить про порушення умов пункту 3.1. договору.

Дослідженням наданої позивачем видаткової накладної №РН-0001429 від 12.07.2011р. на суму 22884,47 грн., якою останній підтверджує поставку і отримання товару відповідачем за договором поставки №07/11 від 19.01.2011р. встановлено, що зазначена видаткова накладна не підписана та не скріплена печаткою з боку відповідача.

Не є належним та допустимим доказом квитанції про прийняття вантажу: №К3-547905 та №К3-547376, оскільки дані квитанції не містять відмітку про отримання відповідачем спірної продукції.

Акт звірки станом на 31.12.2011р., на який посилається позивач, в обгрунтування позовних вимог також не може бути належним доказом по справі, оскільки в даному акті не зазначені ані підстави відображення сум в графах «Кредит» та «Дебіт», ані прізвище осіб, підписавших цей акт та їх повноваження.

Також, позивачем були надані акти звірки станом на 31.10.2012р., 15.04.2013р. та 21.05.2013р., але дані акти не можуть бути належними доказами по справі, оскільки вони підписані у односторонньому порядку, зі сторони позивача.

Надане позивачем до матеріалів справи платіжне доручення №31 від 06.04.2012р. в підтвердження часткової оплати відповідачем отриманого товару, не приймається колегією суддів у якості належного доказу по справі, оскільки в графі "призначення платежу" зазначено "оплата за екстракти згідно рахунку №СФ-0000471 від 18.03.2011р.", тоді як підставою позову є видаткова накладна №РН-0001429 від 12.07.2011р. Таким чином, не вбачається, що відповідач частково оплатив заборгованість саме за товар, переданий за спірними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач не довів суду належними засобами доказування факт наявності між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу товару на виконання умов договору №07/11 саме за видатковою накладною №РН-0001429 від 12.07.2011р. на суму 22884,47 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позивач не довів спірну поставку саме за видатковою накладною №РН-0001429 від 12.07.2011р. на підставі договору №07/11 від 19.01.2011р.

Враховуючи викладене, господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 20894,47 грн. у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 3.1.договору при відсутності оплати у встановлений термін Продавець має право пред'явити штрафні санкції до Покупця за порушення строку оплати, в розмірі 0,2% за кожен прострочений день платежу, але в розмірі не більше подвійної ставки НБУ, що діє на період відстрочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору (пункт 3.1.) за видатковою накладною№РН-0001435 від 13.07.2011р. на суму 3866,82 грн. зобов'язання мало бути виконано у термін 5-ти банківських днів з дня прийняття продукції на складі Продавця та оформлення про це необхідних документів.

Позивач просить стягнути з позивача пеню в розмірі 6357,2грн. за період з 21.07.2011р. по 25.02.2013р.

Водночас згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що зобов'язання відповідачем мало бути виконане 20.07.2011р., нарахування пені повинно здійснюватись за період з 21.07.2011р. по 21.01.2012р.

Таким чином, відповідно до умов договору та приписів законодавства за період з 21.07.2011р. по 21.01.2012р. підлягає стягненню пеня у розмірі 303,69грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних за період з 21.07.2011р. по 25.02.2013р. у розмірі 185,93грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При таких обставинах, позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 20894,47грн., пені у розмірі 6053,51грн., 3% річних у розмірі 1047,30грн., у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013р. у справі №905/2724/13 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ - частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013р. у справі №905/2724/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013р. у справі №905/2724/13 - скасувати частково.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ до приватного підприємства «Карбоком», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 24761,29грн., пені у розмірі 6357,20грн., 3% річних у розмірі 1233,23грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Карбоком», м. Донецьк (м.Донецьк, вул. Шахматна, 2-А, р/р2600403831600 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 24812102) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 24-А, оф.9, р/р 26003010030503 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 33597200) основний борг в сумі 3866,82грн., 3% річних у розмірі 185,93грн., пеню у сумі 303,69грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 231,68 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013р. у справі №905/2724/13 залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства «Карбоком», м. Донецьк (м.Донецьк, вул. Шахматна, 2-А, р/р2600403831600 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 24812102) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євроімпекс», м. Київ (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 24-А, оф.9, р/р 26003010030503 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 33597200) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 115,84грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.: 1-2. Позивачу; 3. Відповідачу; 4. У справу, 5. ДАГС, 6. ГСДО