Рішення

від 22.11.2013 по справі 442/4152/13-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/4152/13-ц

Провадження №2/442/1448/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Галин Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий табір «Веселка» про розірвання договору купівлі-продажу, припинення зобов'язань за договором та повернення майна, -

в с т а н о в и в :

02 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за №1452.

За умовами п.1.1 договору купівлі-продажу від 05.12.2006р. продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю будівлі відпочинкового комплексу «Веселка», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1: будинок дванадцятимісний, загальною площею 82,6 кв.м., позначений на плані літ. «А20-1»; будинок дванадцятимісний, загальною площею 76,0 кв.м., позначений на плані літ. «А21-1»; будинок шестимісний, загальною площею 53,4 кв.м., позначений на плані літ. «А22-1»; будинок над плавальним басейном, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. «А23-1»; будівлю колиби, загальною площею 38,9 кв.м., позначену на плані літ. «Г-1»; будівлю фінської лазні, загальною площею 108,0 кв.м., позначену на плані літ. «Д-1», а покупець (відповідач-1) зобов'язується прийняти предмет договору і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

05 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за №1462.

За умовами п.1.1 договору купівлі-продажу від 05.12.2006р. продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцю будівлі відпочинкового комплексу «Веселка», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1: будинок літній №0, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «АО-1»; будинок літній №1, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А1-1»; будинок літній №7, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А7-1»; будинок літній №8, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А8-1»; будівлю столярного цеху, загальною площею 259,6 кв.м., позначену на плані літ. «Б-1»., а покупець (відповідач-2) зобов'язувався прийняти предмет договору і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Умовами п.3.1 договорів купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року, укладених між позивачем та відповідачами, визначено, що сторони домовились, що під передачею будівель відпочинкового комплексу «Веселка» за даними договорами слід вважати символічну передачу речі. Прийняттям відповідачами предмета договорів вважатиметься одержання оригінальних примірників даних договорів після їх нотаріального посвідчення.

Позивачем зазначається та не заперечується відповідачами обставина одержання останніми оригінальних примірників даних договорів після їх нотаріального посвідчення, що в розумінні п.3.1. договорів свідчить про прийняття відповідачами предмета за цими договорами.

На одержання відповідачами оригінальних примірників договорів купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року вказує і та обставина, що за їх зверненнями Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки проведено державну реєстрацію права власності, про що ОСОБА_2 видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12888138 від 13.12.2006р., а ОСОБА_3 видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17635872 від 06.02.2008р.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про належне виконання позивачем взятих на себе за договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року зобов'язань, а саме: передачу позивачем у власність відповідачів предмета за цими договорами купівлі-продажу.

Як зазначалося вище та складало предмет договорів купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року (п. 1.1 договорів), покупці (відповідачі) зобов'язувалися оплатити предмет даних договорів на передбачених договорами умовах.

Зокрема, відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу від 02.12.2006 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, вартість предмета даного договору за згодою сторін становила 17 580,00 грн., яку, як вбачається з пп. 4.2.3 договору, відповідач зобов'язувався оплатити шляхом безготівкового або готівкового розрахунку у строк до 31.12.2006 року.

Відповідно п.2.1 договору купівлі-продажу від 05.12.2006 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, вартість предмета цього договору за згодою сторін становила 20 585,00 грн., яку, як вбачається з пп. 4.2.3 договору, відповідач зобов'язувався оплатити шляхом безготівкового або готівкового розрахунку у строк до 31.12.2006 року.

Частинами 1, 2 статті 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Свої заперечення стосовно доводів позивача про не проведення відповідачами оплати вартості предмета за договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року відповідно, останні обґрунтовують власними поясненнями.

Зі змісту відповідних пояснень, наданих в судових засіданнях повноважними представниками відповідачів, випливає, що у визначений договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року строк відповідачі повністю розрахувалися з позивачем шляхом передачі останньому, в готівковій формі, відповідних грошових сум. При цьому, повноважні представники відповідачів стверджували про нібито видачу позивачем відповідних розписок, які відповідачами не збережені (втрачені).

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 545 ЦК України встановлено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

У разі відмови кредитора видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч.4 ст.545 ЦК України).

За вищезазначеного суд відзначає, що прийняття позивачем виконання зобов'язань відповідачами в готівковій формі за договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року, мало супроводжуватися видачею позивачем розписок про одержання виконання частково чи в повному обсязі, а відтак доказування відповідачами цих обставин не може підтверджуватися іншими засобами доказування, аніж оригіналами відповідних розписок.

