Ухвала

від 02.07.2014 по справі 905/6874/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 липня 2014 року Справа № 905/6874/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М., суддів:Грека Б.М., Губенко Н.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., розглянувши заявуПриватного підприємства "Укртехнопром" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 27.02.2014 у справі№ 905/6874/13 за позовомПриватного підприємства "Укртехнопром" доДержавного підприємства "Донецька залізниця" простягнення 3% річних та інфляційних сум,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Укртехнопром" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 104 168,42 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 168 918,88 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2013 у справі № 905/6874/13 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 7 786,48 грн., та відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3 % річних у сумі 161 132,40 грн. та 104 168,42 грн. інфляційних сум.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013 рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2013 скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2014 у даній справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013 залишено без змін.

Приватне підприємство "Укртехнопром" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.02.2014 у справі № 905/6874/13, в якій просить указану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 у справі № 17/177-10, від 14.09.2010 у справі № 36/358 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 27.02.2014 у справі № 905/6874/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення 3% річних та інфляційних сум, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що загальний трирічний строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу сплив, а відтак цей строк сплив і щодо вимог про стягнення інфляційних сум та 3 % річних, тоді як з даним позовом підприємство звернулося поза межами строку позовної давності.

Водночас у постанові від 16.02.2011 у справі № 17/177-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, з огляду на встановлені судами обставини справи про те, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому постановлення судового рішення чи надання відстрочки виконання цього рішення не припиняє виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2010 у справі № 36/358, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству "Укртехнопром" у допуску справи № 905/6874/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді Б. Грек Н. Губенко В. Селіваненко Л. Стратієнко