Рішення

від 20.11.2013 по справі 905/6874/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.11.2013 Справа № 905/6874/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Укртехнопром" м. Ясинувата, Донецька область

до Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

про стягнення 3% річних у розмірі 168918,88 грн., інфляційних витрат у розмірі 104192,03 грн.

Представники сторін:

від позивача: Зарембі С.В. - за довіреністю №3 від 16.07.2013р.

від відповідача: Чаруковський Р.В. - за довіреністю № Н-01/733 від 26.03.2013р.

Скляревська Н.О. - за довіреністю №Н-01/1194 від 14.05.2013р.

Поліщук О.І. - за довіреністю №Н-01/895 від 29.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Укртехнопром" м. Ясинувата, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк про стягнення 3% річних у розмірі 168918,88 грн., інфляційних витрат у розмірі 104192,03 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі №36/152 від 12.04.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 15, 35, 58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 625 Цивільного кодексу України.

23.10.2013р. відповідач через канцелярію суду надав відзив №2022/857 від 23.10.2013р. на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає.

19.11.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження по справі на підставі ст. 79 ГПК України.

В обгрунтування наданого клопотання відповідач посилається на те, що господарським судом Донецької області 11.11.2013р. порушено провадження по справі № 905/7896/13 предметом якого є розгляд питання щодо недійсності договору №Д/НХ-082277/НЮ від 23.09.2008р., який є підставою позовних вимог Приватного підприємства "Укртехнопром" м. Ясинувата, Донецька область по справі №36/152.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Суд, розглянувши надане клопотання відмовив у його задоволенні, оскільки відсутні підстави щодо неможливості розгляду справи № 905/6874/13 по суті, до вирішення справи № 905/7896/13.

20.11.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій надав пояснення стосовно заявлених позовних вимог та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 168918,88 грн. та інфляційні витрати у розмірі 104168,42 грн.

Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення стосовно уточнених позовних вимог та просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2013р. по справі №36/152 (суддя Гринько С.Ю.) позовні вимоги Приватного підприємства «Укртехнопром» м. Ясинувата, Донецька область до Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк задоволенні частково. Стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк на користь Приватного підприємства «Укртехнопром» суму основного боргу у розмірі 1933376,96 грн., пеню у розмірі 6165,62 грн., 3% річних у розмірі 15414,05 грн., інфляційні витрати у розмірі 56067,93 грн., державне мито у розмірі 20665,14 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,97 грн. Відмовлено у задоволені зустрічного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Приватного підприємства «Укртехнопром» про зобов'язання здійснити заміну неякісних редукторів у кількості 8 шт. на якісні, за недоведеністю підстав. Судові витрати покладені на заявника зустрічного позову.

17.07.2013р. господарським судом Донецької області виданий наказ про виконання постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2013р. по справі №36/152.

18.07.2013р. Відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьк винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем було виставлено платіжні вимоги для примусового списання грошових коштів з рахунку боржника.

21.08.2013р. на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку надійшли грошові кошти в сумі 2031825,67 грн., 12,72 грн., 203182,57 грн., 20667,45 грн., 12,72 грн., 2066,75 грн. для виконання наказів господарського суду Донецької області №36/152 від 17.07.2013р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивач просить стягнути:

- 3% річних у розмірі 168918,88 грн. за період з 24.09.2010 р. по 21.08.2013 р.;

- інфляційні витрати у розмірі 104168,42 грн. за період з жовтня 2010 р. по серпень 2013 р.;

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Таким чином, у разі практичного застосування зазначених норм кредитор, в інтересах якого господарським судом вже було прийнято рішення про стягнення з боржника таких відсотків, яке вступило в законну силу, має право знову звернутися до господарського суду з позовом про стягнення відсотків за період від дати, коли рішення суду вступило в законну силу, і до дати виконання такого рішення.

Тому, суд враховуючи вищевикладене та перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, зазначає, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, а саме, позивачем було здійснено розрахунок без урахування дати, коли рішення вступило в законну силу та без урахування оплати відповідачем суми боргу в процесі виконавчого провадження за наказом №36/152 від 17.07.2013р., у зв'язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення 3% річних: за період з 03.07.2013р. по 20.08.2013р., на суму заборгованості 1933376,96 грн., 3% річних у розмірі 7786,48 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 161132,40 грн., суд відмовляє.

Також, суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат з урахуванням дати, коли рішення вступило в законну силу та дати виконання такого рішення, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат відмовляє, у зв'язку з тим, що за період з липня 2013р. по серпень 2013р., на суму заборгованості 1933376,96 грн., була дефляція у розмірі -1933,38 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог- 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, б. 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного підприємства "Укртехнопром" (86001, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Машинобудівників, б. 9, ЄДРПОУ 31850758) 3% річних у розмірі 7786 (сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 1720 (тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 161132,40 грн. та інфляційних витрат у розмірі 104168,42 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 25.11.2013р.

Надруковано 3 примірників:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.