Разом з тим, впродовж усього розгляду справи судом першої інстанції відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проведення розрахунків за договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за спірними договорами та, як наслідок, порушення ними умов п. 1.1, пп. 4.2.3 цих договорів.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 ЦК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012 р., у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу товару з розстроченням платежу може бути укладений між фізичними особами, у разі несплати покупцем у строк, установлений договором, повної ціни переданого товару продавець має право вимагати розірвання такого договору продажу товару в кредит на підставі статей 651, 692, 695 ЦК (постанова Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-46цс12).

Згідно з частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Застосовуючи до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, аналогічного до того як вони застосовані у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-46цс12, суд виходив з наступного.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, що узгоджується з приписами ч.2 ст. 692 ЦК України сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Норми статті 692 ЦК України визначають момент (настання певної обставини), з настанням якого у покупця виникає обов'язок здійснити оплату товару придбаного згідно договору купівлі-продажу. Положеннями даної статті встановлене загальне правило оплати товару, а саме, обов'язок покупця сплатити повну вартість товару придбаного за договором купівлі-продажу виникає після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому, наведена норма закону допускає винятки із загального правила, зокрема, сторони у договорі можуть на власний розсуд визначити строк оплати товару або ж настання обставин після яких покупець зобов'язується провести оплату товару передбачено актами цивільного законодавства.

Такий виняток встановлений статтею 694 ЦК України, де вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Відстрочення платежу - це встановлення строку оплати ціни товару для покупця через деякий проміжок часу після укладання договору купівлі продажу чи передачі речі продавцем. Тобто договором купівлі-продажу може бути закріплений обов'язок покупця сплатити всю ціну товару через певний проміжок часу.

Судом встановлено, що пунктами 4.2.3 спірних договорів купівлі-продажу від 02.12.2006р. та 05.12.2006р., укладених між позивачем та відповідачами відповідно, закріплений обов'язок покупців (відповідачів) сплатити всю ціну товару через певний проміжок часу, а саме: до 31.12.2006р.

Визначаючи правову кваліфікацію відносин сторін, які випливають з умов спірних договорів купівлі-продажу, з метою застосування тої правової норми, яка підлягає застосуванню до цих відносин, суд відзначає, що між сторонами укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна з відстроченням платежу, тобто в кредит.

З урахуванням встановлених обставин (несплата покупцями (відповідачами) у строк, встановлений договорами купівлі-продажу від 02.12.2006 року та 05.12.2006 року, повної ціни переданого товару), а також правової кваліфікації відносин сторін (продаж товару в кредит з відстроченням платежу), суд, відповідно до ст.ст. 651, 692, 694, 695 ЦК України та керуючись правовим висновком постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-46цс12 вважає, що вимоги позивача в частині розірвання спірних договорів купівлі-продажу підлягають до задоволення.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів повернути позивачу товар (нерухоме майно), який є предметом купівлі-продажу за спірними договорами, суд відзначає наступне.

Згідно з викладеними вище висновками суду позивач належно виконав зобов'язання, взяті на себе за спірними договорами купівлі-продажу, а саме: передав у власність відповідачів предмет за цими договорами купівлі-продажу, чим відповідно до умов договорів вважалася символічна передача речей та підтверджувалася отриманням відповідачами оригінальних примірників даних договорів після їх нотаріального посвідчення.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині повернення товару (нерухомого майна), який є предметом купівлі-продажу за спірними договорами, відповідачі з покликанням на приписи ч.4 ст.653 ЦК України, а також правовий висновок постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі №6-158цс12, відзначали, що не підлягає поверненню те, що було виконане сторонами за зобов'язанням до моменту розірвання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч.5 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року, виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-158цс12).

Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, що містить зазначені норми права, аналогічного до того як вони застосовані у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі №6-158цс12, суд враховує, що приписи ч.4 ст.653 ЦК України носять не імперативний, а диспозитивний характер, оскільки встановлюючи загальні наслідки зміни або розірвання договору, відсилають до умов самого договору або закону, тим самим передбачаючи можливість застосування спеціальних наслідків зміни чи розірвання договору.

За таких обставин судами мають застосовуватись не лише загальні норми щодо виконання зобов'язань та укладення, зміни і розірвання договорів (глави 48, 53 ЦК України), але й спеціальні правила, притаманні певному виду договорів купівлі-продажу (ст. 694, 695 ЦК України).

З огляду на це наслідками зміни або розірвання договору можуть бути як загальні наслідки, встановлені ч.4 ст.653 ЦК України (не підлягає поверненню виконане до зміни або розірвання договору), так і спеціальні наслідки укладення, зміни або розірвання певного виду договорів купівлі-продажу.

Зокрема, відповідно до приписів ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Подібні норми містить ст. 695 ЦК України, яка регулює правовідносини купівлі-продажу товару в кредит на умовах розстрочення платежу та відповідно до якої якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення проданого товару.

Тобто нормами статей 694, 695 ЦК України, які регулюють правовідносини купівлі-продажу товару в кредит, встановлено спеціальний наслідок прострочення покупцем оплати товару, проданого в кредит, а саме: повернення неоплаченого товару. При цьому поверненню продавцеві підлягає товар, право власності на який не збереглося за ним, а перейшло до покупця (відбулась державна реєстрація права власності за покупцем).

З представленої відповідачами постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-158цс12, яка містить правовий висновок про те, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, не вбачається, що нормативно-правовий акт, який містить зазначену норму права було застосовано судом до правовідносин купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу, тобто в кредит.

За вищезазначеного суд приходить до висновку про різну правову кваліфікацію відносин сторін у цих спорах, у зв'язку із чим не знаходить підстав для застосування вказаного правового висновку Верховного Суду України до даних правовідносин.

З'ясувавши, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, суд для вирішення даного спору крім загальних норм щодо виконання зобов'язань та укладення, зміни і розірвання договорів, також застосовує правила ст. ст. 651, 694, 695 ЦК України, оскільки між сторонами укладено договір купівлі-продажу будинку з відстроченням платежу, тобто в кредит. При цьому, нормами статей 694, 695 ЦК України, які регулюють правовідносини купівлі-продажу товару в кредит, встановлено спеціальний наслідок прострочення покупцем оплати товару, проданого в кредит, а саме: повернення неоплаченого товару.

З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги в частині повернення нерухомого майна, придбаного на умовах відстрочення платежу та оплата якого прострочена покупцями (відповідачами), підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Частиною 2 статті 346 ЦК України встановлено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині позовних вимог про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно, набуте за спірними договорами купівлі-продажу, суд відзначає, що така позовна вимога є похідною від вимог про розірвання цих договорів купівлі-продажу та повернення майна за договорами продавцеві (позивачу).

Тобто, можливість задоволення похідної вимоги про припинення права власності на нерухоме майно, набуте за спірними договорами купівлі-продажу, ставиться у залежність від того чи будуть задоволені вимоги про розірвання цих договорів та повернення майна за договорами продавцеві (позивачу).

Враховуючи обставину задоволення судом позовних вимог про розірвання спірних договорів купівлі-продажу та повернення у власність продавця нерухомого майна за цими договорами, підлягає до задоволення судом і похідна від цих вимог позовна вимога про припинення права власності покупців (відповідачів) на це майно.

Разом з тим суд не може погодитися з доводами позивача, якими останній обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 17 487,25 грн. та 20 476,41 грн. відповідно.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 17 487,25 грн. та з ОСОБА_3 20 476,41 грн. збитків, які розраховані відповідно до довідок банку, як дивіденди, які позивач міг би отримати у випадку вкладення коштів, отриманих від продажу майна за спірними договорами купівлі-продажу, на депозит у банку ПАТ «ВТБ Банк».

При цьому, особа, яка вважає, що їй завдано збитки, повинна довести їх наявність та розмір. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Упущено вигодою позивач вважає очікувані в майбутньому дивіденди, які могли би бути ним одержані, у разі виконання відповідачами умов вищевказаних договорів та за умов внесення самим позивачем, отриманих від відповідачів коштів на депозит, на певний строк, з визначеною відсотковою ставкою у банку ПАТ «ВТБ Банк».

Враховуючи, що суми збитків (упущеної вигоди) 17 487,25 грн. та 20 476,41 грн., які просить стягнути позивач, обґрунтовуються умовними припущеннями про можливість отримання ним доходу (дивідендів) за умови вкладення коштів отриманих від продажу майна за спірними договорами купівлі-продажу на депозит саме у банку ПАТ «ВТБ Банк», на строк зазначений у довідках і з певною відсотковою ставкою, суд приходить до висновку про недоведеність сум збитків (упущеної вигоди), оскільки доводи позивача ґрунтуються лише на теоретичному обґрунтуванні можливості отримання доходу, що не є підставою для його стягнення в якості упущеної вигоди.

Надаючи правову оцінку заявам відповідачів про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності, а також обґрунтуванням позивача обставин поважності причин пропуску строку позовної давності, суд відзначає наступне.

В поданих до суду заявах про застосування строку позовної давності відповідачі покликаються на обставину проведення з позивачем, в готівковій формі, розрахунків за спірними договорами купівлі-продажу в строк до 31.12.2006 року. При цьому відзначають, що не зберегли виданих позивачем розписок про отримання ним виконаного, з огляду на сплив семирічного строку з моменту такого виконання.

Разом з тим та враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності до заявлених у даній справі позовних вимог, просять суд застосувати до цих вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

На позови про розірвання договорів купівлі-продажу поширюється загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами пп. 4.2.3. спірних договорів купівлі-продажу відповідачі зобов'язувалися провести розрахунки за цими договорами у строк до 31.12.2006р. Зазначене вказує на те, що про порушення свого права позивач довідався (за всіма обставинами мав довідатися) 01.01.2007 року і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Відповідно до умов спірних договорів купівлі-продажу перехід права власності на набуте за договорами нерухоме майно, не ставився у залежність від фактичної оплати відповідачами вартості цього майна, у зв'язку із чим право власності на це майно було зареєстровано за відповідачами до проведення ними розрахунків, про що відповідачам було видано Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12888138 від 13.12.2006р. та №17635872 від 06.02.2008р.

Разом з тим, відповідачі по справі не надали суду пояснень відносно моменту фактичного вступу ними в права володіння і користування нерухомим майном, що є предметом спірних договорів купівлі-продажу, як і не пояснили чиїм коштом та ресурсами, починаючи з моменту набуття ними цього майна у власність, відповідне майно підтримувалося в належному стані.

Також, наявними у справі матеріалами підтверджується, що до спливу строку позовної давності за вимогами про розірвання спірних договорів купівлі-продажу з мотивів не проведення відповідачами оплати предмета купівлі-продажу за договорами, позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 прийняли рішення про вступ до числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Уккан-Дерев», що підтверджується рішенням зборів учасників Товариства у формі протоколу №1 від 11.02.2009р.

За змістом рішення загальних зборів учасників ТОВ «Уккан-Дерев» у формі протоколу №1 від 11.02.2009р. (п. 3 Порядку денного), зборами учасників Товариства вирішено прийняти до складу учасників ТОВ «Уккан-Дерев» громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до п.5 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Уккан-Дерев» у формі протоколу №1 від 11.02.2009р., зборами учасників Товариства вирішено затвердити статутний фонд ТОВ «Уккан-Дерев» у розмірі 1 515 440,00 грн.; наділено ОСОБА_1 часткою вартістю 1 394 790,00 грн. (92,04% статутного фонду), ОСОБА_2 часткою вартістю 119 000,00 грн. (7,85% статутного фонду), ОСОБА_3 часткою вартістю 1 650,00 грн. (0,11% статутного фонду).

При цьому та як випливає з п.5 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Уккан-Дерев» у формі протоколу №1 від 11.02.2009р., вартість частки ОСОБА_1, оцінена в 1 394 790,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 1 107 м 2 ; вартість частки гр. ОСОБА_2, оцінена в 119 000,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 108 м 2 (частина майна, придбаного відповідачем за спірним договором купівлі-продажу від 02.12.2006р.).

Прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Уккан-Дерев» відповідного рішення у формі протоколу №1 від 11.02.2009р. мало свої наслідком викладення Статуту Товариства в новій редакції, скріпленій підписами усіх без винятку учасників (позивача та відповідачів), яка зареєстрована 16.02.2009р. за реєстраційним №14141050001001287.

18 лютого 2009 року загальними зборами учасників ТОВ «Уккан-Дерев» у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято рішення у формі протоколу №2, яким, зокрема, вирішено змінити назву Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий табір «Веселка» (п.2 рішення), у зв'язку із чим статут Товариства було викладено в новій редакції, зареєстрованій 20.02.2009р. за реєстраційним №14141050003001287.

Крім цього, до спливу строку позовної давності за вимогами про розірвання спірних договорів купівлі-продажу з мотивів не проведення відповідачами оплати предмета купівлі-продажу за договорами, загальними зборами учасників ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка» у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято рішення у формі протоколу №1 від 26.03.2009р., яким вирішено збільшити розмір статутного фонду Товариства до 2 562 540,00 грн.; наділено ОСОБА_1 часткою вартістю 1 895 450,00 грн. (73,97%), ОСОБА_2 часткою вартістю 191 200,00 грн. (7,46%), ОСОБА_3 часткою вартістю 475 890,00 грн. (18,57%).

При цьому та як випливає з п.2 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка» у формі протоколу №1 від 26.03.2009р., вартість частки ОСОБА_1, оцінена в 1 895 450,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 1 531,40 м 2 ; вартість частки ОСОБА_2, оцінена в 191 200,00 грн., формувалася за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 242,50 м 2 (майно, придбане відповідачем-1 за спірним договором купівлі-продажу від 02.12.2006р.); вартість частки ОСОБА_3, оцінена в 475 890,00 грн., частково формувалася за рахунок грошового внеску в розмірі 1 650,00 грн., а також за рахунок передачі Товариству права володіння та користування будівлями по АДРЕСА_1, загальною площею 430,40 м2 (майно, придбане відповідачем-2 за спірним договором купівлі-продажу від 05.12.2006р.).

На підставі прийнятого загальними зборами учасників ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка» рішення у формі протоколу №1 від 26.03.2009р. Статут Товариства викладено в новій редакції, скріпленій підписами усіх без винятку учасників (позивача та відповідачів), яка зареєстрована 01.04.2009р. за реєстраційним №14141050007001287.

За вищезазначеного суд констатує, що до спливу строку позовної давності до вимог, заявлених в межах даної справи, володіння та користування відповідачами нерухомим майном за спірними договорами купівлі-продажу було обмежене правами ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка», перебуваючого під корпоративним контролем позивача (73,97% в статутному фонді товариства). При цьому, відповідачами не заперечується та обставина, що продовж усього періоду їх перебування, на зазначених вище умовах, в складі учасників ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка», вони не брали участі у розподілі прибутку товариства та не одержували його частки (дивідендів); вимог до товариства про виплату частки прибутку (дивідендів), пропорційно своїм внескам до статутного фонду товариства, не вимагали.

Також, відповідачами не спростовано і доводів позивача, що визнаючи свою заборгованість за спірними договорами купівлі-продажу, ОСОБА_2 передав позивачу примірник оригіналу договору купівлі-продажу від 02.12.2006р. та примірник оригіналу витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12888138 від 13.12.2006р., а відповідач-2 передав позивачу примірник оригіналу договору купівлі-продажу від 05.12.2006р. та примірник оригіналу витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17635872 від 06.02.2008р.

Демонструючи обставину продовжуваного утримання позивачем (до проведення відповідачами розрахунків за придбане майно) оригіналів належних відповідачам примірників правовстановлюючих документів, представником позивача в призначене судом на 22.11.2013 року засідання забезпечено для огляду судом оригінал спірного договору купівлі-продажу від 02.12.2006 року в двох примірниках та оригінал належного ОСОБА_2 витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12888138 від 13.12.2006р., а також оригінал спірного договору купівлі-продажу від 05.12.2006 року в двох примірниках та оригінал належного ОСОБА_3 витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17635872 від 06.02.2008р. При цьому, матеріали даної справи не містять доказів, які б підтверджували факти звернень відповідачів з вимогами до позивача про повернення оригіналів правовстановлюючих документів на майно, придбане відповідачами за спірними договорами.

Разом з тим, суд критично відноситься до покликань відповідачів на те, що передача оригіналів належних їм примірників правовстановлюючих документів, зумовлена обставиною внесення ними майна за спірними договорами до статутного фонду ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка», оскільки об'єктом внесення до статутного фонду товариства було не спірне майно, а лише право володіння та користування цим майном. Тобто, обмеження повноважень власника стосувались тільки права володіння та користування цим майном, а не розпорядження власником даним майном, що, відповідно, не вимагало передачі оригіналів належних відповідачам примірників правовстановлюючих документів на це майно позивачу, а було зумовлено іншими обставинами.

З огляду на це суд погоджується з доводами позивача відносно того, що зазначені вище обставини, які обмежували володіння і користування відповідачами майном за спірними договорами купівлі-продажу, а також унеможливлювали відповідачам розпоряджатися цим майном, дозволяли позивачу протягом всього цього часу достатньо обґрунтовано припускати те, що розрахунок за даними договорами купівлі-продажу буде проведено.

Частиною 1 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Зазначене вище у своєму взаємозв'язку вказує на вчинення відповідачами дій, що свідчать про визнання ними свого обов'язку за спірними договорами купівлі-продажу та тягне до переривання перебігу позовної давності. При цьому, саме переривання перебігу позовної давності також носило продовжуваний характер, оскільки вчинення дій, спрямованих на заперечення відповідачами своїх обов'язків за спірними договорами купівлі-продажу, розпочалося в 2013 році.

Зокрема, як підтверджується матеріалами даної справи та не заперечується її учасниками в кінці травня на початку червня 2013р. дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просила суд визнати недійсними протокол загальних зборів учасників ТОВ «Уккан-Дерев» («Дитячий оздоровчий табір «Веселка»; код ЄДРПОУ 35376372, Львівська область м. Дрогобич, вул. П. Орилика, 24) в частині віднесення до статутного капіталу ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка» (Уккан-Дерев) будівель відпочинкового комплексу «Веселка», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будинок літній №0, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «АО-1»; будинок літній №1, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А1-1»; будинок літній №7, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А7-1»; будинок літній №8, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А8-1»; будівлю столярного цеху, загальною площею 259,6 кв.м., позначену на плані літ. «Б-1»; визнати об'єктом спільної власності подружжя майно, що є предметом договору купівлі-продажу від 02.12.2006р., укладеного між позивачем і відповідачем та виділити і визнати за нею право власності на ? частину майна за спірним договором.

Крім цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі по даній справі) звернулись до господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Веселка», ОСОБА_1 (позивача по даній справі) про визнання недійсними згадуваних вище рішення загальних зборів Товариства у формі протоколу №2 від 18.02.2009р.; рішення загальних зборів Товариства у формі протоколу №1 від 26.03.2009р та відповідних редакцій статуту.

За вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що звертаючись в червні 2013 року з даними вимогами позивачем не пропущено строку позовної давності, який в лютому-березні 2009 року переривався вчиненням відповідачами дій, спрямованих на визнання своїх обов'язків за спірними договорами купівлі-продажу, яке мало носило продовжуваний, аж до травня-червня 2013 року, характер.

Крім цього, при вирішенні питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд керувався судовою практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування строків звернення до суду. Зокрема, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено: «правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи».

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Bellet v. Fгаnсе, вказано, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Цивільний кодекс України визначає справедливість та добросовісність загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі і зобов'язального права (п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України).

На переконання суду наведені принципи покликані забезпечувати баланс у договірних відносинах, спонукати учасників договірних відносин до виконання своїх обов'язків, встановлених зобов'язанням та чесної поведінки у сфері договірної діяльності, сприяти відновленню порушених прав та захисту інтересів потерпілої сторони, що виникли внаслідок невиконання іншою стороною своїх зобов'язань та недобросовісного використання свого вигідного становища, з метою збагачення за рахунок іншої сторони..

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 261, 264, 346, 525, 526, 530, 545, 549, 610, 611, 612, 623, 625, 632, 651, 653, 655, 692, 694, 695 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу від 02.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Припинити право власності ОСОБА_2 на будівлі відпочинкового комплексу «Веселка», що знаходяться по АДРЕСА_1 - будинок літній №0, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А0-1», будинок літній №1, загальною площею 27,0 кв.м, позначений на плані літ. «А1-1» будинок літній №7, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А7-1», будинок літній №8, загальною площею 27,0 кв.м., позначений на плані літ. «А8-1», будівлю столярного цеху, загальною площею 259,6 кв.м., позначену на плані літ. «Б-1» та зобов'язати повернути його ОСОБА_1.

Розірвати договір купівлі-продажу від 05.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Припинити право власності ОСОБА_3 на будівлі відпочинкового комплексу «Веселка», що знаходяться по АДРЕСА_1 - будинок дванадцятимісний, загальною площею 82,6 кв.м., позначений на плані літ. «А20-1», будинок дванадцятимісний, загальною площею 76,0 кв.м, позначений на плані літ. «А21-1» будинок шестимісний, загальною площею 53,4 кв.м., позначений на плані літ. «А22-1», будинок над плавальним басейном, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. «А23-1», будівлю колиби, загальною площею 38,9 кв.м., позначену на плані літ. «Г-1», будівлю фінської лазні, загальною площею 108,0 кв.м., позначену на плані літ. «Д-1» та зобов'язати повернути його ОСОБА_1.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя А.П. Хомик.